Ядерна гонка 2.0: як Путін та Трамп підштовхують світ до нової ескалації напруженості.

Через дії Путіна і Трампа низка країн у світі збільшують увагу до ядерної зброї як однієї з гарантій безпеки. Чому це важливо в контексті України, як Європа планує використовувати власну ядерну зброю та де у світі можуть з'явитися нові ядерні арсенали - читайте в матеріалі журналіста РБК-Україна Романа Кота.

Зміст може бути перефразований як "Структура" або "Суть". Якщо ви маєте на увазі конкретний контекст, будь ласка, уточніть, щоб я міг запропонувати більш точний варіант.

"Було б чудово, якби всі відмовилися від ядерної зброї", - заявив президент країни з одним з найбільших ядерних арсеналів у світі. Ці слова, які висловив Дональд Трамп 6 березня під час зустрічі з журналістами, звучать досить парадоксально. Проте, на жаль, його дії поки що ведуть до протилежного результату.

Зростаюча кількість американських партнерів починає обдумувати можливість створення власного ядерного арсеналу, усвідомлюючи, що за часів Трампа союзницькі зобов'язання США можуть бути непередбачуваними. Трамп не раз підкреслював, що не має наміру захищати країни НАТО, які не витрачають на оборону принаймні 2% від свого ВВП.

Це трапляється в обставинах, коли збройна агресія проти інших держав знову стала реальністю. Старий світовий порядок остаточно був знищений Путіним, який напав на Україну, а також Трампом, який обрав вести переговори з Путіним замість того, щоб притягти агресора до відповідальності. Крім того, висловлювання Трампа про наміри захопити Гренландію та Панамський канал відрізняються від планів Путіна лише тим, що поки що не втілені в життя.

Існує кілька надійних стратегій для захисту від зовнішніх загроз: зміцнення власного оборонного потенціалу, перетворення країни на критично важливий елемент світової економіки (як це зробив Тайвань) або ж згадування про застаріле, але все ще актуальне, ядерне озброєння часів Холодної війни. До цього шляху вже звернулися Північна Корея, Іран, Ізраїль, Індія та Пакистан. Проте, з поверненням Трампа до Білого дому, число потенційних держав, що можуть володіти ядерною зброєю, зростає.

"Це значний ризик, хоча його важко точно оцінити. У найгіршому випадку кілька країн, розташованих поблизу Китаю, Росії та, можливо, Ірану, можуть прагнути отримати ядерну зброю, якщо дійдуть висновку, що більше не можуть покладатися на Сполучені Штати для забезпечення своєї безпеки, - сказав РБК-Україна Джон Кейвс, старший науковий співробітник "Вісконсинського проекту з контролю над ядерним озброєнням" - організації, що базується у Вашингтоні та займається моніторингом ядерних програм у світі.

На думку Кейвса, численні країни володіють розвиненими технологіями та промисловими можливостями, а також мають досвід у реалізації цивільних ядерних програм.

"Проте існують і контрастні обставини, наприклад, тривале дотримання принципів нерозповсюдження, а також ймовірність превентивних ударів чи санкцій, які можуть відштовхнути деякі уряди від наміру отримати ядерну зброю," - підкреслив він.

Це має безпосередній, але різноманітний вплив на національну безпеку України. Щодо ядерної зброї, наразі можна виділити дві основні тенденції. Їх можна яскраво проілюструвати на прикладах з Європи та Близького Сходу.

25 березня вранці над Францією злетіли десятки військових літаків, які облетіли всю країну та виконали пуски ракет ASMP-A, оснащених ядерними боєголовками. У рамках військових навчань "Poker-2025-1" французькі ядерні носії Rafale B, винищувачі Rafale і Mirage, а також повітряні танкери A330 MRTT відпрацьовували техніки прориву протиповітряної оборони та завдання ударів по потенційному ворогу.

Хоча такі навчання відбуваються регулярно, чотири рази на рік, цього разу у них була своя особливість. Вони проходили не вночі, а вдень. Ця новація є показовою на тлі заяв французького керівництва щодо розширення своєї "ядерної парасольки" на інші країни Європи.

"Я вирішив розпочати стратегічні дискусії про забезпечення безпеки всього континенту за допомогою нашої ядерної арсенали", - повідомив президент Франції Емманюель Макрон 5 березня в своєму зверненні до народу. Пізніше Міністерство закордонних справ країни уточнило, що ядерна зброя слугує для захисту "життєво важливих інтересів французької нації", що також має європейський аспект. При цьому французька ядерна зброя призначена виключно для стримування.

