Якщо адміністрація США знову зробить ті самі помилки, що й у 1945 році, це призведе до катастрофи, - застеріг дипломат Фрід.

Ситуація надзвичайно серйозна: ми в Україні з тривогою сприймаємо те, що бачимо, - як ламається загалом безпекова архітектура всього світу. Для нас важливіші ті висновки, до яких може прийти Дональд Трамп, зокрема і щодо укладання так званої угоди з росіянами. Просив би вас окреслити параметри цієї надзвичайно, можливо, небезпечної моделі.

Не можу стверджувати, що відчуваю гордість за дії мого президента Дональда Трампа. Його ставлення до Володимира Зеленського під час зустрічі в Овальному кабінеті було надмірно агресивним, і я не збираюся це замовчувати. Відтоді президент Зеленський висловив підтримку плану Трампа, який має на меті встановлення миру між Росією та Україною.

Виступаючи в Конгресі, президент Трамп зазначив, що цінує лист, який він отримав від Зеленського. Тож, можливо, і я на це сподіваюся, ця безглузда суперечка залишилася в минулому. Тепер Сполучені Штати, Україна та Європа можуть зосередитися на справжній перешкоді на шляху до миру - на Володимирі Путіну.

Сполучені Штати повинні негайно відновити військову допомогу Україні та співпрацю в розвідувальній сфері, які були призупинені нашим урядом. Ці рішення були необґрунтованими, і я з ним категорично не згоден. Сподіваюся, що після примирливих слів президента Трампа перед Конгресом це питання буде вирішене якнайшвидше. Якщо ми залишимо цей непотрібний епізод у минулому, з'являться реальні підстави для оптимізму.

Ініціатива президента Трампа про встановлення миру та забезпечення стабільності в Україні має потенціал для позитивного результату.

Європейці, зокрема французи та британці, заявили про готовність очолити міжнародні сили безпеки для підтримки перемир'я в Україні та звернулися до США з проханням долучитися до цієї ініціативи. Це цілком розумний запит. Якщо всі складові цього плану об'єднаються, вільна, неокупована Україна зможе гарантувати власну безпеку й стати сучасним аналогом Західної Німеччини, уряд якої ніколи не зрікався свого права представляти весь народ. І я вірю, що Україна так само ніколи не відмовиться від свого законного права бути єдиною і незалежною державою.

Отже, є підстави для надії, але ми втратили дорогоцінний час, і відповідальність за це лежить не на Україні. Сподіваюся, нам вдасться виправити ситуацію та рухатися вперед.

Якою мірою Дональд Трамп може тиснути на Україну? У світі бізнесу існує стратегія, яка полягає в тиску на слабших партнерів, а не на сильних конкурентів. В Україні ми відчуваємо, що можемо стати мішенню для тиску: це може проявитися в ненаданні критично важливої військової допомоги або ж у блокуванні певних фінансових рахунків. Коли Ілон Маск заявляє про готовність запропонувати "амністію" президенту України, стає зрозуміло, що за цими словами ховається багато незрозумілого. Тиск на нас стає дедалі інтенсивнішим. Які вимоги можуть бути висунуті?

Я розумію занепокоєння України. Однак це не означає, що слід очікувати нової хвилі тиску. Слова президента Трампа в конгресі були примирливими. Сподіваюся, він усвідомить, що шлях до успіху лежить у співпраці з Україною та Європою, підтримці України та посиленні тиску на Росію. Кілька тижнів тому він говорив про необхідність такого тиску.

Однак після цього США прийняли ряд рішень, які я не підтримую, і які були сприйняті Кремлем з певним задоволенням. Це може свідчити про те, що наш курс був помилковим. Сподіваюся, ми зможемо це виправити, відновивши тісну співпрацю з Україною та одночасно посиливши тиск на Росію. Це дозволить нам досягти результату, що забезпечить Україні безпеку та незалежність, навіть якщо деякі її території залишаться під незаконною окупацією на деякий час.

