"Я отримав багато нової інформації про свою тещу."

Суддя має слугувати взірцем безумовного дотримання законодавства та принципів верховенства права, а також виконання своєї присяги. Важливо також дотримуватись високих етичних стандартів, щоб підвищити довіру громадян до чесності, незалежності, об'єктивності та справедливості судової системи.

Стаття 1 Етичного кодексу суддів

В Україні триває процес відбору кандидатів на вільні посади в Конституційному суді. Після успішного завершення співбесід, на яких були обрані Сергій Різник і Алла Олійник, наразі залишаються 4 вакантні місця, що належать квотам Президента, Верховної Ради та З'їзду суддів. Крім того, ще 3 позиції стануть вільними 27 січня 2025 року.

Співбесіди із кандидатами на суддів КСУ проводить Дорадча група експертів (ДГЕ) - спеціальний орган у судовій системі України, що оцінює моральні якості та рівень професійної компетентності усіх кандидатів (на головному фото).

Наприкінці жовтня ДГЕ прослухала кандидатів на дві посади судді КСУ за квотою з'їзду суддів України. ZAXID.NET прослухав співбесіди із 8 кандидатами та коротко перказує їхню суть.

Проректор без наукового ступеню і з плагіатом

49-річний Олексій Вац є проректором з науково-педагогічної роботи та міжнародної діяльності Державного біотехнологічного університету, асистент кафедри права та європейської інтеграції. Утім досі Олексій Вац не отримав наукового ступеню.

В Біотехнологічному університеті Олексій Вац досліджував питання обліку та аналітичного забезпечення бізнес-управління в ритейлі. У рамках цієї теми він разом із колегами підготував три наукові статті. В одній з них науковці ДГЕ виявили три абзаци, які були повністю запозичені з іншої колективної монографії. Олексій Вац визнав факт плагіату.

Не менш захоплюючим моментом у біографії кандидата стала його діяльність на посаді голови виборчої комісії під час виборів ректора Державного біотехнологічного університету, які відбулися в грудні 2021 року. Тоді перемогу здобув народний депутат від партії "Слуга народу" Андрій Одарченко. Троє інших кандидатів висловили обвинувачення у фальсифікації результатів голосування. Основні зауваження з їхнього боку стосувалися продовження часу голосування до 18:00, хоча відповідно до ухвали Кабінету Міністрів, голосування мало проходити з 9:00 до 15:00. Крім того, були заяви про примусове видалення з виборчих дільниць членів комісій та спостерігачів під приводом проведення кварцування приміщень. У відповідь на запитання членів ДГЕ Олексія Ваца щодо звинувачень у фальсифікаціях, він зазначив, що жодне з аргументів опонентів не знайшло підтвердження в суді.

"Були свідки, які щось бачили, наводили матеріали, які їм хтось прислав. Звідки? Хто? Жодного прізвища... Вибачте, навіть не смішно", - прокоментував кандидат на посаду судді КСУ.

Відповідаючи на запитання щодо того, чи вважає він, що вибори відбулися без жодних порушень, Вац сказав: "Цілком впевнений".

Андрій Одарченко, ректор університету, виїхав з України через Румунію після того, як 21 листопада 2023 року йому було висунуто підозру у спробі підкупу Мустафи Найєма, який на той момент очолював Державне агентство відновлення та розвитку інфраструктури України. Одарченко намагався підкупити Найєма, пропонуючи хабар у криптовалюті за допомогу в отриманні фінансування з фонду ліквідації наслідків збройної агресії Росії для ремонту університетських будівель. Після цього його оголосили у міжнародний розшук.

Цікаво відзначити, що під час виборів 2020 року Олексій Вац також намагався отримати місце у Харківській міській раді, представляючи партію "Слуга народу". Раніше, у 2015 році, він балотувався від політичної сили "5.10". Проте в обох випадках його спроби виявилися безуспішними.

Експерти також виявили невідповідності в декларації про доходи, оскільки Олексій Вац не вказав, що його мати користується квартирою, а також не зазначив свою адвокатську практику.

28 жовтня Олексій Вац самостійно вирішив вийти з процесу конкурсного відбору.

