Стратегия Украины по укреплению безопасности альянсов в условиях геополитической неопределенности.

Глобальна система, що виникла після Другої світової війни та розпаду СРСР, безсумнівно переживає серйозну кризу. Конфлікт в Україні став, мабуть, останнім ударом по фундаменту старого порядку, що поставило остаточну крапку в його життєздатності.

Безумовно, коливання адміністрації Джо Байдена та самих США у прийнятті ключових рішень для підтримки України в досягненні остаточної перемоги над Росією не лише свідчили про їхню неспроможність впливати на глобальний порядок, але й виглядали як спроби врятувати світ від подальшого занепаду.

Побоювання щодо можливого краху Росії стало причиною тривалої війни, що, в свою чергу, призвело до зростання фінансових та політичних витрат. Затягування конфлікту та поглиблене залучення економік демократичних країн, особливо США, разом із формуванням стратегічних альянсів Росії створили ситуацію, коли неможливо було ухвалити рішення про значні витрати без чіткої політичної основи. Це, в свою чергу, сприяло виникненню нових сил, готових протистояти цим викликам. Таким чином, американці здійснили свій законний вибір, що стало для нас остаточним свідченням того, що світ зазнає змін.

Цей світ дійсно вимагав трансформацій. Не випадково хтось уперше заговорив про це на Мюнхенській конференції ще в 2007 році. І зовсім не випадково в 2024 році американці знову обрали Дональда Трампа на пост президента. Незважаючи на численні критичні відгуки, він є, перш за все, відображенням певної історичної тенденції. Тенденції, яку потрібно не лише визнати, але й взяти до уваги.

Це свідчить про те, що, усвідомлюючи надмірне навантаження, Вашингтон, ймовірно, намагається зменшити витрати на закордонні активи, зокрема в Європі, і, можливо, шукає можливість для підготовки до запеклої конкуренції з Китаєм. Особливо вражаючим у цьому контексті є політичний дискурс та окремі рішення, які все більше акцентують увагу на внутрішніх пріоритетах і ставлять під сумнів беззастережність продовження допомоги Україні.

Ще гірше, що сама допомога Україні стає залежною від внутрішніх політичних коливань.

Звісно, нам потрібно розуміти, що відбувається це не через бажання окремих політичних діячів, а під глобальною доктриною розбудови нового світоустрою. Разом із тим потрібно погодитися, що сьогодні, все ще на наше щастя, триває перехідний період.

Цікаво і важливо зазначити, що нинішні зміни відбуваються на тлі вражаючого, але водночас системного технологічного прориву в ряді ключових сфер, таких як енергетика, інформаційні технології, зокрема штучний інтелект, нанотехнології, нові матеріали, біотехнології та інші. Спостерігається перетворення економік країн, а також зміна потреб і пріоритетів у видобутку корисних копалин.

У результаті, все це призводить до стрімкого прогресу в засобах військової боротьби і трансформації показників сили та впливу держав. Ці фактори стануть основою для формування нового світового порядку та визначатимуть роль і статус його учасників.

Перша широкомасштабна війна ХХІ століття в Україні, попри бажання окремих діячів надати її наслідкам внутрішнього політичного забарвлення, лише підтвердила історичні тенденції розвитку збройної боротьби. Так стало очевидним, що сьогодні дешеві та масові озброєння здатні виснажувати дуже дорогу й потужну зброю.

Усе це начебто дає шанс Україні витримувати удар і формувати асиметричні стратегії. Проте перебування в стані перехідного періоду, у тому числі на полях битв, з одного боку, та неможливісь забезпечити себе всім спектром оборонних спроможностей за відсутності високих технологій з іншого ставить під сумнів можливість чинити довготривалий опір в умовах війни на виснаження.

Саме цей факт перетворив Україну на поки що "мегазамовника" зброї, як застарілої, так і нової, зокрема власного виробництва.

Незважаючи на створені нові виміри та небачені раніше перспективи для подальшого розвитку вітчизняного оборонно-промислового комплексу, на жаль, сьогодні єдиною точкою опори на фронті залишається український солдат.

У цей момент на фронті солдат стикається з найвищим рівнем фізичного та психологічного навантаження, якого не було в історії бойових дій. Широке впровадження технологій, зокрема безпілотників, зробило військових постійними мішенями, які піддаються загрозі цілодобово та в будь-який сезон. Безумовно, це обставина суттєво впливає на витривалість воїна на полі бою.

З огляду на фізичні обмеження щодо швидкого відновлення чисельності особового складу, постає термінова необхідність у створенні нової концепції захисту військовослужбовців. Ця концепція повинна бути адаптована до сучасних умов і потреб, як у сфері оборони, так і наступальних дій.

