Виктор Каспрук: Трамп стремится отнять у Путина победу, которая ускользает в Украине -- Блоги | OBOZ.UA

В авторитетном американском издании The Atlantic появилась статья политического эксперта Роберта Кагана под названием "Америка против мира". Каган выражает мнение, что "Президент Трамп стремится восстановить международный порядок, характерный для 19-го века. Это приведет к уменьшению благосостояния США и к повышению угроз для глобальной безопасности. Администрация Трампа ориентируется на свои собственные интересы и использует силу в своих целях, с откровенным пренебрежением к интересам других стран. Превосношение эгоизма Трампа коренится в его невежестве относительно настоящих основ американского влияния. Важная часть мощи США на международной арене строится на отношении к другим как к членам сообщества демократических государств или стратегическим союзникам."

Sure! Here’s a unique version of your text: "Следующий текст будет представлен на языке оригинала."

Автор статті Роберт Каган підкреслює: "Багато людей усвідомлюють це, хоча значна частина американців залишається незрозуміючими. Одним із ключових аспектів, що забезпечують стабільність американського порядку, є репутація США в питаннях моралі та дотримання міжнародних стандартів. Теодор Рузвельт, якого часто вважають символом американського реалізму і майстерності у використанні влади, стверджував, що великі нації врешті-решт повинні орієнтуватися на "міжнародну суспільну свідомість", яка враховує не лише їхні власні інтереси, але й "інтереси інших". Він зазначав, що успішна велика країна не може діяти, "ігноруючи основи справжньої моралі".

На жаль, все це мало нагадує сучасну Америку. Адже реалізація її геополітичних амбіцій виглядає як абсурдний спектакль, де головний сценарист намагається врятувати антагоніста, чия роль наближається до завершення. Розглядаючи стратегію президента США Дональда Трампа щодо завершення конфлікту в Україні, важко позбутися враження, що ми спостерігаємо спробу "реанімації" путінського режиму. Трамп прагне надати штучне дихання очевидній поразці Путіна, щоб подати її як "спільну перемогу" та нову "еру стабільності".

Після багаторічного виснажливого конфлікту Російська Федерація опинилася в стратегічній ізоляції. Плани захоплення України зазнали краху, економіка перебуває під тиском військових витрат, а технологічна ізоляція стає все більш помітною. Однак адміністрація Трампа, замість того щоб рішуче тиснути на агресора, пропонує стратегії, що спираються на так звані "реалії на місцях". Це виглядає як спроба кинути рятівне коло для агресора, який не може виграти.

Для Путіна це - ідеальний вихід. Отримання контролю над окупованими територіями через дипломатичний стіл, а не на полі бою, дозволило б йому продати це російському населенню як "досягнення цілей СВО". Тоді Трамп, своєю чергою, одержує лаври "миротворця", який нібито зупинив "Третю світову війну".

Чутки про так звану формулу "Анкориджа" - ймовірну домовленість між Трампом і Путіним про замороження конфлікту по лінії фронту - свідчать про те, що Вашингтон готовий жертвувати довгостроковою безпекою Європи заради короткострокових політичних дивідендів. Пропонований мирний план фактично перетворює Україну на демілітаризовану буферну зону, обмежуючи її армію та офіційно закриваючи двері до НАТО.

Це не лише "штучне дихання" для Росії, щоб піднести Путіна - це спроба трансформувати поразку Росії на вигідну операцію для перегляду світового порядку. Якщо Трамп зможе легітимізувати російські анексії, він насправді підірве принцип недоторканності кордонів, який став основою глобальної безпеки з 1945 року.

Безсумнівно, що такий підхід лише підштовхне агресора до нових актів агресії. Незважаючи на попередню риторику Дональда Трампа про те, що він зможе "завершити війну за добу", реальні обставини є набагато складнішими. Путін продовжує використовувати терор як засіб тиску під час переговорів, посилюючи атаки на енергетичну інфраструктуру України, навіть коли тривають дипломатичні зусилля з боку Сполучених Штатів.

Для України план Трампа виглядає як "капітуляція в обгортці миру". Замість відновлення територіальної цілісності, Київ примушують до "озброєного нейтралітету" без 20 відсотків своїх земель.

Президент Дональд Трамп бажає досягти угоди, здатної дати йому можливість оголосити: "Я зупинив насильство". Однак, якщо за цю "мирну" угоду доведеться заплатити ціною підтримки режиму Путіна та його територіальних завоювань, то це не стане перемогою ані для США, ані для України. Це буде всього лише затишшя, яке Кремль використає для підготовки до нової хвилі агресії.

Замість того щоб дозволити поразці Путіна стати природним завершенням цієї кривавої авантюри, Трамп намагається видати штучно підтриману життєздатність Російської Федерації за спільне досягнення. І в цій грі головною ставкою є не просто території, а саме існування міжнародного права.

