Про те, чому Туреччина стала наступним місцем переговорів щодо російсько-української війни, які дипломатичні маневри проводили напередодні усі залучені сторони і чого зрештою чекати від переговорів загалом - читайте в матеріалі журналістів РБК-Україна Романа Кота та Мілана Лєліча.
Головне:
Переговори щодо завершення конфлікту між Росією та Україною набули несподіваного імпульсу. На фоні річниці перемоги над нацизмом, керівники кількох європейських держав у Києві запропонували Путіну ультиматум про старт мирного процесу з 12 травня. Проте Путін відкинув цю пропозицію, натомість запропонував провести прямі переговори у Стамбулі 15 травня.
Реагуючи на ситуацію, президент України Володимир Зеленський оголосив про намір особисто відвідати Стамбул і чекати там на Путіна. Цю ініціативу підтримав також президент США Дональд Трамп, який навіть висловив готовність приїхати до Стамбула. Це створило для Путіна доволі складну ситуацію. Проте, з часом впевненість у приїзді Трампа почала зменшуватися. Тим часом американські ЗМІ повідомляють, що представники його команди прибудуть до Стамбула не в четвер, а в п’ятницю, 16 травня, що ще більше ускладнює обставини.
Станом на вечір 14 травня, багато експертів дійшли висновку, що Зеленський виявився тактично сильнішим за російського лідера. Зокрема, якщо Путін не з'явиться особисто, це остаточно підтвердить Трампу, що він не прагне до миру.
Проте існують й інші аспекти: Путін, безумовно, розуміє, наскільки американський президент прагне досягти "великої угоди" щодо України, і може використати це на свою користь. Наприклад, Трамп, який не надто зайнятий деталями можливих угод між Україною та Росією і, ймовірно, не дуже переймається українськими "червоними лініями", може тиснути на Зеленського, змушуючи Україну йти на поступки агресорам. І все це заради тієї самої "угоди", яка дозволить Трампу, зрештою, підтвердити свою репутацію "експерта у веденні переговорів" конкретними досягненнями.
Зокрема, саме це могло стати причиною інтриги навколо можливості візиту Путіна до Туреччини, яку активно розпалювали в останні дні сам російський лідер та його найближче оточення. Однак незабаром стало очевидно, що Путін не з'явиться в Туреччині.
Для Росії вибір Туреччини як переговорного майданчика пов'язаний із кількома причинами. Звісно, це зручно, перш за все із логістичного погляду.
Крім того, Туреччина виступає за збалансовані відносини між Росією та Україною навіть попри розчарування з цього приводу серед західних партнерів Анкари, сказала РБК-Україна Асли Айдинташбаш, співробітниця Центру Сполучених Штатів і Європи при Інституті Брукінгса та директорка Проекту Туреччини.
"За словами Айдинташбаша, Туреччина вже давно підтримує ідею переговорів для завершення війни і не є занадто прихильною до територіальних компромісів. Проте вона вкрай зацікавлена в тому, аби Україна залишалася потужною державою з міцними зв'язками як із Заходом, так і з Туреччиною."
Проте для Путіна набагато важливішим є те, що саме в Стамбулі відбулися перші великі переговори між Москвою та Києвом після початку повномасштабної агресії в Україні - наприкінці березня 2022 року. Хоча ті зустрічі не принесли результатів і Україна продовжила свою боротьбу проти агресії, Росія зараз подає нинішній етап переговорів як продовження того ж процесу.
"Для Путіна ключовою є символічна асоціація зі Стамбулом. Це вказує на те, що перемовини повинні проходити за російськими стандартами. Мова йде не про припинення вогню, а про те, щоб Україна виконала односторонні вимоги Росії, що дозволить нам досягти миру через поступки з нашого боку", - підкреслив політолог Володимир Фесенко в коментарі для РБК-Україна.
Саме це і є ключовим фактором, що формує політичну стратегію Путіна в даних обставинах.
