290 пошкоджених суден в порівнянні з 7 затриманими. Гадаю, ви помічаєте цю різницю.
Сьогодні хочу коротко порівняти ефективність європейських санкцій проти російського тіньового флоту та результат роботи українських Сил безпілотних систем.
Європейський Союз уже багато років запроваджує санкції проти росії. Останні роки в ЄС неодноразово заявляли про намір серйозно взятися за російський тіньовий флот, який налічує понад 1400 танкерів. Саме вони забезпечують значну частину експорту російської нафти та нафтопродуктів, а отже -- фактично підтримують російську економіку та фінансують її військову машину.
Так, Євросоюз ухвалив низку санкційних пакетів. Але проблема в тому, що їхня практична ефективність часто залишається практично непомітною.
росія швидко адаптується: судна змінюють власників, прапори, назви та юрисдикції. Для обходу обмежень використовуються компанії й посередники з третіх країн. У результаті бюрократичні заборони далеко не завжди перетворюються на реальні економічні втрати для агресора.
Існує ще одна важлива проблема – недостатній контроль на морських просторах. Європейський Союз переважно вдається до санкційних списків і адміністративних заходів, тоді як затримання чи конфіскація суден відбуваються значно рідше.
Згідно з наведеними даними, у 2026 році було затримано всього 7 суден. Тим часом у списках санкцій налічується сотні танкерів. Проте варто зазначити, що факт їх внесення до списку не гарантує, що Росія припиняє їх експлуатацію.
Тепер давайте розглянемо так звані "мадярські санкції" – операцію під назвою "Молочний продукт".
Тільки протягом липня, серпня та частини вересня українські сили дронів повідомили про ураження 290 російських суден або суден, які мають зв'язок із російським тіньовим флотом.
І тут різниця очевидна.
Поки Європейські країни вже кілька років ведуть дебати щодо механізмів контролю та санкційних списків, українські військові активно завдають ударів по морській інфраструктурі, що забезпечує фінансові надходження для Росії.
Економічна логіка в цьому випадку є досить зрозумілою: вартість безпілотника може становити лише кілька тисяч доларів, тоді як ціна великих нафтових танкерів чи суховантажів сягає десятків мільйонів. Проте найважливіше полягає не лише в ціні самого удару.
Атаки створюють ризик для всього ланцюга обходу санкцій. Країни та компанії, які допомагають росії транспортувати нафту, бачать, що їхні судна більше не є недоторканними. І це змушує їх замислюватися, чи варто ризикувати багатомільйонними активами заради роботи на російський ринок.
Саме тому Україні потрібні не лише санкційні списки, а й реальний результат.
Європейському Союзу варто значно жорсткіше протидіяти російському тіньовому флоту: посилювати контроль за суднами, перекривати схеми обходу санкцій, а там, де є законні підстави, -- затримувати та конфісковувати активи.
Морський експорт є одним із основних стовпів російської економіки. І чим більше цей фінансовий канал перекривається, тим менше ресурсів залишається у Кремля для підтримки армії та продовження конфлікту. Я вважаю, що якби Європейський Союз разом із іншими демократичними державами діяли більш рішуче, війну в Україні можна було б завершити за кілька місяців, адже економічні втрати для Росії були б катастрофічними.
Україна вже показує, що тіньовий флот можна не лише вносити до списків -- його можна змусити реально втрачати гроші.
Поки в Євросоюзі тривають роздуми про нові підходи, ми покладаємося, перш за все, на свої можливості, інноваційні технології та потужності безпілотних систем.
Не зупинятися. Не дозволяти себе зламати. І продовжувати бити туди, де росія отримує ресурси для війни.
Лише таким чином можна змусити імперію схилитися на коліна!
#
