Відповіді чиновниці на запитання ЕП дозволяють наблизитися до розуміння "кухні" комітету і його залежності від політиків, з'ясувати природу аморфності відомства щодо одних резонансних справ і небаченої активності — щодо інших.
У спрощеному розумінні звичайних українців Антимонопольний комітет — це структура, що захищає ціни на соціальні товари, проте не робить цього через глибоко вкорінену корупцію. Перше бажання таких громадян — необхідність змінити керівництво враженого хворобою державного інституту.
У випадку з АМКУ це Юрій Терентьєв, який, за даними ЕП, отримав посаду у 2015 році за квотою тодішнього опального парламентаря Миколи Мартиненка та прем'єр-міністра тих років Арсенія Яценюка.
У нинішніх політичних реаліях в Терентьєва майже нема шансів утриматися в кріслі, проте поспішати радіти неминучій зміні керівництва не варто. Річ у тім, що АМКУ — колегіальний орган, який ухвалює рішення більшістю голосів так званих державних уповноважених, яких там нараховується вісім осіб.
У цивілізованому світі така кадрова диверсифікація є основою для ухвалення неупереджених рішень. В українських реаліях колегіальна система створює ідеальні умови для колективної безвідповідальності.
Таким чином, в комітеті нема з кого списати за затягування розслідування щодо цін на міндобрива заводів Ostchem Дмитра Фірташа або за надання згоди групі ДТЕК на придбання енергетичних активів. Винні всі і ніхто одночасно.
З цього приводу ЕП вирішила поспілкуватися з однією з державних уповноважених АМКУ Агією Загребельською. Чому саме з нею? Джерела видання стверджують, що саме вона є одним з основних кандидатів на призначення головою комітету. Чи вдалим буде це кадрове рішення?
З професійної точки зору, можливо, так: Загребельська є юристом, тому добре знає одну з основних проблем комітету — оскарження його рішень у судах.
Проте є і зворотний бік: саме юридична освіченість кілька років тому звела її з одним із найбільш скандальних народних депутатів Сергієм Пашинським, за сприяння якого Загребельська й отримала крісло у верхівці АМКУ.
Її відповіді дозволяють наблизитися до розуміння "кухні" комітету і його залежності від політиків, з'ясувати природу аморфності відомства щодо одних резонансних справ і небаченої активності — стосовно інших розслідувань.
Від кого Загребельська
— Як ви потрапили в комітет?
— За переведенням з Державної виконавчої служби, де я працювала першим заступником голови. Унаслідок реформування системи примусового виконання рішень виконавча служба і моя посада були ліквідовані (служба перетворилася на департамент Мінюсту з питань виконання рішень судів. — ЕП).
Міністр юстиції Павло Петренко запропонував посаду радника. Паралельно мене викликали до Адміністрації президента, де Петро Олексійович Порошенко запропонував посаду державного уповноваженого АМКУ.
Мене дуже зацікавила ця пропозиція, бо я чудово розумію, наскільки АМКУ є потенційно впливовим органом в системі органів будь-якої держави.
— Кажуть, у вас був конфлікт з Петренком, і запропонована ним посада — це своєрідне заслання. У той же час ви начебто отримали посаду в АМКУ за сприяння Сергія Пашинського, у якого погані стосунки з Петренком. Ваш конфлікт з Петренком є результатом його конфлікту з Пашинським?
— Я не думаю, що в моєму призначенні є якась роль Пашинського. Його роль була в той момент, коли ми були на Майдані у 2014 році. Я познайомилася з ним, коли захищала Тетяну Чорновіл, була її адвокатом.
Захищати Чорновіл мене тоді попросив Дмитро Сторожук, який далі працював разом зі мною у виконавчій службі, а потім — в Генпрокуратурі. От якраз захищаючи Тетяну, я познайомилася з Пашинським.
— Тобто ви не працюєте на нинішній посаді за квотою Пашинського?
— Найбільший штраф АМКУ за моїм розслідуванням про змову постачальників харчування для армії — це теж лобіювання інтересів Пашинського?
— Пашинський чи його структури в цій справі були оштрафовані?
— Звісно, ні. Чому зручно говорити про Пашинського? Тому що оборонно-промисловий комплекс, за який він відповідає, не потрапляє в поле зору АМКУ.
Єдиний раз, коли він потрапив у його поле зору, — це я розслідувала змову щодо харчування в армії. Там було понад 20 компаній, було накладено найбільший штраф в історії комітету саме за змову на тендерах. Розслідування проводила я. Це розслідування ми провели за два роки.
