Бен Ходжес: Інвестувати в підтримку України є набагато більш доцільним рішенням, ніж допустити її поразку.

Генерал-лейтенант США у відставці Бен Ходжес, який раніше очолював Сухопутні війська США в Європі, поділився своїми думками в інтерв'ю з ведучим програми "Студія Захід" Антоном Борковським на телеканалі "Еспресо". Він обговорив удари України по території Росії, зміни у характері конфлікту та ефективні стратегії для Заходу.

Ми отримали важливий сигнал від президента США: США дали зелене світло на постачання американської зброї за рахунок європейських коштів. Наскільки ефективно працює ця схема? Як швидко ми зможемо зміцнити нашу оборону?

Мене дуже мотивує те, що президент Трамп, нарешті, висловив свою готовність забезпечити Україну озброєнням.

Мені здається, що цей процес займе більше часу, ніж йому хотілося б, оскільки країнам Європи ще потрібно ухвалити рішення про постачання систем, таких як Patriot, чи інших видів озброєння.

Я б хотів, щоб він звернув увагу не тільки на Patriot, але й на засоби боротьби з дронами, а також, що особливо важливо, на можливість України завдавати удари по цілям в глибині Росії.

Утім, принаймні він дав сигнал, що готовий дозволити постачання зброї в Україну.

А що скажете про американські системи Patriot? Ситуація з охороною українського повітряного простору від російських атак є надзвичайно складною.

Без сумніву, система Patriot вважається найсучаснішою у світі для боротьби з балістичними ракетами та ворожими літаками, проте її ефективність виявляється недостатньою у протистоянні безпілотникам.

Patriot - це лише один з елементів, необхідних для захисту українських мирних жителів та об'єктів інфраструктури від російських атак. Не менш важливою є здатність завдавати ударів по цілях на території Росії, зокрема, по заводах, які виробляють шахеди, або по аеродромах, з яких злітають літаки для бомбардування українських міст.

Це те, що ми називаємо "вбити лучника" - підхід, значно ефективніший, ніж намагання перехопити кожну стрілу.

Отже, наше завдання полягає не лише в тому, щоб ухилятися від стріл, а в знищенні самих стрільців. Трамп поставив запитання нашому президентові (як стверджують американські журналісти): чи готові Збройні Сили України завдати ударів по Москві та Санкт-Петербургу? Незабаром після цього президент США відкликав свою заяву. Проте, наскільки реально домогтися того, щоб росіяни усвідомили, що не можуть безкарно бомбардувати українські міста, адже у них також є свої міста?

Звичайно, відповідно до норм міжнародного права, Україна має право на самооборону, що включає й можливість атакувати об'єкти на території Росії. Важливо, щоб усі розуміли: дії України не можна порівнювати з діями Росії.

Росія постійно ігнорує норми міжнародного права, вчиняючи воєнні злочини та свідомо націлюючись на цивільних осіб та інфраструктурні об'єкти. Україна, в свою чергу, ймовірно, зосередить свої зусилля на військовій логістиці, підприємствах, що займаються виробництвом безпілотників і іншого озброєння, а також на аеродромах.

Запуск ракети в центр Москви не принесе Україні жодної вигоди, адже це лише надасть Росії можливість для скарг і може викликати сумніви в деяких країнах щодо доцільності продовження підтримки. Проте, я сумніваюсь, що хтось насправді виступатиме проти того, щоб Україна завдавала удари по легітимних військово-промислових об'єктах на території Росії.

Санкт-Петербург і Москва виконують роль ключових центрів військової логістики для Росії. Як ви вважаєте, наскільки ефективно російські системи протиповітряної оборони, що захищають військові об'єкти, зможуть впоратися з потенційними симетричними атаками українських дронів? Російська ППО була створена за радянськими стандартами, і хоча зараз триває процес її модернізації, вона все ще має свої слабкі місця.

