Андрій Волна: Хто буде компенсувати Україні збитки, коли Росія розпадеться? -- Блоги

ЯК МИ ЗБИРАТИМЕМО РЕПАРАЦІЇ?

Як ви розумієте, це питання аж ніяк не риторичне. А цілком практичне.

Кровопролитні сутички й досі не вщухають. Так, рашистські війська, залишаючи за собою сліди вбитих, продовжують наступ на Костянтинівку. Так, артилерія безжально знищує Дружківку та Слов'янськ. Так...

Але вже багатьом очевидно (можливо, не всім) — кінець наближається. Армія путіна, що складається з ґвалтівників і кримінальних елементів, почне розпадатися. І з часом вони все частіше вдаватимуться до "знищення" своїх власних, як в буквальному, так і в переносному сенсі, за непокору. Причини будуть не лише у покараннях, але й у фінансових інтересах. А український прапор, що майорітиме над Севастополем — це вже не просто мрія (для нас, у "партії перемоги України", це ніколи не було лише мрією), а реальність, яка незабаром стане дійсністю.

Федеральна влада зазнає кризи і неминуче розвалиться. Як скоро це станеться після програшу у війні? Важко сказати. Швидше за все, це станеться швидше, ніж повільніше. Імперії завжди розпадаються, і тепер настала черга Росії.

Країна, в якій регіони, в найкращому випадку, ігнорують одне одного, а в гіршому — відверто ворогують, приречена на невдачу. Згадую, як спілкувався з досить хорошим стоматологом з Москви. Це жінка, яка очолює невеличку клініку. Розмова відбулася в той момент, коли в Курській області тривали бойові дії. Коли я запитав, як вона почувається в Москві, відповідь була швидкою і відвертою: "А що, ця метушня з Україною досі триває?" Вона зізналася, що не дуже слідкує за подіями. Здавалося, що все вже закінчилося. Я дуже втомлююся на роботі...

А зараз, у зв'язку з цими "тривалими" ударами України, мало хто, тим більше, висловлює співчуття не те що сусіднім регіонам, а й просто сусідам. До речі, як там із підтримкою Криму? Всенародна, мабуть? Волонтери збирають мільярди, мешканці Краснодара прямо каністрами везуть паливо, а вантажівками - генератори до Криму? Сотні тисяч російських добровольців, яких додалося за останній тиждень, відганяють Україну на безпечну відстань від "сухопутного коридору"? Ні? Навпаки, кримчанам навіть заправитися на Кубані не дають? Не може бути! А що сталося? Чи Крим уже наш?

Федеральний центр переживає кризу. І хто ж займе керівні позиції? Звісно, регіональні еліти. Так, можливо, відбудуться бої та конфлікти, але саме ці люди врешті-решт візьмуть владу в свої руки.

Отже, постає питання: чи зможе Росія зберегти свої нинішні території після всього, що сталося? І яким чином це вплине на неминучі виплати репарацій Україні?

Дехто може вважати, що збереження Росії в її теперішніх межах є вигідним для України. Це створює єдиний центр, куди можна звертатися з усіма претензіями. Проте, насправді, це малоймовірно. Адже якщо Росія залишиться в своєму поточному вигляді, війна не припиниться. Можливо, ми отримаємо тимчасову паузу, але цілком ймовірно, що і цього не станеться. Основна природа цієї імперії, суть її сучасного існування полягає у постійній війні.

Добре, ви мене переконали. Хоча спочатку це, можливо, і не призведе до краху, але як довго триватиме виплата репарацій? Надто, надто, надто довго. Чи не почне імперія руйнуватися під час цього процесу? Є велика ймовірність.

І виникне така ситуація, наприклад: "Ми, Уральська республіка, платити не будемо; ми були проти війни, це нас Московія окупувала; нехай вони й платять". Або "Ми, вільна Кубань, платити не будемо; ми були проти війни, ми взагалі з українцями однієї крові, це нас Московія окупувала, нехай Московія й платить". А Московія скаже: "Ми, вільна Московія, перейнявши традиції Великого Новгорода, демократично й на вічі вирішили - платити не будемо, нас тоді окупували путінська бюрократія й олігархат, а ми, москвичі, всі були проти війни; тож ловіть тепер тих олігархів по всьому світу, нехай вони й платять!". І Вільна Удмуртія, і незалежна Бурятія, і, і... Я перебільшую, звичайно. Але не на 100%.

Так про що ж я міркую?

ЩОДО ВЕЛИКОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРЕТИЧНОЇ РОБОТИ. Я цілком усвідомлюю, що відомим ліберальним економістам значно цікавіше блукати по YouTube-каналах та робити прогнози. Причому крайні позиції однаково успішно "продаються" слухачам. Тож прогнози можуть бути абсолютно протилежними. Ось-ось економіка зруйнується — і це приємно слухати. Або ж: вона ніколи не впаде — в цьому є щось мазохістське. І так само завзято ті ж самі люди продовжують слухати.

Скільки доведеться платити? Не знаю точно. Знаю лише, що дуже багато. Як довго доведеться платити? Не знаю точно. Знаю лише, що дуже довго. Хто і скільки платитиме, якщо Росії в її нинішніх кордонах не буде? ОСЬ ПРО ЦЕ І ЙДЕ МОВА.

Мені здається дуже важливим саме сьогодні почати підраховувати відсоток внеску кожного регіону сучасної Росії у цю війну. Це дуже складно. Але це потрібно. Повинна бути (можливо, не стверджую, це питання вже саме до економістів) виведена якась формула, що враховує внесок кожного регіону сучасної Росії у руйнування та страждання України й українців. Тобто вся Росія - це 100 %. І ці 100 % мають складатися з "внеску" кожного регіону. З урахуванням фінансових внесків до загального бюджету, "внесків" живою (а потім уже мертвою або покаліченою) силою, інтелектуального внеску, наявності військових об'єктів, командних пунктів, військових заводів і фабрик, пов'язаних із виробництвом військової продукції, тощо.

Складно? На мою думку, так. Чи є це необхідним? Вважаю, що так. Після цього цю "процентну частку" слід буде погодити з представниками потенційно незалежних регіонів сучасної Росії. А також затвердити на міжнародному, а, можливо, й європейському рівні.

Кому це потрібно:

1. Україні. Для того щоб забезпечити повне отримання репарацій у випадку можливого розпаду Росії (що, слід зазначити, є досить ймовірним);

2. Сучасним російським регіонам. Як тим, що здобувають незалежність у статусі самостійних держав (щоб зрозуміти, скільки це коштуватиме у вигляді самостійної сплати репараційних рахунків), так і тим, що формують між собою певні нові державні конфігурації (від конфедерацій до федеративних або унітарних держав); до речі, таке розуміння знижує й ризики громадянських воєн між суб'єктами;

3. Європа (і навіть ширша, ніж Європейський Союз) прагне бачити у своїх рядах відновлену та успішну Україну. І, що важливо, її відновлення відбуватиметься переважно за рахунок агресора;

На мою думку, Форум вільної Росії міг би зосередитися на цьому важливому питанні. Приємно чути про те, як ми спостерігали за прапором України в Севастополі – це дійсно вражаюче. Однак, нам необхідно рухатися далі. Потрібно знайти відповідь на запитання: ЩО ДАЛІ? На жаль, представники російської політичної еміграції не дають чіткої відповіді. Саме тому, я вважаю, Форум має спробувати заповнити цю прогалину.