Вірменія: ще один крок до руйнування "російської імперії"

Антиросійські процеси у Вірменії, схоже, розгортаються. 25-27 червня у Єревані оголосили про викриття масштабної змови із захоплення державної влади, спланованої нібито за участі РФ, і заарештувала 14 підозрюваних у причетності до змови осіб. А 2 липня спікер Національних зборів Ален Симонян заявив, що час серйозно розглянути питання заборони трансляції російських телеканалів у Вірменії. Мовляв, "деякі люди" можуть втрутитися у внутрішні справи Вірменії - через фінансування від Самвела Карапетяна, російського мільярдера вірменського походження, теж заарештованого за підозрою у підготовці держперевороту. Нагадаємо, за даними Слідчого комітету, група опозиційних діячів на чолі з архієпископом Багратом (Галстаняном) планувала реалізувати силовий сценарій вже у липні-вересні цього року. Відповідні аудіозаписи оприлюднили, їх справжність ставлять під сумнів, але - удар по церковних та опозиційних (проросійських) колах відбувся і зараз у Вірменії деякі проурядові джерела вказують на зв'язки затриманих з російськими бізнес-структурами.

Існують ті, хто називає ці події "сталінськими репресіями", вважаючи, що дії Нікола Пашиняна є частиною хитромудрого плану для усунення конкурентів напередодні виборів, запланованих на 2026 рік. Деякі експерти вважають, що це частина більш масштабної стратегії спрямованої на зміцнення влади уряду, а також на зменшення впливу як церкви, так і Росії. Незважаючи на певні сумніви щодо здатності Пашиняна витримати тиск, якщо він зуміє це зробити, Україна, безумовно, отримає вигоду. Найяскравіший приклад цьому - позбавлення українського громадянства 2 липня предстоятеля УПЦ МП Онуфрія. Можна припустити, що ці процеси відбуваються не випадково і мають спільну мету.

ВІД МОСКВИ ДО АНКАРИ

Відчутно змінився курс Єревану щодо Москви після завершення Другої Карабаської війни 2020 року. Останнім часом у Вірменії спостерігається зростання настроїв на користь європейської інтеграції, і вже в березні йшлося про можливість подачі заявки на вступ до Європейського Союзу. Як повідомляли місцеві ЗМІ, це може статися вже восени, і це є особисте бажання прем'єра Нікола Пашиняна. Раніше Вірменія також призупинила свою участь в Організації договору про колективну безпеку (ОДКБ) і натякнула на можливість виходу з цього альянсу. Адже навіщо залишатися в союзі, який не підтримав свого члена під час конфлікту за Нагірний Карабах, а Москва ще й закликала Єреван прийняти умови супротивника?

Внаслідок змін у сприйнятті друзів і ворогів, вірмени переоцінюють свої погляди, і, за словами вірменського політолога Армена Ованнісяна, соціологічні дослідження показують, що Росія тепер вважається одним із трьох основних противників (поряд із Туреччиною та Азербайджаном), тоді як число тих, хто виступає проти зближення з Заходом, зменшується. Законопроєкт "Про початок процесу вступу Республіки Вірменія до Європейського Союзу", ухвалений Національними зборами Вірменії 26 березня, отримав понад 52 тисячі підписів громадян перед поданням до парламенту. Проте варто зазначити, що цей документ має лише декларативний характер. У травні Нікол Пашинян відвідав Красну площу, щоб відзначити парад на честь "побєдобєсія", організований на підтримку Путіна.

Вірменія залишається в значній мірі залежною від Росії, зазначає Ігар Тишкевіч, політичний аналітик та фахівець з російських справ. Протягом тривалого часу Росія утримувала у своїх руках важелі впливу як на Вірменію, так і на Азербайджан через конфлікт навколо Нагірного Карабаху. Однак нинішнє загострення відносин не є випадковим: воно є частиною більшого контексту, що включає події в Азербайджані (де спостерігається справжній антиросійський протест) та в Туреччині. "Питання Нагірного Карабаху фактично вирішене (хоча і не так, як це хотілося б Вірменії, і все ще залишається відкритим) і це створює нові можливості для Вірменії та Азербайджану вести переговори про мирну угоду та кордони," - вказує експерт. "Якщо угода буде укладена, це зменшить вплив Москви на обидві країни." Наступним кроком для Вірменії після підписання угоди стане відновлення логістичних маршрутів для свого експорту.

