Протягом останніх кількох місяців Віткофф тричі проводив зустрічі з Путіним, виштовхнувши Кіта Келлога з процесу переговорів з російською стороною. На фоні можна помітити російського переговорника Кирила Дмитрієва. Санкт-Петербург, 11 квітня 2025 року.
"Кожне місто-столиця на планеті вже усвідомлює, що в епоху Трампа влада ґрунтується на особистих стосунках з президентом", - зазначає The Guardian, описуючи особу, яка призначена стати однією з найзначніших фігур в адміністрації нинішнього президента США.
68-річний Стівен Віткофф, який працює юристом і займається торгівлею нерухомістю, вразив багатьох, ставши важливою особою у дипломатичних ініціативах Трампа, незважаючи на відсутність у нього попереднього політичного чи дипломатичного досвіду.
В його компетенції – фактично всі найактуальніші проблеми, які американська адміністрація прагне вирішити якнайшвидше (конфлікт Росії з Україною, війна Ізраїлю проти ХАМАС, іранська ядерна програма), щоб потім зосередитися на найбільшій загрозі: Китаї.
А ще Віткофф - яскраве втілення вищенаведеної цитати про те, що для Дональда Трампа важать не стільки твої професійні заслуги чи знання, скільки лояльність і особиста довіра.
І, як уже встигли помітити всі, Трамп має велику довіру до Віткоффа.
Довіряє настільки, що на треку американсько-російських та американсько-іранських відносин він фактично перебрав на себе повноваження Державного департаменту і його очільника Марко Рубіо. Невипадковими, певно, є і численні "зливи" у ЗМІ про конфлікт поглядів Рубіо та Віткоффа - який, однак, досі завершувався на користь посланника президента США.
Для України Стів Віткофф став відомим завдяки своїм суперечливим висловлюванням про "пʼять територій" та ідеям легітимації їхньої окупації Росією. Незважаючи на обурення, яке викликали його заяви, включно з реакцією президента Володимира Зеленського, немає підстав стверджувати, що він дійсно буде відсторонений від переговорів, пов'язаних з Україною.
Особливо важливо усвідомити, хто саме є особою, якій довірено взаємодію з лідером агресивної держави Росії та участь у можливій "мирній угоді" між Києвом і Москвою.
Якщо бажати, можна виявити деякі спільні риси між Стівом Віткоффом та Дональдом Трампом, які допоможуть зрозуміти їхню сучасну гармонію.
Обоє народились у Нью-Йорку; обоє зробили собі карʼєру на ринку нерухомості; для обох члени сімʼї відіграють важливу роль у сімейному бізнесі; зрештою, обоє - затяті гравці в гольф і часто грали разом, обговорюючи бізнес-питання.
Віткофф також був на гольф-корті Трампа у Вест-Палм-Біч, де восени 2024 року відбулася друга спроба вбивства потенційного президента Сполучених Штатів.
Але давайте повернемося до початку. Долі двох чоловіків зійшлися в 1986 році, коли Віткофф ще був юристом і лише мріяв про розвиток у бізнесі.
Першим кроком до їхньої дружби став… сендвіч.
Якщо бути більш конкретним, молодий адвокат працював над угодою з продажу нерухомості, в якій також був задіяний Трамп, до пізньої ночі. Час вже добігав до ранку, і Віткофф вирушив до магазину, щоб придбати щось перекусити, де випадково натрапив на майбутнього президента США, який виявився без готівки.
"Я зробив йому замовлення на сендвіч із шинки та швейцарським сиром", - згадував Віткофф у 2023 році, даючи свідчення в суді Нью-Йорка у справі про шахрайство з нерухомістю. Варто зазначити, що Віткофф одним із перших виступив на підтримку Трампа в той час.
Трамп, схоже, запамʼятав добрий жест Віткоффа.
Через вісім років вони випадково зустрілися, і один із них згадав про "ситуацію з сендвічем". Саме з цього моменту між двома бізнесменами зав'язалася дружба.
Здається, що зв'язок між Трампом і Віткоффом був досить тісним. Справа не лише в їхніх регулярних спільних іграх у гольф чи в тому, що вони працювали в одній і тій же галузі в одному місті. Сам президент США, наприклад, називав свого колишнього адвоката "особливим другом" і звертався до нього за порадами з приводу податкових пільг під час свого першого терміну.
А Віткофф своєю чергою розповідав, як Трамп надихнув його таки розпочати карʼєру в бізнесі й допоміг пережити втрату свого сина Ендрю у 2011 році під час так званої опіоїдної кризи - скандалу, який вибухнув довкола фармацевтичних компаній, які використовували у своїх препаратах опіоїди, викликаючи в людей наркотичну залежність.
"Його (Трампа. - Ред.) наявність стала істинним джерелом підтримки у важкі часи", - заявив минулого року Віткофф учасникам Національного з'їзду Республіканської партії США, охарактеризувавши Трампа як "найдобрішу та найспівчутливішу особистість, яку я коли-небудь зустрічав".