Про те, що Пашинський у поганих стосунках з Петренком, я вперше чую від вас.
— Чи не є доказом цього, наприклад, ваше негативне ставлення до ідеї Петренка про передавання СЕТАМ (система електронних торгів — ЕП) одноосібних прав на продаж майна?
— Я поясню. Є ринок арештованого майна. До 2014 року він був конкурентним, тому що було кілька компаній, які продавали арештоване майно. Добре вони продавали чи погано — це інше питання. На мій погляд, причина в тому, що арештоване майно реалізовувалося недостатньо ефективно.
Причина була не в конкуренції чи монополії, а в корупції, яка тоді була в Міністерстві юстиції. Потім цей ринок став монопольним. Єдиною структурою, яка має право продавати арештоване майно, став СЕТАМ.
Петренко вважає, що наказом Мін'юсту можна створити монополію у будь-якому сегменті, яким займається міністерство. Я вважаю, що це можна зробити на рівні закону. Проте навіть на рівні закону недоцільно робити даний ринок монопольним, бо це корупція, погана якість і висока вартість.
— Ви були проти передавання лотерейного бізнесу в руки УНЛ Олександра Третьякова. Це не доказ вашого стосунку до Пашинського, який, як вважається, пов'язаний з конкурентом УНЛ — компанією МСЛ?
— Моя мета — не допустити, щоб на рівні нормативно-правового акту азартний бізнес назвали лотереєю і дали це в руки одного гравця, без контролю з боку держави. У тому числі — без розуміння державою, хто кінцевий бенефіціар.
— Борючись з монополізмом, ви, з одного боку, якісно виконуєте свою роботу. З іншого боку, ви враховуєте інтерес другого гравця, де є бенефіціарний інтерес Пашинського. Чи не є це тонкою межею між виконанням службових обов'язків і відпрацюванням інтересів партнера?
— Пашинський не є моїм партнером. Я з ним так само знайома, як і з Петренком. Якщо говорити про моє призначення на посаду, то перше клопотання після Майдану підписав Єгор Соболєв, друге — Тетяна Чорновол.
— На високі посади в Україні люди зазвичай призначаються з певними обов'язками. Ви стверджуєте, що в цьому сенсі повністю вільні?
— Абсолютно. Якби я не була абсолютно вільна, не думаю, що я могла б голосувати так, як я голосувала. Ви ж це чудово розумієте.
Якщо ми візьмемо будь-яку особу в нашій державі — Сергія Пашинського, Арсенія Яценюка, будь-кого, — то ви знайдете в моїх голосуваннях абсолютно різні рішення щодо кожної вищої посадової особи держави.
— Підійдімо до цього питання з іншого боку. Юрій Терентьєв очолює АМКУ за квотою Миколи Мартиненка й Арсенія Яценюка одночасно?
— Я не можу ні підтвердити, ні спростовувати таку інформацію. Виходячи з роботи АМКУ, складно сказати, чиї інтереси він може лобіювати. У нас ухвалювалося багато компромісних і не таких жорстких рішень, які, на мій погляд, були потрібні. Вони не стосувалися лише Яценюка чи Мартиненка.
— Як так виходить, що одні керівники АМКУ вільні в рішеннях, а інші — ні?
— Усе залежить від того, як тебе призначали на посаду. Уперше мене призначали ще в Державній виконавчій службі. Я тоді проходила свою першу в житті співбесіду на державну посаду з Павлом Петренком. Була єдина умова, яку я йому поставила. Він каже: "Які твої умови? Що ти хочеш?".
Я кажу: "Хочу тільки одного: щоб у мене була незалежність робити так, як я вважаю за необхідне, щоб не було необхідності будь-кому щось заносити і красти. Якщо ви мені це даєте, то я вам гарантую, що ви будете задоволені результатами. Якщо ні, то мені немає сенсу працювати".
Моя декларація свідчить, що до призначення в державні органи я абсолютно нормально себе почувала і в мене немає фінансової мотивації тут перебувати.
У мене є мотивація репутаційна. Це ж не тільки патріотизм. Репутаційна мотивація базується на тому, що я завжди заробляла гроші на ринку завдяки своїй репутації. Якщо я зарекомендую себе як слабка людина, яка виконує вказівки, яка на біле каже чорне, у якої є старші, яких вона слухається, а завтра я повернуся у юридичний бізнес, я вже не буду користуватися тією повагою з боку моїх колег, якою я користувалася до роботи в державних органах.
