Зіпсована нафта та операція "Засувка": як Росія і ФСБ усувають конкурентів з ринку.

На турецькому терміналі, що є кінцевою точкою нафтопроводу Баку-Тбілісі-Джейхан (БТД), призначеного для доставки азербайджанської нафти на середземноморський ринок, 22 липня виявили нафту з підвищеним вмістом хлорорганічних сполук, що становлять загрозу для нафтопереробної промисловості. Це відкриття, ймовірно, не привернуло б уваги широкої публіки, якби не напружені відносини між Москвою та Баку, які на фоні цього інциденту набувають особливого значення. Одночасно в Новоросійську загострилася ситуація через нові заходи, запроваджені указом президента Росії від 21 липня, що стосуються контролю за іноземними суднами в російських портах. Цей указ вимагає отримання дозволу від Федеральної служби безпеки для всіх суден, незалежно від вантажу чи порту призначення. На перший погляд, ці події можуть не виглядати пов'язаними, але насправді їх контекст створює певну напругу.

Указом президента Російської Федерації, що носить назву "Про внесення змін до Положення щодо вхідних іноземних суден до морських портів РФ", виданим 21 липня 2025 року під номером 502, встановлено, що доступ суден, які прибувають з закордонних портів до портів Росії, можливий лише за умови отримання дозволу від капітана порту, узгодженого з уповноваженим представником ФСБ. Ця норма набула чинності з моменту її публікації. Важливо зазначити, що цьому указу передував наказ ФСБ від 25 травня 2024 року №205 "Про внесення змін до Правил прикордонного режиму", затверджених наказом ФСБ Росії від 7 серпня 2017 року №454.

Управління ФСБ Санкт-Петербурга та Ленінградської області стало першим, хто оголосив про введення нових правил прикордонного режиму ще в минулому році. Згідно з цими нормами, капітани іноземних суден, які проходять через територіальні води РФ або заходять до російських портів, зобов'язані надсилати до ФСБ повідомлення у визначеній формі щодо кожного фактичного заходу в порт. Указом були визначені форма, контактні дані та способи передачі інформації (таких як телефон, електронна пошта, факс, УКВ). Капітани повинні сповістити ФСБ за 24 години до прибуття в порт та за чотири години до фактичного заходу. Контроль за входом, виходом та маневрами суден у зоні портових служб є дуже жорстким: капітани повинні подавати запити на рух за 15 хвилин до початку маневрів і підтримувати безперервний VHF-радіозв'язок із уповноваженим оператором.

Інциденти, що стали каталізатором змін, відбулися цього року у вигляді диверсій, які вразили п'ять танкерів, що транспортували російську нафту. Усі ці судна прибули в російські порти всього за кілька тижнів до загадкових вибухів. Ця ситуація спровокувала чимало експертів вказати на можливу причетність України. Хоча справжні винуватці цих подій залишаються невідомими, у Москві вирішили вжити додаткових заходів безпеки. Проте, насправді, стратегія Кремля є набагато складнішою, ніж просто боротьба з диверсіями. Власне, влада в Москві сама обрала шлях дій, схожий на диверсійний, з елементами гібридної війни.

Казахстан залежить від порту Новоросійська в частині експорту своєї основної сировини та продукції -- нафти, вугілля, зерна, феросплавів, мідних концентратів, мінеральних добрив. Попри зусилля з розвитку альтернативних маршрутів (через Каспій, Південний Кавказ і Туреччину -- до Європи чи через Каспій та Іран -- на Близький Схід), Казахстан і далі залежить від російського маршруту. Це дає Москві важелі впливу на казахстанську економіку та політику. Тому будь-які додаткові ускладнення на основному логістичному маршруті, ще й пов'язані з перевірками ФСБ, сприймають в Астані із занепокоєнням. Тим більше з урахуванням досить напружених відносин із Москвою. Нагадаю, що Кремль не пробачив президенту Токаєву його небажання визнати так звані ДНР/ЛНР, російський статус Криму й інших окупованих Росією територій України та багато чого ще.

Головною експортною продукцією Казахстану є сира нафта, що видобувається з родовищ Тенгіз, Кашаган і Карачаганак, де працюють міжнародні консорціуми. Важливу роль у нафтовій галузі країни відіграють американські компанії Chevron і ExxonMobil, а також європейські гіганти Shell, ENI та Total Energies. Невелику присутність має також російська компанія "Лукойл".