Пастор євангельської християнської церкви "П'ять хлібів" і заниження вартості квартир

Денис Гриценко працює адвокатом у юридичній фірмі "Альянс". 14 лютого 2024 року він заснував євангельську християнську церкву "П'ять хлібів" в Україні та прийняв пасторські обов'язки.

Члени Державної грошової експертизи виявили, що в деклараціях про доходи Дениса Гриценка неодноразово зазначено занижену вартість нерухомості, яку він купував або продавав. Наприклад, у 2011 році він придбав квартиру площею 21 квадратний метр за 4575 доларів. Проте, відповідаючи на запитання членів ДГЕ, Гриценко зізнався, що реальна вартість цього житла становила 15 тисяч доларів.

Денис Гриценко. Изображение: ДГЕ.

"Ймовірно, це зроблено з метою уникнути податкових зобов'язань," - зізнався Денис Гриценко, зазначивши, що ініціатором цього виступив саме продавець.

"Саме так відбувається в нашій державі. Це звичайна практика для простих людей, які не мають коштів на нові покупки", - пояснював кандидат на посаду судді КСУ після того, як визнав, що продаж ще однієї квартири також пройшов за заниженою вартістю.

У 2015 році Гриценко отримав від матері іншу квартиру, а в договорі дарування було прописано, що вартість квартири становить 100 тис. грн. Цього разу занижену вартість квартири Гриценко пояснив бажанням заплатити менше за послуги нотаріуса, які залежать від ціни житла.

Сім'я Гриценка, яка складається з дружини та двох синів, 11 і 17 років, з 2022 року мешкає за кордоном. Спочатку вони оселилися в Польщі, а згодом переїхали до Великої Британії. До них приєдналася також теща Гриценка. У грудні 2023 року він оформив посвідку на проживання у Великій Британії, пояснивши це необхідністю відвідувати родичів та церкву в Кенті. Коли його запитали, чому він не отримав візу для поїздок до Британії, Гриценко зауважив, що це "не реально". Він регулярно відвідує Великобританію кожні 3-4 місяці, щоб побачитися з родиною та служити в місцевій церкві. Хоча англійську мову він не знає, для спілкування з місцевими жителями Гриценко користується послугами перекладача, яким є його дружина або її сестра, що також має посвідку на проживання та час від часу відвідує Великобританію.

Члени Державної групи експертів також запитали про причини виїзду Гриценка за межі країни. Він пояснив, що раніше звертався до Церкви християн віри євангельської з проханням про виїзд, після чого його запит надходив до Державної служби з етнополітики та свободи совісті, яка, в свою чергу, координувала дії з прикордонниками. Однак тепер, за словами Гриценка, йому більше не потрібно буде проходити цю процедуру, оскільки з липня 2024 року його дружина має статус особи з інвалідністю.

ДГЕ також акцентувала увагу на тому, що Гриценко, виконуючи обов'язки директора юридичної фірми протягом п’яти років, не подав фінансову звітність до ДПІ, що врешті-решт призвело до закриття цієї компанії судом. Гриценко виправдався відсутністю комунікації з власницею та низькою активністю фірми, проте це не звільняє його від обов'язку щодо звітності.

Відповідаючи на запитання щодо можливого конфлікту між вимогами Конституції України та його біблійними переконаннями, Гриценко зазначив, що у такому випадку він готовий піти з посади судді Конституційного Суду.

Кандидат, який отримав нові відомості про свою свекруху.

Співбесіду із Владиславом Костенком, суддею Ковпаківського районного суду міста Суми члени ДГЕ почали із автомобілів. Матір Костенка, не маючи водійських прав, у 2010 році придбала і оформила на себе кросовер Kia Sportage (2008 р.в.). Судячи з відповідей кандидата, машину придбали за гроші батька, який на той час був підприємцем-пенсіонером і матері на прохання самого Владислава Костенка. Цим же авто Костенко-молодший користувався упродовж 10 років. У 2020 році матір Костенка оформила право власності на ще одне авто - придбаний на аукціоні у США Nissan Rogue 2016 р.в. Цим автомобілем теж користувався суддя. Згодом Костенко переоформив право власності на Nissan, але знову не на себе, а на дружину. У 2019 році мама судді купує ще одне авто - Mercedes A140 вартістю майже 28 тис. грн. Навесні 2023 році донька Костенка отримала права водія. Тоді ж донька почала користуватись цим автомобілем, який належить її бабусі.