Шляхи Трампа і Віткоффа тісно переплелися не лише на особистому рівні, а й у політиці. Друг майбутнього президента США був активним донором його кампанії та допомагав залучати пожертви від інших бізнесменів.
Він також суттєво сприяв об'єднанню підтримки кандидатури Трампа на президентських виборах 2024 року, а також особисто провів зустрічі з Роном Десантісом та Ніккі Гейлі — останніми претендентами на пост президента від Республіканської партії, які висловили свої амбіції в боротьбі з чинним президентом США.
Хоча на початку ми згадували, що Віткофф до роботи спецпосланником Трампа не мав жодного політичного чи дипломатичного досвіду, технічно це не зовсім так.
Під кінець першого Трампового терміну він був членом однієї з Промислових груп з питань масштабного відновлення американської економіки (Great American Economic Revival Industry Group) - вони були створені для подолання наслідків пандемії COVID-19.
Віткофф був у складі групи, яка мала відповідати за відновлення ринку нерухомості. Про реальні результати роботи цих груп, однак, публічно не повідомлялося.
Сучасна роль Віткоффа, яка офіційно відзначена як "спеціальний представник президента США з питань Близького Сходу", виникла, як і його дружба з Трампом, завдяки гастрономії. Проте цього разу мова йде про обід у ресторані, згадує товариш президента США, сенатор Ліндсі Грем.
"Це приголомшило мене, тому що я не знав, що він (Віткофф. - Ред.) настільки цікавиться Близьким Сходом. А Трамп подивився на мене і сказав: "Ну, мільйон людей намагалися. Оберімо гарного і розумного хлопця", - розповідав Грем на початку року журналістам.
Для об'єктивності варто зазначити, що Близький Схід був знайомий Віткоффу: раніше йому вдалося реалізувати кілька вигідних угод у країнах Перської затоки. Крім того, його єврейське походження та зв'язки з американсько-єврейськими донорськими колами Республіканської партії також відіграли свою роль.
Віткофф фактично розпочав свою діяльність ще до того, як Трамп зайняв пост президента США.
Він співпрацював з представниками адміністрації Байдена, намагаючись досягти угоди про припинення вогню між Ізраїлем і ХАМАС. Однак, в той час як діяльність команди Байдена подавалася як спільні зусилля чинного та майбутнього президентів, що мало на меті заручитися підтримкою обох партій, Трамп стверджував, що всі досягнення належать лише йому.
Хоча ці погляди можуть викликати дискусії, слід згадати один значущий момент, коли Віткофф брав участь у переговорах на Близькому Сході.
Увечері 10 січня, всього за кілька днів до інавгурації Трампа, Віткофф здійснив дзвінок до офісу ізраїльського прем'єра Біньяміна Нетаньягу. Він телефонував з Катару, де в той час перебував на зустрічі з представниками арабських держав, і повідомив про свій намір приїхати.
А коли помічники пояснили Віткоффу, що через шабат Нетаньягу не зможе прийняти посланника Трампа, той сухо відповів, що "шабат його не цікавить".
Зустріч все ж відбулася, і ізраїльський прем'єр дав згоду на оголошення перемир'я в Газі, яке було офіційно оформлене через декілька днів - в саме переддень інавгурації Трампа, що не упустив шансу згадати про це у своїй промові 20 січня.
Ця історія дещо контрастує зі свідченнями колишніх та нинішніх колег Віткоффа - які описують його, як писала минулого року The Wall Street Journal, як "розумного, комунікабельного і талановитого переговірника, який вміє знаходити спільну мову", який не прагнутиме "пустити кров, перш ніж укласти угоду".
З іншого боку, вона підтвердила намір Віткоффа досягти результату в будь-яких умовах, що ще більше підвищило його репутацію в очах теперішнього президента США.
Мабуть, саме з цієї причини Трамп поклав на свого давнього друга зовсім іншу, значно більш складну місію - знайти вихід із ситуації, пов'язаної з масштабним вторгненням Росії в Україну.
Повноваження Стіва Віткоффа на "українському треку" чітко не визначені, але події з початку року показують, що він займається насамперед комунікацією з російською стороною.
Свій перший успіх Віткофф привіз буквально за лічені тижні після вступу Трампа на посаду - коли здавалося, що питанням російсько-української війни займається Кіт Келлог. Саме тому перший візит Віткоффа до Москви напочатку був сприйнятий як частина його близькосхідної дипломатії.
Після зустрічі Віткоффа з Владіміром Путіним у Кремлі була досягнута угода щодо обміну увʼязненими. У Сполучені Штати повернувся Марк Фогель — американський педагог, якого затримали в 2021 році за підозрою у зберіганні наркотичних речовин.
З часом стало зрозуміло, що офіційний спецпосланник Трампа з питань Росії та України, генерал Кіт Келлог, не знаходить підтримки в Москві через свою відносно проукраїнську позицію.
