10 липня президент Франції Еммануель Макрон та прем'єр-міністр Великої Британії Кір Стармер провели зустріч "коаліції охочих" — альянсу з понад 30 держав, які виявили готовність направити свої війська до України в разі досягнення мирної угоди у конфлікті між Росією та Україною. Європейські лідери почали активніше обговорювати цю "коаліцію охочих" після обрання Дональда Трампа президентом США та згоди України на безумовне припинення вогню.
В останні тижні представники 27 країн ЄС, а також Великої Британії, Норвегії, Канади та Австралії обговорювали плани щодо формування контингенту, який забезпечуватиме підтримання миру в Україні та не дозволить у майбутньому російському диктатору Путіну знову напасти. 15 учасників коаліції запропонували свої війська, включно з літаками, військовими кораблями та іншим військовим обладнанням. Проте кількість країн, які дали тверде зобов'язання відправити війська, не перевищує десяти. Головні проблеми на цьому шляху - європейці самі ще не повністю вирішили для себе, на що вони готові у межах цієї місії. Окрім того, для успішної роботи коаліції потрібна підтримка США, але адміністрація американського президента поки не висловлювала готовності надати для цієї місії свої військові ресурси, і це заважає остаточно сформувати так звану коаліцію охочих.
У статті OBOZ.UA розглядаються події, пов'язані з "коаліцією охочих", а також ті труднощі, які перешкоджають її подальшому розвитку.
Наступна зустріч
10 липня на військовій базі Нортвуд, розташованій у передмісті Лондона, відбулася нова зустріч "коаліції охочих", в якій взяли участь лідери, зокрема Стармер і Макрон. Канцлер Німеччини Фрідріх Мерц та прем'єрка Італії Джорджія Мелоні приєдналися до обговорення в режимі онлайн. Учасники "коаліції охочих" знову повернулися до теми відправлення "сил стримування" в Україну у випадку, якщо бойові дії припиняться. Також було обговорено тактики тиску на Росію з метою досягнення угоди про припинення вогню без жодних умов, які вона раніше неодноразово відкидала. Однією з ключових тем зустрічі стала ініціатива щодо зміцнення повітряної оборони України. Фрідріх Мерц висловив готовність Німеччини закупити системи Patriot у США для їх подальшої передачі Україні з метою посилення її захисту.
"Коаліція не зовсім зацікавлених"
Європейські лідери регулярно збираються, щоб обговорити свою участь у підтримці України. З лютого зустрічі коаліції відбулися у Парижі, Лондоні та інших столицях Європи - обговорювалося, як заповнити вакуум після відходу США та як "підтримати, захистити та вселити впевненість в Україну". Насправді ж коаліція залишається вкрай більше "коаліцією не охочих". В останні тижні представники 27 країн ЄС, а також Великої Британії, Норвегії, Канади та Австралії активно обговорювали плани щодо формування контингенту, який забезпечуватиме підтримання миру в Україні, якщо вдасться домовитися про припинення бойових дій. І хоча Франція та Велика Британія виказують оптимізм щодо цього процесу, однак коментуючи все це, висока представниця Європейського Союзу із закордонних справ Кая Каллас заявила, що останні переговори в межах "коаліції охочих" не дали ясності щодо того, як саме працюватиме запланована операція. Мовляв, у різних держав-членів різні думки, і обговорення все ще продовжуються. У подібному тоні висловився і міністр оборони Італії Гуїдо Крозетто, який заявив, що коаліція, зібрана західними країнами для розміщення на українській території, є лише теоретичним роздумом щодо можливої допомоги Україні й наразі немає передумов для реалізації цих планів.
Розпочавши з гучної заяви про розміщення західних військ в Україні, з часом європейські уряди скоригували свою оцінку того, що необхідно для стримування Росії. Тепер вони вважають, що зважаючи на нинішні реалії, можливо, що цілком достатньо поєднання таких факторів, як посилення української армії, навчання разом із союзниками, присутність літаків, дислокованих на східному фланзі НАТО, а також патрулювання у Чорному морі. Така непослідовна та нечітка позиція європейських партнерів змусила напередодні саміту міністра оборони Великої Британії Джона Гілі фактично виправдовуватися. Мовляв, Британія не відмовлялася від ідеї відправлення військ до України. При цьому додаючи, що головне, на чому країна готова зосередитися та допомагати, - це зміцнювати позиції Києва для того, щоб Україна в майбутньому могла самостійно забезпечити захист своєї території. Він зазначив, що це буде "найкращою та остаточною гарантією проти будь-якої майбутньої російської агресії".
Головний жах - конфлікт з Росією.
Перед зустріччю в Нортвуді Джон Гілі окреслив чотири ключові завдання, які стоять перед майбутнім міжнародним контингентом в Україні: забезпечення безпечного повітряного та морського простору, підтримка миру на суші, а також надання допомоги українським Збройним силам для перетворення їх на найпотужніший елемент стримування Росії. Проте, незважаючи на ці цілі, основною проблемою коаліції залишається питання розміщення військових сил після укладення мирного договору. Франція та Велика Британія наполягають на тому, що початковий план розгортання миротворців в Україні залишається реалістичним. Водночас інші держави, такі як Німеччина та Італія, виявляють більше скептицизму щодо цієї пропозиції, особливо враховуючи, що США продовжують висловлювати заперечення.
