17 вересня Росія провела нову руйнівну атаку. Балістичні ракети вразили одне з основних підприємств гірничо-металургійного сектору - "Запоріжсталь", що належить групі "Метінвест" Ріната Ахметова. Варто зазначити, що завод вже зазнав обстрілу п'ять днів тому, так само як і комбінат "АрселорМіттал Кривий Ріг" міжнародної корпорації ArcelorMittal.
Росія більше не шукає приводів чи виправдань. Ворог свідомо нищить цивільні підприємства, які забезпечують країну валютною виручкою, надають роботу десяткам тисяч людей і тримають на собі економіку прифронтових регіонів.
Серія атак на металургійні гіганти чітко засвідчила: Кремль адаптував свою стратегію. Мова йде не про випадкові удари по уявним військовим об'єктам, а про цілеспрямовану деіндустріалізацію України. Внаслідок інтенсивних нападів агресорів найбільші заводи, що формують економіку міст, змушені призупиняти свою діяльність.
Які наслідки для України може мати знищення промислових велетнів?
Яким чином трансформувалася стратегія Російської Федерації?
Для того щоб оцінити масштаб загрози, важливо відстежити еволюцію тактики російських атак на металургійні підприємства в контексті тривалої війни.
На початку війни металургійні компанії зазнавали серйозних труднощів: деякі, як Азовсталь та ММК ім. Ілліча в Маріуполі, стали свідками бойових дій, тоді як інші змушені були призупинити роботу. У березні 2022 року, через загрозу відключень електроенергії та наближення фронту, Запоріжсталь, вперше з часів Другої світової війни, прийняла рішення законсервувати свої виробничі потужності та зупинити роботу доменних печей.
Однак, промисловий сектор швидко знайшов способи адаптуватися, і вже в квітні того ж року комбінат відновив виробництво чавуну та сталі, а згодом і запуск прокатного стану. Протягом наступних кількох років підприємству вдавалося завантажувати свої потужності на 50-70%.
"АрселорМіттал Кривий Ріг" продовжував свою діяльність, незважаючи на те, що в грудні 2022 року три ворожі ракети завдали серйозних ушкоджень сортопрокатному цеху. З того часу основні труднощі, з якими зіштовхнулися металургійні підприємства, були економічного характеру. Проте в останні місяці супротивник змінив тактику, перейшовши від одиничних атак до масованого знищення важкої промисловості.
Перші удари по Запоріжсталі припали на 11 та 27 серпня, коли балістика вдарила по ланцюгу гарячого циклу та ключових енерговузлах. Комбінат зупинив виплавку чавуну та сталі. Апогеєм стала подвійна атака в ніч на 12 вересня. Окупанти випустили чотири ракети по зупиненому підприємству: понівечили доменний і мартенівський цехи, енергомережу та логістичну інфраструктуру.
17 вересня два балістичні удари пошкодили майданчики цехів, інженерні та залізничні мережі комбінату.
Тиждень тому "АрселорМіттал Кривий Ріг" знову потрапив під обстріл, ставши жертвою третьої серйозної атаки. Після серпневих влучань, які суттєво вплинули на виробничі процеси, вересневий удар призвів до нових ушкоджень як основних, так і допоміжних споруд. Внаслідок цієї атаки загинули двоє працівників підрядної організації. Нагадаємо, що під час ракетного обстрілу 16 серпня також загинули двоє працівників комбінату.
У ніч на 5 вересня під удар потрапив інший актив Метінвесту - кам'янська Каметсталь, де загинули п'ять осіб. Росіяни також влучили в Дніпровський метзавод, що входить до групи DCH Steel Олександра Ярославського. Усі ці удари засвідчили: Росія завдає таких збитків, які важко усунути в умовах війни.
Реакція Метінвесту та ArcelorMittal
Представники обох компаній мають спільну думку: російські війська вчиняють злочини проти цивільних об'єктів і навмисно руйнують економічні структури країни.