Цей план не є бездоганним, але він суттєво перевершує тривалу війну, особливо якщо найближчим часом повне відновлення українських територій виглядає малоймовірним. Ініціатива Трампа має потенціал, щоб дати результати, однак для цього важливо, щоб він стабільно підтримував її і уникнув зайвих конфліктів з Україною.

Не хотів би проводити цю історичну аналогію, але слід згадати події 1945 року, коли Сталін, Рузвельт і Черчилль обговорювали питання, пов’язані з Польщею. Черчилль разом із Рузвельтом запитували Сталіна, чи дійсно він має намір дотримуватися угоди про проведення чесних виборів у цій країні. Сталін запевнив їх у своїй відданості цьому зобов'язанню, після чого ввів туди свої війська, танки та НКВД, а також призначив на ключові посади комуністів, лояльних до нього. Брудну роботу виконували радянські спецслужби та місцеві колаборанти. Що стосується Черчилля та Рузвельта, то вони лише висловлювали співчуття польському народу. Якою мірою ця загроза може бути актуальною для України сьогодні?

Ви зробили дуже влучну історичну аналогію, і ваші переживання щодо можливого досягнення угоди між Вашингтоном і Москвою, що ігнорує позицію України, є абсолютно виправданими. Було б катастрофічною помилкою, а також серйозним провалом, якби уряд США знову повторив ті ж помилки, які були допущені в 1945 році. Цього разу ми не матимемо жодних виправдань. Проте існує надія, що ми зможемо уникнути такого сценарію. Сподіваюся, цього не трапиться. Сьогоднішня реальність така, що в адміністрації США, зокрема за часів Трампа, існують чіткі розбіжності. Одна група виступає за підтримку стратегії вільного світу, яка передбачає співпрацю з нашими союзниками, зокрема Україною, та постійний тиск на наших супротивників, таких як Росія під керівництвом Путіна. Водночас інша частина вважає, що Україна не є пріоритетом для Сполучених Штатів, оскільки наша стратегічна увага повинна бути зосереджена на Азії та Тихоокеанському регіоні. Деякі, напевно, переконані, що Сполучені Штати повинні налагоджувати відносини з Росією як з великою державою, нехтуючи інтересами України. Ілон Маск, наприклад, більше схиляється до цієї точки зору.

Не впевнений, що Трамп зверне увагу на рекомендації тих, хто підтримує ялтинську стратегію. Це було б катастрофічним рішенням, яке йде врозріз як із інтересами моєї країни, так і з інтересами Європи та України. Проте подібні дискусії все ще мають місце в американській адміністрації.

Хотілося б, щоб обставини були іншими, але я не можу спілкуватися з вами та українцями, не висловлюючи те, що вважаю істинним, наскільки це мені зрозуміло. Уникнення правди було б неправильно. Мені не хочеться вдаватися до важких висловлювань, проте мушу зазначити, що промова Трампа під час його виступу перед Конгресом була значно кращою, ніж те, що він сказав в Овальному кабінеті 28 лютого. Українці мають всі підстави бути розчарованими його словами тоді, проте, на мою думку, з того часу багато друзів України в Європі, Лондоні та Вашингтоні зробили важливі кроки для покращення ситуації. Це свідчить про те, що Сполучені Штати та Україна повинні продовжувати співпрацювати у боротьбі проти нашого спільного ворога - Путіна та російської агресії.

Щодо конкретних термінів та дат, коли це все може увиразнитися остаточно? Оскільки Путін хотів би щось подібне сформувати приблизно 9 травня, хоча не знаю, чи це відповідає дійсності. Адже темпи перемовин зараз є шаленими. Наступного тижня прем'єр-міністр Великої Британії Кір Стармер, президент Франції Емманюель Макрон і, можливо, президент України Володимир Зеленський поїдуть до Вашингтона домовлятися з Трампом. За вашими відчуттями, наскільки можуть бути продуктивними ці розмови? Наскільки варто нам покладатися на наших європейських друзів, коли ми говоримо про серйозні військові сценарії та військове забезпечення?

