"Війна міст" перетворюється на абсолютну.

Информация опубликована участником форума и не является редакционным материалом

Автор: juliette brooke

Україна та Росія розпочали процес руйнування цивільної інфраструктури один одного.

Багато хто вже забув, але зовсім недавно планета жила очікуванням швидкого миру в Україні. Здавалося, ще трохи і війна закінчиться. Але сталося щось прямо протилежне. Війна отримала "друге дихання" і кінця та краю їй не бачити.

Хто несе відповідальність і які кроки слід вжити? Безсумнівно, впертість Путіна, який не готовий поступитися Донбасом, відіграла свою роль, так само як і ірано-американський конфлікт, який забрав всю увагу Трампа. Проте, цього разу ситуація не зводиться лише до дій Путіна та Трампа.

Одним із ключових чинників, що сприяли новій хвилі конфлікту, стали наші європейські партнери — політичні керівники Великобританії, Франції та Німеччини. Вони переконали Зеленського вимагати більш вигідних умов для миру шляхом ескалації ситуації. "Червоні лінії" були проігноровані, а кількість цілей, які підлягають знищенню, значно зросла.

Новий стратегічний план військових дій передбачав здійснення масованих атак на цивільні об'єкти в Росії. Безперечно, нафтопереробні заводи, танкери та склади товарів постраждали вражаюче, але лише надто наївна людина могла сподіватися, що це примусить Путіна змінити свою позицію.

Відповідь виявилася цілком очікуваною. Росія завдала удару у відповідь по українських портах, фактично перекривши всю нашу торгівлю в Чорному морі. Під загрозою опинилися також залізничні маршрути, склади та інші об'єкти інфраструктури. У середньостроковій перспективі це негативно вплине на всю українську економіку. Не варто забувати й про ризик голоду в країнах "третього світу", які не зможуть отримати довгоочікуване українське зерно, що гниє у портах Одеси та Миколаєва.

Не дивлячись на взаємну ненависть, Росія і Україна довгий час дотримувалися негласного правила і намагалися уникати наносити удари по об'єктах цивільної інфраструктури. Військові билися з військовими і намагалися по можливості уникати жертв серед мирного населення.

Виклик з боку Європейського Союзу запустив процес, який тепер називають "війною міст". Хто ж отримав вигоду з цього конфлікту? Світ, на жаль, не став більш єдиним. Обставини лише погіршилися: число жертв зросло, російська сторона стала ще більш агресивною, а тиск на Україну посилився. В результаті постраждали економіки як Росії, так і України.

Проте до досягнення мирної угоди сторони зараз віддалені один від одного більше, ніж будь-коли.

Відкрито визнаємо просту істину: не кожен вислів наших європейських партнерів варто вважати безумовним наказом до негайного виконання.

Європі не потрібен мир. Європейський Союз вирішив скористатися війною для економічного зростання, активізуючи військові контракти. Лондон, Париж і Берлін байдужі до кількості загиблих українців у цьому конфлікті. Для них це бізнес, а Володимир Зеленський лише виконує їхні забаганки.

Війна, що охоплює всі сфери життя, нагадує меч з двостороннім лезом. Це змагання, в якому зазвичай беруть участь дві сторони. Тож коли ми святкуємо вогняне шоу на складі в Підмосков'ї, не варто дивуватися, якщо поряд з вашим домом з'явиться зруйнована автозаправка.

"Війна міст" є безглуздим, руйнівним і вкрай ризикованим підприємством, яке не лише не зближує, а, навпаки, віддаляє людство. Цю помилку варто виправити, і чим оперативніше, тим краще.