Запит на справедливість або популізм?

Це була одна з найпоширеніших передвиборчих обіцянок політиків. І ось, нарешті, на 29-му році незалежності це сталося. Недоторканність народних депутатів скасували. Напевно, для того, щоб реалізувати це рішення, потрібно було рекордно оновити депутатський корпус, що, власне, трапилося на останніх парламентських виборах. Скасування імунітету депутатів — стало першим серйозним законодавчим рішенням нового парламенту і нової влади в цілому. За остаточне схвалення законопроекту про внесення змін до ст. 80 Конституції України, які набувають чинності з 1 січня 2020 року, проголосувало 373 народні депутати. Для остаточного схвалення конституційних змін, як відомо, потрібно було щонайменше 300 голосів. «За» проголосували 252 нардепи з фракції «Слуга народу», 24 — фракції «Євросолідарність», 23 — фракції «Батьківщина», 22 — групи «За майбутнє», 19 — фракції «Голос». Ще 33 голоси дали позафракційні депутати. Жодного голосу «за» не дала фракція «Опозиційна платформа — За життя».

Законом буде виключено зі ст. 80 Конституції положення про те, що народні депутати не можуть без згоди Верховної Ради бути притягнуті до кримінальної відповідальності, затримані або заарештовані, а також що їм гарантується депутатська недоторканність. У даній статті залишиться лише одна норма — про те, що народні депутати України не несуть юридичної відповідальності за результати голосування або висловлювання в парламенті та його органах, за винятком відповідальності за зневагу або наклеп.

Рішення парламенту довгоочікуване і позитивне, проте до кінця правильним назвати його не можна. Так, майже всі фракції проголосували «за», але частина народних депутатів під час обговорення законопроекту (і в ніч на 30 серпня, і 3 вересня) звертали увагу на певні важливі моменти. Представники «Батьківщина» та «Європейська солідарність» виступили за корекцію конституційних змін, щоб врахувати застереження Конституційного суду і не допустити в подальшому оскарження закону. В своєму висновку КС звернув увагу, що, ухвалюючи рішення про скасування депутатської недоторканності, необхідно враховувати здатність політичної та правової системи України в разі повної відсутності інституту депутатської недоторканності забезпечити безперешкодне та ефективне здійснення нардепами своїх повноважень, функціонування парламенту.

Подібні застереження до відповідного законопроекту мала і Венеційська комісія. Суть їх зводилася до того, що Україні не слід повністю знімати депутатську недоторканність. По-перше, враховуючи стан демократії в нашій країні, це поки зарано, по-друге, це не відповідає європейській практиці. Проте Президент Володимир Зеленський, який у вівторок прибув до Верховної Ради, мав свою думку: «Я хочу вкотре розвіяти всі міфи й усі політичні маніпуляції. В депутатів зберігається індемнітет. Вони не нестимуть відповідальність за політичні рішення, голосування або будь-які політичні та публічні виступи. Якщо депутат збиває людину, або «кришує» видобуток бурштину, або коїть будь-який інший кримінальний злочин, він повинен нести відповідальність. Верховна Рада — законодавчий орган державної влади, а не «малина», де можна ховатися під куполом. Австралія, Велика Британія, Іспанія, США, Канада, Німеччина, Австрія — це неповний список країн, у яких у парламенті не мають імунітету від кримінальних злочинів. Зняття недоторканності вимагають 90% громадян України, і я дуже не раджу вам перевіряти достовірність цієї цифри наживо й дивитися, скільки саме з них завтра прийде до стін Верховної Ради України».

«Мантра про зняття депутатської недоторканності є ефектом плацебо щодо реалізації запиту на справедливість від народу України, — написала в себе на ФБ голова правління Громадянської мережі «ОПОРА» Ольга Айвазовська. — Це добре прослідковується від ініціативи «Зупини лося» про незаконне паркування в Києві, до соціологічних опитувань, якими, очевидно, послуговується Володимир Зеленський під час свого виступу та формування програми дій. Підігріте роками суспільство політиками бачить у рішенні про позбавлення імунітету парламентарів наближення їх до народу або можливість притягнення їх до відповідальності за вчинення злочинів. Утім, вирішили рубати Гордіїв вузол сокирою, а не розв’язати проблему, зберігаючи баланс. Європейські практики все ж передбачають переважно обмежений імунітет, а не повну його відсутність. Зокрема, парламентар може бути затриманий на місці злочину або впродовж наступного дня після його вчинення без дозволу парламенту, але щоб його прослуховувати, вчиняти слідчі дії, вручати підозру за вчинення злочину в межах кримінального провадження все ж потрібно звертатися до парламенту».

