Чи справді існують два пункти Плану перемоги, які викликали інтерес у Трампа?

Експертні думки виявилися розділеними. Хоча більшість вважає це можливим, аргументи противників також мають свою логіку.

Президент України Володимир Зеленський під час свого візиту до Нью-Йорка у вересні запропонував Дональду Трампу певні "бонуси" в обмін на підтримку у протистоянні російській агресії та захисті незалежності країни. Як повідомляє Financial Times, посилаючись на джерело, знайоме з ситуацією, мова йде про дві концепції з Плану Перемоги, які привернули увагу нового президента США. Зокрема:

Згідно з повідомленням FT, українські бізнес-лідери ведуть переговори з урядом про надання Трампу права "перевірки інвестицій". Це дасть йому можливість контролювати, хто отримує змогу інвестувати в Україну. Одна з концепцій, яка отримала назву "ABC - будь-хто, окрім Китаю", може зацікавити Трампа, адже це відкриє можливість заміни китайських постачальників на американських в українському ринку.

Укрінформ звернувся до політичних аналітиків, щоб дізнатися, наскільки це можливо. Невеликий спойлер: думки розділилися - три "за" проти одного "проти".

Політолог Ігор Рейтерович у своєму коментарі для агентства зазначив, що два аспекти плану Перемоги Зеленського, про які йдеться в FT, дійсно акцентують увагу на Трампі. Проте варто підкреслити, що ці пункти не є виключно українською ініціативою, оскільки подібні пропозиції вже висловлювалися західними політичними діячами.

Наприклад, колишній прем'єр-міністр Великої Британії Борис Джонсон у своїй статті для The Daily Mail зазначав, що інтеграція українських військових у міжнародні операції стане важливим кроком для НАТО, Сполучених Штатів і Європи загалом, - підкреслює політолог. - Що стосується питання природних ресурсів, деякі сенатори США також виявили інтерес до цієї сфери, проте Україна поки що не використовує свій потенціал для залучення додаткових ресурсів. Адже, хоча самостійно ми не зможемо видобувати ці ресурси без значних інвестицій та сучасних технологій, спільні ініціативи з міжнародними партнерами можуть відкрити нові економічні горизонти. З огляду на це, можна припустити, що ці питання були включені з метою встановлення діалогу з потенційними партнерами в США ще до виборів. Це розумний стратегічний крок, який свідчить про прагнення Офісу Президента залучити підтримку різних політичних сил у США.

Рейтерович зазначає, що наразі неясно, який саме фактор більше зацікавив Трампа — військові питання чи природні ресурси. Проте, будучи бізнесменом, Трамп здатний оцінити можливі вигоди з обох цих аспектів.

"Звісно, ці плани поки що мають більше гіпотетичний характер, і реалізація залежатиме від умов завершення війни та подальших перемовин", - підкреслює експерт.

Особливо важливою є тема з українськими військовими, адже вона стає реальною лише за умови вступу України до НАТО. Це може стати частиною нашої довгострокової стратегії.

"Навіть якщо частина території залишиться тимчасово окупованою, вступ до Альянсу дозволить інтегрувати українські війська в загальну систему безпеки, створюючи східний фланг НАТО. Адже в НАТО практикується ротація бригад між країнами, що підсилює колективну оборону. Україна могла б стати активним учасником такого процесу. Але для цього необхідно отримати повноправне членство в Альянсі, що відкриє для нас нові можливості на стратегічну перспективу", - додав наш співрозмовник.

На запитання, коли про це говорити з Трампом - вже зараз чи після 20 січня 2025-го, Ігор Рейтерович відповів: "Ми повинні вже сьогодні формувати групу перемовників, яка зможе розпочати діалог із Дональдом Трампом або з людьми з його найближчого оточення, яким він довіряє і делегує частину повноважень. Адже система радників у Трампа буде схожа до тієї, яку ми бачимо в Україні - з неформальними, але впливовими фігурами. Тому вже зараз важливо шукати контакти і будувати комунікацію, щоб почати обговорення цих важливих питань".

