Від концепції свободи до створення меморіалів. Як відбувся Медіадень Премії Ґонґадзе у Луцьку.

11 січня у Луцьку відбувся Медіадень Премії імені Георгія Ґонґадзе -- подія для журналістів, редакторів, дослідників, філантропів і всіх, хто працює з медіа та публічними сенсами. У центрі розмов -- журналістика і довіра, регіональний досвід, збереження пам'яті та відповідальність.

Локальними партнерами Медіадня стали платформа "Алгоритм дій" та misto.media. Протягом дня відбулися публічна бесіда та три панельні обговорення. Говорили про те як медіа зберігати довіру, працювати з регіональними історіями та відповідально говорити про пам'ять війни.

Відкриваючи Медіадень у Луцьку, журналістка, медіаменеджерка та експертка з питань безпеки й демократії у Східній Європі Мирослава Ґонґадзе наголосила на ролі регіонів і місцевих спільнот у збереженні української державності та єдності. Вона також підкреслила ключову роль медіа та громадянського суспільства під час війни -- не лише як джерела інформації, а як інституту довіри.

"Сьогодні ми маємо на меті зберігати медіа, зміцнювати свої позиції навіть у складних умовах війни, адаптуватися та забезпечувати не просто інформацію, а зміст, який сприяє збереженню довіри та розвитку нашої країни," – зазначила вона.

Тетяна Терен, голова Наглядової ради Премії імені Георгія Ґонґадзе та засновниця культурної агенції "Терени", у своїй вступній промові акцентувала увагу на:

"Для Премії принципово важливо бути присутніми в регіонах. Ми вважаємо, що неможливо працювати лише в одному чи двох містах. Сьогодні, в умовах війни, підтримка регіональних медіа, спільнот і редакцій є критичною".

Директорка Премії імені Георгія Ґонґадзе Анастасія Абрамець, виступаючи перед учасниками, підкреслила важливість єдності та підтримки в умовах викликів, з якими ми стикаємося.

"Цей Медіадень є нагадуванням про те, що індивідуально ми можемо досягти небагато, але об'єднуючись у спільноті, стаємо справжньою силою. Ця подія стала можливою завдяки підтримці наших партнерів і меценатів, які сприяють розвитку професійної журналістики," -- підкреслила директорка Премії імені Георгія Ґонґадзе Анастасія Абрамець.

З привітальним словом до учасників звернулася представниця платформи "Алгоритм дій" Елла Ярцук, підкресливши важливість проведення заходів національного масштабу в різних регіонах.

"Ці формати спілкування вже не обмежуються лише Києвом чи великими містами. Вони поширюються по регіонах, надаючи можливість місцевим медіа висловлювати свою думку та брати участь у національному обговоренні," -- підкреслила вона.

З учасниками Медіадня також поспілкувалася Людмила Яворська, яка є керівницею проєкту misto.media:

"Медіа, які працюють не з Києва, за останні роки суттєво змінили своє звучання, формат і роль. Читаючи видання з різних міст України, я щоразу відчуваю цю спільність -- у людських історіях, темах і цінностях. Ми в misto.media пишемо з Луцька, але бачимо, що ці історії цікаві значно ширшій аудиторії, і для нас важливо, що такі медіа сьогодні перебувають у фокусі уваги".

Свобода – це щоденне рішення, а журналістика виступає як надійний інститут довіри.

Медіадень у Луцьку розпочався з публічної дискусії між Мирославою Барчук та Мирославою Ґонґадзе. У ході розмови учасники обговорили важливість свободи як основної цінності та індивідуального вибору, а також роль журналістики у суспільстві та відповідальність журналістів у кризові часи. В окремій частині бесіди акцентували увагу на спадщині Георгія Ґонґадзе, його виборі говорити правду та впливі на активізацію журналістської спільноти і суспільства в цілому.

Серед основних ідей — акцент на свободі як основі державності та значення журналістів-розслідувачів як бар'єру проти "викрадення свободи", яке може бути як ззовні, так і зсередини.

"Створення власного життя є справою свободи. Втрата цієї свободи, незалежно від того, чи це відбувається ззовні чи всередині, призведе до втрати України. Тому дії журналістів-розслідувачів сьогодні набувають надзвичайного значення. Це не лише робота, а справжнє служіння," -- підкреслила Мирослава Ґонґадзе.

Мірослава Барчук висловлювала думки про тривалість сенсів та відвагу Георгія Ґонґадзе в 1990-х роках. Те, що сьогодні сприймається як звичне, в той час вимагало особливої внутрішньої свободи.

"Слова Георгія, які він адресував владі в 98-99 роках, сьогодні сприймаються як щось звичне. Проте в той час це було справжнім актом мужності," – зазначила Мирослава Барчук.

Клікбейт, алгоритми та тонка межа між залученням уваги і маніпуляцією.

Наступним етапом Медіадня стало панельне обговорення на тему "Клікбейт і довіра: як зберігати та розширювати медіа-аудиторію", яке провів Андрій Яніцький, голова правління ГО "ПроМедіа". У дискусії взяли участь:

Учасники обговорювали важливість знаходження гармонії між зацікавленістю аудиторії та підтримкою довіри до медіа, межу між привабливими заголовками та маніпулятивними прийомами, а також взаємодію з алгоритмами без шкоди для репутації, підкреслюючи, що формує лояльність сучасних читачів.