— Якщо Петренко запропонував вам пониження у вигляді посади радника, чи не означає це, що він не зміг витримати поставлену вами умову?
— Гадаю, йому було некомфортно в тих умовах.
— Це правда, що керівництво АМКУ розділене за квотами між БПП і НФ?
— Пропозиції щодо призначення членів АМКУ подаються спочатку головою комітету прем'єр-міністру, а потім — президенту. Оскільки прем'єр-міністр тоді представляв фракцію "Народний фронт", а Петро Олексійович Порошенко асоціювався з БПП, то можна сказати, що АМКУ поділений навпіл.
Призначення членів АМКУ — завжди компроміс між прем'єром і президентом. З головою комітету ще складніше. Крім компромісу між прем'єром і президентом, за призначення голови АМКУ ще повинна проголосувати Верховна Рада.
Хто гальмує справу Фірташа і чому важко боротися з "Приватом"
— Чи правильно міряти ефективність комітету виписаними штрафами?
— Ні. Правильно визначати ефективність рівнем конкуренції на ринках. Наприклад, у справі щодо зловживання монопольним становищем фірмою "Тедіс Україна" на ринку реалізації цигарок ми наклали на монополіста штраф 431 млн грн і надали виробникам цигарок необов'язкові рекомендації.
При цьому ми збиралися застосувати до "Тедісу" примусовий поділ, але на "прохання" "Тедісу" ця пропозиція "зникла" з проекту рішення, винесеного на голосування. В результаті монополіст як займав близько 90% ринку, так і займає. Чи збираються виробники виконувати рекомендації АМКУ — не відомо.
— Як ви можете оцінити ефективність роботи комітету?
— За деякими напрямками ми робимо успіхи, якими можемо пишатися. Але якщо говорити загалом, то я в АМКУ витрачаю 80% часу на подолання супротиву — як в комітеті, так і зовні. Коефіцієнт корисної дії — аналогічний.
— У 2015 році комітет почав провадження щодо монополії фірми Ostchem (холдинг, який належить Дмітру Фірташу) на ринку добрив. У 2017 році комітет підійшов до попереднього рішення, але досі його не ухвалив. Яке рішення мало бути і чому його нема?
— Спочатку АМКУ проводить перевірку. Якщо він побачив порушення, то відкриває справу і веде розслідування. Якщо АМКУ зібрав достатньо доказів, ми складаємо подання про попередні висновки. Це аналог обвинувального акту в кримінальному процесі. Тільки потім слідчий вручає обвинувальний акт підозрюваному і суд оголошує вирок. У нас ці рішення АМКУ ухвалює сам.
Наскільки я розумію, в березні 2017 року було подання про попередні висновки щодо Ostchem. Це завершальна стадія розслідування. Після цього таке подання направляється сторонам і вони надають свої заперечення.
В середньому між поданням про попередні висновки до винесення справи на комітет проходить місяць-два. Після цього державний уповноважений повинен винести це питання на комітет, але цього досі не відбулося.
— Хто з державних уповноважених комітету відповідає за цю справу?
— Якщо орієнтуватися на інтерв'ю голови комітету, яке він давав "Бізнес-цензору" в серпні 2018 року, то справу він забрав собі у державного уповноваженого, який її розслідував, — Андрія Вовка.
Є ще одна справа, яка стосується цієї групи. Це історія щодо створення державного холдингу "Титан України" у 2009 році з державного підприємства "Сумихімпром" і на той момент державного підприємства "Титан" (Крим). Ми десять років розслідуємо справу про цю концентрацію.
За цей час холдинг припинив існування, кримський "Титан" перейшов під контроль Ostchem, "Сумихімпром" — у стані санації, якою, за інформацією ЗМІ, керує комітет кредиторів з домінуючою часткою кредитів групи Фірташа.
Однак АМКУ досі офіційно не знає, чи є Ostchem монополістом на ринку двоокису титану, який виробляють саме ці два підприємства. Мова йде про важливу сировину, яка є основою для виробництва лакофарбових матеріалів.
— Чи достатньо відкриті дії одних уповноважених для інших?
— Ні. Ми бачимо, чим займаються наші колеги, тільки після того, як вони виносять результати роботи на засідання комітету.
