Як функціонуватиме "ресурсна" угода: інвестиційний процес і розподіл прибутків.

Інвестиційний фонд відбудови може запрацювати вже за 10 днів: підписано ключові документи

Напередодні Україна і Сполучені Штати Америки уклали два важливі документи, які сприятимуть реалізації Угоди щодо створення Американсько-Українського інвестиційного фонду відновлення. Ці угоди, що стосуються обмеженого партнерства та генерального партнера (Limited Liability Company), були підписані між Агенцією з питань підтримки державно-приватного партнерства (ДПП) та Міжнародною фінансовою корпорацією розвитку США (DFC). Раніше Україна успішно завершила всі внутрішні процедури, необхідні для заснування фонду. Після обміну дипломатичними нотами він може почати свою діяльність вже 23 травня. Проте, на відміну від рамкової "ресурсної" угоди, яку нещодавно затвердила Верховна Рада, конкретні деталі підписаних документів не розголошуються, з огляду на їх комерційний характер. Попри це, деякі медіа вже встигли оприлюднити інформацію з посиланням на джерела всередині. Додаткові відомості також стали доступними завдяки коментарям представників Міністерства економіки України та експертів. Підсумуємо.

Як оцінюватимуть внески учасників та розподілятимуть прибутки.

У Міністерстві економіки, передовім, застерігають від спекуляцій на темі "продажу українських надр". Жодного слова про те, що тепер вони належатимуть Сполученим Штатам Америки чи американському бізнесу, немає ні в ратифікованій парламентом рамковій Угоді, ні в додаткових документах, які регулюватимуть роботу спільного Інвестфонду. Повний контроль за надрами та ресурсами, відповідно до Конституції, залишається за Україною, як і право визначати умови їх використання.

"Як Сполучені Штати, так і ми усвідомлюємо, що це є абсолютно прозорий контракт, який не має нічого спільного з продажем природних ресурсів. Мова йде виключно про реалізацію готової продукції, і це вже не питання власності, а питання комерції," - підкреслив Тарас Качка, заступник міністра економіки та торговий представник України.

За словами Юлії Свириденко, першої віцепрем'єрки та міністерки економіки, угода про надра з США є рівноправною та орієнтованою на майбутнє. Цей документ базується на повазі до національних інтересів України і передбачає спільне управління та інвестиції зі США. Важливо зазначити, що кошти Фонду будуть вкладені виключно в українські проекти, включаючи видобуток корисних копалин, розвиток інфраструктури та переробку.

Українська доля у Фонді формуватиметься на основі 50% доходів державного бюджету від нових рентних платежів за свіжими ліцензіями, а також за рахунок додаткових добровільних внесків. Зрозуміло, що на початкових етапах відновлення після війни з цим можуть виникнути труднощі. Тому для наповнення Фонду "живими" коштами основна надія покладається на американських партнерів. Сполучені Штати можуть надавати підтримку як фінансовими внесками, так і через нові військові поставки — наприклад, системи протиповітряної оборони.

Згідно з інформацією, наданою Міністерством економіки, при заснуванні Фонду Україна та США матимуть по 50% акцій класу "Б". Наша країна отримає цей "стартовий пакет" у вигляді майбутніх внесків від продажу спеціальних дозволів на видобуток корисних копалин та рентних платежів, в той час як Сполучені Штати отримають свою частку як "подяку" за попередню підтримку у боротьбі з російською агресією. Надалі військова допомога буде перетворена на "привілейовані" акції класу "А". Це також стосується додаткових фінансових внесків від США безпосередньо до Інвестиційного фонду. Україна також має можливість отримати акції "А", якщо зробить додаткові капітальні внески до Фонду. Ці акції матимуть пріоритет у розподілі прибутків: спочатку будуть виплачуватися дивіденди за привілейованими акціями, а потім, якщо залишаться кошти, – за звичайними.

Водночас Міністерство економіки підтвердило, що сторони погодилися на умови, згідно з якими протягом перших десяти років діяльності Фонду прибутки між партнерами не будуть розподілятися. Натомість всі кошти будуть одразу реінвестовані в Україну, на чому наполягала українська сторона, і партнери з цим погодилися. Більше того, навіть через десять років США планують забирати з України лише отримані доходи, не торкаючись основної суми свого внеску в Інвестфонд. Така ж схема стосується і нової американської допомоги: Сполучені Штати зможуть повернути витрати на неї за рахунок майбутніх доходів Фонду, а не з українських внесків, і це також відбудеться не раніше ніж через десять років.