Пропонуючи це як мир, Дональд Трамп насправді підштовхує Україну до капітуляції. Його концепція "миру" виглядає більше як завуальований тиск на українців, щоб вони визнали свою поразку. За словами про швидке завершення конфлікту приховується задум, який, якщо буде втілений в життя, загрожує Україні втратою суверенітету та територіальної цілісності.

Незважаючи на те, що умови вигідні для Росії, Москва все ж затягує переговори, прагнучи отримати ще більші поступки або дочекатися виснаження українського спротиву. Висловлювання Міністерства закордонних справ Росії про "стагнацію" у відносинах вказують на те, що диктатор Путін сприймає план Трампа лише як початкову стадію для подальшого розкроювання української державності.

Впровадження такого сценарію без надійних гарантій може призвести до перетворення України на буферну територію з обмеженим суверенітетом, де формальний "мир" виявиться лише тимчасовою паузою перед новими етапами російської агресії та черговими спробами Москви підірвати українську державність.

Обставини навколо плану Трампа в лютому 2026 року свідчать про те, що Кремль намагається використовувати американські ініціативи як засіб для реалізації "гібридної капітуляції" України. Для Путіна будь-яка угода, що ґрунтується на пропозиціях Трампа, є всього лише тимчасовим затишшям. Кремль не має наміру відмовлятися від своїх первісних цілей, які полягають у повній ліквідації українського суверенітету.

Стратегічні наміри кремлівського лідера продовжують полягають у переході від концепції "трампівського миру" до руйнування Української державності. Одночасно Москва вдається до імітації переговорного процесу, прагнучи змусити Вашингтон відмовитися від підтримки Київ, висуваючи вимоги, які можуть перетворити Україну на безладну "сіру зону" без функціонуючої армії та перспективи вступу в НАТО.

Деякі з ініціатив, запланованих режимом Путіна, у Вашингтоні вже подаються як власне бачення дипломатичного вирішення ситуації. Сполучені Штати розглядають варіант надання Україні гарантій безпеки виключно в обмін на відступ країни з Донбасу.

Відсутність інтеграції України в західну систему безпеки, таку як НАТО, робить план Трампа лише ілюзією стабільності. Для Путіна це стає можливістю відтермінувати наслідки санкцій, відновити військову потужність та створити умови для остаточного захоплення України в майбутньому.

Необхідно систематизувати ці ризики, враховуючи геополітичні стратегії та концепції безпеки.

1. Пастка "озброєного нейтралітету". За даними, які стали відомі, план Трампа передбачає, що Україна повинна відмовитися від своїх прагнень до вступу в НАТО на тривалий термін, що може тривати до 20 років, в обмін на продовження постачання військової техніки. Проте, без забезпечення колективної безпеки згідно зі Статтею 5, Україна залишатиметься у "сірій зоні". Це створює ризик, що Росія зможе відновити свою агресію в будь-який момент, якщо виявить політичну слабкість з боку Заходу або власну перевагу.

2. Ресурси для "помсти" Путіна. Для Кремля будь-яке "замороження" без конкретних зобов'язань з боку НАТО в галузі безпеки стає стратегічною паузою. Вимоги Путіна щодо зняття або послаблення санкцій нададуть можливість Росії відновити свій військово-промисловий комплекс.

3. Ослаблення єдності Заходу. Неприйняття України до НАТО свідчить про те, що європейська безпека залишається неповною. Якщо НАТО не вжене необхідних заходів, Росія може спробувати випробувати міцність Альянсу в балтійських країнах вже через кілька років після завершення активних бойових дій в Україні.

4. Ілюзія стабільності не може замінити справжні гарантії. Трамп виступає з пропозицією "гарантій, подібних до НАТО", але без розміщення військових США або НАТО на території. Такий підхід до "стримування через озброєння" є значно менш ефективним у порівнянні з "стримуванням через присутність" (військові НАТО в Україні).

Без членства в НАТО Україна може опинитися в ситуації "постійного фронту", де її стабільність буде визначатися лише волею Вашингтона та очікуванням на відновлення агресії з боку Москви. Це створює ідеальні умови для реалізації стратегій Путіна щодо "остаточного вирішення українського питання".

Примусовий мирний договір у форматі Путіна-Трампа несе системні ризики, які роблять капітуляцію України лише питанням часу. Адже перетворення України на "розмінну монету" створює прецедент, де великі держави вирішують долю менших, що повертає Європу до логіки XIX століття, де мир є крихким і залежить лише від волі диктаторів.

"Мирна угода" без конкретних запевнень щодо стримування агресора та відновлення справедливості ризикує стати інструментом, що призводить до поступового знищення української державності.

Отже, ані Україна, ані об'єднана Європа не повинні погоджуватися на "мир Путіна-Трампа", якщо вони справді піклуються про свою безпеку та територіальну цілісність. Адже підписання такого "мирного угоду" призведе до неминучої капітуляції української держави.