У виданні Politico розглянули фактори, які, ймовірно, вплинуть на відмову Путіна від зустрічі з Зеленським.

Трамп надає перевагу "позитивній атмосфері спілкування" між людьми, а не деталям, і російський лідер вміло використовує це на свою вигоду.

Дональд Трамп не є людиною, яка занурюється в деталі -- за винятком, мабуть, його пристрасті до створення власного бренду розкоші, де він відомий одержимістю блискучим декором своїх готелів, гольф-клубів і казино. Якщо Трамп може хвилюватися через те, які штори повісити в номерах готелю, то в питаннях дипломатії, від яких можуть залежати десятки тисяч життів, він проявляє менший інтерес до деталей, зосереджуючись радше на особистих контактах між лідерами, інформує UAINFO.org з посиланням на ZN.ua.

Деталі залишаються на розсуд підлеглих – серед них його держсекретар, прозваний "маленьким Марко", а також друг по гольфу та універсальний посланець Стів Віткофф. Однак, на жаль, обидва не відзначаються особливою уважністю до деталей і схильні сприймати лише ту інформацію, яка їм до вподоби. Трамп, в свою чергу, просто очікує від них знаків, коли "світ буде готовий до дій".

Навіть якщо це робиться несвідомо, Трамп слідує "теорії великих особистостей" — концепції, яку популяризував вікторіанський есеїст і шанувальник героїв Томас Карлейль. Це бачення трактує розвиток історії через призму дій видатних лідерів. Проте такий підхід нехтує більш складними взаємозв'язками між культурою, історією, політикою та економікою, на що вказує Джеймі Деттмер, редактор думок у Politico Europe.

Читайте також: Путін відкине пропозицію США та Європи про гарантії безпеки для України, - аналітики

Для Трампа все зводиться до індивідуального підходу, де ключовим моментом є "хімічна зв'язок" між особами.

На зустрічі, що відбулася минулого тижня з кількома європейськими керівниками та Володимиром Зеленським, Трампа випадково почули, коли він розповідав президенту Франції Емманюелю Макрону, що Путін прагне "укласти угоду саме з ним".

"Я вважаю, що він має намір укласти угоду зі мною. Ти ж розумієш? Хоч як це не виглядає дивно," -- зауважив Трамп.

Це пояснює його коментарі на цьому тижні щодо викликів, пов'язаних з організацією двосторонньої зустрічі між Владіміром Путіним та Володимиром Зеленським. Все знову зводиться до "особистої хімії": на його думку, Путін ухиляється від зустрічі з українським лідером, оскільки той йому просто "не імпонує".

Безумовно, між ними не виникає жодних дружніх почуттів. Зеленський має всі причини для неприязні до Путіна, який винен у вторгненні до його держави, що призвело до численних воєнних злочинів і загибелі тисяч українських військових і цивільних осіб.

Ймовірно, і Путін не в захваті від Зеленського. Адже той є незручним лідером країни, яка відмовляється здаватися, кинула виклик "величній" імперській Росії й чий дух опору досі залишається незламним. Але саме це не є причиною, чому Путін не готовий зустрічатися із Зеленським.

Читайте також: Новий удар по дипломатії Трампа: ситуація із зустріччю Путіна і Зеленського наразі тупикова, - Bloomberg

По-перше, зустріч з українським лідером могла б надати Зеленському політичну легітимність, яку Кремль вже давно заперечує.

Проте існує ще одна причина. Створення перешкод для організації саміту є важливою складовою кремлівської стратегії – затягувати час з Трампом, в той же час намагаючись уникнути або принаймні зменшити ймовірність спровокувати його гнів і підштовхнути до виконання власної загрози щодо "серйозних наслідків", якщо Росія не продемонструє готовність завершити найбільший конфлікт в Європі з 1945 року, – зазначає автор.

Трамп не уточнив, якими будуть ці наслідки. Найімовірніше, якщо Трамп узагалі мав намір діяти, йшлося б про вторинні санкції проти країн, які торгують із Росією, з метою перекрити їй доступ до продажу викопного палива.

Це не призведе до капітуляції Росії — зазвичай переоцінюють вплив санкцій — проте це суттєво ускладнить ситуацію, оскільки російська економіка вже перебуває в рецесії і перевищила запланований бюджетний дефіцит на поточний рік.

Якщо Путін не здобуде жодних досягнень, які можна було б вважати перемогою, для нього продовження війни з Україною залишатиметься вигідним варіантом. Раптовий кінець конфлікту може загрожувати його владі, адже стрімкий вихід з військової економіки може викликати небезпечні внутрішні політичні суперечки.

І, за словами соціологині та наукової співробітниці аналітичного центру New Eurasian Strategies Centre Елли Панеях, це призвело б до "жорстокої й запеклої боротьби за зменшувані ресурси на всіх рівнях суспільства". Війна також слугує виправданням для політичних репресій -- адже патріотизм можна легко використати як інструмент.

Читайте також: Наші союзники своїми ініціативами змушують Путіна вступати в переговори, - заявив депутат.

"Продемонстроване затягування конфлікту приносить вигоду тим, що ще більше виснажує фінансові ресурси європейських держав з обмеженими можливостями, а також створює ймовірність розколу у вже вразливому трансатлантичному альянсі. Ослаблений, розрізнений та поділений Захід, у свою чергу, відповідає інтересам союзника Путіна — Сі Цзіньпіна, який роздумує над тим, як і коли реалізувати поглинання Тайваню", — зазначає Деттмер.

То як же утримувати Трампа на гачку, не викликаючи його гніву й залишаючи на своєму боці? Відповідь очевидна: втягнути Рубіо та Віткоффа в нескінченні деталі й ускладнення -- говорити про "корінні причини" війни та втягувати американських співрозмовників у довготривалу гру майстерних маніпуляцій, у якій Лавров справжній майстер.

"Весь цей процес супроводжується створенням іміджу Зеленського та Києва як відповідальних за відсутність прогресу у завершенні війни. Саме цим і займався Лавров під час інтерв'ю в програмі Meet the Press — перекладав провину на Зеленського, сподіваючись, що це закріпиться у свідомості Трампа, людини, яка не любить заглиблюватися у деталі," — підсумував Деттмер.