Усе це потрібно реалізувати невідкладно. Адже існує загроза не тільки виснаження основного центру опору, але й можливість, що ворог здобуде перевагу, створивши власну систему оборони. Це вимагає не лише рішучості, креативного підходу та здатності українського народу витримувати всі труднощі війни.

Безсумнівно, така тактика не зможе стати основою для тривалої боротьби і, швидше за все, не призведе до значних змін ані на передовій, ані в контексті перемоги. Стає зрозумілим, що необхідно систематично впроваджувати передові технології для розробки унікальних інноваційних підходів.

Аналогічна ситуація і з ще однією головною проблемою війни на виснаження - удари з повітря по цивільній та військовій інфраструктурі. Масове застосування противником ударних БПЛА в поєднанні з ударами балістичних та крилатих ракет, КАБів потребує створення абсолютно нової єдиної системи протиповітряної оборони на всій території країни. Вона повинна бути розподілена територіально та ешелонована за висотою і засобами ППО.

Ясно, що основним принципом сучасних конфліктів є те, що недорогі та масові озброєння можуть знищувати високотехнологічні та дорогі системи. Саме в сфері протиповітряної оборони необхідні радикальні рішення, які не можуть бути досягнуті без використання інноваційних та вже відомих технологій.

Під таку кількість засобів нападу просто неможливо будувати систему ППО з надто дорогих у виробництві засобів. Звісно, терміни виробництва такого озброєння залишилися в парадигмі швидкоплинної війни з партизанами.

Цілком ймовірно, що в США ще не повністю усвідомлюють цю ситуацію, але, судячи з останніх результатів російських атак, у Росії це питання добре зрозуміле. Цей факт, безперечно, має велике значення для формування майбутнього не лише України, а й потенційних союзів. Таким чином, міжнародна підтримка залишається не лише критично важливим елементом для збереження нашої державності, але й суттєвим чинником у розвитку спроможностей можливих партнерів України.

В цих обставинах стає зрозумілим, що забезпечення ефективної міжнародної підтримки та формування нових альянсів є ще однією важливою метою української дипломатії.

Наші найближчі сусіди - Європейський Союз - попри намагання зберегти підтримку України, все ще залишаються доволі слабкими, а ще - надто залежними від США та неспроможними на швидкі й жорсткі рішення в зовнішній і оборонній сферах. Країни Європи виявилися неготовими до швидких перетворень в оборонно-промисловому комплексі, поступаючись автократичній Росії та можливостям, перш за все США.

Деякі країни активно почали підготовку до можливого спалаху Третьої світової війни, накладаючи на свої бюджети додаткові витрати і не усвідомлюючи, що конфлікти, подібні до тих, які розпочалися в лютому 2022 року, вже не повторяться. Ясно, що в Європейському Союзі наразі бракує потужних сил, здатних реалізувати сувору силову політику, що, в свою чергу, ускладнює консолідацію економічних можливостей ряду країн. Це особливо помітно, якщо ці нації мають власні амбіції або їхні кордони знаходяться далеко від російських меж.

В умовах геополітичної невизначеності стає очевидним, що відбувається трансформація самої Європи. Цю ситуацію ускладнює те, що лідери європейських країн побоюються негативної реакції своїх виборців, які не готові до погіршення своїх життєвих умов. У таких обставинах варто з великою обережністю ставитися до сподівань на тривалу та, що найважливіше, термінову допомогу, яку необхідно отримати вже сьогодні.

Одночасно Сполучені Штати Америки продовжують залишатися нацією з практично безмежними можливостями та найсильнішою економікою у світі. На сьогоднішній день США мають значні запаси старих або готових до утилізації ракет, які могли б бути передані Україні як ефективне рішення. Це озброєння не потребує додаткових витрат на утилізацію і є критично важливим для України.

Наприклад, на кінець 2023 року в США виготовлено понад 170 000 ракет Hellfire різноманітних модифікацій. Значна частина цих боєприпасів випущена ще в 1998-2018 роках, а строк їхньої експлуатації зазвичай становить 20-25 років, після чого вони потребують офіційного списання або утилізації.

Додатково, в рамках тривалої програми Пентагону відбувається планомірний перехід на сучасну систему JAGM, яка поступово замінює Hellfire як в виробництві, так і в експлуатації. Це означає, що значна кількість застарілого озброєння буде або утилізована, або передана іншим союзникам. Україна має можливість скористатися цією ситуацією, систематично надсилаючи офіційні запити в рамках різних програм, обґрунтовуючи свої потреби в оперативному зміцненні оборонних можливостей та забезпечуючи США ефективне управління запасами.

США, реалізуючи концепцію нового світового порядку, імовірно, намагаються утвердити свою владу в Західній півкулі та на Тихоокеанському просторі, прагнучи зменшити свою участь у справах Старого світу, що може бути здійснено за рахунок Європи та Канади.