Є рішення, які державні уповноважені ухвалюють одноособово, наприклад, закриття розслідувань. Про такі кейси ми можемо не дізнатися взагалі. Коли ж проект рішення виноситься на засідання, то ми не знаємо достеменно, які обставини, що можуть вплинути на результат, не були розслідувані.
— Аналізуючи рішення щодо змов на роздрібному ринку пального, ми бачимо, що комітет карає одних і тих же фігурантів: ВОГ, ОККО, "Сокар". У списку відсутні мережі "Глуско" і так званої групи "Приват".
— Інколи для таких ситуацій дуже доречний анекдот про пияка, який шукав ключі під ліхтарем, бо там світліше, а не там, де загубив у сутінках.
— Однак щодо "приватівських" заправок АМКУ веде окреме розслідування і навіть намагався їх оштрафувати.
— Так, але у них дуже потужна юридична служба. Розслідування виявилося заблокованим у суді. АМКУ не має навіть приблизно таких можливостей. На одного нашого юриста припадають два засідання суду на день.
— У рамках справи АМКУ інкримінує змову різним фірмам. Виглядає так, що вони не належать Коломойському, бо як він може змовитися із собою?
— Так, згадані у справі два десятки компаній, за матеріалами розслідування, не мають одного кінцевого бенефіціара, як би дивно це не звучало. У нас не вперше такі ситуації із сприйняттям власників під знаком питання.
Наприклад, коли у 2017 році ми давали дозвіл групі "ВС енерджи" на придбання "Чернівціобленерго", ми в матеріалах справи не бачили прізвища віце-спікера Держдуми Росії Олександра Бабакова, який голосував за анексію Криму і перебуває під санкціями і України, і США, і Євросоюзу.
Офіційно дозвіл на придбання обленерго ми давали п'ятьом мешканцям Німеччини та Латвії. Саме ці громадяни Євросоюзу цієї зими виступили продавцями "Київобленерго" та "Одесаобленерго" групі ДТЕК, а зовсім не Бабаков і компанія інших бізнесменів з Росії, про яких писали у ЗМІ.
— Що було б, якби замість європейських прізвищ там фігурував Бабаков?
— Те саме, що і в недавньому рішенні про придбання заводу "Дніпрометиз" Сергієм Тігіпком у російської компанії "Сєвєрсталь", яка перебуває під санкціями. Ми б не дали дозвіл.
— Кілька років тому комітет оштрафував "Газпром". Це рішення було ухвалене з рекордною швидкістю і рекордною сумою. Щодо українських резидентів — протилежна тенденція. Чи не підкреслює цей контраст політичну за ангажованість комітету і його залежність від рішень "згори"?
— Рішення стосовно "Газпрому" я вважаю якісним, правомірним і законним. Це перша теза. На мій погляд, це рішення продемонструвало, що АМКУ може працювати. Якби рішення щодо "Газпрому" не було, то, мабуть, ми би взагалі ставили під сумнів, чи може АМКУ швидко ухвалювати якісні і законні рішення.
Такий результат щодо одного розслідування і його відсутність щодо іншого може свідчити про недостатню мотивацію або про велику кількість перешкод.
— Можливо, комітет і у випадку з жорсткими рішеннями, і у випадку з м'якими рішеннями просто виконує отримані "згори" вказівки?
— Це може бути одна з версій того, чому певні питання не виносяться на засідання комітету. Мене, наприклад, також цікавить, чому питання мінеральних добрив Фірташа роками не виноситься на засідання комітету.
— Проблеми АМКУ з винесенням рішень можна розділити на дві частини.
Першу ви щойно озвучили на прикладі з Ostchem, коли посадовець одноосібно відповідає за рішення і з якихось причин гальмує процес. Друга хронічна проблема — коли рішення повинні ухвалюватися в АМКУ колегіально, але це важко через різнорідність верхівки комітету.
— Це не проблема. Мені здається, що колегіальність — це те, що мінімізує вплив окремого державного уповноваженого на кінцеві рішення. Тобто це в будь-якому випадку повинна бути більшість комітету, яка проголосує.
Якщо ж члени комітету не мають корупційних чи інших мотивів, то це захищає комітет від тиску на окремого члена. Коли рішення ухвалюється колегіально, то на окремого члена комітету давити важко, рішення все одно ухвалять.
— Поговорімо про це на прикладі надання згоди групі ДТЕК на купівлю двох обленерго. Двоє державних уповноважених, в тому числі ви, голосували проти, але рішення все одно було ухвалене.