Згідно з наявними даними, указ президента Путіна, виданий 21 липня, має на меті не тільки запобігання можливим диверсіям проти суден, які транспортують російську нафту. Основна стратегічна мета Росії в умовах зниження цін на нафту та зростання витрат на військові дії полягає в тому, щоб зменшити обсяги нафти конкурентів на ринку, що, в свою чергу, підвищить вартість російської продукції. Казахстан і Азербайджан виступають основними конкурентами в цій ситуації. Хоча їхні обсяги експорту не йдуть у жодне порівняння з Росією або Саудівською Аравією, вони все ж роблять суттєвий вплив на світовий ринок нафти. Казахстан, зокрема, є важливим гравцем, адже його видобуток наближається до 90 мільйонів тонн на рік, а експорт у 2024 році складе майже 69 мільйонів тонн. Важливо зазначити, що основний експортний шлях казахстанської нафти, яка знаходиться в глибині Центральної Азії, проходить через територію Росії.

Завдяки впровадженню нових заходів безпеки, Кремль прагне досягти:

Судновласники та нафтотрейдери, в своїй звичній манері, кілька днів дотримувалися мовчання, остерігаючись гніву ФСБ через можливе розголошення інформації про затримання танкерів на рейді Новоросійська та заборону на їх завантаження.

Слід звернути особливу увагу на приховані та непублічні дії американських корпорацій, зокрема компанії Chevron. Вона тривалий час виконує роль непублічного лобіста російських інтересів у Сполучених Штатах. Разом із російським нафтопровідним гігантом "Транснефть" та "Совкомфлотом", Chevron з 2012 року є одним із засновників російсько-американського "Діалогу Форт-Росс". З початку 2014 року компанія виступала проти запровадження санкцій проти Росії в нафтовій галузі, а у 2021 році активно лобіювала скасування американських обмежень щодо газопроводу "Північний потік-2". Про специфіку діяльності цієї компанії ZN.UA вже повідомляло у 2023 році.

Росія успішно використовує тиск на американські компанії для досягнення своїх стратегічних цілей. Яскравим прикладом цього стало нещодавнє висловлювання Дональда Трампа. У неділю, 30 березня, він в ефірі NBC News висловив своє невдоволення Путіним, заявивши, що відчуває "гнів і обурення", та натякнув на можливість введення нових тарифів для покупців російської нафти. Наступного дня, 31 березня, компанія "Транснефть" оголосила про тимчасове закриття двох з трьох причалів на терміналі Южная Озєрєвка в Новоросійському порту. Водночас, у вівторок, 1 квітня, Chevron повідомила, що видобуток нафти на її казахстанському родовищі Tengiz та постачання до трубопроводу КТК продовжуються без збоїв, і уникла коментарів щодо порушення графіка відвантаження нафти, незважаючи на те, що працював лише один причал. Міністерство енергетики Казахстану також підтвердило, що "завантаження триває у звичному режимі завдяки третьому причалу, який залишається активним".

Із російського боку нині докладають зусиль, аби схилити адміністрацію Трампа до відмови від озвученої перспективи санкцій проти країн-споживачів російської нафти (КНР, Індії, Бразилії) в обмін на збереження статус-кво щодо відвантаження казахстанської нафти американських компаній із порту Новоросійська. Інакше "засувку буде перекрито" з усіма неприємними наслідками для бізнесу американських компаній: менше проданої нафти -- менше отриманих доходів -- менше дивідендів акціонерам -- проблеми для топменеджменту.

Лобісти від Chevron та ExxonMobil, а також контакти між Дмітрієвим і Віткоффом активно беруть участь у розв'язанні проблеми, що з'явилася внаслідок указу Путіна, виданого 21 липня. У той же час Москва пропонує адміністрації Трампа зупинити постачання ОіВТ до України, стверджуючи, що "режим Зеленського не прагне миру і демонструє авторитарні тенденції". В обмін на це вона обіцяє забезпечити стабільність нафтових перевезень з Новоросійська, надаючи пріоритет танкерам американських компаній Chevron і ExxonMobil, які прибувають для завантаження. Наратив, який зараз непублічно підтримується для Білого дому, звучить як "через Зеленського американський нафтовий бізнес не може функціонувати ефективно".

Указ президента Путіна, виданий 21 липня цього року, негативно вплине на казахстанських експортерів, зокрема на компанію "КазМунайГаз", що призведе до втрати доходів. Це ще більше ускладнить ситуацію в уже проблемній економіці Казахстану, викличе нове знецінення тенге та зменшить фінансові можливості населення.