"Журналісти часто створюють клікбейт, бо хочуть відгуку. Але тут питання саморегуляції і тих цілей, які ти ставиш перед собою", -- переконана Людмила Яворська.

"Якщо зосередитися лише на клікбейті, довіра може бути втрачена. Я переконана, що важливо орієнтуватися на цінність контенту," -- висловлює свою думку Тетяна Колесніченко.

Окремою лінією бесіди стала тема попиту на позитивний/конструктивний контент -- як запит частини аудиторії і як сфера відповідальності медіа.

"Коли ми стартували, вважалося, що людям цікавіші ДТП, злочини й скандали. Але дослідження показали, що понад 35% українців шукають позитивний контент. Як медіа, ми можемо на це впливати, і маємо робити це відповідально", -- розповідає Артем Іпатов.

Регіональні оповіді в контексті єдиного наративу про Україну.

Медіадень тривав далі з панельною дискусією на тему "Міста та села: регіональні історії в контексті великого наративу про Україну". Модератором цього заходу виступила Тетяна Терен, голова Наглядової ради Премії імені Георгія Ґонґадзе, засновниця культурної агенції "Терени", а також журналістка та культурна менеджерка.

Учасниці панелі:

Обговорення було присвячене тому, як локальні історії з міст і сіл формують спільний наратив про Україну, чому регіональний досвід є ключовим для розуміння країни сьогодні та як журналістика, документування й культурні проєкти працюють із темою коріння й ідентичності.

"Ти раптом розумієш, що в тебе намагаються забрати дім, пам'ять і частину твого минулого", -- поділилась Юлія Тимошенко, говорячи про досвід села, ідентичність і війну.

Олена Лівіцька підкреслила, як війна посилила усвідомлення цінності рідного краю, водночас виявляючи "комплекс неповноцінності", коли люди відчувають сором за те, щоб назвати своє село чи невелике містечко.

"Саме з бажання говорити про коріння і показувати, що ним можна пишатися, народився проєкт "Занесло в село". Війна лише загострила це відчуття і показала, як важливо говорити про свої місця", -- розповіла вона.

Анна Ільченко говорила про особистий імпульс як старт великих процесів: від родинної пам'яті -- до системного дослідження сільської архітектури, традицій і народного мистецтва.

"Наш проект народився з глибокого бажання розвинути себе... Подібні особисті спонукання часто стають каталізаторами значних змін у невеликих ініціативах," - підкреслила Анна Ільченко.

Як свідомо підходити до теми пам'яті війни, аби не знецінювати людські долі.

День закінчився обговоренням на тему "Меморіалізація сьогодення: медіа та збереження пам'яті", яке вів Антон Лягуша — історик і академічний директор магістерської програми "Дослідження памʼяті та публічна історія" у Київській школі економіки, а також дослідник консорціуму New School University.

Учасниці:

У центрі обговорення -- відповідальність медіа та культурних ініціатив за роботу з пам'яттю війни, способи фіксації досвіду сьогодення та виклики перетворення свідчень на публічну історію.

Основною темою стало етичне вимірювання: неприйнятність використання "хайпу" на фоні трагедій та важливість дбайливого підходу при взаємодії з розповідями про загиблих та їхні родини.

"Не можна хайпувати й наживатися такими речами для переглядів і шокування. Треба бути дуже обачним і дуже етичним, щоб не нівелювати людську історію", -- зазначила Лєра Лауда.

Ольга Ольхова підкреслила, що важливо зафіксувати не лише сам факт втрати, але й контекст та культурну значущість особи — те, що вона створила, а також те, що могла б ще досягнути.

"При запису імен важливо враховувати не лише самі імена, але й контекст, в якому вони існують, а також місце особи в культурному середовищі. Проект "Голоси" підкреслює творчий аспект і сприяє збереженню не тільки пам’яті про особу, але й пам’яті про культурні досягнення", – зазначила Ольга Ольхова.

Анастасія Абрамець акцентувала увагу на важливості збереження пам'яті для оточуючих та підкреслила, що про людей слід говорити не через цифри, а через їхні життєві історії.

"Це точно не та тема, де ми можемо собі дозволити гнатись за переглядами чи рейтингами. Для нас важливо розповідати про цих людей не цифрами і статистикою, а їхніми історіями, мріями і буденністю", -- зауважила вона.

Тривала пам'ять про Георгія Ґонґадзе

Протягом Медіадня учасники мали можливість ознайомитися з виставкою "Щоденник Ґонґадзе", яка містила серію важливих цитат Георгія, доповнених контекстуальними поясненнями та ілюстраціями українських митців Інги Леві та Антона Логова. Ця експозиція присвячена 25-й річниці трагічної загибелі журналіста і є частиною ініціативи Премії, що підтримує пам'ять про Георгія Ґонґадзе та підкреслює цінності професії журналіста. В рамках заходу також відбувся показ відео-спогадів про Георгія з особистого архіву його дружини, Мирослави Ґонґадзе.

Партнери в інформаційній сфері: misto.media, Суспільне, Детектор медіа, Львівський медіафорум, Комісія з етики журналістики, Інститут масової інформації, Медіацентр Україна.