Багатофункціональний винищувач Rafale (зображення: Getty Images)

На сьогоднішній день на території Європи все ще присутня ядерна зброя Сполучених Штатів. Як повідомляє The New York Times, адміністрація Дональда Трампа таємно запевнила своїх союзників у збереженні "ядерної парасольки". Однак дії Трампа свідчать про те, що він може дуже швидко змінити свою позицію. Саме тому ідею спільного використання ядерної зброї, запропоновану Францією, вже підтримав майбутній канцлер Німеччини Фрідріх Мерц. За інформацією Politico, Данія та Польща також готові долучитися до обговорення цієї ініціативи.

Однак для ефективного ядерного стримування необхідно мати кілька ключових елементів. Зокрема, важливо переконати Росію в тому, що Франція та Європа дійсно здатні до використання ядерної зброї, зазначила Поліна Сіновець, директорка Центру з питань нерозповсюдження ядерної зброї при Одеському національному університеті в інтерв'ю РБК-Україна.

"У Росії склалося певне враження, що французи лише говорять, а європейці, в цілому, не мають рішучості і покладаються лише на США. Це не зовсім так, але, на мою думку, Франції потрібно докласти зусиль, щоб змінити цей стереотип," - зазначила Сіновець. Вона також підкреслила, що союзники Франції повинні вірити в готовність Парижа їх захистити, а також у те, що Росія усвідомлює цю підтримку.

Отже, в цій галузі необхідні комплексні заходи для переходу від американських ядерних арсеналів до французьких та британських, зазначив в інтерв'ю РБК-Україна експерт Національного інституту стратегічних досліджень Олексій Їжак.

"Це не так просто, як виглядає, сказати, що літак приземлився на аеродромі. Він повинен бути розміщений у захищеному ангарі, поруч з ним мають бути організовані склади ядерних боєприпасів, які повинні переміщатися між базами, щоб противник не міг виявити їхнє місцезнаходження", - підкреслив Олексій Їжак.

Позитивна новина полягає в тому, що немає необхідності вигадувати нові механізми – достатньо внести корективи в існуючі.

Наразі США розміщують свою ядерну зброю в кількох країнах Європи, що є членами НАТО. Це Італія, Німеччина, Бельгія, Нідерланди, а також Туреччина. Це відбувається в рамках програми Nuclear Sharing (ядерного обміну), яка по-суті, є системою двосторонніх домовленостей.

Ядерні арсенали знаходяться під наглядом Сполучених Штатів, але в разі потреби можуть бути використані спільно з союзниками. Точна кількість американських ядерних боєголовок та їхній стан залишаються невідомими, проте за оцінками Федерації американських вчених (FAS), приблизно 100 боєголовок B61-12 можуть бути розміщені.

Щороку восени НАТО організовує ядерні військові маневри під назвою "Steadfast Noon" (Стійкий полудень), щоб відпрацювати можливості використання ядерних арсеналів. Ці навчання включають різноманітні сценарії, які зосереджуються на застосуванні тактичної ядерної зброї, проте реальне її використання не передбачено. Це своєрідна симуляція, що має на меті вдосконалення процедур та налагодження комунікації між підрозділами.

Головним завданням навчань є оцінка координації між країнами-учасницями, забезпечення готовності ядерних сил НАТО та демонстрація спроможності альянсу захищати своїх членів. У цьому процесі беруть участь не лише ті держави, на території яких розташовані ядерні арсенали США. Наприклад, у 2024 році в навчаннях взяли участь понад 60 літаків з 13 країн НАТО, а також близько двох тисяч військовослужбовців.

Еммануель Макрон на урочистому заході, присвяченому запуску нового французького атомного підводного човна "Suffren", 2019 рік (зображення: офіційний Instagram президента Макрона)

На практиці процес переходу від американської ядерної зброї до альтернативних варіантів включає кілька ключових складових. По-перше, необхідно встановити нові двосторонні угоди.

"Крім того, необхідно розглянути питання процедури, щоб замінити наявну ядерну зброю та інфраструктуру, яка наразі контролюється американськими військами - літаками F-16, F-18 і F-35 з бомбами Б-61, на альтернативу, таку як Rafale з ракетами ASMP-A", - підкреслив Олексій Їжак.

