Південний вектор: як Україна реагує на російський вплив в Індії, Бразилії та Африці.

У статті журналіста РБК-Україна Романа Кота розглядається ефективність співпраці України з державами Африки, Азії та Латинської Америки. Автор аналізує, наскільки успішно вдається протистояти російській пропаганді в цих регіонах та чи справді українські повідомлення про війну досягають цільової аудиторії в країнах Глобального Півдня.

ЗМІСТ

Після початку широкомасштабного вторгнення Росії Україна значно посилила свої зв'язки з державами, що належать до Глобального Півдня, зокрема в Африці, Азії та Латинській Америці. Як підкреслювали українські дипломати, до цього моменту зовнішня політика України в основному обмежувалася взаємодією в рамках трикутника Вашингтон-Лондон-Париж-Берлін-Брюссель-Варшава.

Причини "розвороту на Південь" стали досить різноманітними. Це не лише потреба знайти підтримку для таких дипломатичних ініціатив, як "Формула миру". Азія стає найбільш економічно активним регіоном у світі. Африка та Близький Схід залишаються ключовими ринками для української аграрної продукції. Водночас ці регіони мають значний вплив на стабільність Європи в контексті міграційних процесів. Хоча Латинська Америка і є дещо віддаленою, близько двадцяти країн цього регіону мають важливе значення завдяки своїм голосам в міжнародних організаціях і багатим природним ресурсам.

На конференції "Crimea Global 2024. Розуміння України через Південь", що нещодавно відбулася в Києві, РБК-Україна провело бесіди з фахівцями з Глобального Півдня. Обговорювалися питання ефективності комунікації України з цими країнами, можливості залучення їх на свій бік і протидії традиційній російській присутності в регіоні.

Індія - одна з найбільших економік світу, ядерна держава з глобальними амбіціями, на яку орієнтуються багато інших країн в Азії та Африці. В силу давніх зв'язків із Росією, ще з часів СРСР, Індія стала залежною від російської зброї. А з початком повномасштабного вторгнення Росії Індія стала одним з найбільших покупців нафти з РФ.

Разом з тим, Індія відверто не підтримує Росію, а просто намагається отримати вигоди від послаблення РФ, сказала РБК-Україна наукова співробітниця Центру Європи та Євразії Інституту оборонних досліджень та аналітики з Індії Свасті Рао. Яскравий приклад такого підходу - та сама купівля дешевої російської нафти.

"До початку війни в Україні Індія ніколи не імпортувала російську нафту. Наші постачання здійснювалися з країн Перської затоки. Однак, коли війна почалася і санкції проти Росії набули чинності, Росія намагалася знайти нові ринки і пропонувала нам значні знижки", - підкреслила експерт.

Вона зазначила, що у разі, якщо інші постачальники запропонують Індії більш вигідні ціни, Індія може відмовитися від імпорту російської нафти.

Що ж до російської зброї, після початку повномасштабного вторгнення Індія не уклала з Росією жодного нового контракту. І знов-таки, тут є дуже прагматичні причини. З одного боку, Росія відправляє всю зброю на фронт проти України, і через це уже зірвалося кілька укладених раніше контрактів. Згідно з березневим звітом Стокгольмського міжнародного інституту досліджень миру, у 2009 році Індія імпортувала 76% зброї з Росії. У 2023 році частка РФ в склала лише 36%.

З іншого боку, виникає питання щодо технологій. В російських озброєннях використовувалася значна кількість іноземних компонентів. Постачання таких деталей з Європи поступово зменшується, і на їх місце приходять китайські елементи. Це викликає тривогу в Індії: чи можуть у китайських компонентах бути якісь недоліки, що можуть загрожувати безпеці Індії, враховуючи складні відносини між Нью-Делі та Пекіном.

Підписання двосторонніх угод між Україною та Індією (фото: Віталій Носач РБК-Україна)

У даній ситуації Україна, разом із низкою інших держав, користується зростаючою ізоляцією Росії. Наприклад, Індія активно шукає альтернативи російському озброєнню, і це відкриває нові можливості для українських розробок у сфері дронів, адже Україна вже зайняла вагоме місце на світовій арені в цій галузі. Крім того, значна частина індійського флоту оснащена двигунами, виготовленими в Україні. Усе це є об'єктивними факторами, які сприяють зближенню між Україною та Індією.

