Країни Кавказу та Центральної Азії дедалі більше віддаляються від Росії
10 листопада 2020 року відбулася, як тоді здавалося, знаменна подія. За посередництва Росії набула чинності угода Вірменії та Азербайджану про припинення вогню в Нагірному Карабаху. Її ключові умови тоді були такими: припинення всіх бойових дій, розміщення миротворчого контингенту ЗС РФ (1960 військовослужбовців) уздовж лінії зіткнення і в Лачинському коридорі. Повернення Азербайджанові трьох районів, обмін військовополоненими, заручниками й тілами загиблих тощо.
Відповідно до тогочасного документа, російські "миротворці" повинні були залишатися в регіоні протягом п'яти років. Проте саме ці п'ять років продемонстрували, що Росія, разом із Азербайджаном і Вірменією, в підсумку зазнала значно більших втрат, ніж могла передбачити навіть два роки тому.
Як Росія брехала собі й людям
У 2023 році відомий російський аналітик Андрій Нікулін висловив думку, що "протягом останніх трьох років ми чули безліч нарікань - якби тільки Пашинян не намагався реалізувати багатовекторну політику - якби Єреван більше підтримував проросійські ініціативи - якби не цей проклятий Сорос, то ми, росіяни, вже давно б допомогли вам, вірменам, так, що ви не лише зберегли б Карабах, а й отримали б Апшерон з Баку!"
"Ці заяви абсолютно безпідставні, оскільки ігнорують елементарний факт - Росія, хоч і як би хотілося, не змогла б допомогти. Єдине, що вона могла, це створювати ілюзію підтримки, надавши б у допомогу Вірменії зведену роту імперських політологів, експертів, якби їх, звісно, вдалося запхнути в літак. Щоб вони відстоювали честь прапора, розсовували кордони імперії та геополітичних зон впливу... Не треба давати фальшивих запевнень, зароджувати брехливі надії, безглуздо обнадіювати... Не брешіть, ні іншим, ні самим собі... Позбудьтеся тягаря безглуздих і нездійсненних зобов'язань, які лише відтягують сили, забудьте про існування фантомного ОДКБ, ліквідуйте військові бази, які не в змозі навіть захистити самих себе, не те що допомогти тим, на чиїй території вони розташовані, скоротіть імперські витрати..." - закликав Нікулін ще у 2023-му. Звісно, в Москві до цього не дослухалися. Що було далі - загальновідомо. Але до чого це зрештою призвело, не очікували, видається, і в Баку з Єреваном.
У серпні цього року лідери Вірменії та Азербайджану уклали декларацію про мирне співіснування. Ця знакова подія відбулася не в Кремлі, а у Вашингтоні, що стало свідченням фактичного та юридичного краху російських "миротворчих ініціатив". В результаті, контроль над Зангезурським коридором, який раніше мав належати Росії, був переданий під управління американської структури. Тепер цей коридор неофіційно отримав назву "коридор Трампа".
Наступні події обіцяють бути ще більш напруженими. Президент Азербайджану Ільхам Алієв оголосив про намір підготувати країну до можливих військових конфліктів у зв'язку з непередбачуваністю глобальних подій. Він зазначив: "Ми не радимо жодному з наших опонентів розглядати варіанти агресії проти нас... У нас є потужні союзники". Ці слова пролунали на фоні загострення відносин з Росією та загроз з боку проросійських пропагандистів щодо можливого початку "нової спеціальної військової операції на Південному Кавказі". Один з таких пропагандистів, Юрій Євич, в травні малював картину майбутньої агресії Росії: "Спочатку Київ, потім країни Балтії, Азербайджан, далі Польща, а згодом - Аляска, за яку Америка повинна буде виплатити Росії компенсацію".
Ці події, безумовно, не залишилися поза увагою Баку. Як заявив президент Ільхам Алієв 6 листопада, Азербайджан адаптує свої збройні сили до стандартів НАТО. Це викликало оперативну реакцію в Москві. Костянтин Затулін, перший заступник голови комітету Держдуми з питань СНД, визнав, що тепер "Азербайджан формує свою оборонну та політичну стратегію цілком незалежно від російських інтересів".
Москві належить витримати.
Наступний удар по Росії відбувся 6 листопада, коли президент США Дональд Трамп виступив на саміті з лідерами п'яти країн Центральної Азії: Казахстану, Киргизстану, Узбекистану, Таджикистану та Туркменістану. Варто зазначити, що керівника Туркменістану не запрошували до Білого дому з 1998 року. Під час цього заходу Трамп анонсував ряд нових торговельних і дипломатичних угод, а також домовленостей.
