Компенсація без зобов'язань: замість житлового приміщення - безстрокова черга.

На перший погляд, Україна розробила одну з найсучасніших в Європі систем для фіксації та компенсації збитків від війни. Інформувати про пошкоджене житло можна через платформу "Дія", після чого дані потрапляють до спеціального реєстру. Місцева комісія проводить оцінку, складає чек-лист, визначає необхідну суму, а кошти надходять на спеціально відкритий рахунок. На папері це виглядає як майже бездоганна система.

Між процесом фіксації збитків, який є досить складним, тривалим і витратним, та реальним відшкодуванням виникла серйозна правова прогалина. Люди стикаються з різноманітними обмеженнями, такими як максимальні суми допомоги, затяжні черги на отримання виплат та повна залежність від загального стану будівлі. Наприклад, ремонт окремої квартири може бути заблокований, якщо у будинку пошкоджено дах або стіни. Юридичні особи, зазвичай, залишаються поза цими процедурами. Хоча об'єднання співвласників багатоквартирних будинків (ОСББ) формально представляють інтереси мешканців, вони не можуть скористатися механізмом, призначеним лише для звичайних громадян. А держава, навіть визнаючи право на компенсацію, не зобов'язується виплатити її в конкретно визначений термін.

Фізична особа: право існує, проте відновлення залежить не тільки від власника.

Основним інструментом компенсації за знищене житло виступає постанова Кабінету Міністрів України №381, ухвалена 21 квітня 2023 року, яка визначає правила функціонування програми "єВідновлення". Фінансову допомогу можуть отримати лише фізичні особи — громадяни України, які є власниками або співвласниками пошкодженого майна. Юридичні особи, навіть якщо вони мають у власності квартири, не можуть брати участь у цій ініціативі.

Для людини процедура починається не з виплати, а з довгого кола бюрократії: подати повідомлення, перевірка наявності житла в електронному держреєстрі (якщо майно оформлене до 2013 року, паперові документи доведеться спочатку відцифрувати й внести в систему), дочекатися огляду, отримати акт обстеження та рішення комісії, заповнити чек-лист, відкрити рахунок, купити дозволені матеріали чи послуги, а потім - відзвітувати та пройти перевірку. Формально комісія має розглянути заяву за 30 днів. На практиці цей строк нічого не вирішує, адже розгляд постійно гальмується через інші причини: відсутність первинного акта обстеження, небезпеку на території, перевантаження комісій, помилки в реєстрах чи суперечки між співвласниками

Розмір фінансової допомоги має свої обмеження. Для невеликих поточних ремонтів (категорія А) максимальна сума становить 200 тисяч гривень. Що стосується більш складних капітальних ремонтів (категорія Б), то ліміт складає 350 тисяч для квартир та 500 тисяч для приватних будинків. Варто зазначити, що ці показники не переглядалися протягом трьох років, незважаючи на постійні темпи інфляції. Якщо фактичні витрати на ремонт перевищують ці суми, власнику доведеться шукати додаткові кошти самостійно. У випадку їх відсутності, комісія може відмовити в наданні компенсації, оскільки виділених коштів недостатньо для повного відновлення. У результаті, серйозно пошкоджене, але ще не зовсім знищене житло опиняється у незручному становищі: для звичайного ремонту воно занадто дороге, а для отримання житлового сертифіката - недостатньо зруйноване.

Держава ретельно контролює процес отримання фінансів. Кошти мають конкретне призначення, їх використання підлягає перевірці, а залишок після установленого терміну повертається до державного бюджету. У разі нецільових витрат потрібно буде повернути всю суму. Для великих ремонтних робіт гроші надаються частинами, після документального підтвердження та обов'язкової перевірки попередніх етапів. Це логічний крок для захисту бюджету. Однак така система виглядає несправедливою: громадянин несе відповідальність за кожну гривню, тоді як держава не відповідає за затримки в надходженні законно призначених коштів.

Спільні зони: квартира присутня, а ось будинку, здається, немає.

Недоліки урядової постанови N381 особливо яскраво проявляються на прикладі багатоквартирних будинків. Згідно з цими правилами, компенсацію за квартиру можна отримати лише у випадку, якщо спільні приміщення будинку не мають пошкоджень або вже були відремонтовані. Якщо дах зруйнований, під'їзд знищений, фасад, ліфт, несучі стіни або труби пошкоджені, це може повністю унеможливити отримання виплати для власника окремої квартири. Виплата не буде відмовлена лише в тому випадку, якщо ці дефекти вже усунуті або відновлення заплановане "за рахунок інших джерел". Однак правила не уточнюють, звідки саме взяти ці ресурси, хто їх має шукати і в які терміни.

Ситуація виглядає безвихідною. Власник житла не має можливості провести ремонт, оскільки весь будинок знаходиться в аварійному стані. Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (ОСББ) не може отримати фінансову допомогу, адже програма підтримки стосується лише фізичних осіб. Місцева влада ж не несе відповідальності за утримання спільного майна за бюджетні кошти. Таким чином, держава насправді натякає мешканцям: спершу вирішуйте спільні проблеми будинку, а потім вже звертайтеся за допомогою для ваших квартир.

Юридичні особи: можливе облік збитків, проте їх компенсація заборонена.

Звичний бізнес стикається з надзвичайно важкими обставинами. Постанови Кабінету Міністрів N381 та N600, в основному, розроблені для підтримки громадян, щоб полегшити їм процес ремонту власного житла або отримання сертифікату на нове помешкання.