Публічна оцінка російської агресії з боку Індії залишається нейтральною, але для України знаковим став візит прем'єр-міністра країни Нарендри Моді до Києва у серпні цього року. Саме після нього Індія почала грати більш активну посередницьку роль. І тут важливою є особиста позиція Моді. 8 липня, коли він перебував у Москві, Росія завдала удару по дитячій лікарні "Охматдит". Як писало РБК-Україна, Моді сприйняв це як особисту образу.

Разом з тим, у Індії досі немає чіткого розуміння ситуації у Центрально-Східній Європі. Тож у цій сфері продовжується боротьба українських і російських наративів. Порівняно з Росією, в України є набагато менше ресурсів. Однак, на думку Рао, це можна надолужити згуртованою роботою на різних рівнях.

"Безумовно, дипломатичний рівень співпраці повинен зберігатися. Проте я вважаю, що важливо залучити також громадянське суспільство, науковців, організовувати конференції, збільшити кількість спільних публікацій та створювати більше асоціацій на базі аналітичних центрів – все це стане важливими чинниками успіху", - наголосила експерт.

На її думку, прихильність до Росії залишається лише у представників старшого покоління індійських еліт. Натомість молодше покоління демонструє більш практичний підхід до цієї теми.

"На мою думку, Україні слід дотримуватися підходу, відомого як 'Росія плюс один'. Це передбачає, що хоча у вас є певні зв'язки з Росією, важливо також активно розвивати співпрацю з Україною та іншими країнами світу. Це може сприяти стабілізації безпекової ситуації в Східній Європі та позиціонувати країну як миротворця", - підкреслила Рао.

Більше ніж 50 африканських країн мають надзвичайно різноманітні історичні шляхи. Деякі з них здобули незалежність мирним шляхом, тоді як інші боролися за неї у визвольних війнах проти європейських колонізаторів. Декому вдалося створити ефективну економіку та стабільну політичну систему, тоді як інші, на жаль, занурилися в безліч тривалих внутрішніх конфліктів.

Про Україну в Африці згадували переважно в контексті постачань продовольства та навчання африканських студентів, і то на рівні експертів. Серед широкого загалу про Україну знали, що вона "існує" - так само як і інші країни у Центрально-Східній Європі, сказав РБК-Україна старший цифровий репортер газети "Star" з Кенії Браян Орута.

Та після повномасштабного вторгнення Росії населенню Африки довелось пояснювати, чому зненацька ціни на продукти підскочили, і яким чином це пов'язано із блокадою українських портів, яку здійснювала Росія. Власне, через цю призму "прагматизму" Україна досі сприймається в Африці.

Прагматичний підхід африканських країн проявився у червні 2023 року, коли Україну зі спільним візитом відвідали президенти ПАР, Замбії, Сенегалу, Коморських островів, Уганди, Єгипту та Республіки Конго. Африканські лідери тоді висунули свій варіант мирного плану, який передбачав заморозку бойових дій, що на їх думку, мало б вирішити, зокрема, проблеми із постачанням українського продовольства. Україна подібний підхід очікувано відкинула.

Володимир Зеленський разом із керівниками африканських держав під час їхнього візиту до Києва (зображення: Віталій Носач, РБК-Україна)

У листопаді 2022 року Володимир Зеленський запустив програму "Grain from Ukraine". Ця ініціатива має на меті організувати прямі закупівлі українського зерна з подальшою доставкою до країн, які стикаються з загрозою голоду. Фінансування закупівель здійснюється за рахунок коштів розвинутих держав. В результаті цієї програми 12 країн Африки та Азії вже отримали понад 280 тисяч тонн сільськогосподарської продукції.

Коли мова йде про політичні оцінки російської агресії, то знов-таки, ситуація в кожній країні різна. Подекуди Росія зі своєю пропагандою змогла нав'язати наративи про "вороже НАТО", та нібито "захист своїх інтересів в Україні". В Африці Кремль вкладається в медіа, гуманітарні проекти, і зрештою працює з політичними елітами, використовуючи давні радянські сентименти.

"Росіяни активно взаємодіють з інфлюенсерами, відомими особистостями та знаменитостями, щоб просувати свої інтереси. Крім того, вони пропонують безкоштовні заняття з російської мови. Це означає, що вони просто розміщують оголошення в соціальних мережах, і ви можете долучитися до вже фінансованого курсу", - поділився інформацією джерело для видання Орута.

