Індія та Пакистан опинилися на порозі конфлікту: чи зможе ядерна зброя обох держав запобігти великомасштабним військовим діям?

На фоні надзвичайно важливих переговорів про мир у Україні світ може опинитися на межі нового конфлікту, але вже між двома ядерними державами - Індією та Пакистаном. Варто згадати, що 22 квітня цього року в штаті Джамму і Кашмір в Індії стався теракт, здійснений ісламістами, внаслідок якого загинуло кілька десятків громадян. Ця трагедія відбулася під час чотириденного візиту до Індії віцепрезидента США Джей-Ді Венса.

Індія перекриває шлюзи на річці Інд, що є підставою для оголошення війни

У відповідь на ситуацію, Індія звинуватила Пакистан у наданні підтримки терористичним групам та призупинила виконання Договору про води Інду, укладеного в 1960 році, що регулює спільне використання водних ресурсів річок. Завдяки своєму географічному становищу, Індія має можливість обмежити водопостачання для значної частини Пакистану, що загрожує зупинкою майже половини аграрного виробництва та роботи більшості гідроелектростанцій. У відповідь на це, Пакистан заявив, що будь-які дії з боку Індії, спрямовані на зміну водного балансу, будуть сприйняті як "акт війни". Крім того, країна закрила свій повітряний простір для індійських авіаліній, зупинила торгівлю та анулювала кілька дипломатичних угод.

Проте 24 квітня Індія тим не менш закрила всі чотири шлюзи на річці Інд, які ведуть до Пакистану.

Китай також виступає як реальний учасник конфлікту, оскільки контролює певну територію в Кашмірі.

На фоні торговельної напруженості між Сполученими Штатами та Китаєм варто звернути увагу на те, що у можливому конфлікті між Індією та Пакистаном діє й третій учасник. Ще з 60-х років XX століття Китай контролює приблизно 15% території Кашміру — ключового регіону, що є предметом суперечок між Пакистаном і Індією. Ці території були передані Пакистаном після його першої війни з Індією. Хоча вони в основному безлюдні та розташовані в горах, для Китаю ці землі мають велике стратегічне значення, оскільки через них проходить важлива транспортна артерія, що сполучає Тибет із Сіньцзяном. Таким чином, контроль над частиною Кашміру надає Китаю додаткові важелі впливу на Індію та можливість грати роль у індо-пакистанському конфлікті, який може загостритися. Існує висока ймовірність, що Китай може здійснити непряме втручання, щоб відвернути увагу Індії від її намірів перехопити експорт до Європи, поки сам Китай зазнає тиску через торгову війну зі США.

Конфлікт між Індією та Пакистаном підриває наміри сформувати антизахідний альянс у Євразії та вплине на китайські торгові маршрути.

Не можна ігнорувати, що Індія й Пакистан є членами Шанхайської організації співробітництва (ШОС), яка була заснована у 2001 році за ініціативою Китаю та Росії. Крім того, Індія та Китай також входять до складу блоку БРІКС, розвитком якого активно займається Росія. У цьому контексті конфлікт може суттєво зашкодити амбіціям Москви та Пекіна щодо створення в рамках ШОС і БРІКС альянсу авторитарних режимів для протистояння Заходу.

Тож війна між Індією та Пакистаном може зблизити Нью-Делі зі США та Британією, а Ісламабад - із Китаєм. Для Пекіна ескалація війни поставить хрест на китайських планах логістично-торговельного проєкту "Новий шовковий шлях" через Пакистан та Індійський океан, який зав'язаний на пакистанські шляхи та морський порт Гвадар.

Крім того, виникають значні ризики для транспортування морем нафти з Близького Сходу до Китаю. Відтак, з погляду глобальної економіки, будь-яка повномасштабна й тим паче затяжна війна в цьому регіоні майже напевно спричинить крах світових фінансових ринків, інфляцію та світову рецесію. Тому, ймовірно, і Китай, і Росія, яка сама веде виснажливу й не надто успішну війну в Україні, намагатимуться зупинити процес ескалації між Нью-Делі та Ісламабадом.

Обмежений конвенційний конфлікт на прикордонних територіях є найбільш ймовірним варіантом розвитку подій.

Отже, при прогнозуванні можливих майбутніх подій важливо враховувати наявність у Індії та Пакистану боєздатного ядерного арсеналу. Індія володіє ядерними ракетами, які здатні вразити територію Пакистану, тоді як пакистанські ядерні заряди, хоча й менш потужні, проте в достатній кількості можуть завдати серйозної шкоди Індії. Ядерна доктрина Пакистану включає положення, що дозволяють застосування ядерної зброї у випадку, якщо конвенційні сили не зможуть забезпечити захист країни в разі агресії або загрози її політичному існуванню.

Тому найбільш ймовірним сценарієм можна розглядати низку локальних бойових зіткнень на рівні рота-батальйон, удари конвенційним озброєнням по прикордонних військових об'єктах, авіаційні та корабельні дуелі у повітрі й на морі тощо. Тобто рівень практичної перевірки готовності армій обох країн, інтенсифікація військової промисловості, об'єднання націй навколо зовнішнього ворога та посилення пропаганди. Сценарій повномасштабного вторгнення залишається значно менш вірогідним, але відкидати зовсім його не можна.

Зрештою, ядерні арсенали обох держав повинні слугувати засобом стримування агресії один від одного, тому бойові дії на батальйонному рівні не вимагатим застосування ядерних ударів, оскільки у відповідь на такі дії неодмінно надійде реакція з боку противника.