Наразі ж як: з одного боку у країни - Грузія, де суттєво зріс вплив Росії, з іншого - Іран у післявоєнному стані, і - Азербайджан з Туреччиною, з якими є конфлікт. "Тож так чи інакше Єреван поки змушений зважати на позицію Росії, - говорить Тишкевіч. - Але мирна угода розв'язала б руки владі Вірменії у відбудові власного треку зовнішньої політики і економіки. І це остаточно - хай не відразу, років через 5 - може відірвати Вірменію від зони впливу РФ". Що для Кремля, звісно, неприпустимо. Під час війни за Нагірний Карабах у 2020 році РФ явно, за словами експерта, розраховувала, що в Єревані відбудеться зміна влади (а не розквіт антиросійських настроїв), та Пашинян встояв.

"І зараз може спробувати зміцнити свою владу і зменшити вплив проросійських сил, - зауважує Ігар Тишкевіч. - Росія реагує на це досить агресивно - з погляду на її інтереси це природно, бо вона втрачає цілу державу".

Є над чим замислитися. Напередодні арешту "бунтівників" у Єревані сталася подія, яка безумовно увійде в історію - Нікол Пашинян здійснив візит до Туреччини. Ще не так давно це здавалося абсолютно неможливим: контакт з країною, що активно підтримувала ворога Вірменії - Азербайджан. Не слід забувати й про геноцид вірмен, вчинений Османською імперією, який досі залишає гіркі спогади. Проте 20 червня вірменський прем'єр провів переговори з президентом Реджепом Таїпом Ердоганом, обговоривши питання взаємодії між державами, мирний процес та діалог у регіоні Південного Кавказу. Вони домовилися про нормалізацію відносин, і результати зустрічі залишили обидві сторони задоволеними. Отже, все можливе.

ВПЛИВ РОСІЇ - НАВ'ЯЗЛИВИЙ, АЛЕ "ЗОЛОТИЙ"

Зараз більшість експертів вважають, що Ніколі Пашиняну буде складно реалізувати свої плани, зазначає Сергій Данилов, заступник директора Центру близькосхідних досліджень. "Зменшити вплив не лише Росії, а й Росії через вірменську церкву — це дійсно нелегке завдання," — підкреслює він. "Церква є глибоко вкоріненим у культурі, історії та ідентичності вірмен інститутом, що має значний вплив і ресурси." Проте, церковні лідери не були готові до такого виклику, який розпочав прем'єр, визнаючи, що вони зазнають відвертої дискредитації. "Але я вважаю, що в нього є шанси," — додає він. "Це лише припущення, і справжня ситуація стане зрозумілою на виборах наступного року або під час вимірів популярності, які можуть показати вже у вересні, як громадяни реагують на дії Пашиняна."

Досі прем'єр-міністр наголошував на позитивних змінах в економіці Вірменії. І це не дивно, адже країна виграла від російського вторгнення в Україну, як зазначає Данилов. Завдяки цьому вдалося суттєво поліпшити бюджетні показники та зростання ВВП. Обсяги торгівлі з Росією зростали вражаючими темпами. Згідно з даними Державного агентства статистики Вірменії, у 2022 році товарообіг між цими країнами досяг 5,3 мільярдів доларів, а в 2024 році вже сягнув 16 мільярдів доларів, про що повідомляв Національний інститут стратегічних досліджень. "Це вражаючі показники для такої маленької країни", - зазначає Сергій. Зокрема, через Вірменію проходила торгівля російськими алмазами, що є значним ринком, оціненим приблизно у 6 мільярдів доларів. Росіяни проклали справжній "золотий шлях" через Вірменію після того, як у червні 2022 року США заборонили закупівлю золота з Росії. Відтоді до Вірменії імпортують золото на мільярди доларів, і зовсім не тому, що вірмени масово виготовляють золоті вироби. Насправді вони допомагають Росії уникнути західних санкцій на торгівлю золотом, як повідомляли у січні видання The Insider та Hetq.

