
Питання індустріальних парків та спеціальних економічних зон в Україні протягом тривалого часу сприймалося в негативному світлі.
Водночас промислові парки виступають важливим елементом для стимулювання економічного розвитку, створюючи спеціалізовані території для промислової діяльності, оснащені необхідною інфраструктурою, пільговими умовами та державною підтримкою.
Формування і функціонування індустріальних парків має на меті приваблення інвестицій і стимулювання економічного зростання. Воно також сприяє вирівнюванню економічного розвитку в різних регіонах та покращенню якості життя місцевих мешканців. Крім того, ці парки впроваджують інноваційні та енергоефективні технології, генерують нові робочі місця та забезпечують охорону навколишнього середовища. Всі ці аспекти є надзвичайно важливими для регіонального та національного прогресу, що усвідомлюють і активно використовують усі розвинені країни світу.
Україна стала на цей шлях пізніше за всіх - у 2013 році Верховна рада ухвалила закон "Про індустріальні парки", і станом на сьогодні в Україні створено та працюють 100 індустріальних парків.
За 12 років досвіду та проведених розрахунків встановлено, що один гектар індустріального парку може забезпечити до 50 нових робочих місць. Крім того, кожна гривня, інвестована державою в їхній розвиток, стимулює приватні інвестиції на рівні 5-6 гривень.
З метою поліпшення діючого законодавства протягом останніх дванадцяти років до нього неодноразово вносились корективи. Проте найбільший обсяг нововведень в одному законопроєкті був розроблений восени 2024 року. Серед найважливіших змін можна виділити такі пропозиції:
1) Запровадити чітке розмежування функцій суб'єктів індустріальних парків (ініціатора створення, керуючої компанії, учасника, іншого суб'єкта індустріального парку), зокрема, щодо облаштування індустріальних парків;
2) Дозволити ініціатору формування індустріального парку, який є підприємством цього парку, виступати також в ролі керуючої компанії, без необхідності створення окремої юридичної особи та вирішення всіх супутніх процедурних питань.
3) Вирішити питання розташування на промислових землях індустріального парку інших типів об'єктів, що не є промисловими.
4) Забезпечити можливість розширення території індустріального парку за заявкою керуючої компанії, оскільки наразі це дозволено лише у випадку, коли на існуючій ділянці недостатньо простору для нових учасників.
5) Питання скорочення території індустріального парку було урегульовано, а також скасовано обмеження на максимальну площу індустріального парку (згідно з чинними нормами - 1000 га). Крім того, планується введення нової категорії індустріальних парків - "еко-індустріальні парки". Я наведу успішний приклад таких ініціатив з Південної Кореї.
6) Удосконалити низку процедурних питань, пов'язаних із включенням та виключенням індустріальних парків з Реєстру індустріальних парків, зокрема оновлення переліку документів.
7) Врегулювати випадки втрати статусу учасника індустріального парку внаслідок порушення ним вимог, встановлених Законом України "Про індустріальні парки", такий учасник індустріального парку набуває статусу іншого суб'єкта індустріального парку.
8) Надати можливість для керуючих компаній отримувати державні кредити в рамках програми 5-7-9.
На даний момент важко визначити, наскільки значно зміни, про які йдеться, вплинуть на підвищення ефективності індустріальних парків та прискорення їхнього розвитку. Всі запропоновані заходи є більше технічними вдосконаленнями, ніж стратегіями для довгострокового розвитку. За 12 років існування закону індустріальні парки змогли залучити близько 30 млрд грн (приблизно $700 млн) приватних інвестицій, що ускладнює оцінку їхньої загальної ефективності. Проте в окремих регіонах ці парки стали важливим джерелом для задоволення соціальних потреб місцевих громад. В цілому українські індустріальні парки часто залишаються самодостатніми утвореннями і рідко беруть участь у формуванні промислових кластерів, що є критично важливим для оптимального використання їхніх можливостей. Це, в свою чергу, ускладнює процес залучення значних західних інвестицій у національну промисловість.
Таким чином, система індустріальних парків має значний потенціал, і для його реалізації доцільно вивчити успішний міжнародний досвід. Варто звернути увагу на практики, які застосовують як наші сусіди з регіону (Чехія, Туреччина), так і країни, що знаходяться далеко від нас, такі як Південна Корея та Японія.
Туреччина має розвинуту систему OIZ, яка налічує 346 зон, розташованих у 81 місті. Ці зони забезпечують понад третину експорту країни та створюють 2,1 мільйона робочих місць, що становить приблизно третину загальної промислової зайнятості. Успіх базується на:
* Якісна інфраструктура, що охоплює дороги, системи водопостачання, газопроводи та електричні мережі.