«Щодо Венеційської комісії, — продовжила Айвазовська, — то вона зазначила, що «в політичній системі з вразливою демократією, такою, як в Україні, повне скасування недоторканності може бути небезпечним для функціонування та автономії парламенту». Мова не про конкретні виборчі цикли, більшість конкретного скликання ВРУ, а в цілому систему. В наших політиків дуже малий горизонт планування, тому історія накладається виключно на поточний стан справ. Уявіть, що через демократичний інститут виборів приходить до влади партія, що не має жодного інтересу просувати верховенство права, поважати меншість. «Червоні папочки» будуть лежати на кожного для тримання на короткому повідку. Краще ж мати зашкварених, але слухняних депутатів, ніж самодостатніх політиків, які дійсно представляють весь народ, а не обслуговують інтереси третіх сторін. На жаль, нехтування регламенту, який є таким самим законом України, як і будь-який інший, є шляхом у нікуди».

Пізніше голова Верховної Ради Дмитро Разумков відреагував, що процедуру при прийнятті рішення було дотримано, тому в опонентів немає підстав звертатися до Конституційного суду. «Я вважаю, що ми витримали процедуру. Рішення повністю відповідає чинному законодавству і політично, і юридично», — сказав Дмитро Разумков журналістам.

Прийняте рішення має як свої плюси, так і мінуси, — зазначив у коментарі «Дню» голова правління Центру політико-правових реформ Ігор КОЛІУШКО. «Що стосується процедури прийняття рішення, то там були певні спірні моменти, але якихось однозначних порушень процедури я не вбачаю, — заявив експерт. — Спірні моменти пов’язані з коротким строком між попереднім і остаточним ухваленням рішень. Але цей строк ніде не визначено, тому тут можна сперечатися. Що стосується самого прийнятого рішення, то воно має і позитивні, і негативні моменти. На щастя, ми нарешті ліквідували гіпертрофовану недоторканність наших депутатів, яка пов’язана з тим, що їх не можна притягнути до кримінальної відповідальності без згоди Верховної Ради, навіть тоді, коли є очевидні свідчення чи докази вчинення ними злочину. Негатив же полягає в тому, що замість того, щоб звузити недоторканність у межах європейських стандартів, її ліквідували взагалі. Тепер народні депутати можуть бути затримані, заарештовані тим же поліцейським, що породжує вплив силових структур на роботу парламенту. Наприклад, якщо відомо, що у Верховній Раді має прийматися якесь принципове рішення, то по дорозі на роботу народного депутата можуть затримати, тому що він схожий на якусь особу, яку зафіксували відеокамери при вчиненні злочину. Для встановлення особи, перевірки і т.д. Не кажучи вже про те, що якби в нас не було захисту народних депутатів від силових структур, то не відбулися б ні помаранчеві події, ні Євромайдан. Тому що так само як у Росії, будь-які громадські протести одразу б придушувалися».

«Венеційська комісія в своєму висновку вказувала про недоцільність ухвалення законопроекту в такій редакції, Конституційних суд також висловився щодо цього, вказували на певні проблеми і експерти, — продовжує Ігор Коліушко. — Ніхто ж не знає, як можуть розвиватися події в майбутньому, всі намагаються вимірювати їх сьогоднішнім днем. Це один із пунктів законів 16 січня 2014 року, коли Янукович прагнув зменшити незалежність депутатів. Сьогодні багато речей із того набору, відтворюється. Поки немає підстав звинувачувати Президента Зеленського в тому, що він свідомо хоче встановити диктатуру, але ніхто не знає, що буде завтра, після Зеленського. Тому такі речі непотрібно вносити на хвилі певної істерії, коли навіть депутати, які говорили абсолютно правильні речі під час обговорення законопроекту, все одно проголосували «за», боячись, я так розумію, якогось популістського осуду, на який вони можуть наразитися. Індемнітет — це лише друга частина ст. 80 Конституції. Він поширюється лише на висловлювання в самому парламенті, тому правильно деякі народні депутати цікавилися — чи буде він поширюватися на висловлювання депутатів поза парламентом? На що доповідач від Комітету з питань правової політики Ольга Совгиря взагалі не відповіла. Отже, прийняте рішення — це палиця з двома кінцями».