За його словами, освітня структура має велике значення. Для багатьох людей в Африці диплом стає одним із небагатьох шляхів до успіху в житті. На підтримку цього існує безліч стипендій та грантових програм.

"Найуспішніший меседж російської пропаганди, який поширюється в Африці - Росія виграє цю війну. Нікого не переконаєш (у протилежному - ред.). У мене є друзі, які кажуть мені, що Україна повинна просто сприйняти це. Україна повинна дати Росії те, що вона хоче, щоб закінчити цю війну. Інакше Україна буде знищена", - сказав Орута.

Крім того, потужним інструментом впливу Росії залишаються колишні вагнерівці, які змогли закріпитися в низці країн Західної Африки та допомагають місцевим режимам триматися при владі.

Для протидії російському впливу Україні бракує ресурсів, проте є позитивні зрушення. У грудні минулого року країна вперше розробила стратегію комунікації з африканськими державами. З 2022 року на континенті відкрито сім нових посольств, і їх загальна кількість незабаром досягне двадцяти. Проте, як повідомляє РБК-Україна, існують труднощі з підбором кадрів для цих дипломатичних представництв, оскільки Африка не вважається "найпрестижнішим" напрямком для роботи.

Десь полегшує, а десь ускладнює роботу те, що багато країн регіону орієнтуються на позицію своїх головних економічних чи політичних партнерів - Китаю, США, Євросоюзу чи навіть Великої Британії.

Цей факт виявився особливо помітним під час підготовки до Глобального саміту миру, який мав відбутися 15-16 червня цього року. Китай вирішив не брати участь у заході, що стало причиною для відмови від участі з боку ряду африканських та азійських країн. Володимир Зеленський навіть висловив обвинувачення на адресу Китаю, стверджуючи, що той намагається зірвати саміт.

З іншого боку, частину країн вдалося залучити до саміту завдяки сприянню США та Європейського Союзу. У майбутньому вплив інших держав на позицію Африки стосовно України матиме значну важливість.

Латинська Америка з-поміж інших регіонів Глобального Півдня, здавалося б, має найменше зацікавленості щодо подій в Україні. І загалом головна проблема України у стосунках з країнами регіону - саме у їх віддаленості. Там існує свій окремий порядок денний, далекий від українського чи європейського. Але навіть в таких умовах Україна заручилася підтримкою двох лідерів регіону - Чилі та Аргентини.

Офіційна позиція Бразилії, найбільш впливової держави в Латинській Америці, залишається неоднозначною. Президент Луїс Інасіо Лула де Сілва висловив осуд російської агресії. Проте, Бразилія також підтримала мирний план Китаю, який, по суті, передбачає капітуляцію України. Цей план містить шість основних пунктів, включаючи негайне припинення вогню, "деескалацію" конфлікту та старт мирних переговорів між Києвом і Москвою, без вимоги до Росії вивести свої війська з захоплених українських територій.

"Існують активні громадські організації, які демонструють яскраво виражену проукраїнську позицію і готові підтримувати український народ у цей складний час. Вони, безумовно, підтримують дії України в умовах війни. Однак на рівні урядів є певна група, яку іноді характеризують як проросійську," - зазначила Фернанда Маньйотта, глобальна експертка Wilson Center і аналітикиня CNN Brazil з Бразилії, в коментарі для РБК-Україна.

За її словами, політичні еліти Бразилії не обов'язково підтримують Росію конкретно у війні проти України. Їх підтримка пов'язана з тим, що Бразилія має міцні стратегічні зв'язки із РФ, зокрема, через БРІКС.

Володимир Зеленський і Луїс Інасіо Лула де Сілва (зображення: x.com/ZelenskyyUa/)

Водночас нинішнє керівництво країни в обличчі президента Лули де Сілва підтримує ідею автономії у зовнішній політиці. Вона полягає в тому, щоб не покладатися на якусь конкретну країну чи партнера. На це також накладаються антизахідні настрої, традиційно поширені в багатьох країнах Латинської Америки.

"Чимало бразильців, включаючи представників уряду, вважають, що Росія висловлює свій протест проти США та інших держав, які в минулому становили загрозу для країн Латинської Америки", - зазначила Маньйотта.