Україна, безсумнівно, прагне отримати максимальний фінансовий внесок від США, особливо на початкових етапах функціонування Фонду. Це, безумовно, позначиться на розподілі прибутків у майбутньому: більше інвестицій – більше прибутків. Проте варто зазначити, що капітал Фонду буде спрямований на розвиток України. Це, зокрема, означає створення нових робочих місць, покращення інфраструктури та розвиток виробничих потужностей у нашій країні.

"США хочуть мати механізм, завдяки якому вони зароблять більше коштів, ніж надали нам у вигляді допомоги. І ми будемо щасливі, якщо Сполучені Штати Америки зароблять $350 мільярдів завдяки цьому Фонду. Тому що - може, й менше, але теоретично навіть стільки ж, - заробить і Україна. До того ж, це все будуть прибутки від інвестицій у нашу країну, від чого виграє вітчизняна економіка", - пояснив Качка.

Куди буде спрямовано акумульовані ресурси та які фактори залучатимуть інвесторів?

Американсько-український Фонд інвестуватиме отримані кошти у проєкти з видобування корисних копалин, а також у супутню інфраструктуру та в переробку. Конкретні інвестпроєкти, на які йтимуть гроші, Україна і США визначатимуть спільно. Це буде одним із завдань Керівної ради Інвестиційного фонду відбудови.

"На мою думку, серед перших десяти проєктів, які отримають інвестиції від Фонду, більшість буде пов'язана з українською енергетикою. Це обумовлено нагальною потребою в відновленні цієї важливої сфери. Фонд зацікавлений у залученні інвестицій у цю галузь, використовуючи зрозумілу модель, що передбачає стимулювання участі американських компаній", - висловлює своє бачення Тарас Качка.

У контракті зазначено, що Інвестфонд отримає збалансовану структуру управління, в якій українська та американська сторони будуть представлені на рівних правах. Важливі рішення прийматимуться виключно за умови одностайності.

"До керівництва Фонду увійдуть шість менеджерів -- три від України і три від США. Вони входитимуть до Керівної ради Фонду та до складу різних комітетів", -- деталізували в Мінекономіки.

У рамках Фонду функціонуватиме чотири комітети: комітет з операційного управління та аудиту, в якому представники будуть в рівній кількості (по два з кожної сторони), комітет з пошуку проєктів, де українська сторона матиме пріоритет, а також комітет з інвестиційних рішень, в якому більшість голосів належатиме американським представникам.

Кожні десять років партнери оцінюватимуть, чи варто продовжувати дію угоди. На даний момент обидві сторони висловлюють свою прихильність до тривалої співпраці. Адже дослідження та розробка нових родовищ корисних копалин вимагають не лише фінансових вкладень, а й значного часу.

Згідно з інформацією, наданою Financial Times, значні прибутки від Фонду можуть бути реалізовані лише через 10-15 років. Це, звісно, можливо лише за умови значних інвестицій з боку приватних компаній, зокрема американських. Видання зазначає, що через війну, брак повних геологічних даних, зруйновану інфраструктуру, корупційні ризики та загальні труднощі, пов'язані з запуском нових проєктів, великий видобуток на нових шахтах, створених в рамках спільного підприємництва, навряд чи розпочнеться раніше 2040 року.

Згідно з оцінками фахівців, для проведення розвідки одного з багатообіцяючих родовищ рідкісноземельних металів інвесторові потрібно витратити від 10 до 15 мільйонів доларів. У масштабах держави це може обернутися сотнями мільйонів, якщо не мільярдами доларів. Це пов'язано з необхідністю проведення комплексних досліджень територій, які потенційно багаті на ці елементи. Не випадково ці мінерали отримали назву "рідкісні". Хоча насправді вони значно поширеніші, ніж вважалося раніше, їх концентрація навіть у найбагатших рудах залишається досить низькою. Крім того, вміст цих металів варіюється. На відміну від залізних руд, де концентрація металу в межах одного родовища залишається стабільною, у випадку рідкісноземельних елементів ця різниця може бути в рази більшою - від декількох сотих відсотка до десятків відсотків. Тому процес розвідки вимагає декількох етапів — від загального картографування до детальних досліджень на найперспективніших ділянках. А це потребує значних фінансових вкладень.

В цілому, інвестиції в розробку одного родовища можуть коливатися від 100 до 300 мільйонів доларів.