Якщо інформацію подати коректно, це може стати основою для значних угод з Пентагоном або провідними американськими корпораціями, які, після завершення активних бойових дій та отримання відповідних гарантій для України, будуть готові вкласти свої інвестиції.

Тема видобутку літію буде особливо актуальною для США.

На сьогоднішній день значна частина глобальних ресурсів контролюється Китаєм. Проте Україна має значний потенціал для видобутку літію, що може зменшити китайську монополію на цей важливий ресурс. Це може бути цікаво для Трампа, як бізнесмена, який хоче зміцнити економічну автономію США. Тому ще раз: немає сенсу чекати до 20 січня. Нам потрібно починати обговорення вже зараз. Чим більше ми зможемо узгодити в цей момент, тим кращими будуть умови для завершення конфлікту, і тим більше підтримки отримає Україна з боку Сполучених Штатів у майбутньому, - підкреслює експерт.

Щодо Китаю... можна висловити кілька думок.

У ході візиту Зеленського до США було розглянуто можливість заміни китайських компаній, які вже функціонують в Україні, на американські в кількох ключових галузях. Хоча цей процес потребуватиме певного часу, він має потенціал бути вигідним для обох сторін. Трамп, відомий своїм рішучим підходом до торговельних відносин із Китаєм, може використати цей крок як елемент своєї стратегії в торговельній війні, - зазначає Рейтерович.

Для Трампа це вигідна ситуація з двох боків: він має можливість продемонструвати свою силу Китаю та підтримати американський бізнес у відкритті нових перспектив в Україні.

"Американські компанії можуть не тільки замінити китайські, а й отримати долю в українських підприємствах через інвестиції. Для України ж суттєвої різниці немає: це наші компанії, наша продукція, наші робітники, але з іноземними інвестиціями. Так працює світова економіка", - наголосив експерт.

Яким чином це буде сприйнято іншими партнерами, зокрема Великою Британією, Францією та Німеччиною?

Не слід переживати через можливу негативну реакцію з боку європейських партнерів. Ми можемо запросити їх до участі в українських проєктах. Американці не зможуть впоратися з усім самостійно. Багато великих компаній, які потенційно можуть долучитися, є транснаціональними, тому мають інвестиції з різних країн, таких як Німеччина, Франція, Великобританія, США. Це створює можливості для залучення широкого спектра партнерів, - зазначає експерт у політичних питаннях. - Наразі важливим завданням є досягнення домовленостей із Трампом. З європейськими партнерами буде простіше домовлятися, оскільки Україна інтегрується в ЄС, і ми так чи інакше будемо вирішувати ці питання спільно.

Найважливіше: залучення західного бізнесу до української економіки сформує особливу "захисну оболонку", що забезпечить захист від потенційних нових агресій з боку Росії.

Це надзвичайно важливо. Якби бізнес із Західної Європи почав активно вкладати кошти в Україну ще з 90-х, ситуація на сьогодні виглядала б зовсім інакше. Наприклад, якби великі компанії, такі як Hilton, відкрили свої готелі в Криму, Росія навряд чи наважилася б на агресію в 2014 році. Врешті-решт, західні корпорації мають значний вплив на політичні рішення у своїх країнах, і їхні інтереси могли б посприяти більш швидкій інтеграції України до Європейського Союзу та НАТО. Таким чином, інвестування західного капіталу в Україну сьогодні є не тільки питанням економічного зростання, але й формуванням основ для довгострокової стабільності та безпеки в регіоні, - підкреслив Ігор Рейтерович.