Вважаю, що російські системи протиповітряної оборони, безперечно, мають певну ефективність. Не кожен український безпілотник чи ракета зможуть їх подолати, але я впевнений, що Генеральний штаб України та ГУР знайдуть спосіб досягти необхідних цілей, як це вже було під час добре відомої операції "Павутина".

До речі, я теж вважаю, що удари по нафтогазовій інфраструктурі Росії, що постачає енергоресурси до Індії та Китаю і є важливим джерелом фінансування конфлікту, є цілком обґрунтованими. Це цілком законні цілі.

Російська система протиповітряної оборони не в змозі забезпечити повний захист. Я впевнений, що Україна знайде можливість завдати удару по тим цілям, які дійсно є важливими.

Генерал Залужний колись був серед перших, хто визначив нові параметри сучасної війни. Російсько-український конфлікт став відправною точкою для нових стратегій, де активно використовуються дрони та системи радіоелектронної боротьби. Цей конфлікт перейшов у стабільну фазу, в якій відбуваються надзвичайно складні та жорстокі бої. Водночас як Україна, так і Росія займаються переозброєнням, а російський військово-промисловий комплекс готується до тривалої війни з розширенням масштабів бойових дій. Як ви вважаєте, які шанси на тривалу війну, і чи вистачить ресурсів Росії для цього?

Україна вже підтвердила свою здатність протистояти Росії. Після понад 11 років збройного конфлікту Росія контролює лише близько 19% українських земель. Військово-повітряні сили Росії оминають український повітряний простір, а Чорноморський флот виявився майже неактивним на оперативній сцені.

Росії не вдалося перервати постачання техніки та боєприпасів із Польщі. Немає жодних свідчень того, що вона здатна прорвати або зламати українську оборону.

На сьогоднішній день Україна не володіє необхідними ресурсами, щоб суттєво витіснити Росію. Тому, якщо не відбудеться значних змін ззовні, ситуація на фронті через рік, швидше за все, залишиться такою ж, як і тепер.

Одним із зовнішніх факторів може бути або активний тиск західних країн на можливості Росії постачати нафту і газ до Індії та Китаю, або ж значне постачання Україні сучасних високоточних далекобійних систем озброєння.

Росія не в змозі здолати Україну. Все, що їй залишається, — це продовжувати нападати на безневинних українців, сподіваючись на те, що Захід втомиться від конфлікту.

Маю сумніви, що російська економіка зможе витримати ще кілька років подібного конфлікту, особливо якщо її енергетичні поставки опиняться під забороною.

Наскільки актуальні зараз сухопутні засоби ведення бою, танки наприклад? Чи, на вашу думку, слід зосередитися на авіації та безпілотних системах?

Немає сумнівів, що характер війни змінюється просто зараз, і саме Україна опинилася в центрі цієї трансформації.

Безпілотники та інші автономні системи стали потужним новим інструментом, але це не означає, що роль сухопутних військ втратила значення. Неможливо утримувати чи захоплювати територію лише за допомогою дронів.

Я розглядаю дрони як різновид боєприпасів -- зброю, яку слід грамотно інтегрувати у загальну концепцію військових операцій. Згадаймо минулий рік, коли Україна розпочала контрнаступ у Курській області. Попри те, що Росія має тисячі безпілотників, українським силам вдалося здійснити несподіваний прорив через кордон без істотного виявлення.

Сьогодні Україна, без сумніву, займає провідні позиції у веденні бойових дій під постійним наглядом та з активним використанням безпілотних технологій. Сподіваюся, що збройні сили США ретельно аналізують цей досвід і виводять уроки для адаптації до нових умов. Україна має всі шанси стати першою державою, яка розробить ефективну стратегію для протидії ворожим дронам.

Сотні років тому німецьке командування акцентувало увагу на розвитку підводного флоту, в той час як Британія завжди зосереджувалася на підводних силах. Обговорюючи вразливі місця, стає очевидним, що необхідно зосередити всі наявні ресурси та впровадити інноваційні рішення — ті фактори, які здатні кардинально змінити ситуацію. Що могло б завдати найбільшої шкоди російським агресорам? Які території вони контролюють недостатньо ефективно?