Олександр Мироненко, операційний директор групи "Метінвест", підкреслює, що металургійні комбінати випускали продукцію виключно для цивільних потреб, зокрема для трубної промисловості, виробництва побутової техніки та автомобілебудування. Після втрати заводів у Маріуполі, Запоріжсталь залишилася єдиним українським виробником плоского металопрокату, тоді як Каметсталь спеціалізувалася на виробництві сортового та фасонного металу, зокрема катанки, арматури та рейок.
Російські військові розпочали активне полювання на ці стратегічні об'єкти: з серпня було випущено 22 балістичні ракети по двох комбінатах, з яких 17 вразили запорізький завод. Ці атаки призвели до загибелі 13 працівників, серед яких вісім загинули на Запоріжсталі під час обстрілу 11 серпня, а ще 55 осіб отримали поранення.
Масштаби руйнувань на Запоріжсталі оцінюють як критичні, а відновлення коштуватиме десятки мільйонів доларів. Наразі обидва заводи повністю зупинені й перебувають у режимі розбирання завалів. Утім, на підприємствах вважають передчасними будь-які прогнози щодо термінів відновлення.
"Це системний терор проти української промисловості та людей. Повторні удари по зупиненому підприємству - це спроба не дати йому відновитися і повернутися до роботи", - заявив Мироненко.
У компанії зазначають, що запаси міцності, накопичені до початку війни, вичерпалися. Ці ресурси допомагали пережити перші роки конфлікту, але навіть після проведення ремонту комбінати не зможуть відновити свою повну продуктивність через ряд зовнішніх та внутрішніх проблем. До таких викликів належать блокада чорноморських портів, обмеження на імпорт з боку ЄС, збільшення тарифів на залізничні перевезення, а також нестача локомотивів і вантажних вагонів.
Зупинка заводів паралізує роботу і закордонних активів Метінвесту. Каметсталь постачала сталеву заготовку болгарському прокатному заводу Promet Steel, а Запоріжсталь живила прокатом трубне підприємство в румунських Яссах.
"Без активних і швидких рішень з боку держави Україна ризикує втратити значну частину виробничого потенціалу ГМК, а разом з ним - податкові надходження, валютну виручку та робочі місця", - попереджають у компанії.
З аналогічною заявою виступили в "АрселорМітталі Кривому Розі", підкресливши свій статус винятково цивільного об'єкта галузі. Там епіцентр руйнувань припав на залізоплавильний комплекс, також були пошкоджені допоміжні об'єкти. На підприємстві задіяли план ліквідації надзвичайних ситуацій. "Наразі спеціалізовані групи оцінюють масштаби пошкоджень, тому достовірно оцінити тривалість ремонтних робіт ще зарано", - повідомили в компанії на запит ЕП.
Нові руйнування додалися до вже складної ситуації на комбінаті. Внаслідок втрати доступу до європейського ринку через введення екологічного мита CBAM, керівництво "АрселорМіттал Кривий Ріг" у квітні оголосило про можливість звільнення 3 400 співробітників. Разом з підрядниками підприємство забезпечувало робочими місцями 18 тисяч осіб.
"Великі руйнування викликають сумніви щодо здатності випускати чавун, сталь і прокат. Виробництво сталі призупинено на період ремонтних робіт, а інші потужності або не працюють, або функціонують на мінімальних обсягах", - повідомили в компанії.
Вплив на економічну ситуацію
Експерти вважають, що металургійна галузь опинилася в "ідеальному штормі" — в найскладнішій ситуації за весь період незалежності. Ворожі атаки поєдналися з іншими викликами, такими як нестача та висока вартість електричної енергії, а також проблеми з морською логістикою.
За даними GMK Center, видобуток залізної руди в першому півріччі впав на 18,8%, а експорт прокату - удвічі. "Такого поєднання негативних факторів не було навіть на початку великої війни. При цьому ГМК - друге за обсягом джерело валюти в країні і дає роботу 270 тисячам осіб", - каже директор центру Станіслав Зінченко.
