Путин понимает: победа на фронте в ближайшее время практически невозможна. Вся ставка идет на блэкаут. И здесь есть один нюанс: США еще два года будут критически зависимыми от целого ряда компонентов ядерной промышленности, которые они импортируют из России.
Следующий текст представлен на языке оригинала.
1. США утримуються і, ймовірно, продовжать утримуватися від накладення санкцій на два ключові сектори російської економіки: виробництво добрив та діяльність Росатому. Запровадження обмежень у цих сферах було б шкідливим для самих себе. Тому я не вірю, що найближчим часом відбудуться суттєві зміни, про які так активно говорять на різних рівнях.
2. Основна проблема, з якою ми стикаємося, полягає в тому, що єдиним значущим важелем впливу на Путіна щодо обстрілів підстанцій біля атомної електростанції залишається особисте звернення Трампа. Безумовно, нам необхідно активізувати інформаційну кампанію, щоб донести до сусідів, що Росія прагне повторити трагедію Чорнобиля, адже це може викликати у них страх. Проте, без елементу "трамповського прохання" цей процес навряд чи зрушить з мертвої точки.
3. У цьому контексті варто звернути увагу на нещодавній інцидент зі зливом інформації, коли російська сторона відмовилася передати контроль над Запорізькою АЕС американському управлінню. Це, на мою думку, є частиною стратегії Росії, спрямованої на зміцнення своїх позицій у майбутніх переговорах зі США. Запорізька АЕС з 90-х років виступала як "польова лабораторія" для американських технологій, і для США особливо важливо, що ці технології виявилися під контролем росіян. Вашингтон, ймовірно, буде готовий вжити рішучих заходів, щоб забезпечити контроль над ЗАЕС. (Тим, хто бажає дізнатися більше, рекомендую ознайомитися з книгою Євгена Мочалова та Віталія Крижевського "Перша енергетична. Війна, яку росія програла").
4. Якщо поглянути на ситуацію з більш широкої перспективи, можна побачити досить складну картину в Сполучених Штатах щодо майбутніх відносин з Росією. З одного боку, існує прагнення скористатися "проектами Дмітрієва" — Зеленський озвучив вражаючі пропозиції на суму 12 трильйонів. З іншого боку, є концепція Бесента, що передбачає максимальне витіснення Росії з глобального нафтового ринку. Ці два підходи абсолютно протилежні і можуть зійтися лише в одному випадку: якщо Путін погодиться на другорядну роль у стосунках США з Китаєм. Адже в цих фантастичних 12 трильйонах містяться цілком реальні ресурси рідкоземельних елементів Арктики, що безпосередньо суперечить інтересам Пекіна. Усе інше, зокрема дорогоцінний видобуток арктичних вуглеводнів, цікавить США, але лише в довгостроковій перспективі. І тут виникає ключова проблема: США, діючи з однієї сторони, просувають одні цілі, а з іншої — реалізують абсолютно протилежні.
5. Наскільки мені відомо, російська сторона поставила мету до літа здійснити частковий блекаут в Україні. Потім вони планують вести переговори, які були б вигідними для них. Це є нашим основним викликом. Особливо враховуючи, що наразі лише розглядаються можливі рішення для запобігання цій ситуації.
#Дональд Трамп #Арктика #Нафта #Росія #Економіка #Володимир Зеленський #Астрономія #Китай (регіон) #Міжнародні санкції щодо Росії (2014—дотепер) #Росіяни #Володимир Путін #Пекін #Запорізька область #Атомна електростанція #Вуглеводень #Чорнобиль #Запорізька атомна електростанція #Америка #Добриво #Злива