На мою думку, в даний момент критично важливо сфокусуватися на ускладненні, а за можливості й повній блокаді експорту російської нафти через Балтійське та Чорне моря, використовуючи так званий тіньовий флот.

Якщо Україна разом із союзниками зможе зупинити ці потоки правовими методами або шляхом ударів по нафтопереробних заводах і портах, це стане серйозним ударом для Росії. Без надходжень від експорту нафти Росія не зможе підтримувати свій військовий потенціал на нинішньому рівні.

Їхня військова економіка вже підтримується штучними заходами, і навіть російські чиновники усвідомлюють її слабкості. Якщо західні держави, зокрема Сполучені Штати, направлять 300 мільярдів євро заморожених російських активів на фінансування оборонних потреб України, це могло б суттєво змінити ситуацію в конфлікті.

Саме цей зовнішній вплив є вирішальним. Це стало б ясним сигналом для Росії, що Захід дійсно налаштований серйозно. На мою думку, Владімір Путін досі має сумніви щодо рішучості Заходу, і тому вважає, що може продовжувати свої дії без наслідків.

Ізраїль завдав нищівного удару по іранським системам протиповітряної оборони, використавши при цьому кілька сотень одиниць авіаційної техніки. Це продемонструвало, що швидко заволодіти повітряним простором над такою великою державою, як Іран, цілком можливо. Весь процес був настільки ефективним, що аятолла навіть не встиг налякатися, лише встиг сховатися в бункер. Як конфлікт між Іраном та Ізраїлем може вплинути на наше сприйняття подій, які можуть розгортатися в найближчі півроку - рік?

Збитки, які поніс Іран, а також його військові сили і можливості впливу, є значними і, ймовірно, зменшать його здатність надавати підтримку Росії. Це, без сумніву, є сприятливим розвитком подій.

Ще одним важливим наслідком стало підтвердження виняткових можливостей Ізраїлю проникати у державні, військові та розвідувальні структури Ірану.

Досягнуті успіхи вражають уяву. Ізраїль зміг отримати детальне уявлення про внутрішню структуру Ірану та виявити важливі особи та об'єкти, що можуть стати мішенями для цілеспрямованих дій.

Думаючи про майбутнє України, я цілком уявляю, що країна перейме модель, подібну до ізраїльської, перебуваючи у стані постійної війни з Росією. Це не обов'язково означає щоденні бої на землі, а радше безперервну роботу, спрямовану на позбавлення Росії можливості діяти всередині України.

Високопосадовці російських військових і урядових структур, ймовірно, опиняться в ситуації постійного тривоги. Вони будуть змушені перевіряти свої автомобілі перед кожною поїздкою, озиратися довкола та відчувати загрозу кожного дня. Це пов'язано з тим, що ГУР все активніше запроваджує тактики, схожі на методи Моссаду.

Ще один ключовий висновок, який я зробив, це те, що повітряна сила сама по собі не може стати вирішальним чинником. Сполучені Штати завдали суттєвих ударів по іранській програмі збагачення урану, але цього виявилося недостатньо. Іран зберіг свої запаси збагаченого урану та технології, необхідні для програми. Незважаючи на масштабні авіаудари, програма змогла вижити.

Отже, авіація повинна виступати лише як один з компонентів цілісної стратегії, яка націлена на реалізацію стратегічних цілей та досягнення тривалих результатів.

Наші партнери з Європи висловлюють серйозні побоювання стосовно можливого виникнення Третьої світової війни. Нещодавно відбулася знакова зустріч, в ході якої між Берліном і Лондоном були укладені важливі угоди – деякі з них, ймовірно, залишилися конфіденційними. Вперше за двісті років Великобританія та Німеччина вирішили спільно працювати над системою безпеки в Європі та виробленням єдиної реакції на випадок агресії на континенті. Міністр оборони Німеччини Борис Пісторіус підтвердив, що Німеччина готова застосувати військову силу у разі провокацій проти балтійських країн. Наскільки потужною може бути ця відповідь?

