6 років тому Україна легалізувала гральний бізнес, але ніхто з топ-10 світових гігантів гральної індустрії так і не вийшов на наш ринок. Про це нещодавно відверто сказала заступниця міністра цифрової трансформації Наталя Денікеєва. У Мінцифри визнають: український ринок цікавий для світового бізнесу, проте чинні правила не створюють умов для його приходу. Головним показником успіху реформи в міністерстві називають ухвалення одразу 3 законів -- оновленого профільного закону про азартні ігри, змін до Податкового кодексу та змін до закону про державні лотереї. "Я дуже хочу побачити в Україні іноземних інвесторів та українські компанії з прозорою структурою власності", -- наголосила Денікеєва.
Те саме вже давно підкреслює й сам ринок. Легалізацію, що відбулася у 2020 році, реалізували лише частково: хоча профільний закон було ухвалено, суміжні нормативні акти залишились без належної узгодженості. Внаслідок цього деякі положення досі суперечать одне одному, а підприємства змушені працювати в умовах, які неможливо передбачити на кілька років наперед. Для інвестора, який оцінює рентабельність своїх вкладень, така нестабільність є серйозним сигналом для зупинки.
Найбільш вражаюча ситуація стосується податків. Законопроєкт 2713-д, який мав на меті врегулювати оподаткування в цій сфері, Верховна Рада прийняла в першому читанні ще влітку 2021 року. Наприкінці 2022 року відповідний комітет рекомендував його до другого читання, проте остаточне голосування так і не відбулося. Цей документ планував замінити заплутані та суперечливі норми на зрозумілу модель: єдиний податок на валовий гральний дохід організаторів азартних ігор та справедливе оподаткування виграшів гравців. Я впевнений, що якби закон 2713-д був ухвалений вчасно, реформа розвивалася б зовсім іншими темпами, і провідні світові компанії вже давно могли б працювати в Україні.
Можу сказати й з власного досвіду спілкування з іноземними інвесторами. Щойно вони дізнаються, який % держава забирає з валового грального доходу організатора азартних ігор, поверх якого ще й сплачується податок на прибуток, та що податок на виграш у нас становить 25%, інтерес зникає. Гравець, якого так оподатковують, іде туди, де не утримують нічого, -- до нелегалів. Не випадково дослідники фіксують, що частка нелегального сегменту вже перевищила половину ринку.
Інша важлива проблема, на яку справедливо звертає увагу Міністерство цифрової трансформації, полягає у непрозорості власності. Ринок вже став свідком випадку, коли одна з провідних та найвідоміших компаній у цій сфері втратила свої ліцензії внаслідок виявлення зв'язків її підрозділів із країною-агресором. Такі інциденти відштовхують добросовісних інвесторів більше, ніж будь-які податкові зобов'язання: жоден серйозний міжнародний учасник не захоче вступати в конкуренцію на ринку, де справжні власники можуть залишатися невідомими.
Окреме питання — лотереї. Якщо ми дійсно прагнемо до створення конкурентного ринку, необхідно покласти край монополії так званих державних лотерей. Це вимога не тільки економічного характеру, а й відповідність Основному закону. Стаття 42 Конституції України прямо вказує на обов'язок держави забезпечувати захист конкуренції у підприємництві та не допустити зловживань монопольним становищем на ринку, а також неправомірного обмеження конкуренції. Нинішня модель лотерейного ринку суперечить цьому принципу.
Висновок простий. Держава за останній рік навчилася контролювати гральний ринок: блокувати, штрафувати, відстежувати. Але контроль без економічної мотивації працювати легально -- це лише половина реформи. Без ухвалення всіх 3 законів нового імпульсу для розвитку ринку не буде: іноземні інвестори й далі обходитимуть Україну стороною, а бюджет недоотримуватиме мільярди, які сьогодні осідають у тіні.
Антон Кучухідзе, очільник Української Ради з азартних ігор, надав ексклюзивний коментар для "Українських Новин".
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, напишіть нам.
#
