На жаль, одне з колючових питань нашого майбутнього - транзит газу українською ГТС - взагалі не входить до топ-10 тем президентської кампанії. А саме від нього залежить і місце України на карті, і наша економіка, і навіть можливі сепаратистські чи навпаки - антисепаратистські рухи.
Що відбувається в інформаційному полі?
Поки ми чуємо лише кілька вводних, які багато в чому суперечать одна одній. З одного боку, як росіяни, так і представники НАК "Нафтогаз" лякають нас тим, що наступного року Росія не буде підписувати контракт з Україною на транзит. З іншого боку, керівник "Нафтогазу" Андрій Коболєв прямо говорить, що сподівається на цей контракт. Паралельно у пресі ми чуємо, що "Північний потік-2" буде заблоковано, хоча насправді ніхто не сумнівається, що потік запрацює - вірогідність зупинки проекту наближається до майже нульової відмітки.
Про що говорять цифри?
Станом на зараз росіяни стараються максимально заповнити всі європейські газосховища своїм газом і заявляють, що зможуть забезпечити європейців також скрапленим природним газом (СПГ), якщо Україна не погодиться на умови контракту з "Газпромом". За даними "Газпрома", він має в Європі потужності зі зберігання газу на 5,03 млрд куб. м. Цього явно недостатньо, тому в разі згортання транзиту через Україну (у 2018 році - 86,8 млрд куб. м) його основний об'єм буде компенсований саме поставками СПГ, для чого Росія, переправивши ресурс із Ямалу, уже в лютому вийшла на перше місце за поставками СПГ на європейський ринок.
Варто зазначити, що ми самі підігруємо росіянам, адже наш "Нафтогаз" рапортує про рекордну прокачку газу через українську трубу в Європу. А як, уже вище зазначалося, велика частина цього газу - майбутній "зашморг" для нашої труби.
Також викликає подив (в усякому разі, наразі це лише подив) те, як повільно планує заповнювати наші сховища "Нафтогаз". Судячи з цих темпів, ми не готуємося до реальної війни. Наразі в ПСГ близько 10 млрд куб. м при активній місткості всіх сховищ 31 млрд куб. м.
Для тих, хто не зовсім розуміє наші умови, слід пояснити, що без серйозного газового ресурсу в трубі ми просто не зможемо прокачати газ до кінцевого споживача від Закарпаття до Луганщини.
Можливі сценарії розвитку подій
Сценарій 1. "Північний потік-2" не запрацює і росіяни змушені будуть піти на новий контракт з Україною. Це ідеальний сценарій для нас, але поки його вірогідність не дуже висока, попри певну активність США.
Сценарій 2. "Північний потік-2" запрацює і ближче до жовтня у нас почне нагнітатися нова газова істерія ("голодомор", ціна газу тощо). Які вимоги поставлять росіяни? Відкликати позов до Стокгольма в обмін на прокачку 25-35 млрд кубів, яких реально не вистачає "Газпрому" в середньостроковій перспективі. Які контраргументи даватиме "Нафтогаз"?
Буде запропоновано одній із світових компаній взяти в управління нашу трубу в обмін на гарантії транзиту. В сухому залишку хтось отримає нашу трубу в оренду на кілька десятиліть в обмін на домовленості з Росією, а Україна відкличе позов до "Газпрому".
Сценарій 3. Все те саме, що й у другому варіанті, але без залучення іноземного партнера.
У цьому разі в Україні можуть народитися нові газові олігархи на кшталт Дмитра Фірташа, який збагатився, зокрема, на "РосУкрЕнерго" (посереднику при постачанні російського газу в Україну і ЄС у 2004-2009 рр.)
Як це сприйме суспільство?
При правильній піаркампанії нам розкажуть, що це велика перемога над росіянами, бо вони змушені будуть забезпечувати нашу трубу транзитом, ми отримуватимемо від них аж 1 млрд дол на рік, тож економіка і населення не постраждають від цього.
#Нефть и газ #Нафтогаз Украины #Газпром #газотранспортная система #газовая война #газопровод