По-перше, ми вже знаходимося в стані конфлікту з Росією. Хоча ми не діємо відповідно до цього факту, Росія, без сумніву, веде війну проти Заходу. Чим швидше ми усвідомимо цю реальність, тим швидше виникне необхідність посилення нашого промислового потенціалу та підготовки до того, щоб стати достатньо сильними для стримування російської агресії. Найефективніший шлях досягнення цієї мети — підтримати Україну у її боротьбі за перемогу.

Підтримка України в даний момент є набагато більш розумним інвестуванням, ніж спостерігати за її поразкою і згодом зіштовхнутись решті Заходу з Росією. Я вважаю, що це найефективніша стратегія.

Водночас надзвичайно важливо, щоб країни Європи збільшували свою активність. На мою думку, Німеччина, Великобританія, Франція, Польща, Італія та інші держави вже починають проявляти ініціативу, орієнтуючись на приклад Фінляндії.

Представники Китаю постійно підкреслюють свою рішучість не дозволити Росії програти у війні. Яким чином ви оцінюєте готовність КНР надавати росіянам додаткові військові ресурси, технології чи навіть збільшувати кількість північнокорейських військових для участі у конфлікті? Наскільки серйозно слід сприймати потенційну загрозу з боку Китаю?

Безумовно, військовослужбовці Північної Кореї не перетинають кордон з Китаєм, а прибувають прямо з Північної Кореї в рамках угоди, укладеної між Пхеньяном і Москвою.

Китай уже постачає зброю, комплектувальні елементи, а також сплачує значні кошти за російську нафту. Тобто він уже робить чимало для підтримки Росії. Ви абсолютно праві, зазначаючи, що Китаю вигідно, аби Захід був втягнутий у тривалий конфлікт, допомагаючи Україні протистояти Росії. Це дає Китаю більше часу на власну підготовку.

Оскільки всі ці країни - Північна Корея, Китай, Росія та Іран - мають тісні зв'язки, важливо розробити стратегію, що ґрунтується на успішному завершенні конфлікту для України проти Росії. Це дозволить ізолювати Іран і Північну Корею, одночасно надаючи Китаю ясний сигнал про непохитність Заходу.

Не так давно в інтерв'ю генерал Веслі Кларк, колишній головнокомандувач Євроатлантичного альянсу в Європі, поділився своїми думками про військові наміри Росії. Він зазначив, що, на його думку, російські сили мають намір активізувати свої дії на північному сході, зокрема у Сумській та Харківській областях. Проте для них стратегічно важливим залишається південний напрямок, особливо місто Одеса. Як ви оцінюєте шанси на реалізацію російських планів?

Я в цілому поділяю думку генерала Кларка. Довгостроковою метою Росії є ліквідація України як незалежної держави, а також заперечення самої концепції її існування. У стратегічному контексті Росія має намір контролювати українське узбережжя, порти та забезпечити собі доступ до Чорного моря.

Однак в ширшому сенсі її справжня мета - не допустити, щоб незалежна та суверенна Україна взагалі існувала як така.

Ви зараз оптимістичніше налаштовані на сценарії російсько-української війни чи більш занепокоєні, ніж раніше?

Я маю великий оптимізм, оскільки Україна бореться у війні, яку більшість росіян насправді не підтримують. Це бажання лише самого Путіна. Врешті-решт, сила людського духу і волі перевершує будь-яке озброєння.

Я хотів би, щоб моя країна та європейські держави зробили допомогу Україні своїм безумовним пріоритетом. Та навіть якщо підтримка виявиться недостатньою, я не втрачаю оптимізму. Його живлять мужність українських воїнів і незламна воля вашого народу.