Візит спецпредставника Віткоффа до президента Путіна: як Кремль намагається обманути главу США та чому недавня бесіда Трампа з Зеленським є важливим моментом. Інтерв'ю з Безсмертним.

Лише за два дні до завершення чергового терміну для врегулювання конфлікту, що спливає 8 серпня, президент США Дональд Трамп все ще покладає надії на свого спеціального представника Стіва Віткоффа, аби переконати російського лідера Путіна зупинити військові дії проти України.

"Поглянемо, як розвиватимуться події... Сполучені Штати згодом ухвалять рішення щодо можливого введення великих мит на товари з Росії та її торгових партнерів, і все залежатиме від результатів переговорів Віткоффа в Москві," - висловився Трамп напередодні.

Президент США нещодавно висловив загрозу запровадження так званих вторинних санкцій проти покупців російської нафти, щоб посилити тиск на Путіна. Останніми днями Трамп також активно критикує Індію, зазначивши, що в найближчому майбутньому може ввести нові мита, які перевищать вже існуючі 25%, через те, що Індія продовжує купувати російську нафту і не звертає уваги на кількість жертв у Україні від російської агресії.

Проте Кремль також не має наміру бездіяти в очікуванні нових санкцій, які можуть завдати серйозної шкоди. Хоча Володимир Путін стверджував, що не відмовиться від агресії проти України, він може розглянути можливість поступок США, зокрема запровадження "повітряного перемир'я", щоб уникнути подальших економічних труднощів.

Чи вистачить президенту США сил, щоб впоратися з ситуацією, стане зрозуміло ближче до опівночі 6 серпня, коли Білий дім оголосить заяву Трампа. Якщо ж Путін отримає ще одне відтермінування від посилення санкцій, це може посилити враження, що "Трамп завжди поступається". Також це може зашкодити репутації американського президента як миротворця, який вважає себе гідним Нобелівської премії миру. Трамп, однак, відкрито сподівається, що зростаючі економічні труднощі в Росії зрештою примусять Кремль зупинити вторгнення, яке триває вже чотири роки. У недавньому інтерв'ю CNBC він зазначив: "Якщо ціни на нафту впадуть достатньо сильно, Путін зупинить вбивства. У нього не залишиться іншого виходу, адже його економіка перебуває в жахливому стані".

Напередодні Трамп поспілкувався з президентом України Володимиром Зеленським, який зазначив, що "розмова була продуктивна і ми скоординували наші позиції". Це стало досить показовим фактом, зважаючи на закінчення строку ультиматуму.

Своїми думками щодо цих та інших актуальних питань у ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA поділився український дипломат і політик Роман Безсмертний.

Отже, на сьогоднішній день основною темою залишаються переговори між Росією та Сполученими Штатами. В Москві перебуває Віткофф, якому, за інформацією, запропонують "повітряне перемир'я" – важливий крок з боку Путіна. Крім того, сьогодні очікується заява від президента США.

- Щодо поїздки Віткоффа. Цікаво, що ця ідея виникла вже тоді, коли він був у дорозі на Близький Схід. І виникла вона, фактично, як відповідь на емоційний сплеск Трампа, коли той раптом заявив, що треба відправити "ядерно-озброєні підводні човни" ближче до Росії. І далі постало логічне питання: а як тепер цю ситуацію розрулити? Бо за всіма нормами традиційної міжнародної дипломатії, погрожувати ядерною дубинкою - це крайній захід. І не дивно, що багато експертів відразу сказали: ситуація настільки загострилася, що вже потрібні прямі переговори щодо ядерної безпеки.

Тоді хтось висловив ідею: може, варто відправити Віткоффа, щоб після його візиту на Близький Схід він вирушив і до Москви. Проте на той момент у діях Вашингтона не було жодної зрозумілої логіки. Більш того, вийшло інтерв'ю, в якому чітко зазначалося: "Зустріч у Пекіні не відбудеться. Я туди не поїду. Це не я потребую Сі Цзіньпіна, а він – мене". І, звісно, знамените трампове: "Можливо, до Нового року ми й зустрінемось, а можливо – й ні". Отже, перше, що варто зрозуміти – не слід сподіватися на те, що з усіх цих маневрів виникне щось дійсно продуктивне.

Хочу акцентувати увагу на двох важливих моментах, які ви, пане Романе, вже піднімали. По-перше, це інформація про так зване "повітряне перемир'я", яка вже не вперше з'являється в новинах. По-друге, це активна кампанія в медіа, зокрема з боку лівих ЗМІ, що стосується тверджень про те, що Трамп нібито страждає від деменції, має серйозні проблеми зі здоров'ям і психікою, а також приймає неадекватні рішення. Обидва ці інформаційні потоки виглядають як превентивні атаки, спрямовані безпосередньо на Вашингтон і особисто на Трампа.