Той факт, що російську делегацію знову очолить Володимир Мединський, помічник президента Путіна, наголошує на тому, що Москва сприймає нинішні переговори як продовження зустрічей, які відбувалися у 2022 році. Виглядає, що вона більше зацікавлена в обговоренні набридливих тем, таких як "денацифікація", ніж у пошуку реальних рішень для досягнення припинення вогню.
Володимир Фесенко зазначив у своїх коментарях для медіа, що, незалежно від того, чи буде Путін у Стамбулі, розвиток ситуації, ймовірно, залишиться схожим. Він підкреслив, що на сьогоднішній день найважливішим аспектом переговорів є те, чи зможуть США змусити Путіна погодитися на угоду про припинення бойових дій.
"Незалежно від того, приїде Путін чи ні, я не сподіваюся на жодне диво у вигляді підписання угоди про мир. Якщо не буде попередніх угод між делегаціями щодо припинення вогню, і якщо американці не зможуть вплинути на росіян, то все закінчиться лише обміном заявами та взаємними звинуваченнями, без жодного результату," - зазначив Фесенко.
На думку російського опозиційного політолога Івана Преображенського, у Путіна існують не лише логічні підстави для відмови від поїздки до Туреччини, а й глибокі психологічні причини.
"Він (Путін - ред.) боїться зустрічатися із Зеленським. Йому це абсолютно не потрібно, він на його тлі... Це як очна ставка вбивці і жертви", - зазначив експерт в інтерв'ю РБК-Україна.
На його думку, Путін також боїться, що під час зустрічі його заженуть в кут подібно тому, як Трамп це зробив із Зеленським під час сумнозвісної перепалки в Овальному кабінеті. І навіть якщо до Стамбулу приїде Трамп, то російському диктатору доведеться чітко формулювати свою позицію та пояснювати, чому він затягує із припиненням вогню.
"Коаліція рішучих" у Києві. Зліва направо: Фрідріх Мерц, Емманюель Макрон, Володимир Зеленський, Кір Стармер, Дональд Туск (зображення: Віталій Носач/РБК-Україна)
Згідно з даними РБК-Україна, в українських і європейських урядових колах існує переконання, що для Путіна вигідно уникати припинення вогню щонайменше до осені. Це пов'язано з тим, що до цього часу погода сприяє військовим діям на фронті, а російська економіка все ще має певні резерви. Виходячи з цього, сформується також стратегія російської делегації на переговорах у Стамбулі, незалежно від того, хто буде її представляти.
"Вони (росіяни - ред.) мають створити враження, що готові до переговорів, до закінчення війни. Але це буде виключно пропагандистська делегація, яка не вповноважена приймати ті чи інші рішення", - сказав YouTube-каналу РБК-Україна радник керівника Офісу президента України Михайло Подоляк.
На думку експерта, Кремль, демонструючи бажання до діалогу, насправді прагне виграти час і відстрочити введення більш суворих санкцій проти Росії, а також значні поставки озброєння для України. Ці два варіанти, хоча й обговорювалися раніше членами команди Трампа, поки що не були реалізовані.
Європейські лідери у Києві чітко заявили: якщо Путін не піде на припинення вогню, то його чекає новий пакет жорстких санкцій проти Росії. Хоч вони встановили для російського лідера дедлайн 12 травня, остаточне рішення поставили на паузу до зустрічі у Стамбулі. Та якщо у випадку Європи Україна може розраховувати на активність Франції, Великої Британії та Польщі, все ж залишається важливою позиція США.
Передусім, необхідно, щоб США, через Угорщину, не заважали введенню європейських санкцій. Ще важливішим є те, що саме Сполучені Штати можуть завдати істинного удару по Путіну своїми санкціями. Це може бути настільки ефективним, що лідер Кремля буде змушений серйозно розглянути можливість здійснення реальних кроків до миру.
І черговий, вже 17-й пакет європейських санкцій, це чудово ілюструє. Безумовно, сам факт його ухвалення, розширення обмежень проти російського танкерного флоту, внесення нових фізичних та юридичних осіб до санкційних списків - однозначно позитивна річ. Але відверто недостатня, щоб примусити Кремль до реальних кроків в напрямку миру.