"Пропозиція виглядає привабливою. Хоча, на жаль, вона прийшла з запізненням на 10-20 років, все ж таки є позитивною. Що стосується Збройних Сил України після завершення війни, я вважаю, що тут немає сенсу навіть дискутувати. Після війни ми матимемо одну з найпотужніших армій у Європі. Жодна країна на континенті не може похвалитися такою кількістю ветеранів, які мають досвід сучасних бойових дій. Це не просто "золотий фонд" — це справжній платиновий резерв", — зазначає військовослужбовець ЗСУ і політолог Кирило Сазонов.

Парадокс у тому, що утримувати таку кількість військових у мирний час Україна не зможе.

"Це не обов'язково. Деякі з нас знову повернуться до спокійного життя, тоді як інші вирішать продовжити свою діяльність у військовій сфері. Для другої категорії можливість легальної роботи з інтеграцією в європейську систему безпеки є відмінним варіантом. Щодо заробітної плати та соціальних гарантій, ви самі розумієте. А основою цієї важливої безпеки залишаються громадяни України та братерство Збройних Сил. Найголовніше - ми не просто стукаємо у двері Альянсу, а є його важливою частиною," - підкреслив експерт.

Щодо українських надр.

"Якби ми десять чи двадцять років тому запустили сюди американські та китайські корпорації - Путін просто не зміг би напасти. Щодо українських агрохолдингів, то вони вже давно в більшості транснаціональні. Щодо надр? Якщо крім видобутку буде розвиватися переробка і виробництво з високою доданою вартістю - я за. Якщо буде наукомістке виробництво - ми відродимо свою вищу технічну школу. Для цього просто необхідно ухвалювати правильні лобістські для українського майбутнього закони".

Експерт запитує: чим з точки зору перспектив і робочих місць американська корпорація гірша за корпорацію з українським "корінням".

"І не менш важлива. Якщо на законодавчому рівні підтримати розвиток місцевого виробництва замість експорту сировини, це не буде гірше. Всім очевидно, що їхні інтереси важливіші за якісь абстрактні "цінності". З таким підходом можна досягати результатів", - акцентував Кирило Сазонов.

"Думка про те, що ці пункти "плану Перемоги" з самого початку готувались на випадок перемоги Трампа є логічним і правильним рішенням з боку української влади, які потрібно обговорювати вже зараз", - вважає політтехнолог Олег Постернак.

На його думку, положення щодо заміщення українських військових американськими на європейських базах відображає ізоляціоністські тенденції Трампа та його прагнення скоротити витрати на утримання американських військ на континенті.

"Розділ, що стосується інвестицій у видобуток корисних копалин та природних ресурсів України, є надзвичайно привабливим для бізнесу зі США. Адже американські інвестори безумовно є кращим варіантом в порівнянні з російськими агресорами," - підкреслює спеціаліст.

Збільшення економічних відносин з Сполученими Штатами створить підґрунтя для тіснішої інтеграції безпекових інтересів між США та Україною в майбутньому.

"Інша справа - це гарантії прав інвесторів, боротьба із корупцією, дотримання верховенство права та система чесного правосуддя в Україні, бо саме це на додачу із війною є головними перешкодами розширення інвестицій", - справедливо констатує Олег Постернак.

ЦЕ НЕЙМОВІРНО: АРГУМЕНТИ "ЗА" І "ПРОТИ"

Політичний оглядач і журналіст Віталій Портніков у своєму блозі на платформі YouTube нагадує: "Трамп постійно говорить про недоцільність присутності американських військових на базах в Європі, а також про те, що європейці мають захищати себе самостійно. Про це також говорив і Зеленський, підкреслюючи, що ЗСУ мають величезний бойовий досвід, який є важливий для розвитку європейської безпеки".

Однак, за його словами, виникає бажання зрозуміти, наскільки для європейських країн має сенс перебування на американських базах українських військових замість американських, навіть коли мова йде про бойовий досвід українців.

"Європейці вважають, що на американських військових базах повинні служити виключно американські солдати. Це присутність є настільки ж важливою складовою безпеки Європи, як і ядерний захист від Сполучених Штатів", - зазначив він.

