Сигнал, від якого не можна буде втекти: без реформування залізничного транспорту залізничні перевезення не зможуть витримати нові виклики.

Юрій Щуклін — фахівець у сфері логістики та консультант голови комітету з питань розвитку транспортної інфраструктури при Українському союзі промисловців і підприємців.

Оприлюднений в червні аналітичний звіт Світового банку "Ukraine's Transport and Logistics System" про стан залізничної галузі України містить сигнал, від якого не вдасться відмахнутись: без негайної реформи фінансова стабільність "Укрзалізниця" у середньостроковій перспективі є малоймовірною. Причини проблем - глибші, ніж суттєве прискорення фізичного знецінення активів через війну, а розв'язання потребує передусім системної трансформації логіки управління залізничною логістикою в Україні.

Звіт Світового банку окреслює ряд важливих аспектів, які є вирішальними для виживання та подальшого розвитку "Укрзалізниці". Серед них виділяються модернізація парку локомотивів, автоматизація робочих процесів, а також впровадження електронного документообігу та аналітичних інструментів. Важливими пріоритетами є також розвиток логістичних терміналів, поліпшення обслуговування як вантажовласників, так і пасажирів, а також, що особливо важливо, підвищення операційної ефективності самої компанії. Це не лише бажані цілі, а й необхідність, що продиктована сучасними вимогами та зобов'язаннями України перед міжнародними партнерами. Будь-яке зростання обсягів виробництва і торгівлі стикається з обмеженнями в логістичних можливостях, що робить логістику найуразливішою, але водночас ключовою складовою економічного зростання.

Рекомендації Світового банку акцентують увагу на цифровій трансформації. Сучасна модель планування перевезень, що базується на внутрішніх системах монопольного оператора "Укрзалізниці", не відповідає умовам конкурентного ринку, який функціонує в ЄС з 1991 року. Для інтеграції України в цей ринок необхідно, щоб інші перевізники могли використовувати свої локомотиви і мати рівний доступ до залізничної інфраструктури. Однак система, що управляє рухом "Укрзалізниці" і формувалася протягом останніх двох десятиліть, орієнтована на централізовану, закриту монополію, і не допускає відкритого доступу для інших учасників. Наразі в Україні бракує технічних та нормативних основ, які б сприяли залученню незалежних перевізників. Якщо буде ухвалено закон "Про залізничний транспорт", на якому Світовий банк наполягає з 2019 року, чинна система може зупинити свою роботу, оскільки не передбачає співпраці з декількома перевізниками.

Ще у 2014 році Україна, підписавши Угоду про асоціацію з Європейським Союзом, взяла на себе зобов'язання адаптувати своє законодавство в галузі залізничного транспорту до європейських стандартів. Незважаючи на те, що для цього було передбачено перехідний період тривалістю вісім років, реальних дій у цьому напрямі досі не зроблено. Процес впровадження європейських норм у транспортній сфері, особливо в залізничному секторі, відбувається вкрай повільно. Деякі представники влади навіть стверджують, що монопольна модель управління залізницею нібито сприяла її стабільності в умовах війни. Однак це є хибним уявленням, яке лише віддаляє Україну від європейських практик. Світовий банк слушно зауважує, що навіть якщо одна галузь відстає, це може негативно позначитися на всіх інших. Чим швидше розвиватимуться інші сектори, тим більш помітно залізничне відставання гальмуватиме загальний прогрес країни.

На фоні загальноєвропейських викликів ситуація стає ще більш напруженою. Світовий банк підкреслює, що як "Укрзалізниця", так і європейські перевізники стикаються з браком вагонів — зокрема зерновозів, цистерн і рефрижераторів, які відповідали б стандартам ЄС. Хоча потреба в оновленні рухомого складу є очевидною, інвестори не проявляють активності у вкладенні коштів через невизначеність попиту та брак прогнозованої логістики. Це ще більше ускладнює здатність залізничного транспорту забезпечувати експорт українських вантажів до ЄС, особливо з урахуванням вимог до швидкої перевалки та дотримання європейських норм.

Саме з цієї причини Світовий банк наголошує, що відкриття ринку, цифрова трансформація та інституційна реформа є не додатковими варіантами, а необхідними умовами для перетворення "Укрзалізниці" із радянського монополіста на сучасного та ефективного гравця європейського рівня. В Україні вже існують напрацювання, здатні реалізувати ці вимоги. Мова йде про інноваційні технології, розроблені фахівцями галузі у співпраці з науковцями. Їхня суть полягає у зміні управлінської логіки: не перевізник диктує умови, а замовник (власник вантажу) ініціює перевезення та обирає виконавців. Усі учасники ринку – від елеваторів і терміналів до портів – функціонують у спільному цифровому середовищі, де доступні дані про вільні потужності, графіки, замовлення та реальний статус перевезень. Ця система вже була протестована, її прототип існує і повністю відповідає вимогам міжнародних партнерів. Проблема залишається лише в одному: в Україні ще не прийнято рішення щодо запуску нової операційної моделі.

Цифровізація логістики -- це не технологічна забаганка, а основа прозорого, ефективного ринку, в якому кожен бачитиме ланцюг доданої вартості і розумітиме, як на ньому заробити. Це спосіб створити стабільність, якої бракує інвесторам. Це інструмент, який дозволить інфраструктурі працювати з оптимальним навантаженням, а бізнесу -- планувати обсяги, контракти, логістику. І це - відповідь на всі ключові виклики, які описані у звіті Світового банку. Відсутність прогнозованого попиту - ліквідується через наскрізне планування. Невизначеність для інвесторів - зникає завдяки доступу до цифрових даних. Дефіцит вагонів - мінімізується через оптимізацію обороту та прозоре бронювання потужностей.

Необхідна лише політична рішучість, щоб визнати істину: реформування залізничної сфери має починатися з основ, з логічних підходів, а цифрова трансформація є першим кроком до цієї зміни. Сучасні технології організації перевезень "Укрзалізниці" вичерпали свої можливості і не відповідають вимогам бізнесу, економіки та інновацій. Це вже не просто проблема однієї компанії, а затримка для всього ланцюга перевезень та створення доданої вартості.

Україна має шанс: перетворити найвразливішу ланку економіки на найсильніший мультиплікатор. І почати треба не з гасел, а з запуску цифрового мозку для залізниці та перетворення її на цифрову, ефективну, відкриту систему. Це не лише реформа транспортної галузі, а ключ до зміни економічного ДНК: від напівофіційних домовленостей до прозорих правил.