Зверніть увагу: Bloomberg знову активно працює в цьому контексті. Це стало вже традицією – російські джерела розповсюджують сигнали через це видання, зосереджуючи увагу на темах економіки, інвестицій, Арктики та спільних енергетичних проєктах. Але насправді це лише спроба нав'язати свій контекст. Що ще важливіше, це інформаційна кампанія, що малює образ "хворого та нестабільного" Трампа. Це хвиля атак, що безпосередньо пов'язана з нинішніми переговорами, мета якої – дискредитація. І не варто забувати, що в центрі уваги також перебуває справа, пов'язана з файлами Епштейна. Тут вже все настільки прозоро, що можна помітити як "руки", так і "ноги", а також "голову" старої гвардії КДБ. Ця справа продовжуватиме розвиватися і чинити тиск на Трампа. Вона його дратує.

Отже, до якого висновку ми приходимо?

Концепція "повітряного перемир'я", яка з'явилася в Москві, є спробою стримати ескалацію конфлікту з боку Трампа, який вже розгорнув свою кампанію. Йдеться про 25% мита та додаткові 10% вторинних тарифів, які він оголосив. Трамп не планує зупинятися і продовжить тиснути далі. До того ж, нещодавнє рішення Саудівської Аравії збільшити видобуток нафти завдає нового удару по російським економічним надходженням. Додайте до цього активізацію європейських санкцій, які також вплинуть на наповненість бюджету Росії. Це вже серйозні фактори. Не дивно, що російська сторона почала висувати ідеї про перемир'я – це, по суті, спроба маневрувати з Трампом. Під час недавньої телефонної розмови Зеленський і Трамп знову підтвердили спільну позицію щодо необхідності припинення вогню. Це свідчить про те, що Україна, Європа та США будуть наполягати на мирному врегулюванні на всій лінії фронту. Проте Росія навряд чи погодиться на це. Вони вже озвучили свої альтернативні пропозиції.

Отже, ви вважаєте, що остання бесіда між Трампом і Зеленським є важливою подією? Чи свідчить це про зміни в американській політиці та новий стиль спілкування?

Це перший непрямий, але надзвичайно чіткий індикатор того, що ставлення Трампа до України зазнає значних змін. Раніше ситуація виглядала, м'яко кажучи, досить невизначено. Але тепер, з урахуванням самого сюжету розмови та її таймінгу, видно, що позиції були узгоджені заздалегідь. Це має велике значення. Ще один важливий аспект: ця подія сталася після впровадження нового механізму постачання зброї в Україну через НАТО, за участю Данії, Нідерландів та Швеції. Це новий шлях, який дозволяє швидше та ефективніше реагувати на потреби. Проте не всі помітили, що напередодні відбулася розмова між українською прем'єркою та міністром фінансів США, в якій обговорювався фонд, що надає можливість Україні отримувати зброю та розраховуватися за неї. Це свідчить про зовсім новий рівень співпраці. Всі ці події є чітким сигналом Москві: підтримка України не лише продовжиться, але й посилиться. Трамп, незважаючи на свої попередні висловлювання, наочно демонструє це. І важливо зазначити, що розмова між Зеленським і Трампом відбулася до зустрічі Віткоффа в Москві, що свідчить про попереднє узгодження позицій.

Отже, раніше українську сторону просто інформували про рішення, а тепер, в певному сенсі, відбувається узгодження позицій...

- Ви влучили точно в ціль. Є два способи аналізу таких телефонних розмов. Перший -- простий: подивіться на попередню динаміку. Трамп із Зеленським не спілкувався. А тут - раптом розмова. Що ж такого сталося? Сталося те, що готували спільну позицію. І це, насправді, є злам. Одразу після цього відбулась розмова прем'єр-міністерки України з міністром фінансів США. Це пряме продовження процесу. Якщо уважно подивитись на прес-релізи - від Зеленського і з українського уряду - то вони, принаймні в одному ключовому пункті, повністю збігаються. Не випадковою була і розмова з прем'єром Греції - Міцотакісом. Це вже четверта така розмова за два місяці. І тут є нюанс: Греція раніше не була активним учасником програм допомоги Україні -- ні по постачанню, ні по озброєнню. Але зараз вона прокинулася. А у Греції - один із найбільших потенціалів допомоги Україні. По-перше - запаси радянсько-російської техніки. По-друге - американське надлишкове озброєння. І ось ці дві складові - дуже важливі. І третій, фінальний момент - розмова із генеральним секретарем НАТО Марком Рютте. Це чіткий сигнал: у Вашингтоні почався розворот у бік України.

Звертаючись до теми Віткоффа, чому він там, якщо Путін не має наміру закінчувати війну, а Трамп, як ви зазначили, не зупинить тиск на Росію?

