Учасники "Тижня заощаджень" в одній зі шкіл Києва
Наші підлітки зростають в умовах країни, де війна може кардинально змінити фінансове становище сім'ї за одну ніч: позбавити житла, роботи, стабільного доходу або одного з батьків; змусити залишити рідне місто або навіть країну; перетворити заощадження на необхідний ресурс для виживання. Тому вміння фінансово управляти своїми ресурсами нині є важливим показником спроможності людини в будь-якому віці зберігати свою незалежність у світі, де існує безліч факторів, які вона не може контролювати.
Масштаб цієї нестабільності добре видно за цифрами. За даними UNICEF, станом на липень минулого року близько 70% українських дітей - приблизно 3,5 млн - стикаються з матеріальною нестачею, тобто браком щонайменше частини базових товарів і послуг: від достатнього харчування та одягу до опалення чи навчальних матеріалів. У 2021 році цей показник становив близько 18%. Світовий банк оцінює, що частка населення України, яке живе нижче національної межі бідності, у 2025 році зросла до 41,6% проти 37% у 2024-му. Дані UNICEF 2026 року також свідчать, що 39% домогосподарств повідомили про економічні потрясіння. Водночас понад третина українських дітей - 2,59 млн (станом на лютий 2026) - залишаються переміщеними: понад 791 тисяча всередині України та майже 1,8 млн перебувають за кордоном як біженці.
Рекламное сообщение
За кожною з цих цифр ховається не просто "погіршення добробуту", а трансформація у сприйнятті дитиною грошей: вони вже не є лише засобом для споживання, а з раннього віку перетворюються на питання, пов'язане з безпекою.
Ми бачимо це гостро у Фонді "Діти Героїв", працюючи з дітьми, які втратили одного або обох батьків через війну. Втрата годувальника - це не лише психологічна травма, вона майже завжди змінює економіку родини. І підліток дуже швидко це помічає. Він чує розмови про виплати, документи, оренду, лікування, навчання, борги, роботу матері чи опікуна. Іноді починає відмовлятися від власних потреб, бо "зараз не час", іноді думає про перший заробіток значно раніше, ніж його однолітки, а іноді, навпаки, намагається дистанціюватися від будь-яких розмов про гроші, тому що вони асоціюються з тривогою.
У подібних обставинах легко сплутати раннє усвідомлення відповідальності з фінансовою зрілістю. Проте ці поняття мають суттєві відмінності. Дитина може гостро усвідомлювати, що в родині існує нестача коштів, але при цьому не знати, як функціонує бюджет, що таке фінансова подушка, у чому різниця між кредитом і власними заощадженнями, як виявити шахрайство або чому обіцянки швидкого та гарантованого заробітку зазвичай викликають підозри.
Отже, виникає цікавий парадокс в сучасному підлітковому житті: діти отримують доступ до фінансових інструментів раніше, ніж здобувають знання про їхню структуру та функціонування. Згідно з останніми даними міжнародного дослідження PISA, яке оцінювало фінансову грамотність підлітків, в середньому 63% п'ятнадцятирічних молодих людей у країнах та економіках OECD (Організації економічного співробітництва та розвитку) вже мали банківські рахунки або платіжні картки, а понад 85% здійснювали покупки в інтернеті протягом попереднього року. При цьому OECD виявила чіткий зв'язок між рівнем фінансової грамотності та поведінковими аспектами: підлітки з високими показниками в цій галузі на 72% частіше заощаджують і на 50% частіше порівнюють ціни перед придбанням товарів, ніж їхні однолітки з низькими показниками. Це свідчить про те, що фінансова грамотність – це не просто набір термінів, які дитина може відтворити на уроці; вона виявляється у практичних рішеннях.
Отже, важливо не зводити фінансову освіту лише до поради "менше витрачати". Для дитини з малозабезпеченої родини така настанова може звучати майже бездушно: неможливо заощадити те, що відсутнє. Фінансова грамотність не повинна перекладати на дитину відповідальність за економічні труднощі її родини або створювати враження, що бідність є наслідком поганого фінансового планування. Навпаки, вона повинна надавати інструменти для розуміння реальних умов: як співвідносити доходи з витратами, як встановлювати пріоритети, чому важливо мати резерв, як оцінювати ризики, як функціонують відсотки, кредити, страхування та інвестиції, які права має споживач фінансових послуг, чому існують податки і, зрештою, як ухвалювати рішення в умовах, коли ідеального варіанту не існує.
Система освіти в Україні поступово адаптується до нових вимог. Це обумовлено важливими запитами з боку молоді: підлітки не цікавляться теоретичними лекціями з абстрактної економіки, а прагнуть зрозуміти реалії світу, в якому вони вже існують.
Сучасний світ став набагато більш складним, ніж був десять років тому. Сьогоднішній підліток може за лічені секунди переказати гроші, здійснити покупку в іншій країні, оформити підписку, придбати цифровий товар і натрапити на "інвестиційні можливості" в TikTok чи Telegram, а також на рекламу криптоактивів або історії ровесників, які нібито заробляють тисячі доларів на трейдингу. Фінансові продукти все рідше виглядають як традиційні фінансові інструменти, а реклама часто не нагадує рекламу.