Владислав Костенко. Снимок от ДГЕ.

Члени ДГЕ також відзначили, що в період з 2015 по 2019 рік суддя вказував на значні доходи, але абсолютно не відображав заощаджень у своїх деклараціях. Владислав Костенко пояснив, що всі зароблені кошти витрачав на повсякденні потреби та подорожі, тому на накопичення у нього не залишалось нічого.

Костенко володіє науковим ступенем кандидата юридичних наук. У 2021 році він успішно захистив свою дисертацію, присвячену темі "Гарантії соціального забезпечення суддів в Україні".

"Дякую вам за можливість поділитися своїми думками. Сподіваюся, що зміг відповісти на всі поставлені запитання. Я отримав цінний досвід і дізнався багато нового про тещу, зокрема про її власність на ділянках, про що раніше не знав", - підсумував Владислав Костенко після співбесіди. Здається, інформація про майно тещі стала відома під час діяльності ДГЕ, що передувала цій зустрічі.

"Після того, як я пройшов одне інтерв'ю, вирішив більше не брати участі в них."

Під час інтерв'ю з 61-річним Михайлом Смоковичем, головою Касаційного адміністративного суду у Верховному Суді, члени ДГЕ звернули увагу на процес приватизації квартир, які він отримав від держави. Суддя має три квартири: дві в Луцьку та одну в Києві. Спочатку у 2002 році Смокович отримав чотирикімнатну квартиру в Луцьку, коли працював там суддею. У період з січня по березень 2004 року він змінив місце реєстрації, але продовжував проживати в цій квартирі, в той час його родина приватизувала квартиру, надану державою. Кандидат пояснив зміну прописки тим, що площа, зазначена в чеках на приватизацію, перевищувала площу його квартири, тому він вирішив виписатися, щоб зберегти право на приватизацію іншого житла.

Михайло Смокович. Зображення ДГЕ.

Проте Морін О'Коннор зазначила, що в грудні 2003 року, за кілька місяців до процесу приватизації, Верховна Рада призначила Смоковича суддею Вищого адміністративного суду України. Таким чином, він вже тоді мав уявлення про те, що переїде до Києва і отримає ще одну квартиру. У свою чергу, Смокович заперечив, що у нього були такі наміри.

У травні 2007 року Смокович отримав у користування чотирикімнатну квартиру площею 143 м² у Києві. Суддя вказав у декларації не лише дружину та двох дітей, але й свою матір. Ця квартира стала найбільшою серед усіх 12, які були надані суддям Вищого адміністративного суду в той час. Проте, насправді, матір Смоковича проживала за іншою адресою. У 2009 році суддя здійснив приватизацію цієї квартири.

Дружина Смоковича пропрацювала в Генеральній прокуратурі понад десять років. У 2019 році, коли в Україні розпочалася велика реформа, спрямована на очищення прокуратури, вона відмовилася від проходження переатестації, внаслідок чого була звільнена. Незабаром після цього, колеги її чоловіка, київські прокурори, почали оскаржувати результати атестацій, а суддею в цих справах став Михайло Смокович. Як зазначила членкиня ДГЕ Моррін О'Коннор, більшість рішень, ухвалених Смоковичем, були на користь прокурорів Генпрокуратури, де працювала його дружина. Члени ДГЕ звернули увагу кандидата на те, що він не вдався до самовідводу під час розгляду цих справ.

Смокович не заявляв про самовідвід навіть під час розгляду справ, в яких однією зі сторін виступала Держаудитслужба, очолювана Аллою Басалаєвою. У 2021 році він був науковим керівником під час захисту дисертації Басалаєвої. Смокович не вважає, що існує конфлікт інтересів у розгляді таких справ.

Член ДГЕ Ярослав Романюк звернув увагу Смоковича на ще одну цікаву сторінку з його біографії. Йдеться про призначення одного з суддів Великої палати Верховного Суду України. Смокович визнав, що у 2023 році відтермінував вибори судді до Великої палати. Таке рішення він мотивував бажанням створити нібито рівні можливості для всіх, хто хоче спробувати себе на цих виборах. Однак Романюк нагадав Смоковичу про інтерв'ю, яке той дав у цей період і в якому повідомив, що делегуватиме у Велику палату суддю Кривенду. Смокович заперечив, що говорив таке журналістам, але визнав, що він висував, підтримував і агітував за цього кандидата. "Після того, як я пройшов одне інтерв'ю, вирішив більше не брати участі в них.", - заявив кандидат.

