Валерій Чалий, колишній посол України в Сполучених Штатах і дипломат, поділився своїми думками в інтерв'ю для УНІАН. Він обговорив вплив європейських партнерів у Вашингтоні, пояснив, чому президент Зеленський не повинен погоджуватися на особисті зустрічі з Путіним, а також підкреслив важливість обговорення актуальних і складних питань із українським суспільством.
Пане Валерію, ви, безумовно, одні з перших висловили думку про необхідність присутності європейських лідерів на зустрічі президентів США та України. І, зрештою, це дійсно відбулося. Як ви вважаєте, наскільки вдалою була ця стратегія?
Не впевнений, що саме я першим про це сказав. Але точно можу зафіксувати першість у світі стосовно важливості залучити до зустрічі президента Фінляндії Олександра Стубба. Він єдиний з присутніх європейців має розуміння не лише мови американців, а й їх комунікації, адже навчався в США, любить гольф і найближче сприймається Дональдом Трампом.
Окрім того, коли я згадував про значимість участі європейців, я мав на увазі їхню роль не лише на даному етапі, а й у майбутньому. Досить важливо, щоб європейські держави були присутніми за столом переговорів з агресором (якщо такі переговори стануть необхідними). Це можуть бути як країни НАТО, так і члени Європейського Союзу, які забезпечують безпеку для України.
З власного досвіду в подібних переговорах можу стверджувати, що з росіянами небезпечно залишатися наодинці. Вони дотримуються принципів радянської дипломатії, і важливо постійно контролювати деталі, щоб уникнути їх маніпуляцій, уникнути обману та не дати можливості діяти з позиції сили.
Ще один момент - таке підсилення було логічне через побоювання, щоб у Вашингтоні, в Овальному кабінеті не повторились події 28 лютого поточного року. Адже це був би поганий розвиток подій. І добре, що цього не сталося. Хоча я не очікував, що цей "десант" зорганізується так швидко.
Чи досягли ми на зустрічі бажаного результату? Або, можливо, просто уникнули ще гіршого сценарію, який міг би статися?
Ця історія ще не завершена. На цю зустріч значно вплинула участь представників Європи. Важливо зазначити, що після двосторонньої бесіди між президентами США та України, європейські лідери спільно формували свою позицію.
Насправді, саме з цієї причини ми спостерігаємо значну корекцію того, що було нав'язано Путіним Дональду Трампу на Алясці. Російська сторона сподівалася, що їхні вимоги будуть просто озвучені і згодом прийняті без заперечень...
Вимог зокрема про території?
Це інша тема, хоча варто зазначити, що з боку Росії існує чимало примх.
Наразі активно розглядається можливість проведення двосторонніх переговорів між Україною та Росією на рівні керівників, а також тристоронніх зустрічей за участю України, США та Росії. Чи є у Кремлі реальний інтерес до таких ініціатив?
Я би зараз не говорив, що цей дипломатичний трек - ці зустрічі - однозначно приведе до миру. Багато факторів, багато чинників свідчать про те, що реальної готовності росіян до переговорів, немає.
Ба більше, перед тим, як сідати з ними за стіл перемовин, треба знизити їх позицію. Тобто, треба на них тиснути. Мова якщо не про ембарго, то про санкції, про посилення постачання озброєнь Україні... На жаль, зараз ці теми відходять на другий план. А для Росії це вигідно. Імітація переговорного процесу, або не імітація, а його затягування, і далі підсилення ударів - це те, що вони зазвичай роблять.
Саме такий "сценарій" ми вже бачили навесні, коли вони запропонували зустрічатись в Туреччині, а по Україні посилились удари.
В Туреччині відбулася імітація. У той час російська сторона готувала зустріч, яка стала відомою лише нещодавно — зустріч між Путіним та президентом США Дональдом Трампом. Це саме те, що вони прагнули організувати.
Тепер це вже не просто імітація. Російська сторона намагалася обрати інший шлях. Вони стверджували, що якщо Україна відмовляється прийняти їхній ультиматум, то нехай виконує всі їхні вимоги. Таким чином, вони опинилися в виграшній позиції: якщо Україна відкине те, що було озвучено Дональдом Трампом, це свідчитиме, що вона не прагне миру. А якщо б Україна погодилася на такі умови, це стало б її поразкою. Проте тепер ініціатива знову опинилася у руках росіян. Тобто, звинуватити Україну в зриві процесу не вийде, і це є позитивним моментом.
Якщо ви прагнете зустрічі на рівні керівників, чи буде така зустріч можливістю?
Так, але Україні і президенту Зеленському не слід залишати себе наодинці з Путіним. Це — російський маневр. Адже саме вони перетворили концепцію тристоронньої зустрічі Україна-США-Росія на двосторонні переговори між Україною та Росією.
Думаю, що це пастка з їхнього боку: таким чином вони знову будуть перекладати відповідальність на Україну. Тому має бути хіба тристороння зустріч. Можливо навіть розширена за рахунок гарантій безпеки - європейських країн.
В даний час активно обговорюється не лише можливість зустрічі в форматі двох або трьох сторін, але й питання щодо гарантій безпеки для України. Чи слід нам остерігатися повторення ситуації, яка була за Будапештським меморандумом?
Про гарантії безпеки начебто обіцяють Будапешт-2 не зробити, обговорюють розміщення військ, що це буде не якийсь договір, а він матиме механізм дії... Ведеться серйозна дискусія і вона просувається. Зокрема, тому, що європейці намагаються в цьому питанні розглянути і європейську безпеку (щоб Путін на них не напав). Але, думаю, це дуже наївно. Бо знову намагаються затвердити щось через папірці, а вони не працюють.