Саме тому президентські перегони в США в 2024 році привели до очікуваних негативних змін у зовнішній політиці щодо підтримки України. Як результат, у контексті нової реальності військова допомога більше не є автоматичною або гарантованою.

Перевага у веденні діалогу з Росією, можливо, зумовлена специфічним баченням ситуації, створює нові виклики для політичної та безпекової архітектури. Ця обставина вимагає термінових дій для відновлення уваги Сполучених Штатів Америки до підтримки України. Адже саме успіх України є ключовим фактором для збереження глобального лідерства США.

Одночасно стає дедалі помітніше, що невизначеність Вашингтона стосовно України все більше експлуатуватиметься новою геополітичною осью Росія - Китай. Це може призвести до підриву трансатлантичної єдності та сприяти переосмисленню глобального порядку.

Скорочення військової допомоги Україні може надати Росії певну впевненість для вжиття активних заходів проти неї, а також спонукати її союзників, зокрема Китай, до реалізації своїх геополітичних амбіцій щодо становлення "світовою лідируючою силою". Це особливо стосується ситуації з Тайванем, а також можливості перекриття логістичних маршрутів через Малайську протоку та низки інших стратегічних ініціатив.

В цих умовах стає зрозумілою небезпека для Сполучених Штатів, що вони можуть фактично втратити статус "провідної світової держави".

Очевидно, що внаслідок нещодавніх атак на об'єкти в Ірані в червні 2025 року геополітична ситуація стає все більш напруженою. Для Сполучених Штатів існує реальна можливість зіткнутися з двома новими театрами бойових дій одночасно — на Близькому Сході та в Азійсько-Тихоокеанському регіоні.

Такий розвиток подій потребуватиме активної участі Збройних сил та Військово-морського флоту США в бойових операціях. Витрати для Сполучених Штатів виявляться значно більшими, ніж на підтримку України. Однак, демонструючи свою силу через надання допомоги Україні, США можуть зупинити обидва конфлікти.

Річард Мур, керівник Секретної розвідки Великої Британії, також звернув увагу на можливі глобальні наслідки, якщо підтримка України буде зупинена. Він підкреслив, що відмова від допомоги Києву може суттєво загрожувати міжнародній стабільності: "Ми знаємо, скільки коштує підтримка України, але наслідки її відсутності можуть бути катастрофічні". Водночас, очевидно, що важливість війни між Росією та Україною для регіональної та світової стабільності часто недооцінюється.

Отже, підсумовуючи, можна з упевненістю зазначити, що поряд із викликами виживання та підтримання державності в умовах сучасного світового порядку, Україна є важливим фактором стабільності. Висновки нашої боротьби з Російською Федерацією істотно позначаться не лише на внутрішній безпеці, але й на напрямі еволюції нового глобального порядку.

У цьому контексті Україні слід переосмислити свою стратегію співпраці з партнерами, зосередившись не лише на сподіванні на підтримку, а й на активному створенні власного бачення майбутнього у рамках нових безпекових союзів. Саме в умовах кардинальних змін у природі війни такі альянси формуватимуться в даний момент.

Обговорюючи суб'єктність нашої країни, слід зазначити, що створити такі альянси без участі України сьогодні просто неможливо. Ці союзи є надзвичайно важливими для України не лише для теперішнього виживання, а й для забезпечення майбутньої безпеки. Безумовно, вони також стануть фундаментом нового світового порядку.

Історія наших стосунків з партнерами у сфері безпеки під час війни вже відображена на сторінках минулого. Вона була непростою, але чи дійсно така непередбачувана? Наш власний досвід у налагодженні цих відносин свідчить про суттєві розбіжності між нами та нашими західними союзниками, як у прийнятті ключових рішень, так і в усвідомленні необхідності тих чи інших дій. Щоб сформувати чітке та логічне бачення наступних кроків, потрібно більше часу та зусиль.

Часто наші пропозиції щодо формулювання запитів мали політико-емоційний характер, що ґрунтувався як на наслідках російських агресій, так і на графіку міжнародної політичної активності. Це, безумовно, не лише знижує структурованість самих запитів, але й не завжди корелює з процедурно-орієнтованими принципами західних систем. Крім того, більшість таких запитів вимагає додаткового часу та ресурсів для реалізації, що робить їх переважно декларативними.

Для ефективного використання часу Україною та для досягнення максимального ефекту в майбутньому потрібне впровадження нової системної політики формування та просування запитів. Ці запити мають виходити за рамки сьогоднішніх або вчорашніх потреб, і головне - враховувати тенденції розвитку ситуації на полі бою.

