Новий крок Путіна може виявитися значно ширшим, ніж лише територія України, - вважає Кларк.

Росія може планувати нові агресивні дії не лише щодо України: серед можливих цілей - Фінляндія, країни Балтії, північ Норвегії та Молдова. Також існує ймовірність спроби встановити сухопутний коридор між Білоруссю та Калінінградом. Цей розвиток подій може стати серйозним викликом для НАТО та зобов'язань США перед європейськими партнерами, - зазначив генерал армії США Веслі Кларк, який обіймав посаду головнокомандувача НАТО в Європі з 1997 по 2000 рік, в інтерв'ю Антіну Борковському для програми "Студія Захід" на каналі Еспресо.

Нещодавно реалізувалося кілька ключових візитів. Директор ЦРУ, Реткліфф, відправився до Москви. Однак, ми не маємо інформації про те, з ким він контактував. Я сумніваюся в офіційній версії, що його візит стосувався обговорення військовополонених, адже підтвердження цьому бракує. Тим часом, відбувся також "човниковий" візит представників Дональда Трампа, зокрема, Джареда Кушнера та Віткофа, які відвідали як Москву, так і Київ. Це свідчить про те, що йдеться про масштабні переговори. Адже незабаром має відбутися зустріч між Дональдом Трампом та Сі Цзіньпіном, а напередодні цього Путін вже зустрічався з китайським лідером. Мені цікаво дізнатися вашу думку щодо подій навколо України та чи може йтися про подвійні ігри або ж про хитру гру з подвійною бухгалтерією?

Я уважно слідкую за новинами. Хоча у мене немає доступу до внутрішньої інформації, мої спостереження за розвитком подій і особистий досвід наводять на думку, що малоймовірно, що пан Путін прагне до мирної угоди на умовах, які могли б влаштувати Україну.

Отже, він створює основу для інформаційної кампанії проти українського населення, а також намагається вплинути на позицію президента США, щоб забезпечити більшу підтримку Росії. Тому я вважаю це виключно інформаційною маніпуляцією, складовою частиною військової стратегії Російської Федерації. Ніякого миттєвого полегшення для України в цьому контексті я не спостерігаю.

У будь-якому випадку, ми спостерігаємо, що Путін налаштований продовжувати конфлікт. Водночас він проявляє готовність до діалогу. Шановний пане командувач Кларк, враховуючи ваш величезний військовий та політичний досвід, що підказує вам ваша інтуїція? Чи дійсно йдеться про переговори, чи це лише спроба виграти час?

Це традиційна радянсько-російська стратегія. Її можна назвати так: розмови-розмови, бої-бої. Розмови не зупиняють бойових дій, і самі розмови відображають результати на полі бою.

Ось кілька ілюстрацій. У 1951 році США почали діалоги з Північним В'єтнамом, намагаючись знайти вихід із корейського конфлікту. Пройшло близько двох років обговорень, перш ніж вдалося досягти перемир'я, яке так і не перетворилося на повноцінну мирну угоду для Корейського півострова.

У 1960-х роках США стали учасниками війни проти Північного В'єтнаму. Переговори, які стартували у 1968 році, завершилися лише у 1973 році, і вони відображали ситуацію на фронті. Однією з причин цього процесу є те, що авторитарні режими, як-от російський, менш зацікавлені в думці суспільства.

Такі держави люблять простягати оливкову гілку і сподіватися, що підірвуть підтримку воєнних зусиль в Україні розмовами, заголовками в газетах, які кажуть, що мир уже за рогом. Їм подобається, коли солдати на службі України починають казати: "Я не хочу бути останнім убитим. Чому б нам не зупинити це зараз?" Тож це стратегія розмов під час боїв. І її треба зустрічати мудрістю та стійкістю. І люди в Україні мають розуміти, у чому суть цієї гри.

В Україні відбулися суттєві зміни в керівництві, зокрема, нові люди зайняли ключові позиції в Збройних силах та Міністерстві оборони. Мене цікавлять виклики, які постають перед цією новою командою. Ми знаємо, що російська сторона активізувала виробництво реактивних дронів та запустила нові типи крилатих ракет, завдаючи ударів по цивільних об'єктах. Водночас важливо, щоб ми мали впевненість у тому, що незабаром отримаємо підтримку для нашої системи протиповітряної оборони. Однак у відповідь на наші запити ми чуємо про відсутність необхідних засобів і проблеми з постачанням. І при цьому росіяни продовжують регулярно обстрілювати нашу столицю. Які, на вашу думку, основні виклики стоять перед нашими військовими у світлі цих нових реалій? Яка ваша думка з цього приводу?