Смокович також є учасником розслідування Державного бюро розслідувань, яке стосується незаконної перереєстрації земельної ділянки в центрі Києва, що відбулася в червні 2023 року. Відповідно до отриманих даних, Смокович нібито діяв за вказівкою тодішнього голови Верховного Суду Всеволода Князєва, намагаючись оформити цю ділянку на Верховний Суд з метою подальшого будівництва житлових приміщень.

Суддя, що виконував свої обов'язки, використовуючи російську мову.

Сергій Медюк, суддя Центрального районного суду в Миколаєві, змушений був навести аргументи на виправдання своїх рішень, ухвалених російською мовою у 2011-2012 роках. Він зазначив, що на той момент законодавство про судоустрій дозволяло оформлення судових актів російською, і це було проханням сторін справи. Коли ж кандидату нагадали про вимоги Цивільно-процесуального кодексу, що передбачають складання рішень українською мовою, суддя зізнався, що йому не вистачало професійного досвіду і визнав, що використання російської мови в документах було помилковим. Однак подібні випадки мали місце й у 2015-2016 роках, коли він знову складав тексти судових рішень у кримінальних справах російською. На свою підтримку Медюк послався на положення КПК 1950 року та на рішення Миколаївської обласної ради від 2012 року, яке надавало російській мові статус регіональної (проте це рішення було скасовано судом у 2021 році). Хоча в той час діяв закон "Про засади державної мовної політики", суддя пояснив, що намагався складати рішення російською, аби учасники процесу могли їх зрозуміти. "Так сталося, і я не можу це пояснити," - підсумував він.

Сергій Медюк. Зображення ДГЕ.

Члени ДГЕ виявили шість справ щодо керування автомобілем в стані алкогольного сп'яніння, які були розглянуті суддею Медюком. Усі ці справи були закриті через закінчення термінів давності — водії були визнані винними у нетверезому водінні, проте жоден не поніс покарання. Суддя пояснював, що забезпечити присутність усіх учасників процесу в суді виявилося складно. Експерти залишилися в недоумінні, чому суддя не зміг своєчасно розглянути справи, незважаючи на відсутність сторін.

Також суддя не змін дати чіткої відповіді щодо будинку у селі Покровка на Кінбурзькій косі (сьогодні окуповане), який нібито збудували батьки дружини. Він плутався у датах закінчення будівництва - за версією судді це сталось у 2008 році, до того, як Медюк почав працювати суддею. Хоча в експлуатацію будинок ввели у 2016 році. Але пригадати вартість будівництва цього будинку зі слів судді, батьки його дружини не можуть.

Коли ж члени ДГЕ запитали кандидата про джерела походження коштів на купівлю у 2012 році авто Hyundai Tucson і про те, що сукупний дохід з 1998 до 2008 років не дозволяв йому придбати таке авто, Медюк відповів, що нелегально підпрацьовував на вихідних, щоб забезпечити сім'ю. При цьому суддя не декларував дохід від такої діяльності.

Кандидат не зміг чітко пояснити ситуацію стосовно придбання двох квартир, які батьки його дружини купили.

Професорка, яка отримує 12 тисяч гривень на місяць.

Оксана Солдатенко. Изображение предоставлено ДГЕ.

Оксана Солдатенко займає посаду професорки на кафедрі правознавства в Полтавському університеті економіки і торгівлі. Увагу членів ДГЕ привернули задекларовані нею активи на суму 55 тисяч доларів та 40 тисяч євро. Однак у 2021 році ці показники знизились до 10 тисяч доларів і 20 тисяч євро. Солдатенко пояснила це зменшення витратами на сімейну подорож до США та закупівлею будівельних матеріалів для ремонту її квартири в Ірпені. Вона працює на 0,75 ставки на своїй кафедрі, і члени ДГЕ зацікавились, як професорка встигає виконати 400 годин роботи в університеті при такій завантаженості всього за один-два робочі дні на тиждень. Професорка зазначила, що її графік дійсно дуже насичений. Також вона додала, що її зарплата складає 12 тисяч гривень, і їй цього цілком вистачає.