Країни, що зібралися вчора у Вашингтоні, володіють економіками, які у 30 разів перевищують російську. У сфері озброєнь Росія не може зрівнятися з США... Проте, зверніть увагу на те, що відбувається. Ми вже ведемо розмови про "обмін" частин української території. А де питання відшкодування за війну, за всі страждання, які пережили українці? Де обговорення повної деокупації?
В даний момент у фокусі уваги знаходяться три основні аспекти: майбутня зустріч, питання безпеки і складні проблеми. Саме в цих "складних проблемах", на мою думку, криється для нас потенційна небезпека, що може спрацювати в майбутньому.
Чи можемо ми заради "миру" відмовитись, умовно, від Криму чи Донбасу?
"Складні питання" - це термін, який неправильно асоціюють з "обміном територій". Неправильно, оскільки Україна не може поступатися своїми територіями в обмін на інші.
Якщо президент України готовий до обговорення, він, напевно, має на увазі певну модель, але ми не знаємо, яка саме. Проте я усвідомлюю, що жоден державний діяч — ані президент, ані інші — не наважиться поставити підпис під таким документом. Це було б рівнозначно ув'язненню.
Президент України вірно відзначає, що Конституція забороняє подібні дії, отже, з юридичної точки зору ми цього не визнаємо. Проте, якщо ми визнаємо ситуацію з тимчасово окупованими територіями в де-факто статусі і закріплюємо це в міжнародній угоді, то це вже не просто фактична реальність. У такому випадку ми беремо на себе певні зобов'язання, де-юре. Тобто, ми визнаємо, що ці території фактично окуповані, та, наприклад, погоджуємось не здійснювати на них атаки, забезпечувати водою та електроенергією з ЗАЕС і так далі... Усі ці зобов'язання в подальшому можуть обернутися серйозними наслідками для нас. І це в найкращому випадку. У гіршому ж - це означає значну відповідальність для Верховного головнокомандувача, бо йому доведеться давати накази про відступ на територіях, які навіть не були захоплені росіянами.
У наших партнерів немає розуміння складності цього питання. Вони цікавляться: "Як все це сприйме українське суспільство? Збройні Сили?". І немає розуміння нашої сторони, на якому етапі починати глибокі комунікації не лише із суспільством, а з його представництвом у парламенті. Зараз на ці теми немає дискусії навіть в профільних комітетах Верховної Ради... Ми бачимо, що хоче Росія. А нашої [публічної] позиції - немає.
Необхідно розпочати обговорення важливих тем. Щоб не лише європейці запитували "як це буде у вас?", а щоб українська влада також була в курсі подій і реагувала на зміни.
Я завжди наголошую нашим партнерам: якщо росіяни почнуть тиснути на нас на наступних етапах, щоб ми ухвалювали складні рішення, навіть якщо ви з цим погодитеся, це не означає, що українське суспільство це прийме. В історії України вже є прецеденти, які це підтверджують.
І українське суспільство не прийме цього, а також Росія може в будь-який момент порушити домовленості, як це вже траплялося раніше.
Росія реалізує свої плани. За їхнім сценарієм, ми можемо зіткнутися з внутрішньою "бомбою", вирішити яку не буде легко, або ж вони помітять, що ми активно працюємо над підготовкою та комунікацією для майбутніх угод, і вже зараз намагатимуться зірвати потенційні зустрічі.
На даному етапі будь-які угоди з Росією можуть виявитися лише формальністю, оскільки російська сторона здатна ігнорувати домовленості. Я вважаю, що наразі немає жодних передумов для того, щоб Росія була готова до справжнього миру. Її потрібно ослабити настільки, щоб вона втратила можливість продовжувати військові дії. Тому, якщо в найближчі 2-3 місяці не буде значного економічного тиску на Росію та підтримки України у вигляді озброєнь, я не вірю в можливість тривалого миру.
Отже, дипломатичний процес розпочався, але для досягнення результатів необхідно залучати не тільки дипломатичні зусилля?
Європейські країни володіють 300 мільярдами доларів у заморожених російських активах, за інформацією УНІАН. Чи дійсно Сполучені Штати повинні втрутитися, щоб ці кошти були розблоковані та використані для закупівлі зброї? Наразі обговорюється можливість виділення 100 мільярдів доларів на військові потреби. Час покаже, як це реалізується. Якщо ці гроші будуть спрямовані на закупівлю зброї, і це відбудеться не через кілька років, а негайно надійде в Україну, тоді я почну вірити в прогрес.
Розпочався позитивний дипломатичний процес, але умови для досягнення результату ще не сформувалися. Сподіваюся, що до кінця року ситуація зміниться: якщо буде створено значну переговорну платформу, Путін може бути змушений сісти за стіл переговорів.
Маючи хороші результати в Вашингтоні, нам треба просто йти в цьому далі. І одночасно виконувати більш глобальне питання - формування базових принципів, які би могли привести до довготривалого миру.
#НАТО #Дональд Трамп #Європейський Союз #Європа #Росія #Україна #Президент (державна посада) #Українці #Президент України #Північна та Південна Америка #Міжнародні санкції щодо Росії (2014—дотепер) #Кремль (фортифікаційна споруда) #Збройні сили України #Росіяни #Володимир Путін #Вашингтон, округ Колумбія #Дипломатія #Комунікація #Туреччина #Капітуляція (капітуляція) #Суспільство #Парламент #Чиновник #Дипломат #Крим #Верховний головнокомандувач #Українське незалежне інформаційне агентство #Донецький вугільний басейн #Військова окупація #Історія України #Економічні санкції #Будапештський меморандум #Агресор #Аляска #Президент Фінляндії #Валерій Чалий (дипломат)