Я думаю, що перед новою командою в Україні стоять дуже реальні виклики, і суть їх у тому, що попри всю технологічну майстерність, винахідливість, швидкість адаптації - росіяни вчаться в України, і, на жаль, вони мають доступ до західних технологій, якого не повинні мати, але мають. І в них ширша виробнича база.

Для України надзвичайно важливо продовжувати технологічний прогрес: розробляти власні крилаті ракети, удосконалювати безпілотники, впроваджувати вертолітні дрони, зміцнювати систему протиповітряної оборони, а також працювати над створенням власних балістичних ракет – всі ці напрямки є вкрай важливими. Крім того, необхідно підтримувати співпрацю з Європою, отримуючи від неї фінансову та технологічну допомогу, адже, на мою думку, Європа все більше усвідомлює існуючі виклики.

Можливо, вони не бачили її у 2022 році, але зараз бачать. Вони знають, що росія - загроза для Європи. Учора я бачив, що путін запевнив президента Трампа, що не має жодних задумів щодо Європи. Але я, здається, пам'ятаю, що напередодні вторгнення 2022 року росія також казала, що не збирається вторгатися в Україну.

Не можна покладатися на такі заяви. Важливо зосередитися на реальному стані справ, розуміти мотиви путіна та оцінювати можливості Росії. Намірів не слід оцінювати лише на основі слів пана путіна. Це є ключовим принципом, який, сподіваюся, усвідомлюють в Україні. Тому необхідно зміцнювати основи свого військово-промислового комплексу. Крім того, згідно з наданими звітами, значні суми грошей були неправомірно витрачені або перенаправлені на інші цілі.

Одна з унікальних характеристик української закупівельної системи полягає в її децентралізованій структурі, що дозволяє командам безпосередньо знаходити необхідні технології. Проте, очевидним недоліком цієї системи є наявність значного числа випадків неефективного розподілу ресурсів та звинувачень у корупційних діяннях.

Отже, нова команда повинна впоратися з цим викликом. Захист України має бути пріоритетом, перш ніж хтось зможе отримувати кошти. Я сподіваюся, що ви зможете це гарантувати.

Я, наприклад, не впевнений, чим завершаться наші чергові антикорупційні розслідування. Яка їхня кількість, скільки високопосадовців в Україні опиниться за гратами або під домашнім арештом – це питання залишається відкритим. Проте ця ситуація викликає великий резонанс і не сприяє стабільності в країні. Безумовно, злочинці мають відповідати за свої вчинки, але це також підкреслює, наскільки непевні деякі процеси в нашій державі.

У той же час існує ще один аспект, який стосується виключно військових дій. Наші збройні сили надзвичайно уважно працюють над російськими військовими об'єктами, а також об'єктами, пов'язаними з їхньою логістикою. Цей факт не залишається непоміченим навіть у Кремлі. Якщо спробувати проаналізувати нинішню ситуацію, можна виділити два можливих сценарії. Перший варіант – зменшення інтенсивності обстрілів. Можливо, Кушнер і Віткоф згадували про це, але я точно не знаю. Другий варіант – це надзвичайно важка зима, що супроводжується постійними атаками на території обох країн. Які, на вашу думку, можуть бути розглянуті сценарії для зимової кампанії?

По-перше, щодо питання корупції - хочу зазначити, що з подібною ситуацією стикалися багато країн під час війни, зокрема і Сполучені Штати. Під час нашої Громадянської війни корупція була широко поширеною, і для її подолання знадобилося чимало часу, щоб відновити справедливість і вдосконалити систему закупівель. Таким чином, це не є винятковим випадком в історії України. Я впевнений, що у вас є можливості для вирішення цієї проблеми, і сподіваюся, що ви їх використаєте.