У сучасному світі фінансова освіченість невід’ємно пов'язана з медіаосвітою, цифровою безпекою та критичним мисленням. Тепер питання "чи можу я це собі дозволити?" доповнюється іншими важливими запитаннями: "хто стоїть за цим рекламним закликом?", "які ризики я беру на себе?", "на чому ґрунтується обіцяний прибуток?" і "які наслідки можуть виникнути, якщо я помилюся?".
Рекламное сообщение
Теорії виявилося недостатньо. Цього серпня 46 дітей, під опікою нашого фонду (діти, які втратили одного або обох батьків через війну), завдяки підтримці Фундації Кредобанку мали можливість провести тиждень в Smart Money Camp у Яремче. Основою програми стала, на перший погляд, проста гра: команди розробили вигаданих персонажів і протягом тижня намагалися відтворити їх фінансове життя. Вони обирали джерела доходу, планували бюджет, визначали, скільки можуть витратити та скільки відкласти, а також розмірковували про майбутні інвестиції. Однак важливим моментом у цій моделі стало те, що реальність не завжди відповідала їх фінансовим планам. Несподівані обставини змушували їх переглядати свої рішення.
Ця частина вправи є найсуттєвішою. Адже справжня фінансова грамотність не полягає лише в умінні розподіляти десять тисяч гривень за певною схемою. Вона починається з розуміння того, що будь-який бюджет функціонує в умовах невизначеності. Можливо, ви втратите дохід. Можуть виникнути незаплановані витрати. Ціни можуть змінитися. Інвестиції можуть не виправдати сподівань. Відповідальна фінансова поведінка полягає не в можливості передбачити майбутнє, а в умінні залишати собі простір для маневру, коли ситуація змінюється.
Для дітей в Україні ця ідея, на жаль, є далеко не лише теоретичною.
Існує ще один важливий аспект, про який ми говоримо значно рідше: фінансові навички передаються не рівномірно. За інформацією OECD, соціально-економічне походження може пояснити близько 12% різниці в фінансовій грамотності підлітків. Дослідження показують, що учні, які регулярно обговорюють питання заощаджень та витрат із батьками, мають вищий рівень фінансових знань. Таким чином, якщо ми покладаємо фінансову освіту лише на родину, ми тим самим сприяємо збереженню нерівності. Діти, чиї батьки мають досвід в інвестуванні, бюджетуванні, страхуванні або підприємництві, отримують ці знання практично непомітно — під час сімейних вечерь, покупок, відкриття першої банківської картки або планування відпустки. Натомість діти, які виростають у сім'ях із постійними фінансовими труднощами або втратою одного з батьків, можуть мати зовсім інший досвід: гроші стають джерелом тривоги, дефіциту та теми, яку краще не обговорювати. Якщо школа та суспільство не заповнять цю прогалину, вона супроводжуватиме дитину і в дорослому житті.
Тож фінансова грамотність має бути не привілеєм дітей із благополучних родин і не разовою лекцією банкіра в школі. Вона повинна стати частиною базової освіти - так само практичною, як уміння надати першу допомогу або перевірити джерело інформації.
Ми не повинні обіцяти дітям, що правильні фінансові рішення автоматично приведуть до успіху. Замість цього, важливо навчити їх усвідомлювати зв'язок між сьогоднішніми виборами та завтрашніми можливостями; вміти розрізняти ризик і азарт, бажання і потреби, кредит і дохід, інвестиції та спекуляції; не боятися обговорювати фінансові питання і бути обережними до тих, хто обіцяє прості рішення на складні життєві виклики.
Для покоління, яке дорослішає під час великої війни, це має ще один вимір. Наші діти вже дуже добре знають, що майбутнє неможливо гарантувати. Але з цього не випливає, що його немає сенсу планувати. Навпаки, планування в умовах невизначеності - це спосіб повернути собі частину контролю над життям. Заощадження - не лише гроші на рахунку, а можливість мати вибір. Розуміння ризику - не страх перед рішенням, а здатність ухвалити його свідомо. Фінансова незалежність - не культ грошей, а одна з форм людської автономії.
Ми не можемо дати українським підліткам світ, у якому не траплятимуться кризи. Їхнє покоління вже надто добре знає ціну таких обіцянок. Але ми можемо дати їм знання й навички, завдяки яким чергова криза не забиратиме разом із грошима здатність діяти.
#бюджет #Кредобанк #Економіка #Київ #Товари #Інвестиції #Ціна #Реклама #Онлайн #Місто #Знання #Грамотність #ЮНІСЕФ #ОЕСР #Передача інформації #Абстракція #Ілюзія #Збереження #Кредит (значення) #Підлітковий вік #Дитина #Програма міжнародної оцінки учнів #Навички #Яремче