Я вітаю ініціативу прем'єр-міністра Великої Британії Кіра Стармера. Він об'єднав союзників України та запропонував розмістити сили безпеки під європейським керівництвом, щоб підтримати припинення вогню, якщо ситуація до цього дійде. Це чіткий і важливий сигнал підтримки України.

Також припускаю, що він дав українцям і президенту Зеленському цінні поради щодо того, як взаємодіяти з Трампом і загалом з американським керівництвом.

Зміцнення взаємодії України з європейськими союзниками, такими як Великобританія, Франція, Німеччина, Польща та інші держави, є важливим кроком у напрямку підвищення безпеки України та її впливу на міжнародній сцені.

Можливо, зрештою, Трамп підтримає готовність Великої Британії та Франції очолити такі сили. Я сподіваюся, що це рішення знайде підтримку, адже воно значно краще, ніж введення американських військ в Україну. Якщо Трамп піде цим шляхом, безпека України значно посилиться, а це саме те, чого прагне президент Зеленський. І він абсолютно правий у своїх прагненнях. Ми ще не дійшли до цього, але я вважаю, що це цілком реалістичний сценарій. Проте для його реалізації знадобляться серйозні зусилля з боку всіх учасників.

Як я вже зазначав, ми втратили більше тижня, і це лише зіграло на руку Кремлю, що, на жаль, свідчить про серйозні прорахунки. У цьому випадку, боюся, основна відповідальність лежить на уряді США.

Незважаючи на всі труднощі, сьогодні ми маємо більш позитивну ситуацію, ніж кілька днів тому. Я сподіваюся, що Сполучені Штати знімуть заборони на постачання зброї та обмін розвідувальною інформацією, що дозволить нам відновити активні дії в потрібному напрямку.

Російська сторона вимагає приєднання ще не захоплених українських територій, зокрема Херсонської, Запорізької, Донецької та Луганської областей. Крім того, росіяни не планують зупиняти військові дії у найближчій перспективі. Чи можливо призупинити цей конфлікт? Які шанси на ведення переговорів з Росією, а також на підтримку з боку Китаю?

Путін жадібний і самовпевнений. Його вимоги абсурдні -- фактично, він вимагає капітуляції України. Він прагне отримати території, які не зміг завоювати на полі бою.

Коли я говорив, що ми втратили час, я мав на увазі наші внутрішні суперечки, тоді як Трамп заявив, що президент Зеленський підтримує мир. І в цьому він має рацію. Зеленський прагне миру, але лише за умови, що він буде міцним і довготривалим, тобто ґрунтуватиметься на безпеці України.

Трамп також стверджує, що Путін підтримує мир. Але я не вірю в це. Путін говорить про мир, але насправді вимагає капітуляції України -- він хоче миру лише на своїх умовах.

Врешті-решт, Трамп, можливо, усвідомить, і я щиро сподіваюся, що це станеться, що Путін наразі не є надійним партнером для ведення переговорів. Якщо Трамп прийде до цього висновку, він може вибрати стратегію посилення тиску на Путіна, оскільки існує безліч варіантів для досягнення цієї мети.

Трамп повинен усвідомити, що Путін веде свою гру. Він не прагне справедливого миру -- його справжня мета залишається незмінною: завоювання України. Разом з тим варто пам'ятати, що, попри свої амбіції, Путін реагує на силу. Якщо Сполучені Штати та Європа достатньо зміцнять Україну, він буде змушений відмовитися від своїх планів перед загрозою сили, яка переважає.

Тому найкраща стратегія - це продовжувати тиск на Росію: послаблювати її економіку, зміцнювати українську армію та, що особливо важливо, використовувати понад $200 млрд заморожених російських валютних резервів, щоб чітко продемонструвати Путіну, що час грає не на його користь. Це може змусити його бути більш поступливим у переговорах.