Перед початком великої війни частка гірничо-металургійного комплексу в валовому внутрішньому продукті становила 10,3%, але до 2025 року вона знизилася до 5,5%. Через призупинення роботи комбінатів цей показник, ймовірно, продовжить падати: у компанії Метінвест вже вважають, що внесок металургійної галузі в економіку практично нульовий.
Внаслідок нещодавніх атак ситуація виглядає невтішно: у серпні обсяги виробництва сталі зменшилися на 57,3% в річному вимірі, досягнувши 277 тисяч тонн, чавуну – на 65,6%, склавши 257 тисяч тонн, а прокату – на 57,4% до 269 тисяч тонн.
Внаслідок вимушених зупинок виробництв Україна може опинитися в ситуації залежності від імпортних сировин. Іноземний метал вже почав витісняти вітчизняний: обсяги імпорту довгого прокату зросли на 64% (з 150 тис. тонн до 246 тис. тонн), тоді як продажі продукції українських металургійних комбінатів в країні знизилися на 7,6%.
"Випуск вітчизняного прокату зупинився. Споживання сталі на внутрішньому ринку України перевищувало 4 мільйони тонн, з яких дві третини забезпечувалося власним виробництвом. Тепер нам доведеться імпортувати не тільки плоский прокат, якого завжди не вистачало, але й довгі вироби, зокрема будівельну арматуру, з Туреччини, ЄС та Китаю," - зазначає старший аналітик Dragon Capital Денис Саква.
На його думку, закриття заводів запустить ланцюгову реакцію в економічній системі, що призведе до значних втрат для держави. "Ми втрачаємо валютні надходження і змушені витрачати наші валютні резерви на закупівлю імпортного металу, що суттєво погіршує наш торговельний баланс. Це також викликатиме спад у супутніх секторах, зменшить споживання газу, електричної енергії та вантажні перевезення Укрзалізниці. Хоча зупинка печей може дещо полегшити дефіцит електрики в зимовий період, така ціна є занадто високою", - підкреслює він.
У 2025 році галузь забезпечила 6,2 млрд дол. валютних надходжень.
Яка доля чекає на міста?
Водночас виникає питання виживання регіонів, що знаходяться поблизу фронту. Запоріжжя, Кривий Ріг і Кам'янське повністю залежать від своїх основних промислових підприємств. У 2025 році "АрселорМіттал Кривий Ріг" сплатив 8,5 мільярда гривень податків, Каметсталь - близько 2 мільярдів гривень, а Запоріжсталь - приблизно 4 мільярди гривень. Зупинка роботи комбінатів призводить до втрати зарплат для людей та зменшення фінансових надходжень до місцевих бюджетів.
У першій половині 2026 року компанія Метінвест зазнала збитків у розмірі 202 мільйонів доларів, що майже у чотири рази перевищує показники аналогічного періоду 2025 року, до початку атак.
Експерти вважають, що відновлення печей можливе, але з урахуванням обстрілів, доцільність таких заходів викликає запитання. Вести ремонт без надійного захисту не має сенсу, оскільки ворог може знову завдати удару. Для компаній це також стає випробуванням на витривалість — скільки часу вони зможуть тримати тисячі працівників у вимушеній бездіяльності.
Зінченко підкреслює, що уряд повинен активно залучати міжнародні інвестиції для відновлення та модернізації промислових підприємств. У той же час, необхідно забезпечити розблокування логістичних маршрутів: дати можливість проходу кораблів в портах і знайти локомотиви для Укрзалізниці. Важливими також є дипломатичні переговори з Європейською комісією щодо скасування експортних квот та звільнення українського металу від екологічного мита CBAM.
"Без вжиття цих заходів навіть наявна відносна спокій на фронті не дасть можливості великим промисловим компаніям повернутися до нормальної діяльності," - підкреслює він.
#