Це, скоріше, стратегічний хід. З одного боку, це відповідь на емоційний вибух, пов'язаний з підводними човнами. Необхідно дати пояснення щодо тих двох субмарин, які "крутились" десь, але все ще не з'являються на сцені. Це дійсно незвичайна ситуація, яка вже перевищує рамки того, що можна було б назвати "дипломатією сили". Деякі експерти вже охрестили це "другою Карибською кризою", і, чесно кажучи, є підстави для таких висновків. Хоча всі розуміють, що за словами Дональда Трампа, як правило, немає нічого конкретного. Це просто ще одна риторична бомба. Так само, як і "ядерна загроза", якою безсоромно розмахує нинішній московський лідер. Це – перша причина, чому Віткофф опинився в Москві.

Другий -- - продовження класичної схеми "батога і пряника". Подивіться, як діє Трамп: спочатку притискає, говорить щось гучне, десь там мінімально діє - і одразу ж відправляє Віткоффа вести розмови, зробити заміри: "А що там? Як реагують?".

Пане Романе, давайте детальніше обговоримо питання "повітряного перемир'я". По-перше, зрозуміло, що російська сторона активно просуватиме цю концепцію. По-друге, в разі досягнення будь-якої угоди, це може стати вагомим аргументом для Трампа. Він зможе стверджувати, що "санкції можуть бути відтерміновані, оскільки ми отримали значні поступки щодо припинення бойових дій в Україні".

Росія піднімає цю проблему, оскільки зазнає невдач у контролі повітряного простору України. Їм необхідна перерва для зосередження ресурсів, зокрема, дронів "Шахед", щоб згодом здійснити масштабні удари.

Таким чином, Росія не в змозі забезпечити закриття свого повітряного простору від українських безпілотників, оскільки її територія занадто обширна...

Цілком вірно. На перший погляд, так зване "перемир'я" виглядає конструктивним і логічним у контексті переговорного процесу. Проте насправді це всього лише тактичний засіб у війні. Російська військова доктрина прямо передбачає використання переговорів як елемента війни, що є частиною їхніх операцій. Тому погоджуватися на часткові паузи абсолютно недоцільно. Це не зупинка вогню, а новий спосіб ведення бойових дій. Це те ж саме озброєння, тільки в іншій формі — пауза, яка надає можливість Росії накопичити боєприпаси, зокрема дрони-камікадзе, щоб потім тероризувати цивільне населення. Росія усвідомлює, що на фронті зазнає поразки, особливо в сфері безпілотників.

Для Трампа це може стати можливістю змінити курс, на який він поки що лише на словах, але все ж таки звернувся – курс тиску на Росію. Чи справді так?

- Трамп з цього процесу не вийде. Це просто неможливо через обставини, в які він сам себе загнав.

- Тобто чекаємо на заяву Трампа. Як гадаєте, якою буде її тональність?

Все, що оголошує Дональд Трамп... Якщо навіть "московський фюрер" щось там проголосив, а потім звертався за підтримкою до диктатора з Білорусі Лукашенка, то заяви Трампа варто розглядати не як дійсність, а розподілити на десять. Потрібно усвідомити: те, що говорить Трамп, завжди виконується у його стилі: "Я можу приїхати, можу не приїхати. Можу виступити, а можу й відмовитися. Можу щось зробити, а можу нічого не робити". Усе залежить від обставин. Таким чином, серйозно сприймати його анонси — це явно перебільшувати ймовірність подій.

Більшість західних медіа підкреслюють, що Путін, в основному, не відчуває страху перед загрозами Трампа щодо вторинних санкцій для країн, що імпортують російську нафту, таких як Індія та Китай. Як ви вважаєте: чи є це серйозною проблемою для росіян, чи просто тимчасовим незручним повідомленням, яке навряд чи змусить їх сісти за стіл переговорів?

По-перше, незалежно від того, як поводяться Трамп чи його союзники України в Європі, Путін не зупинить війну. І ті, хто стверджує, що єдиним способом вплинути на нього є сила, мають рацію. Це - незаперечна істина. По-друге, Трамп поступово підштовхує Путіна до безвиході, і це вже стає очевидним. Так, санкції не є досконалими, їх виконання іноді неузгоджене, і миттєвого ефекту вони не дають. Проте їхня дія відчутна. Це поступовий та системний процес. Наприклад, лише за другий квартал доходи російського бюджету від нафти і газу зменшились ще на третину. Це результат санкцій. Хоча Трамп поки не вживає радикальних заходів, таких як закриття Балтійського маршруту для експорту, він демонструє наміри рухатись у певному напрямку.

Отже, ви вважаєте, що такий варіант, як повне перекриття, все ж може статися? Або це радше крайній випадок, до якого вдаються в разі значного загострення ситуації?