Початкові наміри коаліції полягали в організації миротворчих сил, здатних стримати нове вторгнення з боку Росії. Проте кількість обговорюваних контингентів зменшилася з понад 100 000 до близько 20 000. Тепер мова йде не про стримування на фронті, а про символічні місії, що полягають у захисті інфраструктури або портів. Навіть у цьому питанні залишається невизначеність щодо того, хто готовий надати військовослужбовців. По-перше, європейські армії стикаються з нестачею людських ресурсів, що стало наслідком років пацифістської політики та нерозуміння серйозності загрози з боку Путіна. У багатьох країнах оборонні бюджети систематично недофінансовувалися, що підірвало можливості для проведення масштабних операцій. Крім того, такі держави, як Польща, Хорватія, Румунія та деякі північні країни — основні союзники України — вже відкрито висловилися проти відправлення своїх військ на українську територію. Це зумовлено сумнівами щодо надійності США як гаранта такої складної та потенційно небезпечної місії. І, зрештою, бракує політичної волі: більшість країн-учасниць коаліції турбуються про громадську думку, оскільки їхні громадяни не схвалюють відправлення військ в Україну.
Саме тому між заявами європейських лідерів про підтримку існує серйозний розрив. Чесної дискусії про розміщення військ немає. Так, усе ще проголошуються заяви про розміщення західних військ "на землі" в Україні, але паралельно лідери визнають, що йтиметься про "сили стримування", які у разі нового конфлікту автоматично втягнуть Європу у війну з Росією, чого вони не хочуть. Крім того, європейці, ймовірно, на кілька років усе ще відстають у нарощуванні оборонного виробництва, яке необхідне для заповнення прогалини, залишеної США, чиї раніше схвалені постачання зброї то відбуваються, то скасовуються. Стармер, Макрон та інші явно хочуть показати рішучість і продемонструвати, що Європа здатна замінити США. Але постійно змінюючи умови, скорочуючи масштаби планів і обмежуючись порожніми погрозами, вони лише підкреслюють власну слабкість.
США все ще відмовляються
Приблизно 15 держав виявили готовність направити свої збройні сили для участі в місії в Україні, проте існує серйозна проблема — європейські країни досі не отримали від США підтвердження підтримки їхньої коаліції. Прем'єр-міністр Великої Британії Кір Стармер чітко зазначив, що ці війська можуть бути ефективними лише за умови наявності гарантій безпеки з боку Сполучених Штатів. На сьогодні ситуація виглядає так, що за президентства Трампа це малоймовірно. Велика Британія та Франція намагалися переконати американського лідера надати допомогу у вигляді авіаційної підтримки, розвідки та інших ресурсів, але президент США відмовився взяти на себе такі зобов'язання, принаймні на даний момент. Цю ситуацію визнає і президент України Володимир Зеленський, який зазначив, що процес формування "коаліції охочих" уповільнюється, оскільки Європа не відчуває впевненості у своїх силах без підтримки США.
"Коаліція починає затримуватися. Чи знаєте ви причину? Це не пов'язано з втомою чи відсутністю бажання. Ситуація продемонструвала, що Європа досі не визначилася з тим, яку роль відіграватиме в підтримці України без Америки. Саме це і відбувається", - зазначив Зеленський.
Невиконання США запитів на підтримку з боку європейських партнерів підкреслює існуючі розбіжності серед західних союзників у питанні реагування на можливе припинення вогню в Україні, до якого Дональд Трамп вже півроку прагне дійти.
Процес все ж триває, і це має велике значення.
На мою думку, "коаліція охочих" скоріше жива, аніж мертва. Сам факт її створення вже є позитивним моментом. Очікувати єдиної позиції в умовах такого різноманітного складу учасників, м'яко кажучи, є досить оптимістичним. Особливо з огляду на те, що внутрішні суперечності залишаються актуальними. Проте ключове питання полягає в тому, чи нададуть США гарантії безпеки для військових тих держав, які потенційно можуть направити свої війська до України. Саме навколо цього, очевидно, виникла затримка. Водночас, як зазначають самі учасники, тривають технічні переговори щодо того, як, де, коли і кого саме розмістити. Тобто процес рухається, але наразі має підготовчий, технократичний характер. І те, що деякі країни готові надати контингент, а інші - ні, не є катастрофою. Коаліція - це не лише про військову силу. Це також про фінансування, логістику та обладнання. Таку думку в ексклюзивному коментарі для OBOZ.UA висловив виконавчий директор Центру прикладних політичних досліджень "Пента" Олександр Леонов.
За словами фахівця, можна помітити певну невідповідність у діях наших союзників, а деякі ініціативи заслуговують на публічне обговорення.