Щодо зимової кампанії - очевидно, Путін робитиме все можливе, щоб деморалізувати народ України. Він робитиме це, атакуючи електростанції, опалення. Він намагатиметься нищити міські райони. Київ буде в його прицілі. Він хоче, щоб люди виїжджали. Він хоче, щоб родини казали: тут небезпечно залишатися. Він намагатиметься підштовхнути Україну до капітуляції через зневіру.

Він також планує мобілізувати війська. Відвідає фронтові ділянки, щоб підготуватися до відновлення контролю над південними територіями. Його амбіції включають захоплення Одеси та Миколаєва, оскільки вважає, що відрізавши Україну від Чорного моря, зможе суттєво підірвати її існування. Контролюючи економіку і доступ до ресурсів, він буде мати можливість обговорити подальші територіальні питання, зокрема повернення до Польщі. Проте його основні цілі залишаться незмінними. Він продовжить спроби наступу на Київ. Його стратегія полягає в підготовці до 2027 року та контролі над чорноморським узбережжям України, зокрема Одесою. Це стане його основним планом, і він не шкодуватиме зусиль, щоб впливати на місцеве населення.

Однак є один аспект, який тепер постає на перший план і який я раніше не помічав: Росія стала значно ефективнішою у враженні вашої військово-промислової інфраструктури, виробничих потужностей та інших стратегічних об'єктів. Вони здобувають інформацію. Саме тому українська контррозвідка грає критично важливу роль у захисті конфіденційності цих місць. Це включає в себе спостереження за електронними комунікаціями, за людьми, які здійснюють телефонні дзвінки, а також за тими, хто користується телефонами в заборонених зонах, оскільки це може призводити до викриття важливих локацій або до передачі інформації, яка може бути використана росіянами для проведення атак дронів чи запуску балістичних ракет.

На мою думку, цю тему слід обговорювати безперервно, оскільки Україна є вразливою. У порівнянні з Росією, її територія менша, і вона може піддаватися ударам в будь-якій її частині. Отже, забезпечення конфіденційності вашої військово-промислової інфраструктури та її захист від російських балістичних ракет може мати вирішальне значення в цьому зимовому сезоні.

Я цілком з вами згоден, шановний пане командувач Кларк, що до намірів супротивника слід підходити з максимальною серйозністю. Дозвольте мені внести ясність. Сучасний етап війни свідчить про те, що Путін зосереджує свої ресурси для проведення масштабної наступальної операції, можливо, на півдні або півночі. При цьому мова йде не лише про території України, а про ширший європейський контекст можливих бойових дій.

Чому я це підкреслюю? Справа в тому, що заступник глави Пентагону Колбі прибув до Брюсселя з вельми незвичайною, навіть шокуючою публічною місією, де оголосив, що американські конвенційні озброєння та війська будуть виводитись. Ми усвідомлюємо, які це може мати наслідки. Це, безумовно, підвищує готовність Путіна до дій. Одночасно Ден Дріскол, високопосадовець американських збройних сил, подав заяву про звільнення. Які ж шанси на те, що Путін [зітхання] зосереджує свої сили, накопичує резерви та готується до нових військових операцій, скажімо, проти Балтійських країн, Румунії чи Польщі? Схоже, що Путін не залишить без уваги можливість, враховуючи позицію США.

На мою думку, нині для НАТО та США настали дуже важливі часи. Сполучені Штати мають юридичну відповідальність брати участь у NATO і адекватно реагувати на будь-які атаки на країни-учасниці Альянсу. Крім того, у них є моральний обов'язок, який не закріплений у жодному документі, підтримувати і захищати кордони України та її територіальну цілісність. Отже, я вважаю, що наші зобов'язання будуть під великим випробуванням найближчим часом.

Схоже, що Путін планує якийсь несподіваний крок. Це може статися наприкінці вересня, в жовтні, або навіть пізніше. Потенційні дії можуть бути спрямовані на Північну Норвегію, де спостерігається активна діяльність з боку Росії. Можливими цілями є також Фінляндія або країни Балтії. Існує ймовірність спроби з'єднати Калінінград з Білоруссю, а також можливі дії в Придністров’ї, Молдові або, знову ж таки, в Україні.

Отже, у Путіна існує безліч варіантів для маніпуляцій, і сподіваємось, що всі держави-члени НАТО мають належну обізнаність, залишаються уважними та продовжують активну підтримку України.