Це також одна з причин, чому українські меседжі про те, що Росія хоче перетворити Україну у колонію, не сприймаються на Глобальному Півдні.

"Сучасна риторика, що акцентує увагу на колоніалізмі, не приносить очікуваних результатів. В той час як Україна справедливо засуджує російський колоніалізм і висловлює своє прагнення приєднатися до НАТО та Європейського Союзу, вона також звертається до інституцій, які багато хто на Глобальному Півдні вважає відповідальними за дестабілізацію у світі. Це створює повідомлення, які іноді можуть бути суперечливими," - підкреслив у коментарі для видання міжнародний політичний аналітик і автор, політичний коментатор CNN Portugal Урія Фанчеллі.

На думку Маньйотти, у Бразилії Росія не розглядається як загроза, попри те, що вона підтримує союзницькі стосунки з державою, яка вважається джерелом нестабільності в регіоні.

Тема Венесуели викликає неабиякий резонанс у Бразилії. Для того, щоб активізувати населення, незалежно від політичних переконань, достатньо лише згадати про Венесуелу. На сьогодні основними союзниками Венесуели є Росія та Китай. Якщо ви прагнете звернутися до бразильців, використовуючи емоцію страху, не варто заявляти, що Росія може здійснити напад, - зауважила Маньйотта. Натомість, якщо ви натякнете, що російська присутність може створити певну загрозу для регіону через Венесуелу, це може виявитися ефективним.

Ця позиція стала помітною під час саміту G20, що відбувся в Ріо-де-Женейро 18-19 листопада. Бразилія намагалася відсторонити українське питання від основної дискусії. Європейські держави виступали за чіткі оцінки російської агресії, тоді як Бразилія та деякі інші країни Глобального Півдня пропонували більш м'які формулювання. В результаті, фінальна декларація закликала до "всеосяжного, справедливого та стійкого миру" в Україні. Проте, як і під час попереднього саміту, лідери двадцяти найбільших економік світу не висловили прямого осуду російського вторгнення.

Один із варіантів зміни позиції Бразилії, на думку експерта Фанчеллі, полягає в тому, щоб зосередитися на спільному майбутньому та соціально-економічних викликах, які стоять перед Україною та Бразилією.

"Якщо ви шукаєте ефективніший підхід, можливо, варто звернути увагу на можливість знайти спільну мову. Надалі важливо думати про те, як поліпшити майбутнє, а не зациклюватися на минулому. Наприклад, Бразилія висловлює думку про необхідність реформування Ради Безпеки ООН із залученням країн Латинської Америки. Чому б не об'єднати зусилля і не використати це як платформу для співпраці?" – зазначив експерт у розмові з виданням.

Of course! Please provide the text you'd like me to make unique.

Незважаючи на регіональні особливості, Україні доводиться стикатися зі схожими викликами у взаєминах із країнами Глобального Півдня. У багатьох з цих країн Росія не завжди сприймається негативно, а іноді навіть навпаки, що пояснюється спадщиною радянського минулого. Під час Холодної війни СРСР активно підтримував країни Глобального Півдня, особливо в тих випадках, коли це суперечило інтересам західних держав. В багатьох із цих країн навчалися нинішні представники влади. Сьогодні Росія використовує цю спадщину, нарощуючи інвестиції в пропаганду та просуваючи свої наративи про боротьбу з "гегемонією США". Не можна також ігнорувати можливу корупцію серед місцевих еліт, впливових осіб і медіа, за яку може відповідати Москва.

Все це тільки підкреслює складність завдань, які стоять перед українськими дипломатами. Україна зі свого боку може задіяти куди менше ресурсів, аби цьому протистояти. Тим не менш, стратегія "говорити правду" про причини російської агресії, а особливо розмова про конкретні прагматичні інтереси потроху дає свої плоди. Особливо в координації із європейськими та американськими партнерами України.

Врешті-решт, Україна та країни Глобального Півдня об'єднують спільні виклики, пов'язані з майбутнім світового розвитку. Це стосується як змін клімату і глобальної економічної нерівності, так і питань глобальної безпеки, де жодна країна не може без наслідків нападати на іншу. Однак усвідомлення цих проблем у країнах Глобального Півдня лише починає формуватися, а позитивне ставлення до Росії залишається надто сильним.