Стокгольмський арбітраж поклав край успішному бойкоту Україною російського газу, що тривав понад два роки. І, схоже, саме це дало змогу голові Міненерговугілля Ігорю Насалику рішуче назвати дурістю повідомлення у ЗМІ про плановане з початку квітня підвищення газових цін для населення. При цьому на засіданні Кабміну як по нотах розіграли невеличку виставу.
Прем’єр-міністр Володимир Гройсман: «Читаю вранці у ЗМІ, що уряд планує підвищити ціну на газ. Я про це взагалі нічого не знаю. Ігорю Степановичу (це до голови Міненерговугілля Ігоря Насалика), ви маєте намір підвищити ціну на газ?»
«Це абсолютні дурниці, — не замислюючись, відповів міністр, — щодо PSО (постачальника в рамках спеціальних зобов’язань), то відповідний проект розглядатиметься на уряді, він проходить як регуляторний акт і не має жодного стосунку до підвищення ціни на газ». «Ми не ініціюємо підвищення ціни на газ», — запевнив Насалик. А прем’єр, продовжуючи грати свою роль у цій частині Марлезонського балету, попросив міністра зажадати інформацію в «Нафтогазу» про ціну, за якою той готовий постачати газ для населення як трейдер у 2018 році.
Порівняння з балетом далеко не випадкове. На жаль, його українські виконавці робили свої «па», перебуваючи у своєрідному цуцвангу. Будь-який крок щодо ціни газу загрожує неприємностями чи то від МВФ, який не хоче і не може видавати «неслухам» свої транші, чи то від власного народу, який не має наміру голосувати за тих, хто спорожняє його кишені.
Відповідальні міністри не загравали б із людьми, а чесно розповіли б про конфлікт у цьому питанні між урядом, «Нафтогазом» і його впливовими іноземними кураторами. Тим паче, що Кабмін у цьому разі виступає начебто на боці народу, прагнучи стримати газові, а отже, й інші тарифи ЖКГ від різких стрибків, і плануючи підкоригувати методику визначення ціни на газ для населення. До узгодження механізму її формування з МВФ і Європейським енергетичним співтовариством нову ціну вирішено не оприлюднювати, і вона залишається на рівні 4942 гривні за тисячу кубометрів (без ПДВ). Приборкати газове цінове ралі наш уряд, певно, має намір також шляхом відновлення закупівель газу в Росії.
«Ми, як «Нафтогаз», плануємо імпортувати (газ) із двох напрямів, — заявив у середу голова правління НАК «Нафтогаз України» Андрій Коболєв. — Ціна, яку зараз зобов’язаний встановити «Газпром», є дуже привабливою». «Цим економічним бенефітом (додатковою вигодою) треба користуватися», — додав Коболєв і пояснив, що з 2018 року «Нафтогаз» згідно з рішенням Стокгольмського арбітражу має купувати 4—5 мільярдів кубометрів газу на рік у російського «Газпрому» відповідно до положення контракту від 2009 року «бери або плати».
І хоча голова «Нафтогазу» використав у цій заяві зворот, який дещо нагадує традиційний початок звернень російських самодержців (наприклад, ми, Микола Другий), усі розуміють, що це аж ніяк не рішення, прийняте в будинку на київській вулиці Хмельницького. Раніше Президент України Петро Порошенко наголосив, що Україна готова відновити закупівлі природного газу в Росії за умови його дешевизни і прозорості укладення відповідних договорів.
Сподіватися на особливу дешевизну нам, звісно, не варто, але цілком імовірно, що газпромівські ціни для України тепер будуть, як і передбачають у «Нафтогазі», «на рівні німецького ринку», але без вартості транспортування на наш західний кордон. Утім, мало хто в країні вірить у транспарентність газових тарифів.
Один із працівників «Нафтогазу» на умовах конфіденційності прошепотів на вухо «Дню» про те, що після рішення Стокгольмського арбітражу сенс і далі купувати і російський, і часто-густо дорожчий європейський газ є лише в тому разі, якщо отримувати пристойні відкати. Раніше, за часів Януковича, вони йшли обом договірним сторонам. «По тридцять баксів на тисячу кубометрів пиляли на двох», — сказало джерело. «А тут в одні «чисті від корупції» руки йде 50, хіба що з кимось треба буде поділитися», — додало воно.
Тим часом Коболєв, незважаючи на перемогу, здобуду у Стокгольмському суді, показує, що «Нафтогаз» і в 2018 році залишається в полоні величезних проблем. Уже в січні він має погасити кредитну лінію ЄБРР, надану компанії на закупівлі газу. Але через невиконання Україною низки зафіксованих у контракті умов, «Нафтогаз» вже втратив опції на автоматичне продовження цієї лінії. «Чи захоче ЄБРР за цієї ситуації розпочинати перемовини з урядом, мені важко сказати», — зітхає Коболєв. А через проблеми з МВФ, Всесвітній банк також не надає кредитну лінію на $500 мільйонів під закупівлі газу.
«Тобто вся ця напруга між Україною і МФО вже коштує «Нафтогазові» $300 мільйонів, а загалом коштуватиме $800 мільйонів дешевого кредитного ресурсу в 1%», — журиться голова «Нафтогазу». Він вважає, що втрата дешевих кредитів і багатомільярдні борги газзбутів перед компанією є двома найбільшими проблемами НАК 2018 року. Додамо до цього ще й те, що «Укргазвидобування», попри зниження ренти для нових свердловин, погіршила на 3% прогноз видобутку газу в 2018 році (торік у цієї компанії було зростання на 4%).
Незалежний експерт з енергетики Валентин Землянський не хвилюється стосовно газових закупівель. «Вони («Нафтогаз») чесно доповіли про свої прибутки від транзиту російського газу — 22 мільярди гривень чистого прибутку. До доходу можна зарахувати також суми, які «Нафтогаз» не платить «Укргазвидобуванню». Отже, коштів у них вистачає».
За словами експерта, у закупівлі газу в Росії тепер проблем не повинно бути. Вони можуть виникнути хіба що з питанням оплати за газ, що його «Газпромом» постачає до ОРЛДО. Україна категорично відмовляється за нього платити, і її в цьому, судячи зі слів Коболєва, підтримав арбітраж. Ба більше, Росія його рішення опротестовувати наміру не має. «Але тут може бути усякого — не випадково Росію вважають у світі країною з непередбачуваною владою», — зазначає Землянський.
#Нефть и газ #Нафтогаз Украины #Газпром