Тепер Росія робитиме все можливе, щоб економічна ситуація Вірменії погіршилась, переконаний Сергій Данилов. "Обрізатиме економічні переваги, які вона отримала в результаті санкцій, накладених на Росію, - міркує він. - І досить важко буде Пашиняну з цим впоратися, але - побачимо, він виплутувався і зі складніших ситуацій (як от в результаті програшу у Другій Карабаській війні)".

Цікаво відзначити, що в Вірменії не відбулося жодних протестів на підтримку затриманих церковних діячів. Ніхто не вийшов на захист ієрархів церкви, включаючи не лише священиків парафій, а й єпископів. Навіть Католикос, верховний патріарх Вірменської апостольської церкви, не зміг залучити людей на підтримку. Таким чином, є ймовірність, що прем'єр може скористатися цією ситуацією, зазначає сходознавець.

НАМ ВИГІДНО ВСЕ, ЩО ВОРОГА РУЙНУЄ

Що матиме з південнокавказьких подій Україна? Зменшення впливу РФ на регіон, каже Ігар Тишкевіч. "Це фундаментальні ознаки її послаблення, - переконаний і Сергій Данилов. - Вкладаються в загальну картину програшу Росії в Сирії, Ірані й ці видимі ознаки слабкості тактично дуже допомагають Україні (навіть якщо потім РФ їх якось відіграє)". Від слабкого починають дистанціюватися, з ними не діляться ресурсами, РФ буде важче залучати союзників і впливати на них під час голосувань Генасамблеї ООН, пояснює він, називаючи події на Південному Кавказі знаковими.

На думку Ігара Тишкевіча, ці країни є складовою частиною великого глобального процесу, адже Росія поступово втрачає свій вплив у пострадянському просторі. Центральна Азія нині здебільшого перебуває під контролем Китаю, а не Росії, зазначає він. "Пам'ятаємо, як казахстанський президент Токаєв висловлював суперечливі думки про політику Путіна на публічних форумах у Росії, - підкреслює експерт. - Узбекистан вже давно інтегрований у китайську сферу впливу. Хоча він і відновлює відносини з Росією, але тепер як рівноправний партнер". Держави, такі як Киргизстан і Таджикистан, також все активніше шукають альтернативні центри сили. Південний Кавказ також втрачається, а спроби посилити присутність в Молдові виявилися невдалими. "Навіть Придністров'я, яке проголошує свою вірність Росії, не поспішає виконувати її вказівки, - зазначає Тишкевіч. - Кремль добився певних успіхів у Грузії, але побачимо, як це розвиватиметься далі".

Навіть Лукашенко намагається встановити незалежні відносини з Китаєм та США. Це свідчить про те, що вплив російської імперії, яка вже понад століття переживає занепад, поступово зменшується. Хоча цей процес ще не завершений, і Росія має можливість відновити свої позиції. "Особливо якщо війна в Україні призведе до серйозних компромісів з нашого боку", - зазначає експерт з питань Росії. - "Але наразі ситуація розвивається не за російським сценарієм".

Принаймні, це чудово, що на глобальному рівні стало відомо про наміри Москви впливати на політичні процеси інших країн через церковні структури.

Віце-президент Української Асоціації релігієзнавців, філософ Олександр Саган, зазначає, що вербування російським ФСБ духовенства інших церков є звичною практикою. "Це явище можна спостерігати в багатьох країнах – агенти впливу та прямі агенти працюють за цим сценарієм", – підкреслює він. Події, що відбуваються в Єревані, підтверджують, що українці давно вірно оцінили, яким чином московити реалізують свої ідеологічні цілі в Україні – через свою православну структуру. Якщо тепер про ідеологічний та політичний вплив Росії через релігійних лідерів говорять не лише в Україні, а й вірмени, це стає ще одним аргументом, що спростовує звинувачення в утисках релігійних спільнот в Україні.

На фоні арешту впливового архієпископа в Вірменії, позбавлення українського громадянства предстоятеля УПЦ МП, що ще тиждень тому могло виглядати як репресії, сьогодні сприймається просто як кроки, спрямовані на забезпечення національної безпеки, і не більше.