Сьогоднішня промова Путіна на Валдаї ще раз підтвердила, з ким ми дійсно маємо справу. Незважаючи на весь той геополітичний пафос, який вони продовжують поширювати, насправді ми стали свідками звичайного сеансу шантажу та відкриття його власних проблем.
Можна скільки завгодно шукати в його словах приховані сигнали, але треба віддати належне реальності: він знову вхопився за ядерну зброю. Притягнув за вуха метафору про чеховську рушницю, яка нібито обов'язково має вистрілити, і прямо пригрозив застосувати всі види озброєння.
Проте найголовніше полягає в іншому.
Він прямо відмовився від пропозицій про взаємне припинення вогню, і Росія продовжить цілеспрямовано завдавати ударів по основі, на якій ґрунтується українська економіка.
Ну і фоном традиційні мантри про те, що вони "не починали війну", і старі фантазії про те, що Україна нібито "втрачає державність" і не може існувати самостійно.
Той, хто після всього, що відбулося, намагається ігнорувати реалії та продовжує говорити про якісь швидкі угоди чи компроміси, позбавлений інстинкту самозбереження, і, можливо, навіть здорового глузду. Можу вас запевнити, що ніякої дво- чи тристоронньої зустрічі між Путіним і Зеленським не відбудеться, оскільки це означало б визнання нашої незалежності, чого російський диктатор ніколи не зробить.
Незважаючи на всі виклики, ми маємо виконувати свою роль: підтримувати Збройні Сили України, що зараз борються за захист країни на фронті, і не створювати жодних ілюзій щодо противника, з яким ми стикаємось.
Нехай Катон Старший мені пробачить, але Карфаген має бути знищений.
Ігор СТОКОЗ can be rephrased as "Ігор, носій прізвища СТОКОЗ."
Крім звичних і вже затертих висловлювань (про корені війни, розширення НАТО, вигнання Януковича з України та лукаву Європу, що прагне знищити доброзичливу Росію), Путін поділився своїм баченням майбутнього світу. І це стало хоч якимось свіжим подихом у всьому цьому потоці застарілих уявлень.
Перш за все, слід зазначити, що Путін фактично оголосив: не варто сподіватися на швидке відновлення якоїсь "нормальності". Конфлікти продовжаться, і світ вступив у тривалий етап перетворень. Чому це має значення? Це свідчить про те, що Москва більше не вводить світ в оману, стверджуючи, що найближчим часом можливі конструктивні мирні переговори. Росія адаптується до нових умов, що передбачає продовження військових дій та загроз, включаючи можливість використання ядерної зброї. "Адже рушниця може вистрілити".
Сподіваюся, що у Вашингтоні це звернули увагу?
Друге важливе. Путін знову говорить про кінець західної гегемонії і намагається представити Росію не як країну, яка просто воює із Заходом, а як один із центрів майбутньої системи. Тобто меседж такий - не треба домовлятися з Росією про Україну, треба домовлятися з Росією про те, яким буде подальше життя світу. Бо що? Якщо не будете домовлятися ;див. пункт один) - ми застосуємо всі наявні сили і засоби, аби примусити світ до визнання нас субʼєктами великої безпекової угоди.
Для мене тут не було нічого принципово нового, адже я у своїх передачах регулярно наголошую, що через конфлікт в Україні Путін намагається встановити своє панування над вразливою Європою та навіть далі – туди, куди його вплив може дістатися.
Вперше такі масштабні вимоги були озвучені особисто Путіним. Іншими словами, питання про 20% території Донецької області, які нібито заважають досягненню миру, є абсолютно хибним міфом у порівнянні з тим, чого насправді прагне Москва на міжнародній арені.
Дональд, Сі, ви підготовлені?
Третій аспект. Путін знову піднімає питання про реформу Організації Об'єднаних Націй та необхідність більшої участі країн Азії, Африки та Латинської Америки. У цьому контексті можна (нехай буде) погодитися з ним, що організація в своїй нинішній формі досягла межі своїх можливостей. Проте існує одне суттєве "але".
Москва прагне змінити міжнародний порядок, при цьому не готова відмовитися від своєї концепції сили. Це свідчить про намір провести "нову Ялту" у співпраці з Китаєм та США. Місце Європи у цьому сценарії легко передбачити.
Цікаво, що думає про це Макрон, Мерц і премʼєр Британії.
Ну, безумовно, кожен із нас намагався зрозуміти, де ж у всій цій ситуації знаходиться Україна.
Знову наголошую – в нашому контексті практично немає нічого свіжого. Відсутні будь-які плани щодо завершення конфлікту, нові ідеї про компроміс або нові ініціативи. І це цілком зрозуміло.
Політтехнологи Путіна взагалі писали весь текст його виступу так, наче нас не існує в принципі. Бо воює ж він не з нами. Бо ми ж, як каже Путін, "управляємось Заходом" (тут хочеться сказати, якби ж то). І я дійсно переконаний, що в його розмовах іде більше торгів про своє місце за столом Трампа і Сі, аніж про те, що він планує по Україні. Питання, чи вони готові до цього і чи розуміють наслідки?
Таким чином, у свідомості монарха панує одне бажання – з’ясувати, де його трон, де покірність народів перед російською агресією та визнання його як світового лідера. Саме за це він веде війну, забираючи сотні тисяч життів. Чи не є це надто високою ціною за велич злочинця з темних провулків?
#