Компанія має можливість зафіксувати шкоду, отримати відповідні документи, оцінити вартість знищених споруд, обладнання, товарів, а також втрати в прибутку. Проте, така оцінка лише служить підтвердженням розміру збитків і не забезпечує автоматичного права на отримання фінансових компенсацій з державного бюджету.

Через це виникла велика нерівність. Власник житла може розраховувати на компенсацію, нехай і обмежену чи відкладену. А підприємство, яке втратило фабрику чи склад, обладнання, робочі місця та можливість платити податки, отримує на руки просто папірець із сумою збитків. Далі бізнес має сподіватися лише на гранти, кредити, страховку, майбутні репарації або суди.

Слід усвідомити, що процес відновлення житла та відновлення бізнесу відбувається за різними принципами. Для підприємств необхідно розробити окрему програму. Це може не бути простою компенсацією всіх втрат, а радше комбінацією часткових виплат, грантової підтримки, пільгових кредитів, державних гарантій та податкових пільг в обмін на передачу державі права вимагати ці кошти з Росії.

У рамках такої програми важливо акцентувати увагу на тих, хто зберігає робочі місця, виготовляє продукцію, що є життєво необхідною, переїхав із небезпечних регіонів, вкладав власні фінанси та здатний швидко відновити свою діяльність. Однак ці критерії повинні бути чітко визначені в законодавстві, а не залежати від результатів окремих конкурсів на отримання грантів.

Компенсація є, грошей немає, відповідального теж немає

Головна системна проблема - це закладений у правила брак грошей. Постанова КМУ N381 перераховує багато джерел фінансування: держбюджет, міжнародна допомога, кошти інвесторів та майбутні репарації. Водночас там чітко вказано: компенсації виплачують лише в межах того, скільки грошей є на поточному рахунку Мінрозвитку. Якщо гроші закінчуються, черга зупиняється, поки рахунок знову не поповнять.

Такий же принцип застосовується і до зруйнованого майна. Особа може успішно пройти всі етапи перевірки, отримати сертифікат чи дозвіл на будівництво, але фактична виплата залежить від наявності фінансування у програмі. У постанові не визначено жодного терміна, в який держава повинна здійснити виплату, навіть якщо на рахунку відсутні кошти.

Бюджетний кодекс встановлює обмеження для державних органів, забороняючи їм перевищувати затверджені фінансові асигнування. Таким чином, Міністерство розвитку не має змоги виплачувати суми, що перевищують встановлені ліміти. Проте це не повинно призводити до того, що законна компенсація стає предметом невизначеного очікування. Сучасна система не визначає, хто саме є відповідальним боржником перед громадянином, не передбачає жодних санкцій або індексації за затримки, а також розмиває відповідальність між парламентом, урядом, Міністерством фінансів та Міністерством розвитку.

З чого розпочати виправлення ситуації?

Першим кроком має бути не зміна чек-листів чи додавання нових кнопок у "Дії". Потрібно змінити сам статус призначеної компенсації.

Схвалене рішення комісії має стати офіційним фінансовим зобов'язанням держави або громади перед людиною. На його виконання слід установити чіткий строк - наприклад, 90 або 180 днів. Якщо держава не встигає виплатити вчасно, сума не повинна знецінюватися: її мають автоматично індексувати відповідно до зростання цін на будівництво чи житло.

Щоб цього досягти, необхідно внести зміни не тільки в урядові постанови, а й у спеціалізований Закон N2923-IX та Бюджетний кодекс. Сума затверджених, але ще не виплачених компенсацій повинна переноситися на наступний рік як гарантований державний борг. Влада зобов'язана прозоро оприлюднювати загальний обсяг цього боргу, фактичні дані про виплати, чергу на їх отримання, а також прогнозовані терміни.

Наступним етапом слід включити до урядової постанови N381 новий розділ, присвячений ремонту спільного майна в багатоквартирних будинках. Право на подачу заяв повинні отримати об'єднання співвласників багатоквартирних будинків (ОСББ), житлово-будівельні кооперативи (ЖБК) або управителі. Суму компенсації необхідно визначати відповідно до технічного висновку та кошторису, а фінансування має здійснюватися поетапно на спеціальний рахунок з контролем за виконанням робіт.

Третім кроком необхідно змінити правила щодо повністю знищеного спільного майна (Закон і урядову постанову N600). Слід чітко прописати, коли мешканці можуть обрати відбудову всього дому замість розрізнених житлових сертифікатів, хто представлятиме їхні інтереси та як поєднувати індивідуальні й загальні виплати.

Четвертий етап повинен передбачати ухвалення окремого законодавства, яке регулює компенсації для бізнесу. Відновлення житла вирішує лише частину проблем, оскільки без підтримки підприємств та відновлення місцевої економіки, території, що постраждали, не зможуть відновити своє життя. Можна надати людині нову квартиру, але без створення робочих місць ситуація залишиться незмінною.

Система "єВідновлення" довела, що держава вміє швидко створювати зручні цифрові сервіси. Тепер час переходити до складнішого - до створення юридичних гарантій. Законно оформлена компенсація має бути не просто обіцянкою "заплатити колись, як будуть гроші", а чітким зобов'язанням із конкретним строком, сумою та відповідальним за виконання. Без цього електронний сертифікат залишається лише сучасною формою старої бюрократичної відписки: "право ви маєте, але грошей немає".

Блог автора - матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.