Один із можливих підходів до розробки такої політики може включати організацію цілеспрямованої експертно-аналітичної кампанії, що буде націлена на уряд, сенат, політичні еліти, експертне середовище, а також на широку громадськість у країнах-партнерах, зокрема в США. Метою цієї кампанії є поетапне формування змістовних позицій, які слугуватимуть основою для розвитку власного політичного бачення. Це, в свою чергу, призведе до формування як наших, так і їхніх потреб у майбутньому.

Одним із найскладніших завдань стане довести, що відсутність підтримки України є основним геополітичним ризиком, який загрожує зменшенню ролі США як провідного гаранта світової безпеки. Основна мета полягає в тому, щоб ілюструвати, що успіх України є вирішальним для збереження глобальної безпекової рівноваги та зміцнення лідерських позицій США на міжнародній арені.

Саме це може не лише мінімізувати ризики політичних коливань на підтримку України з боку інших західних партнерів, а й забезпечить довготривалі та сталі відносини, зокрема в оборонній сфері.

Не менш важливо переконати насамперед США врахувати стрімкий розвиток засобів збройної боротьби та технологій їх застосування. Науково-технічний прогрес вже привів на поле бою шалені зміни, які повністю змінили природу війни. Ця нова природа, звісно, стане основою глобальної безпеки, але, на жаль, залишається поки невідомою для США. І це ще одна загроза втрати глобального лідерства.

Тому надважливо залучити саме США не лише в процес озброєння України, а й у процес модернізації власного озброєння, що використовується у війні України проти Росії. Окрім того, треба спонукати США розробляти нове озброєння, використовуючи наш досвід. Та найголовніше - треба залучити США до процесу формування тенденцій розвитку збройної боротьби, щоб унеможливити зупинку технологічних спроможностей.

Безперечно, для реалізації цього задуму необхідно здійснити ряд продуманих заходів. Одним із найбільш ефективних рішень може бути створення спільного наукового чи аналітичного центру, де експерти з України в співпраці з представниками відповідних американських інституцій зможуть об'єктивно оцінювати різні події та факти. Така структура дозволить уникати впливу емоційних чи політичних висловлювань і сприятиме формуванню рішень партнерів через системну, формалізовану та, що найважливіше, науково обґрунтовану комунікацію.

Варто зазначити, що західні системи ухвалення рішень, незважаючи на політичні зміни, демонструють інституційну стабільність. Вони вимагають обов'язкової реакції на формалізовані запити та мають тенденцію дотримуватися встановлених процедур. Це залишається в силі навіть при зміні політичного напрямку. Саме ця риса може стати основою для України в зміцненні стратегічного партнерства.

Наприклад, у Сполучених Штатах державні органи зобов'язані реагувати на офіційні звернення, навіть якщо вони не відповідають політичним інтересам. Відповідь є обов'язковою процедурою. На цьому етапі створюється інституційна пам'ять, розвиваються міжвідомчі взаємодії, активізується звітність та аналітичне реагування. Саме цей процес може призвести до формування смислів, які згодом втілюються в політичних рішеннях.

Цікавим прикладом ефективного використання різних інструментів є практика Ізраїлю в комунікації зі США. Саме такі дії в підсумку привели до того, що в 1989 році США офіційно визнали Ізраїль "основним союзником поза межами НАТО", що юридично закріпило преференційні умови для оборонної співпраці.

Як наслідок, Ізраїль здобув комплексну систему забезпечення. Замість декларативних методів було впроваджено системну модель з чітко визначеними процедурами ініціювання, затвердження та обробки запитів. Сполучені Штати також зобов'язані реагувати на ці запити в межах міжсоюзницької взаємодії. Саме завдяки таким механізмам Ізраїль став одним із найбільших отримувачів військової допомоги у світі.

Геополітична нестабільність, що виникла, зокрема, через конфлікт в Україні, створила нові можливості для нашої країни, незважаючи на численні виклики та загрози. Українські військові не лише захистили державність, але й здобули право на формування нашої суб'єктності в міжнародному контексті. Цей історичний момент реалізується прямо зараз. Успіх залежить від того, наскільки ефективно ми зможемо впоратися з викликами сьогодення та закласти основи для нашого майбутнього.

Зрозуміло, що ці два взаємопов'язані процеси в сучасних умовах не можуть відбуватися без потужних партнерів. Однак, створення такого кола союзників, з огляду на ряд обставин, неможливе без участі Сполучених Штатів. Саме США мають можливість не тільки надати Україні необхідну допомогу та сприяти формуванню нового демократичного альянсу, але й здійснити певні кроки, які допоможуть їм зберегти свою провідну позицію у глобальній системі безпеки.

І, як не дивно, але саме наше виживання як крок до побудови нашого спільного майбутнього залишається єдиною логічною перспективою. Перспективою, яку потрібно формувати сьогодні.