Портніков зазначає, що якщо "ядерний щит" залишається в силі, то країнам Європи не слід боятися можливих атак з боку держав, які можуть загрожувати союзникам США. У цьому контексті питання наявності військових сил стає менш актуальним. Проте, якщо американська військова присутність в Європі зменшується і США сигналізують, що не планують підтримувати свою "парасольку" над континентом...

"Маємо тоді абсолютно іншу історію, пов'язану з тим, що Європа залишається майже беззахисною перед такою ядерною потугою, якою є Російська Федерація. Слід пам'ятати, що ані ядерний потенціал Франції, ані ядерний потенціал Великої Британії не може навіть умовно порівнюватися із ядерним потенціалом путінської Росії, - наголошує політичний оглядач. - Відтак американські військові в Європі, навіть без "ядерної парасольки" США, можуть відлякувати Москву, тому що удар по такій базі із загибеллю американських військовослужбовців - це фактично удар по США. І таким чином виникає реальна перспектива обміну ядерними ударами між двома найбільшими ядерними потугами сучасності. А якщо уявити, що замість американських військових у казармах знаходяться українські - це може не викликати у Путіна жодних коливань щодо удару по такому військовому об'єкту".

Отже, за словами Віталія Портнікова, наявність американських військових на європейських базах є, передусім, символом того, що Америка захищає Європу. Україна, незалежно від того, як високо оцінюється її військовий досвід Збройних Сил в Європі, не може зрівнятися зі Сполученими Штатами.

Щодо запасів корисних копалин.

Журналіст зазначає, що видання FT підкреслює готовність українців дозволити американському президенту визначити, хто саме займатиметься бізнесом в Україні після завершення війни.

Проте, насамперед, він підкреслює, що для того, щоб Україні вдалося залучити інвестиції, як Трамп, так і будь-який інший західний політик повинні вмовити інвесторів у безпеці їх капіталовкладень. Важливо, щоб вони були впевнені, що їхні інвестиції не піддадуться ризику, і що завтра їхній вклад не зникне внаслідок нових проявів російської агресії.

"Для цього, очевидно, потрібно не просто розмовляти з Путіним чи Зеленським, а ухвалити рішення, яке продемонструє РФ, що Сполучені Штати у разі чого готові безпосередньо втручатися у війну Росії проти України. Але саме цього Трамп робити не збирається. Ба більше, обраний американський президент ніколи не був прихильником євроатлантичної інтеграції України", - підкреслив Портніков.

Без членства України в НАТО важко уявити, що будь-який раціонально мислячий інвестор ризикне вкласти навіть 10 доларів у жоден український проект, орієнтований на довгострокові інвестиції...

Отже, якщо б Трамп справді мав інтерес до українських ресурсів, першим кроком, з яким він повинен був би погодитися, стало б запрошення України до НАТО.

Це, до речі, і є першим пунктом Плану Перемоги Володимира Зеленського.

Нарешті, Портніков теж згадав про фактор Китаю: "Окрім американських інтересів, як відомо, існують і китайські, не тільки російські. Якщо Україна збирається зацікавити саме Сполучені Штати своїми родовищами, вона таким чином демонструє КНР, що її інтереси в Україні практично будуть відсутні в разі закінчення російсько-української війни".

Це все перетворить Україну на територію боротьби між китайськими та американськими інтересами.

"Варто зазначити, що Китай не має наміру захищати свої інтереси у цьому регіоні; цю роль візьме на себе Росія. Проте й Сполучені Штати не прагнуть втручатися у цей конфлікт. Реалістичний підхід полягає не лише в тому, щоб зацікавити Трампа пропозиціями, які можуть виявитися привабливими для нового американського президента, а у необхідності спільно зупинити російську агресію. Це включає підтримку України та сприяння її вступу до НАТО", - наголошує Віталій Портніков.