— На це засідання комітету виносився проект рішення про надання дозволу. Голосів двох членів виявилося недостатньо для ненадання дозволу, але цього виявилося достатньо, аби суспільство, слідчі, суд або будь-який компетентний орган почули протилежну кваліфіковану думку.
Про неофіційну зарплату і майбутнього керівника АМКУ
— Враховуючи цей приклад, важко сприймати колегіальність АМКУ як ефективний інструмент. Наприклад, кажуть, що ви вибудували в комітеті царство у царстві: платите підлеглим неофіційну зарплату. Ви хочете від людей більшої ефективності чи хочете мати більше впливу?
— Так, я подумаю, з чого починати. Почну з кінця. По-перше, з приводу додаткової заробітної плати. Це неправда. Єдині гроші, які я можу давати своїм підлеглим, — це витрати на якусь їжу, якісь цукерки, на папір, тому що нам не завжди забезпечують папір, та інше. Та й то це стосується лише приймальні.
— Є інформація, що ви або готуєтеся до виборів в парламент, або намагаєтеся зайняти посаду в. о. голови комітету. Відповідно, формування вами неофіційного зарплатного фонду в АМКУ може бути своєрідною злітною смугою для вашої наступної посади.
— Я не розглядаю політичну кар'єру. У мене відділ, з яким найчастіше співпрацюю, — велика родина, люди "хворіють" кожною справою. Невідомо, чи працювали б вони так, якби я їм доплачувала. Вони чудово розуміють, що працюють за ідею, за те, що ми можемо зробити щось краще.
Вони працюють на те, щоб АМКУ був потужнішим. Вони вірять: якщо ми докладемо ще більше зусиль, то ситуація в країні може змінитися на краще.
— Чи отримували ви пропозицію очолити АМКУ?
— Ні, такої пропозиції не було.
— Чи приймете ви таку пропозицію, якщо вона надійде?
— Дивлячись на те, які будуть умови. У мене буде та сама умова, як була, коли мене призначали в Державну виконавчу службу.
Що не так з дозволами для ДТЕК
— Повернімося до вашої незгоди з наданням дозволу ДТЕК на придбання обленерго. Чи матиме юридичні наслідки ваша незгода з рішенням АМКУ? Чи можна на підставі вашої незгоди оскаржити цю угоду в суді?
— Юридичних наслідків моя незгода не несе, але якщо рішення буде якимось чином оскаржено в судовому порядку, то суд може заслухати позицію тих членів комітету, які були проти, щоб зрозуміти, чому вони були проти.
— Ви можете бути на боці позивача?
— На боці позивача — не дуже коректно. Працювати в АМКУ і бути на стороні проти комітету — когнітивний дисонанс. Проте бути свідком в судовому і кримінальному процесі — це можливо. Це інша думка, яку може вислухати компетентна особа, яка буде аналізувати цю транзакцію чи рішення АМКУ.
— Ви чули, що ДТЕК хоче купити всі обленерго "ВС енерджі" в Україні?
— Чула. Наскільки це відповідає дійсності, не можу сказати, бо у мене нема офіційних документів чи підтверджень.
— Коли у 2015 році ви прийшли в АМКУ, посада державного уповноваженого була важливою ланкою в організаційній структурі комітету. З 2017 року керівник АМКУ вирішив змінити структуру, після чого в підпорядкуванні уповноваженого не залишилося жодного підлеглого.
Якщо ви людина, націлена на результат, то що ви робите в комітеті?
— Коли тебе призначають на посаду, ти пишеш заяву. Я писала заяву: прошу призначити на посаду державного уповноваженого на сім років. Мені здається, що якраз питання поваги до себе і своєї репутації також відіграє в цьому певну роль. Після Державної виконавчої служби я вже розуміла, куди я йду.
Я не сподівалася, що буду працювати в теплій ванні. Якби я раніше написала заяву і сказала, що не можу, це б означало, що або я з самого початку не розрахувала свої сили, або легковажно ставлюся до власних зобов'язань.
— Чи ефективна модель управління АМКУ? Комітет часто ухвалює рішення, як віддзеркалюють думки директорів департаментів. Наприклад, у випадку з ДТЕК рішення готувала директор департаменту Тетяна Кулішова, яку жартома називають позаштатним співробітником ДТЕК.
— Гадаєте, Тетяна Кулішова здатна забезпечити п'ять голосів комітету?
— Вона здатна підготувати пакет документів, де буде сказано, що ДТЕК може укласти угоду про поглинання.