Проблеми з партіями Azeri Light можуть бути наслідком недоліків у контролі якості на азербайджанському терміналі "Сангачал", звідки починається її транспортування до турецького Джейхана. Враховуючи, що родовища Азері — Чираг — Гюнешлі вже близькі до виснаження, вдаються до методів інтенсифікації видобутку, що може призвести до випадкового потрапляння хлорорганічних сполук у видобуту сировину. Однак, варто зазначити, що в останні роки на термінал БТД надходить не лише азербайджанська нафта. У невеликих обсягах, до 1,5 мільйона тонн на рік, сюди також постачають нафту з східного берега Каспію, зокрема з Туркменістану та переважно з Казахстану. Оператор БТД, британська компанія "BP-Азербайджан", однозначно підкреслює, що участь третіх сторін дозволяється лише за умови, що їхня нафта не вплине на якість Azeri Light.

Із казахстанського терміналу Актау танкерами через Каспій нафту доставляють на західний берег і закачують у БТД. Тобто гіпотетично нафта з надмірним вмістом хлорорганіки, що потрапила в трубу, може бути казахстанського походження. Звісно, "КазМунайГаз" усе заперечує, однак казахстанські джерела стверджують, що охоронні фірми, які традиційно надають послуги спільному американо-казахстанському підприємству "ТенгізШеврОйл", нашпиговані найманцями з російських приватних військових компаній із досвідом, що виходить за межі суто охоронної діяльності.

У 2023 році через Баку-Тбілісі-Джейхан (БТД) було експортовано 1,1 млн тонн казахстанської нафти, у 2024 році — 1,4 млн тонн, а у 2025 році планується досягти обсягу в 1,5 млн тонн. Це свідчить про стабільне зростання транзиту через Азербайджан. Казахстан має намір зменшити свою залежність від маршруту КТК, що контролюється Росією, на якому дедалі частіше виникають проблеми. Хоча ці обсяги виглядають незначними на фоні загального експорту нафти "КазМунайГазом", який у 2024 році становитиме майже 12 млн тонн, навіть ці маленькі поступи викликають незадоволення в Москві. Як і поглиблення співпраці між Астаною та Баку, яке обходить російські псевдоінтеграційні структури на пострадянському просторі. У Москві звернули увагу на те, як Токаєв подякував президенту Азербайджану Алієву за підтримку Казахстану у його зусиллях з нарощування експорту нафти до Європи. Це сталося 21 травня на саміті Організації тюркських держав. Також казахстанський лідер повідомив, що питання будівництва Транскаспійського нафтопроводу, який з'єднає береги Казахстану та Азербайджану, знову обговорюється в експертному середовищі та виноситься на порядок денний.

Плани помсти Астані та Баку за надмірну норовливість Кремль виношує вже з пів року. Недаремно міністр оборони РФ Андрєй Бєлоусов інспектував у березні ц.р. Каспійську флотилію, приділивши особливу увагу стану сил і засобів морського спецназу, зокрема 336-го Окремого батальйону морської піхоти з його водолазно-диверсійною групою та 137-го Окремого загону спеціального призначення ПДСС (протидиверсійних сил і засобів). Це вже не кажучи про регулярні тренування з висадки десанту саме з прицілом на узбережжя Азербайджану та Казахстану, започатковані в межах навчань "Кавказ-2020". Відпрацьовуються сценарії захоплення портів, морських об'єктів і знищення підводної інфраструктури.

Отже, Росія здатна без особливих зусиль організувати серйозну диверсію, видаючи її за "техногенну катастрофу" на розгалуженій нафтовій інфраструктурі Азербайджану, що розташована на шельфі Каспію. Проте такі дії швидко стануть очевидними і призведуть до ускладнень у відносинах не лише з Баку, а й з багатьма іншими країнами, компанії яких займаються розробкою каспійських родовищ або транспортуванням нафти. Позицію Лондона можна проігнорувати, вдаючись до традиційних пояснень, що "британці завжди заважають". Париж також може залишитися поза увагою. Але ось Анкару ігнорувати не вийде, оскільки російська нафта проходить через Босфор. Тому Росія обирає варіант витонченіших диверсій, які не мають катастрофічних наслідків, а лише створюють тимчасові труднощі і певні втрати для тих, хто проявляє непокору. Тим не менш, послання для Баку та Астани є цілком зрозумілим: наступного разу ситуація може бути зовсім іншою, з розливом нафти, вогнем і людськими жертвами.

Отже, Росія чинить у притаманній їй манері, намагаючись одночасними діями досягнути успіху на кількох напрямках. Діяти шантажом й залякуванням -- традиційний метод КГБ/ФСБ. Мовляв, введете більше санкцій проти російської нафти -- буде більше проблем для нафти неросійського походження.