Жінка, що прибула на співбесіду поїздом.

Як і в іншого кандидата Сергія Медюка, у судді Шосткинського міськрайонного суду Сумської області Олени Прачук було виявлено справи, пов'язані з керуванням автомобілем у нетверезому стані, які вона закрила через закінчення термінів давності. Загалом таких справ у судді налічується 20. Це означає, що, незважаючи на визнання водіїв винними, вони уникали покарання за п'яне водіння. Суддя, за чутками, не встигала розглядати ці справи вчасно.

Олена Прачук. Фото ДГЕ

Суддя також розглянула справу, пов'язану зі стягненням аліментів з чоловіка її племінниці. Олена Прачук зазначила, що коли цю справу призначили їй, вона не помітила, що заявниця є її родичкою, і тому не вказала на можливий конфлікт інтересів, не подаючи заяву про самовідвід.

Члени ДГЕ зазначили, що під час отримання освіти в галузі психології на заочній формі навчання суддя лише раз взяла відпустку для участі в сесії. Суддя пояснила, що змогла поєднувати навчання і роботу. Проте ситуація із справами про водіння в нетверезому стані не підтверджує цю версію. Вартість навчання суддя покривала власним коштом, а на співбесіду з представниками ДГЕ прибула потягом.

Олена Прачук одночасно кандидує на суддю КСУ та суддю апеляційного суду. Коли її запитали, яку посаду вона обере, якщо переможе на двох конкурсах одночасно, кандидатка не змогла відповісти.

Кандидат з гаражем

Олександр Ткаченко. Зображення Державної геодезичної експертизи.

Олександр Ткаченко, який раніше обіймав посаду судді господарського суду Миколаївської області, вдруге бере участь у конкурсі на посаду судді Конституційного Суду України, але отримав негативну оцінку. Як і під час попереднього відбору, члени ДГЕ знову підняли питання "гаражної справи", в якій він був замішаний. Більш детальну інформацію можна знайти тут. Цього разу співбесіда тривала трохи більше 25 хвилин, і прогнозувати її результат не важко.

Кандидатка, яка вже понад 13 разів намагалася звернутися до судді Конституційного Суду України.

Наталія Денисенко, заступниця керівника Управління порівняльно-правового аналізу - завідувачка відділу порівняльних досліджень Правового департаменту Секретаріату КСУ також вдруге за цей рік бере участь у конкурсному відборі на суддю КСУ. Загалом, за її словами, вона вже взяла участь у понад 13 конкурсах на суддю КСУ.

Наталія Денисенко. Зображення ДГЕ.

У своєму мотиваційному листі Наталія Денисенко підкреслила, що багато конкурсів на посаду судді Конституційного Суду України фактично виконували роль лише декорації для справжнього відбору. Вона зазначила, що звичайні юристи, які самостійно досягли успіхів у своїй кар'єрі без підтримки впливових родичів або покровителів з політичних кіл, часто не мали жодних шансів зайняти високі позиції у керівних структурах держави.

У інформаційно-аналітичному звіті Наталії Денисенко було виявлено елементи плагіату.

Of course! Please provide the text you'd like me to make unique.

Ви можете знайти інтерв'ю з Олексієм Вацом, Денисом Гриценком, Владиславом Костенком та Михайлом Смоковичем на YouTube, перейшовши за цим посиланням.

Співбесіди із Сергієм Медюком, Оксаною Солдатенко, Олександром Ткаченком, Наталією Денисенко можна переглянути на YouTube за посиланням.

Of course! Please provide the text you'd like me to make unique.

Згідно з інформацією, наданою "Реанімаційним Пакетом Реформ", на даний момент Конституційний Суд України функціонує з 14 суддями, тоді як для його повноцінної роботи необхідно 18. Відповідно до статті 10 Закону № 2368-VIII, Суд має право здійснювати конституційне провадження, лише якщо в його складі наявні щонайменше 12 суддів. Для прийняття рішення Великої палати КСУ необхідно щонайменше 10 голосів. Таким чином, існує ризик, що у разі незаповнення хоча б однієї суддівської вакансії до кінця січня 2025 року, Суд може втратити свою повноважність, оскільки загальна кількість суддів зменшиться до менш ніж 12.