Фінансова підтримка з боку США у вигляді додаткових внесків до Інвестфонду та інвестицій від приватного американського сектору, безумовно, спростить для нас процес залучення необхідних ресурсів. Це є одним із безсумнівних переваг досягнутих угод. Вони включають в себе зобов'язання Сполучених Штатів, через агентство DFC, сприяти Україні в залученні інвестицій, технологій та інновацій.

За словами заступника директора Національного інституту стратегічних досліджень Ярослава Жаліла, Україні важливо скористатися позитивним мультиплікаційним ефектом потенційного інвестування у видобувну галузь. Мова про переробку принаймні частини ресурсу на території країни, створення нових робочих місць, долучення місцевих супутніх сервісів та виробництв.

"Тобто, має йтися не про "висотування" ресурсу, а про формування цілісних кластерів, які забезпечуватимуть ефективне використання певних українських природних ресурсів", - сказав економіст у коментарі Укрінформу.

Які трансформації в секторі видобутку корисних копалин необхідні для нашої країни?

Згідно з інформацією, наданою Міністерством економіки, угоди, підписані напередодні, разом із раніше укладеною міжурядовою угодою складають 95% всіх необхідних документів для запуску Інвестиційного фонду. Інші 5% пов'язані з завершенням формальних процедур з боку Сполучених Штатів та технічними аспектами формування Керівної ради Фонду. Це включає вибір трьох представників від України та трьох – від США, а також узгодження інвестиційних протоколів.

За інформацією Тараса Качки, Сполучені Штати Америки планують внести первісний внесок до Фонду, що становитиме приблизно $25 мільйонів, задля старту його функціонування. Перші фінансові внески з України очікуються через кілька місяців, коли відбудуться аукціони на продаж спеціальних ліцензій на використання природних ресурсів в рамках угоди між Україною та США. Від рентних платежів з нових ліцензій, за оцінками, надходження почнуться лише через 3-4 роки.

Як наголошує виконавчий директор та співзасновник аналітичного центру "Український інститут майбутнього" Анатолій Амелін, паралельно з налагодженням роботи Інвестофонду, для України важливо втілювати структурні зміни в галузі освоєння та користування надрами.

Мова йде, зокрема, про стандартизацію регуляторної основи для використання надр: оновлення Кодексу про надра з метою спрощення процесу отримання ліцензій при дотриманні екологічних норм, а також запровадження прозорої електронної процедури аукціонів для видачі спеціальних дозволів.

"По-друге, стосується податкової системи: необхідно запровадити спеціальний податковий режим для проєктів, що реалізуються за участю Фонду; законодавчо закріпити направлення 50% роялті до спеціального фонду Державного бюджету (Верховна Рада вже ухвалила основні зміни); також важливо прийняти новий Податковий кодекс, який забезпечить умови для обробки ресурсів, видобутих в Україні, а не за кордоном", - уточнив експерт.

Він зазначив, що існує необхідність реформувати ринок капіталу, зокрема ухвалити законодавство щодо сек'юритизації для створення ліквідних фінансових інструментів, а також вдосконалити норми про державне-приватне партнерство. Крім того, важливо реалізувати валютну лібералізацію, що передбачає законодавче закріплення гарантій вільної конвертації валюти для інвестиційних проектів Фонду.

Також треба інституційно посилити Агентство з підтримки державно-приватного партнерства, сформувати окремий підрозділ для роботи з Інвестфондом, забезпечити залучення міжнародних експертів для управління портфелем проєктів, створити координаційний центр на рівні Уряду для забезпечення узгодженості дій міністерств та відомств.

Ключовим є формування стратегій для галузі: створення інвестиційних паспортів для стратегічних мінеральних ресурсів, таких як літій, титан, рідкісноземельні метали та інші. Важливо також заснування індустріальних парків біля місць видобутку сировини, що сприятиме розвитку переробних виробництв, а також реалізація програми для залучення додаткових інвестицій у сферу переробки та виготовлення готової продукції.

Чимало завдань, на думку співзасновника Українського інституту майбутнього, і в галузі міжнародного співробітництва - як-от гармонізація з вимогами ЄС, забезпечення відповідності інвестиційних проєктів нормам екологічного права Євросоюзу, узгодження програми роботи Фонду із планами інтеграції до ЄС.

"З цією угодою Україні відкриваються досить цікаві можливості," - резюмував Анатолій Амелін.