— Але кінцеве рішення ухвалює АМКУ. Скажу на своєму прикладі і прикладі свого відділу. Якби хтось з відділу, з яким я співпрацюю, був пов'язаний з відповідачами, я би одразу поставила це питання перед керівником комітету і спеціалістами, які у нас відповідають за антикорупційний напрямок.
— Ви помічали, що пані Кулішова інтегрована в ДТЕК і мотивована готувати рішення на користь цієї компанії?
— Для мене цей проект рішення на засіданні АМКУ презентувала перший заступник голови комітету Ніжнік. У даному випадку питання про те, пов'язана з ДТЕК Кулішова чи ні, не головне, оскільки Кулішова не має достатнього впливу для того, щоб забезпечити п'ять голосів на засіданні комітету.
— Я хочу зрозуміти, чи є в комітеті проблема з середньою ланкою.
— Ця проблема легко вирішується, якщо вона є. Вона вирішується державним уповноваженим, який працює з тим структурним підрозділом. Перед головою комітету та відповідальним за антикорупційний напрямок ставиться питання щодо наявності сумнівів, ухвалюються відповідні рішення.
Можна не звільняти людину. Можна перевести її в інший департамент. Чому я в цьому не бачу проблеми? Тому що саме ця проблема вирішується легко.
— Тобто проблема в уповноважених, у випадку з ДТЕК — у Ніжнік?
— Щодо епізоду з ДТЕК я справді вважаю, що не були здійснені всі необхідні заходи. Чому? Вона була щиро впевнена, що ця транзакція не вплине на конкуренцію, негативного впливу не буде. Вона не бачить того, що бачу я.
— Чому ця угода протизаконна?
— Я не казала "протизаконна". У матеріалах не було відповіді на просте питання: чи не стане ДТЕК монополістом на ринку постачання електроенергії після придбання двох обленерго? До цього придбання у ДТЕК було понад 30% ринку. Для розмови про монополію за законодавством достатньо 35%.
— Обленерго — це природна монополія, яка не пересікається в регіонах присутності. Якщо я "Дніпрообленерго", то я не конкурую з "Одесаобленерго". Чому тоді у них не може бути одного власника?
— Ключове питання тут — сфера постачання електроенергії. З 1 січня 2019 року ринок постачання у нас потенційно конкурентний. Якщо ви візьмете зріз і подивитеся, хто постачає більшу частину електроенергії, то побачите, що це постачальники, пов'язані з обленерго, відповідно…
— Постачальник — це компанія, що має ліцензію на постачання, але не обов'язково володіє мережами.
— Абсолютно.
— Що тоді заважає комусь купити чи створити компанію, отримати ліцензію НКРЕ і зайнятися постачанням електроенергії в Одеській області, де ДТЕК купив місцеве обленерго?
— Нічого не заважає, але при цьому ви повинні будете конкурувати на ринку постачання в Одеській області з групою ДТЕК.
На відміну від групи ДТЕК, ви будете мати певні обмеження порівняно з ними. Чи мають всі оператори системи розподілу анкетні дані споживачів?
Їх мають оператори системи розподілу, а незалежні постачальники, не пов'язані з обленерго, не мають.
— Ця проблема виникатиме в кожній області — незалежно від того, хто володіє обленерго. Будь-який приватний власник обленерго захоче залишитися єдиним власником бази даних споживачів. Попередній власник "Одесаобленерго" теж не дав би її нікому. Так робитиме і ДТЕК.
— Придбання ДТЕК нових обленерго впливатиме на спроможність кожного нового учасника: чи зможе новий учасник взагалі конкурувати з компанією, яка має у всій вертикалі енергетичного ланцюжка потужну активну позицію.
Тобто вам потрібно буде конкурувати не просто з постачальником. Будь-який учасник буде конкурувати з групою ДТЕК.
— Чому?
— У законі лібералізація енергоринку передбачає повне розділення оператора і постачальника, але і оператор, і постачальник — це компанії однієї групи. Це означає, що вони зможуть користуватися певними можливостями групи.
Наприклад, будуть мати більше фінансових можливостей для цінових маневрів з метою забезпечення більших прибутків та меншого конкурентного тиску.
— Тобто проблема у тому, що, ставши ще більшими, вони отримають адміністративний вплив на всю сферу?
— Мені здається, вони вже майже його мають.
#Ринат Ахметов #Энергетика #ДТЭК #Антимонопольный комитет Украины
