В Україні офіційно запрацював спеціальний правовий режим Defence City, створений для масштабування оборонного виробництва, залучення інвестицій та розвитку українського оборонно-промислового комплексу. Статус резидента вже отримало перше підприємство. УНН розбирався, які преференції надає статус резидента Defence City та які є підводні камені.
Згідно з інформацією Міністерства оборони України, на початку січня першим підприємством, яке отримало статус резидента Defence City, стало виробниче підприємство, що спеціалізується на безпілотниках. Серед його продукції – дрони "Vampire", "Shrike" та засоби для перехоплення "шахедів", які Росія активно використовує для здійснення масованих атак на українську територію.
Defence City є елементом системної державної політики у сфері безпеки й оборони. Цей правовий режим має створити сприятливі умови для масштабування оборонного виробництва, залучення інвестицій і розвитку українського ОПК.
Уряд розпочав роботу над реалізацією проекту Defence City з літа 2025 року. Зокрема, 21 серпня 2025 року Верховна Рада ухвалила в другому читанні та в цілому два важливі законопроєкти, що закладають правову основу для створення Defence City — спеціального режиму підтримки оборонно-промислового комплексу (ОПК). Це законопроєкти №13420 та №13421. 17 грудня Кабінет Міністрів прийняв постанову №1745, яка затверджує основні підзаконні акти: порядок ведення реєстру Defence City; порядок подання та розгляду заявок на надання статусу резидента Defence City; порядок контролю за використанням звільненого від оподаткування прибутку резидентів Defence City на розвиток їхньої діяльності; методику розрахунку кваліфікованого доходу ("оборонного доходу"); порядок обмеження доступу до публічних електронних реєстрів щодо інформації про резидентів Defence City, а також порядок подання і розгляду звіту про відповідність резидента Defence City.
Резиденти Defence City користуються набором економічних і операційних переваг, що сприяють зниженню податкового тягаря та пришвидшенню процесів виробництва.
Серед податкових пільг можна виділити звільнення підприємств оборонно-промислового комплексу від податку на прибуток за умови, що вони реінвестують отримані кошти у своє розвиток, а також звільнення від земельного, майнового та екологічного податків.
Окрім того для резидентів Defence City діятимуть спрощені митні процедури; спеціальні гарантії захисту інформації та конфіденційності даних підприємства під час дії режиму; державна підтримка релокації та підвищення захищеності виробничих потужностей у разі необхідності.
Для середнього оборонного підприємства з оборотом €5-10 млн сумарна економія може сягати €500K-1 млн щорічно. Ключова умова - реінвестування звільнених коштів у розвиток. Контроль здійснює податкова служба, яка інформує Міноборони про порушення. Режим діє до 1 січня 2036 року або до вступу України до ЄС - тобто з високою ймовірністю 3-7 років, не десять
Для того щоб здобути статус резидента, підприємство оборонно-промислового комплексу повинно надати Міністерству оборони заяву та комплект документів. Це передбачає дотримання законодавчих вимог, надання фінансової та аудиторської звітності, а також даних про участь у виконанні державних оборонних контрактів.
На основі проведеного аналізу приймається рішення щодо надання статусу, відмови або повернення заяви без розгляду. Якщо рішення буде позитивним, компанія буде занесена до офіційного реєстру Defence City.
Президент Асоціації податкових консультантів Дмитро Михайленко звертає увагу, що попри очевидні переваги режиму, Defence City має низку ризиків, які бізнесу варто враховувати вже на старті.
Податкова служба здійснюватиме контроль за правильним використанням звільнених фінансових ресурсів. Згідно з умовами, кошти повинні бути спрямовані на розширення виробничих потужностей, наукові дослідження та розвиток, а також на придбання нового обладнання. Якщо ж гроші будуть виведені у вигляді дивідендів або інвестовані в нефінансові активи, це призведе до втрати пільг і накладення штрафів за весь період їх використання.
Крім того, за його словами, методика визначення "оборонного доходу" ще не пройшла практичного тестування.
Перші учасники програми фактично виконуватимуть роль випробувачів нової системи. Існує ризик виникнення несподіваних трактувань з боку податкових органів.
За словами експерта, також слід враховувати, що після вступу України в ЄС режим Defence City доведеться адаптувати під правила держдопомоги ЄС, що може суттєво змінити його умови.
Defence City був запущений з метою підтримки "підприємств стратегічного значення", але критерії, що визначають це значення, залишаються неясними. Чи зможуть середні компанії з річним доходом €1-2 млн отримати цей статус, або ж режим буде доступний лише для обраних лідерів галузі - покаже час.
Серед потенційних кандидатів на отримання резидентства в Defence City виділяються авіаційні компанії. Зазвичай, крім обслуговування та ремонту військової авіаційної техніки, ці підприємства також займаються виробництвом безпілотних літальних апаратів.