Водночас ми не повинні чекати дозволу Путіна, щоб робити більше для посилення безпеки України. Насправді, ми несемо відповідальність за власні дії. На жаль, за останні два тижні ми втратили можливості та змарнували час. Сподіваюся, що цей період уже позаду, і відтепер ми будемо зосереджуватися на головному виклику - Путіні та його агресивній Росії.

Окрім військової підтримки, фінансова допомога також має для нас велике значення. Європейські країни оголосили про виділення значних коштів, які перевищують сотні мільярдів доларів, для підтримки українського бюджету. Проте існує ризик, що якийсь американський конгресмен, який дотримується поглядів Маска та Трампа, може звинуватити українців і адміністрацію Байдена у розкраданні американських коштів. Після цього вони можуть знайти спосіб поширити цю дезінформацію. Це викликає побоювання, що така кампанія може завдати серйозної шкоди нашому бюджету. Що ви думаєте про ці величезні фінансові вливання?

Я впевнений, що країни Європи та Сполучені Штати повинні об'єднати зусилля для використання заморожених російських валютних резервів з метою підтримки України. Існує безліч можливостей для цього, однак ситуація залишається незмінною, поки адміністрація Трампа дотримується підходу, який виключає надання Україні безпосередньої допомоги.

Адміністрація Трампа може прийняти рішення про впровадження моделі ленд-лізу, схожої на ту, що існувала між США та Великою Британією в період Другої світової війни. При цьому мова йде не про безкоштовну допомогу, а про кредит, який Україна зможе погашати протягом тривалого часу, але лише після досягнення повної незалежності та безпеки.

Отже, існують різні шляхи підтримки України, і ми повинні бути рішучими та креативними в їхньому пошуку. Водночас важливо пам'ятати, що Росія сама перебуває під значним тиском. Її економіка слабка, вона стикається з труднощами на полі бою, а її наступальні операції просуваються вкрай повільно.

Наприклад, російські збройні сили досі не змогли відновити контроль над частиною Курської області, яку Україна захопила в серпні. Таким чином, ситуація для Путіна є далеко не найкращою. Важливо розуміти, що, хоча Україна стикається з труднощами, Росія також має значні труднощі. Наша мета полягає в тому, щоб ускладнити ці проблеми для Москви, одночасно надаючи Україні допомогу в подоланні її власних викликів.

Чи маєте ви уявлення, чому Трамп вирішив порушити старі міждержавні угоди? Яка мета цієї політичної нестабільності?

Це дійсно цікаве питання. На мою думку, Трамп не розуміє основні принципи американської великої стратегії. Вона ґрунтується на підтримці вільного світу, що є ключовим чинником, який відповідає як американським інтересам, так і цінностям. Основні складові цієї стратегії включають підтримку демократії, верховенства права та міжнародного порядку, побудованого на правилах і нормах. Трамп, однак, не поділяє цієї віри. Його підхід більше акцентується на відносинах між великими державами.

Одночасно він має можливість приймати вірні рішення, адже іноді розуміє, що Путін являє собою серйозного опонента. Однак виглядає так, що його команда в деяких випадках готова до співпраці з Путіним.

Сигнали та повідомлення, які вони передають, виявляються досить суперечливими. Те, що для нас може здаватися зрозумілим, не завжди таке ж очевидне для тих, хто живе в реаліях світу Трампа.

Дехто, як-от державний секретар Марко Рубіо та радник з національної безпеки Майкл Волц, на мою думку, розуміють концепцію стратегії вільного світу і підтримують її. Однак не всі в оточенні Трампа поділяють цей підхід, і нам доводиться працювати в такій реальності. Хотілося б, щоб ситуація була іншою, але маємо те, що маємо.

ʼПопри це, не можна виключати можливості, що адміністрація Трампа зрештою повернеться до розумної та далекоглядної політики підтримки України у протистоянні російській агресії. Це можливо, але це буде непросто. І навіть якщо це станеться, шлях до цього буде більш складним і вимагатиме значно більше зусиль, ніж могло би бути спочатку.