Серед укладених угод: партнерство з Узбекистаном, яке передбачає інвестиції в розмірі 100 мільярдів доларів США в ключові економічні сфери США, включаючи видобуток важливих корисних копалин; угода з американською компанією Cove Capital про розробку родовища вольфраму в Казахстані, а також зобов'язання Астани витратити 2 мільярди доларів США на придбання чіпів штучного інтелекту від Nvidia; угода про постачання до 37 літаків Boeing для авіаперевізників Казахстану, Таджикистану та Узбекистану тощо.
Президент Казахстану Касим-Жомарт Токаєв, підсумовуючи результати саміту, зазначив, що Сполучені Штати "мають право на активну присутність" у даному регіоні. Варто зауважити, що за останні 15 років Росія втратила статус найбільшого торговельного партнера для країн Центральної Азії. За результатами минулого року, обсяги торгівлі між цими країнами та Китаєм (94,8 млрд доларів США) перевищили обсяги з Росією (45 млрд доларів США) більш ніж удвічі. Хоча товарообіг з США склав лише 4,2 млрд доларів США, це все ж майже вдвічі більше, ніж п'ять років тому. Держсекретар США Марко Рубіо під час робочого сніданку з лідерами Центральної Азії зазначив: "Ми часто витрачаємо багато часу на вирішення криз і проблем, забуваючи про нові захопливі можливості". У той час як Росія продовжує шукати можливості для конфліктів, Китай та Сполучені Штати вже відкривають "нові захопливі можливості" в регіоні, який Москва традиційно вважала своїм впливом.
Брюссель активно долучається до глобальних ініціатив, слідуючи прикладам Пекіна та Вашингтону. У квітні відбувся перший саміт "Центральна Азія - ЄС", на якому Урсула фон дер Ляєн, президент Єврокомісії, підкреслила важливість укладеної угоди про стратегічне партнерство з Казахстаном, Узбекистаном, Туркменістаном, Таджикистаном та Киргизстаном. Ця угода передбачає інвестиційну програму на суму до 12 мільярдів євро. Крім того, ЄС активно сприяє створенню нових торговельних маршрутів, що обходять Росію та з'єднують Китай з Туреччиною і далі з Європою.
Москва вже давно відчувала неладне. Ще 28 жовтня глава МЗС РФ Сергій Лавров істерично волав, що "Москва припинятиме спроби Заходу відірвати країни Закавказзя і Центральної Азії від Росії всіма доступними засобами". Але вже 10 листопада офіційний представник Кремля Дмитро Пєсков назвав "цілком природним", що "наші друзі, партнери в Центральній Азії обговорюють свої відносини по всіх азимутах у своїй зовнішній політиці".
Президент Казахстану Токаєв вирушає до Росії після свого візиту у Вашингтон, продовжуючи підтримувати московський "азимут". Однак, в умовах цих та інших стрімких змін, Затулін з певним відчуттям безвиході визнає: "Росія має усвідомити, що нинішня ситуація, коли вона одночасно конфліктує із Заходом і США, ставить під загрозу її вплив у Центральній Азії та Закавказзі. Нам необхідно боротися за вплив у сусідніх регіонах. Але поки триває "Спеціальна військова операція", доведеться зтиснути зуби і витримати".
З огляду на все, Кремлеві, якому вже зусібіч стикають зуби навколо колись "близьких територій", терпіти доведеться довго, якщо не завжди.
#НАТО #Дональд Трамп #Казахстан #Азербайджан #Європейський Союз #Росія #Президент (державна посада) #Київ #Москва #Китай (регіон) #Європейська комісія #Кремль (фортифікаційна споруда) #Росіяни #Вашингтон, округ Колумбія #Геополітика #Літак. #Країни Балтії #Вірменія #Долар США #Військовослужбовці #Військовополонений #Бойові дії #Киргизстан #Збройні сили Росії #Дмитро Пєсков #Торгівля #Баку #Туркменістан #Узбекистан #Державний секретар Сполучених Штатів Америки #Урсула фон дер Ляєн #Сергій Лавров #Корисні копалини #Центральна Азія #Співдружність Незалежних Держав #Організація Договору про колективну безпеку #Кавказ #Нагірний Карабах #Закавказзя #Єреван #Вірмени #Президент Азербайджану #Ільхам Алієв #Нур-Султан #Касим-Жомарт Токаєв #Президент Казахстану #Карабах #Таджикистан