Як писав раніше УНН, в законодавстві пропозиції авіації врахували частково. Поряд із основними можливостями, які відкриває Defence City для всіх учасників ініціативи, авіаційна галузь наполягала на включенні до числа резидентів суб'єктів літакобудування, що підпадають під дію Закону "Про розвиток літакобудівної промисловості", які були визначені Кабінетом Міністрів як критично важливі для економіки. Ці підприємства, зокрема, спеціалізуються на виробництві двигунів, комплектуючих та технологій, які одночасно застосовуються у військовій і цивільній авіації. Повний перелік цих підприємств не включили, але дозволили резидентство для тих, у кого частка доходів від оборонного напрямку складатиме не менше ніж 50%.
Одночасно авіаційний сектор зумів домогтися скасування положення, яке могло б стати "підступною пасткою" для всієї оборонної галузі. Раніше планувалося зобов'язати компанії, які втратили статус резидента Defence City, компенсувати всі податкові зобов'язання та штрафи за минулі роки. Після обговорень у парламенті ці ретроспективні санкції були усунені.
Окремо розглядалася ініціатива скасувати обмеження, що стосується податкової заборгованості та затримок у виконанні оборонних контрактів. Обговорювалася можливість включення до Переліку підприємств, які мають податкову заборгованість, за умови її погашення протягом трьох років. Це обґрунтовувалося необхідністю врахування ризиків безпеки, обстрілів, релокації, перебоїв у постачанні та інших зовнішніх чинників, які не залежать від виробника. У підсумковому документі цей критерій не був врахований у повному обсязі, але вимоги щодо нього отримали певне послаблення.
Незважаючи на досягнення, ряд пропозицій від авіаційної галузі не знайшли свого місця у фінальному варіанті закону. Серед відхилених ініціатив були пропозиції щодо розширення критеріїв для включення підприємств до Переліку резидентів; зокрема, планувалося враховувати не тільки контракти з Міністерством оборони, а й міжнародні угоди в сфері оборони та подвійного призначення. Також було відхилено ідею доповнити напрями використання звільненого від податків прибутку фінансуванням науково-дослідних та дослідно-конструкторських розробок у літакобудуванні. Не знайшла підтримки і пропозиція запровадити специфічний порядок використання звільнених коштів для суб'єктів авіабудування за рішенням Кабінету Міністрів України, подібно до постанови КМУ від 07.06.2017 №476, яка діяла до 01.01.2025 року. Крім того, норма про відсутність відкритих кримінальних проваджень стосовно компаній залишилася незмінною.
Запуск Defence City безумовно став важливим сигналом для розвитку оборонної промисловості, однак перші місяці роботи режиму показують: процес набуття резидентства рухається значно повільніше, ніж очікував ринок. Попри наявність усіх підзаконних актів і задекларовану готовність держави підтримувати ОПК, станом на початок 2026 року статус резидента отримало лише одне підприємство.
Ясно, що справа не в байдужості бізнесу, а в надмірній складності самої процедури та суворих вимогах до відбору. Наприклад, відповідно до закону "Про національну безпеку України", для отримання статусу резидента Defence City необхідно подати звіт про відповідність не кандидата, а вже існуючого резидента Defence City за період з 1 січня по 31 грудня відповідного року, що є неможливим.
Фактично Defence City лише починає проходити "бойове хрещення" практикою. Проте вже зараз стає зрозуміло, що для багатьох середніх виробників, у тому числі з авіаційної галузі, бар'єри залишаються стримувальним фактором, навіть попри очевидні фінансові вигоди.
Окремою проблемою залишається те, що значна частина пропозицій галузевих спільнот, зокрема авіабудівної, у фінальній редакції законодавства була врахована лише частково або взагалі відхилена, що може значно звужуватиколо потенційних резидентів. Таким чином виникає ризик того, що Defence City може перетворитися у режим для обраних великих гравців, і не стане масовим інструментом розвитку оборонної промисловості.
Очевидно, що законодавство про Defence City потребує доопрацювання. Йдеться не про зміну концепції, а про точкове спрощення процедур, чіткіші критерії резидентства, більшу гнучкість щодо фінансових і формальних вимог та зменшення регуляторної невизначеності. Без цього темпи приєднання нових резидентів і реальний ефект для галузі можуть залишитися дуже низькими.
#Європейський Союз #Міністерство оборони (Україна) #Уряд України #Верховна Рада #Інвестиції #Прибуток (економіка) #Євро #Ризик #Експерт #Законодавство #Авіація #Військово-промисловий комплекс #Українські національні новини #Державна політика #Дрон #Захист даних #Виробник аерокосмічної техніки #Чому #Підприємство #Президент (урядова посада) #Перехоплювач #Корпоративний податок #Тлумачення (лінгвістика)