Переговори з російською стороною повністю доручили Віткоффу, тоді як Келлогу залишили зв'язок з Києвом.
По-перше, за три місяці Віткофф зустрівся з Путіним тричі. Це вражаюча активність для кремлівського лідера, який нещодавно змушував іноземців та інших гостей дотримуватися карантину або піддаватися іншим параноїдальним обмеженням.
А судячи зі щирої віри Віткоффа в те, що Путін особисто молився за здоровʼя Трампа після замаху і замовив його портрет у "провідного російського художника", кремлівському диктатору також ідеться про зміцнення особистих відносин із президентом США через його посланника.
По-друге, Віткофф виступив ініціатором запрошення до США Кирила Дмитрієва, який потрапив під санкції. Він є чоловіком подруги молодшої доньки Путіна та директором Російського фонду прямих інвестицій. Цей факт зробив його несподіваним одним із основних переговірників з Вашингтоном.
У зв'язку з цим візитом Сполучені Штати вирішили скасувати санкції проти Дмитрієва, який тепер активно публікує в соціальній мережі Х, що належить Ілону Маску. У своїх дописах він регулярно натякає на те, як було б чудово, якби Москва і Вашингтон змогли повернутись до звичного співробітництва.
По-третє, викликає інтерес той момент, що Віткофф майже не вступав у діалог з українською стороною стосовно можливого "мирного плану". Переговори, що відбулися в Парижі 17 квітня за участю представників Великої Британії, Німеччини та Франції, стали чи не єдиною нагодою, коли спеціальний посланник Трампа та українська делегація змогли зібратися разом за одним столом.
Замість цього, Віткофф став відомим серед української аудиторії після його суперечливих висловлювань щодо "українських територій", які, за його словами, були в центрі "конфлікту в Україні". Він також висловлював думку, що повномасштабне вторгнення Росії в Україну було "спровоковано", і це не обов'язково виключно росіянами. Крім того, він виявив щиру впевненість у тому, що всі дрони, запущені Росією по українських містах після оголошення "перемир'я", були знищені за наказом Путіна.
А лише наприкінці минулого тижня, вже після переговорів у Парижі, посланник Трампа вирішив, що Україна може "менше хвилюватися" за деякі свої "російськомовні" регіони.
Виступи Віткоффа змусили Україну відреагувати, навіть після публічної суперечки між Володимиром Зеленським, Дональдом Трампом та Джей Ді Венсом у Білому домі, після якої Київ фактично зупинив будь-які зауваження на адресу американської адміністрації.
У одному з випадків український президент, коментуючи діяльність Віткоффа, іронічно зазначив, що "відповідні особи займаються питаннями, що виходять за межі їхньої компетенції". У іншому випадку він відкрито висловив думку, що представник Трампа "обрав для себе тактику, яку використовує російська сторона".
"Вважаю, що стратегія дуже небезпечна, тому що він… розповсюджує російські наративи",
промовив у той момент Зеленський.
Роль Стіва Віткоффа в контексті зусиль США з урегулювання повномасштабного вторгнення Росії в Україну стала виразником розбіжності поглядів у нинішній американській адміністрації.
Віткофф, з одного боку, має більш м'яку позицію щодо Росії та вважає, що швидке досягнення перемоги можливе через значні поступки з її боку. Зокрема, це стосується територіальних відступів, про що свідчать витоки інформації про американські мирні ініціативи в засобах масової інформації.
З іншого боку, більш консервативне республіканське крило, представлене Марко Рубіо та Кітом Келлогом, закликає не довіряти беззастережно поточним діям Росії і підготуватися до можливих більш жорстких дій, спрямованих на примушування країни до досягнення майбутньої "мирної угоди".
Важко уявити, що настільки різноманітні точки зору зможуть гармонійно співіснувати в межах однієї команди.
Отже, в підсумку переможцем стане один із цих учасників. Або, якщо довіряти нещодавнім висловлюванням Рубіо та Трампа, Сполучені Штати можуть вийти з переговорів, і в такому випадку Росія стане беззаперечним переможцем.
#Дональд Трамп #Росія #Економіка #Сир. #Їжа #Україна #Київ #Володимир Зеленський #Бізнес #Москва #Китай (регіон) #Північна та Південна Америка #Республіканська партія (США) #Московський Кремль #Володимир Путін #Вашингтон, округ Колумбія #Російська мова #Близький Схід #Ізраїль #Сполучені Штати #Нью-Йорк #Іран #Підприємництво #Юрист #Роздрібний магазин #Фармацевтика #Повноваження #Санкт-Петербург #Арабський світ #Париж #Коронавірус #Пандемія #Сенат Сполучених Штатів Америки #Марко Рубіо #Швейцарія #Військова окупація #Євреї #ХАМАС #Рис #Дрон #Гардіан #Біньямін Нетаньяху #Ліндсі Греем #Місто Газа #Ризький мирний договір #Гольф #Ніккі Хейлі #Залежність від психоактивних речовин #Вест-Палм-Біч, штат Флорида