На жаль, ми вже звикли до постійних обстрілів, які стають дедалі частішими і масштабнішими. Ідея закриття неба силами Альянсу над Західною Україною, здавалося б, зникла з обігу. А адже це могло б стати не лише символічним кроком, а й реальним проривом для коаліції ще до настання миру, який, на жаль, може й не настати найближчим часом. По-перше, це дало б можливість західним військовим вдосконалювати свої навички в реальних бойових умовах. По-друге, це стало б підготовкою до можливого конфлікту з Росією, оскільки, на жаль, європейці наразі значно поступаються в бойовому досвіді. І, по-третє, це мало б гуманітарне значення. Закриття неба дозволило б створити відносно безпечні хаби: заводи, логістичні центри, контингенти - все це могло б функціонувати на території України. Але, на жаль, ця ініціатива начебто забута. І це велике упущення. Без таких рішень говорити про прорив - це просто марно, - вважає Олександр Леонов.
Експерт зазначає, що, незважаючи на все, він залишається помірним оптимістом. Європа пройшла через значні зміни. Ще п’ять років тому було важко уявити, що Німеччина стане одним із основних постачальників озброєння для України. Страх перед Росією вже не є єдиним фактором. Європейські лідери нарешті усвідомили, що Путін не готовий до повномасштабної ескалації зараз. Їх більше хвилюють внутрішньополітичні наслідки. У контексті зростання популярності ультраправих сил, будь-який крок може загрожувати втратою влади. Результати нещодавніх виборів у ЄС підтвердили, що багато політиків опинилися на межі провалу — майже не дотягнули до успіху ті, хто прагне налагодити відносини з Кремлем.
На думку експерта, ключ успішної реалізації напряму "коаліції охочих" - це робота з громадською думкою. Наприклад, що допомога Україні - це інвестиція в безпеку європейців, аби не довелося воювати самим. Це правильний, ефективний меседж. І про це свідчить хоча б реакція Орбана, який одразу почав заперечувати, що "Росія ніколи не нападе на Європу". Як то кажуть, якщо Орбан нервується - значить, меседж діє.
Щодо актуальних проблем, стало очевидно, що європейські армії більше нагадують клуби реконструкторів, ніж справжні військові формування. Після закінчення холодної війни чисельність військових сил суттєво зменшилась. Наприклад, у Великій Британії служить менше ніж 100 тисяч військових, у Нідерландах – близько 70 тисяч, а Німеччина, з її Бундесвером, фактично втратила боєздатність. У наявності є зброя, але не вистачає особового складу. Це потребує змін у структурах армій та в загальному підході до оборони. На щастя, це усвідомлюється. Вже створено Комісаріат з оборони та космосу в ЄС, а також реалізуються програми та проєкти, які втілюються не лише на папері. Наприклад, визнання допомоги Україні частиною витрат на оборону в межах 5% стало справжнім проривом. Це надає країнам можливість підтримувати Україну і при цьому "оптимізувати" свої військові бюджети, - підкреслив Леонов.
Америка ж у цій історії з формування "коаліції охочих" - окрема лінія. Усе зав'язано на Трампа.
Коли він заявляє: "Давайте побачимо, чи будемо захищати Балтію", - це відкриває для Путіна нові можливості. Саме це спонукає Великобританію та Францію до більш активних дій. Якщо США залишаються "поза грою", існує ймовірність, що Росія спробує випробувати систему на міцність. Тому Європі необхідно терміново вдатися до заходів. Проте я вважаю, що позиція Сполучених Штатів зміниться. Якщо Європа стане цілком безпеково незалежною, спілкуватися з Америкою вона буде не як з "старшим братом", а як з рівноправним партнером. Це змінить усе: економіку, торгівлю, оборонну промисловість. Якщо ЄС створить власний військово-промисловий комплекс, який не лише замінить американську зброю, а й почне з нею конкурувати на ринку, навіть Трамп (або його наступник) буде змушений це визнати. Адже в геополітиці більше не існує монополій. І цілком ймовірно, що саме Україна стане центром цієї нової архітектури, - підкреслив Олександр Леонов.
#НАТО #Дональд Трамп #Канада #порт #Лондон #Європейський Союз #Європа #Росія #Україна #Київ #Володимир Зеленський #Північна та Південна Америка #Сполучене Королівство #Логістика #Московський Кремль #Німеччина #Володимир Путін #Солдате! #Коаліція #Експерт #Нідерланди #Лінія фронту #Літак. #Країни Балтії #Північна Європа #Міністр оборони #Канцлер Німеччини (1949 - дотепер) #Агресивна війна #Прем'єр-міністр Великої Британії #Норвегія #Італія #Франція #Бойові дії #Військові #Австралія #Еммануель Макрон #Президент Франції #Протиповітряна оборона #Військова база #Припинення вогню #Миротворчість Організації Об'єднаних Націй #Пацифізм #Хорватія #Королівство Румунія