Державна підтримка, зокрема шляхом надання пільг та інвестування в екологічну інфраструктуру, таку як енергоефективні споруди та джерела відновлюваної енергії.
Зосередження на новаторських рішеннях, зокрема через освітні центри та партнерства з науковими установами.
Ці території демонструють, як індустріальні зони можуть стимулювати економічний розвиток, привертаючи увагу як вітчизняних, так і іноземних інвесторів. Для України це може стати ефективною стратегією для покращення інфраструктури та підтримки експорту, особливо враховуючи її вигідне географічне розташування поблизу важливих транспортних шляхів.
Японія має кілька відомих промислових зон, таких як Кейхін (Токіо-Йокогама-Кавасакі) та Кейханшин (Осака-Кобе). Кейхін, наприклад, є центром важкої промисловості, включаючи сталеливарні заводи, нафтопереробні підприємства та суднобудівництво. Успіх цих зон базується на:
* Вигідне географічне положення поблизу значних портів та міст, що відкриває можливості для доступу до ринків і ефективної логістики.
* Історичний прогрес із державною підтримкою, особливо після закінчення Другої світової війни, коли цей регіон став важливим чинником для економічного відновлення.
Зосередження на важкій індустрії, яке сприяло розвитку експорту та виробництва в промисловому секторі.
Японська модель може стати цінним інструментом для України у розвитку територій навколо великих міст, таких як Київ та Одеса, з фокусом на важку промисловість і логістичні рішення. Проте, суттєва потреба в масштабних інвестиціях в інфраструктуру може створити труднощі, враховуючи обмеженість ресурсів.
Південна Корея успішно впровадила еко-індустріальні парки (EIP), такі як Ульсан Міпо та Онсан, які поєднують економічний ріст із екологічною стійкістю. Ці парки:
* Забезпечують значний внесок в експорт, до 72% у деяких випадках, і створюють робочі місця для 48% населення.
* Використовують урядову підтримку, зокрема через ефективні схеми фінансування, які залучають приватний сектор без залежності від державних коштів.
* Фокусуються на інноваціях і стійкості, наприклад, через очищення стічних вод і запровадження енергоефективних механізмів.
Ця модель може бути особливо актуальною для України, яка намагається досягти сталого розвитку та інтегруватися в європейський ринок. Екологічні парки можуть привернути інвесторів, зацікавлених у зелених технологіях, але для їхнього створення потрібні значні капіталовкладення в екологічну інфраструктуру. Кластеризація "зеленої" промисловості є необхідною умовою для ефективного впровадження та розвитку таких ініціатив. Щодо фінансування, варто звернути увагу на Швейцарію, оскільки з 2020 року реалізується проект GEIPP-Україна, який є частиною Глобальної програми еко-індустріальних парків (GEIPP). Цю програму впроваджує ЮНІДО в семи країнах, а фінансування надає Уряд Швейцарії через Державний секретаріат з економічних питань (SECO).
Чехія може похвалитися успішними промисловими парками, такими як CTPark Bor, CTPark Ostrava та VGP Park Tuchoměřice, спрямованими на логістичні, виробничі та бізнесові рішення. Основою їхнього успіху є:
Сучасна інфраструктура класу A, що має зручний доступ до транспортних мереж, включаючи автомагістралі та кордони з Німеччиною.
Залучення як вітчизняних, так і міжнародних інвесторів, особливо в галузі виробництва автомобілів та логістичних послуг.
* Вигідне географічне положення, яке відкриває можливості для виходу на ринки Центральної та Західної Європи.
Для України чеська модель може бути прикладом для розвитку парків із сучасними умовами, особливо з урахуванням близькості до ЄС. Однак потреба в стабільності та безпеці може бути перешкодою через поточну ситуацію з війною.
В цілому, Україні слід вивчити успішний досвід індустріальних парків з Туреччини, Японії, Південної Кореї та Чехії, адаптуючи його до своїх умов. Це передбачає покращення інфраструктури, акцент на екологічну стійкість та залучення інвестицій.
#кредит #Українська гривня #Європейський Союз #Економіка #Україна #Київ #Економічне зростання #Інвестор #Інвестиції #Бізнес #Логістика #Експорт #Німеччина #Одеса #Інфраструктура #Японія #Туреччина #Законодавство #Південна Корея #Модель #Парк #Юридична особа #Інновації #Чеська Республіка #Швейцарія #Природне середовище #Розвинена країна #Якість життя #Індустріальний парк #Важка промисловість #Автомагістраль з контрольованим доступом