Цей крок, без сумніву, буде здійснено, проте ще не час для його реалізації. Вашингтон наразі стримує свої дії, побоюючись можливих реакцій Кремля, які можуть включати навіть загрозу застосування тактичної ядерної зброї. Хоча в це не вірять, у Пентагоні цей сценарій все ж розглядають, тому обирають обережність. Водночас стає очевидним, що між Ер-Ріядом і Вашингтоном ведуться серйозні переговори. Як Трамп, так і Саудівська Аравія збільшують видобуток нафти та енергоресурсів, створюючи тиск на світовий ринок, і це відчутно. Раніше домовленості між Москвою та Саудівською Аравією регулювали стабілізацію видобутку, але тепер ці угоди втратили свою силу. Трамп ясно дає зрозуміти: повертаємося до традиційних підходів — більше нафти, більше тиску на Москву. Проте найслабша ланка зовнішньої політики Вашингтона полягає в ілюзії, що можливо відокремити Пекін від Москви. На цьому тримається вся структура. Варто зауважити, що після спроби тиску на Індію, Трамп швидко змінив свою позицію, оголосивши Моді "другом", і загалом стверджуючи, що все гаразд. Яким чином він може продовжити тиск?

Я хотів би зосередитися на Індії. Щодо Китаю ситуація вже зрозуміла — це окрема тема, про яку поговоримо пізніше. А от з Індією... Спостерігається тиск з боку США, поки що він виключно словесний, але доволі різкий. Чи може Трамп в один момент зірвати це партнерство, якщо йому це знадобиться? Наприклад, на фоні цих подій досить значна індійська делегація вже перебуває в Москві. Офіційно їхня мета — укріплення оборонних та енергетичних зв’язків з Росією, що, очевидно, є відповіддю на загрози з боку Трампа.

- У цьому питанні дуже тонка матерія. Індія довго залишалася в тіні. Зараз її роль зростає. І от саме тому реакція США буде обережною, але все більш жорсткою. Так, індійська делегація зараз у Москві - і це свідчить про певну координацію дій з Кремлем. І Вашингтон це бачить. Тому Трамп буде змушений обирати: або стратегічне партнерство з Делі, або тиск на Росію. І це буде непростий вибір. Щоб там Трамп не казав публічно, взаємодія між Нью-Делі й Вашингтоном усе одно реалізовуватиметься через погоджені, сплановані дії. Ще раз: якою б емоційною не була риторика Дональда Трампа, він чудово усвідомлює, що Індію потрібно відтягнути від будь-яких союзів із Росією. І водночас - що Індія потрібна США для стримування Китаю. Тому в нього не буде розкоші діяти занадто різко. І ще одна важлива деталь: за останні два роки близько 20% американських виробничих потужностей, які були розміщені в Китаї, переведені до Індії. Серед них, зокрема й Apple. І ще важливіше - між Вашингтоном і Нью-Делі вже укладено понад десять угод, які стосуються спільної розробки та виробництва військово-промислової продукції: мова про літаки, кораблі, бойову техніку. Це не просто слова - робота там справді серйозна.

Отже, ви вважаєте, що Трамп намагатиметься уникнути ескалації у відносинах з Індією?

- Безумовно. Тим більше, що Трамп і Нарендра Моді - особисті друзі. Вони часто спілкуються. Та театралізація, яку ми бачимо від Трампа - це, радше, показуха. Але проблема справді існує. Перше - Індія й досі частково залежить від постачання російської зброї. Ця залежність поступово зменшується, але вона ще є. І друге - кілька гігантів нафтопереробної галузі в Індії можуть працювати тільки на російській нафті марки Urals. Їм потрібна технічна реконструкція. Так, Індія диверсифікує постачання - торік у неї постачали нафту близько 20 компаній, цього року вже понад 40. Індія активно збільшує імпорт з Близького Сходу. Але наступний крок - це не просто перехід на іншу нафту, а розвиток виробництва водню як майбутньої енергії -- для промисловості, для енергетики і так далі.

А що з делегацією, яка поїхала до Москви?

Вона вирушила з наміром припинити закупівлі російської нафти. Проте існують зобов'язання, контракти та логістичні аспекти. Індія планує поступово виходити з цього процесу, координуючи свої дії з Вашингтоном, а не здійснюючи різкі кроки, як іноді можна було б уявити.

Отже, Індія планує відмовитися від російської нафти, але чи буде це в тривалій перспективі?

- Я б назвав це середньостроковою перспективою.

Півтора-два роки? Для України, що перебуває у війні, цей проміжок часу має величезне значення. Це вирішальний етап...

Приблизно так. Проте слід усвідомлювати, що навіть якщо Трамп оголосить про введення мит вже завтра вночі, це не означає, що Індія миттєво зупинить закупівлю російської нафти. Адже вона не лише її купує, а також переробляє та реалізує світлі нафтопродукти на європейських ринках, зокрема. Це важлива частина глобальної економічної мережі.