Я хотів би змоделювати ситуацію. Не дай боже, звісно. Ну, але от є в нас Естонія чи є в нас Литва, так? І путін може віддати наказ провести ту чи іншу військову провокацію з застосуванням, наприклад, кількох десятків реактивних дронів. І має бути військова відповідь на цю провокацію. Дрони мають бути ліквідовані. [зітхання] Ми не знаємо, як буде розвиватись ситуація, але в теперішній час от ви відчуваєте, що Дональд Трамп і Піт Гекзетт [прочищення горла] віддали би наказ захистити і допомогти своїм європейським союзникам от в теперішній конкретній ситуації можливої подібної загрози?

На мою думку, сигнал, що надходить з США, є неоднозначним. З одного боку, ми чуємо заяви про підтримку, зокрема від посла США в НАТО, але водночас звучать і попередження. Проте, з іншого боку, є інформація про виведення військ та інші подібні дії. Важливо зазначити, що більшість американців вважає, що Сполучені Штати повинні залишатися частиною НАТО, підтримувати його, протистояти російським агресіям і продовжувати надавати допомогу Україні.

Це думка більшості, і чим більше путін намагатиметься тиснути на ці принципи, тим рішучіше відреагує народ Сполучених Штатів. Що це може означати в плані практичних дій? Важко сказати, і не хочу робити припущення. Можливо, мені не вдасться це передбачити. Але одне можна стверджувати з упевненістю: існує потужна підтримка з боку американського народу – не тільки для України, а й особливо для НАТО.

Ну, якби шефом Пентагону були ви, шановний пане командувач Кларк, я би був спокійний. Так, а зараз наша розмова трішки песимістична. Хотів би уточнити, наскільки активно ми знижуємо військовий потенціал нашого ворога? Так, і загалом, якщо говорити про спроможності Кремля захистити Москву від ударів по військових об'єктах на території столиці Росії, як ви це оцінюєте?

На мою думку, Росія продовжуватиме розширювати свою військову промисловість, але їй буде непросто забезпечити захист цієї інфраструктури та енергетичних об’єктів від атак з боку України. Тому я бачу, що з України надходять дуже обнадійливі новини. Мова йде не лише про створення потужних систем з більшим радіусом дії, але й про їхнє ефективне використання. Особливо варто відзначити ініціативи, такі як захоплення російського повітряного простору, про що згадував президент Зеленський.

Ці заходи є вкрай актуальними і можуть змусити Росію переосмислити свою воєнну стратегію, а також, можливо, допомогти Путіну зрозуміти, що він не може нескінченно продовжувати війну. Чи визнає він це, чи, як зажатий у кут щур, намагатиметься оборонятися – ще належить з'ясувати. Проте зусилля України в розкритті намірів Росії та демонстрація Заходу її поведінки, справжньої сутності та методів ведення війни є надзвичайно важливими для НАТО. Я впевнений, що в найближчі місяці підтримка України з боку європейських країн буде лише посилюватися.

Військова акція, спрямована на нашу столицю, Київ. Які варіанти ви обмірковуєте? Чи може противник планує новий сухопутний наступ з наміром пробитися до Києва?

Я думаю, якби Росія могла атакувати місто, захопивши його, - звісно, зробила б це. Але, я думаю, імовірніше, що вони продовжать балістичні удари, атаки дронами і зусилля, щоб змусити місто Київ знелюдніти, стати нефункціональним. Вони знають, що якщо їм вдасться знелюднити Київ і зробити його нефункціональним, то вони виконають 75 відсотків роботи, щоб зрештою захопити Україну.

Отже, я вважаю, що слід очікувати посилення російських дій проти Києва, переважно з повітря. Можливі також диверсійні акції, шпигунство та спроби проникнення. Наразі не вважаю, що вони зможуть здійснити наземне вторгнення найближчим часом, адже це буде вкрай складно.

Вони позбавилися елемента сюрпризу. Таким чином, це стосується віддаленого майбутнього. Наразі ключовими завданнями повинні бути: можливість знищувати балістичні ракети, перехоплювати їх, а також нейтралізувати дрони. Крім того, необхідно активно розвивати контррозвідку, щоб ускладнити росіянам доступ до важливої інформації про цілі.