Навіть європейські співрозмовники РБК-Україна визнають: історія з санкціями, про які так багато говорять в останні дні, має шанс на успіх винятково у випадку, якщо Трамп буде діяти заодно з Євросоюзом. А в самому ЄС варто би не припускатись таких простеньких помилок, як в понеділок, коли речник німецького уряду Штефан Корнеліус дав Москві час "до кінця доби", щоб піти на припинення вогню. Але коли Путін відверто проігнорував цей ультиматум - нічого не сталося. А в міжнародній політиці немає нічого гіршого, аніж невиконана погроза чи ультиматум - з цим теж погоджуються європейські співрозмовники РБК-Україна.
У суботу, після телефонної розмови лідерів "коаліції рішучих" з американським президентом, здавалося, що Трамп нарешті підтримав європейців у їхньому тиску на Росію. Проте, варто було Путіну виставити пропозицію щодо стамбульських переговорів, як Трамп одразу ж відреагував, вимагаючи "швидкого" укладання якоїсь "угоди".
Таким чином, на цей момент президент США обмежується лише висловлюваннями про можливість введення "знищувальних" санкцій, без конкретних кроків у цьому напрямку. Як зазначає РБК-Україна, у оточенні Трампа існують різні думки з цього питання. Зокрема, держсекретар Марко Рубіо та спецпредставник по Україні Кіт Келлог виступають за посилення тиску на Росію, тоді як спецпредставник по Росії Стівен Віткофф має протилежну позицію. Цей баланс може змінитися в результаті зустрічі в Стамбулі.
"Саме тому Зеленський викликав Путіна в Стамбул, щоб його неприїзд до Стамбулу, або відмову від домовленості про припинення вогню, використати як аргумент для американців, що треба вводити санкції", - сказав виданню Фесенко.
Хоча в останні тижні промови Трампа вказують на те, що він починає усвідомлювати небажання Путіна домовлятися про мир, закріплення цих ідей в свідомості президента США може потребувати додаткового часу.
На даний момент залишається незрозумілим, в якому форматі проходитимуть українсько-американо-російські переговори в Туреччині, і чи відбудуться вони взагалі. Проте, візит Зеленського до Туреччини точно не буде безрезультатним. У нього запланована окрема зустріч з президентом Реджепом Таїпом Ердоганом в Анкарі. На порядку денному численні теми, включаючи співпрацю в оборонній сфері, торговельні питання та можливість розгортання турецьких військ в Україні в рамках європейських "Сил підтримки".
Сам Володимир Зеленський заявив, що українська сторона буде визначатися із своїми діями вже після того, як агресори нарешті визначаться зі складом своєї делегації. Станом на момент виходу цього матеріалу офіційних повідомлень про це не було, джерела РБК-Україна в українській владі також не давали відповідної інформації, чи готова Україна в якомусь форматі все поговорити з тим же Мединським та його супутниками.
В будь-якому разі, своїми маневрами довкола перемовин в Стамбулі Росія вкотре засвідчила, що не готова до серйозних розмов про припинення війни. Тепер ключова задача як українців, та і наших європейських союзників - забезпечити, щоб і Дональд Трамп потрактував ситуацію саме так.
#Дональд Трамп #погода #Європейський Союз #Європа #Росія #Україна #Президент (державна посада) #РБК-Україна #Київ #Українці #Володимир Зеленський #Президент України #Москва #Північна та Південна Америка #Сполучене Королівство #Міжнародні санкції щодо Росії (2014—дотепер) #Московський Кремль #Німеччина #Кремль (фортифікаційна споруда) #Політолог #Росіяни #Володимир Путін #Коаліція #Журналіст #Російська мова #Західний світ #Туреччина #Угорщина #Друга Польська Республіка #Компроміс #Агресивна війна #Франція #Нацизм #Оточення #Стамбул #Американці #Диктатор. #Дональд Туск #Еммануель Макрон #Ультиматум #Державний секретар Сполучених Штатів Америки #Анкара #Фесенко Володимир В'ячеславович #Мілан #Реджеп Таїп Ердоган