Найзручніше реалізувати ці плани на основі французьких військових сил. Щодо залучення Великої Британії, яка також є ядерною державою, виникає ряд ускладнень. Ця країна не входить до складу Європейського Союзу і має більш тісні зв’язки з Америкою. Більш того, ядерний арсенал Великої Британії значною мірою залежить від підтримки США. Приблизно 260 ядерних боєголовок знаходяться на підводних човнах, оснащених балістичними ракетами Trident II D5, які обслуговуються американськими фахівцями.

У Франції, за словами Їжака, достатньо власних ядерних боєголовок. А за оцінками Сіновець, збільшення їх кількості таки необхідне, адже в нових умовах вони мають захищати куди більшу територію. Як повідомляє Defence Express, 240 бойових зарядів TN75 потужністю у 110 кт та нових TNO потужністю 100 кт. Вони встановлені у балістичні ракети M51 на чотирьох атомних підводних човни класу Le Triomphant. Також є 54 боєголовки TNA потужністю 100-300 кт, встановлені у надзвукові ракети ASMP-A, які несуть літаки Rafale.

Однак існує серйозна проблема: Франція та Велика Британія не мають в арсеналі достатньої кількості ядерних боєголовок низької потужності. "Американські бомби мають варіативну потужність, що коливається від кількох кілотонн до п'ятдесяти. Росія завжди усвідомлює, що така зброя може бути використана в будь-який момент на полі бою", - зазначив представник видання Їжак. "Тим часом французькі та британські сили не володіють боєголовками з потужністю нижче ста кілотонн. Хоча зменшити потужність боєголовок технічно можливо, це все ще потребує реалізації".

Згідно з оцінками Олексія Їжака, реалізація цих змін може відбутися у відносно короткі строки. Для коригування процедур може знадобитися близько року, проте ці нововведення потрібно буде відпрацювати під час навчань. Що стосується зменшення потужності боєголовок, цей процес також може зайняти порівняно невеликий проміжок часу. Водночас експерт зазначає, що деякі ініціативи в цій області могли бути розпочаті значно раніше, ніж було оголошено Макроном, тому результати можуть з'явитися швидше, ніж очікувалося.

Коли мова йде про конструктивний підхід і можливе стримування агресора в Європі, на Близькому Сході ситуація може бути зовсім іншою: ядерна зброя тут може сприяти збільшенню хаосу. Ключовою проблемою в цьому випадку є Іран і його ядерні амбіції.

Країна поки що не має ядерної зброї, однак доволі близька до цього. Як писало РБК-Україна, послаблення іранської мережі стримування/нападу на Близькому Сході спонукало радикально налаштовану частину еліти в Ірані до створення ядерної зброї як єдино можливого засобу захисту від нападу ззовні.

На даний момент немає інформації про те, що остаточне рішення було ухвалено. Проте у звіті МАГАТЕ за лютий зазначається, що запаси збагаченого урану в Ірані суттєво зросли. "Іран є єдиною країною без ядерного арсеналу, яка збагачує уран до рівнів, що викликають у мене серйозне занепокоєння," - підкреслив генеральний директор МАГАТЕ Рафаель Гроссі 26 лютого.

В останні роки ряд країн Близького Сходу, таких як Саудівська Аравія, Єгипет і Туреччина, виявили інтерес до можливого розвитку ядерної зброї. Це стало предметом обговорень у ЗМІ та публікацій у відомих аналітичних центрах. Крім того, до цього списку можна додати держави, що не належать до регіону, зокрема Південну Корею та Японію. Однак, на сьогоднішній день, така ініціатива може призвести до більших проблем, ніж вигод. Ядерна зброя, хоч і надає певні переваги, супроводжується значними витратами, економічним тиском і ризиком санкцій з боку США, а також залежністю від закордонних технологій.

Проте ядерний Іран здатен ініціювати ланцюгову реакцію, після якої інші держави опиняться в ситуації, коли їм доведеться або самостійно розвивати ядерну програму, або ж зіткнутися з загрозою з боку Ірану. Останній, маючи ядерну потужність, може відчувати себе безнаказаним і, ймовірно, стане більш агресивним у своїй зовнішній політиці. Це явище, безумовно, підживлюється прикладом Росії, яка періодично висловлює погрози застосування ядерної зброї.

Публічний показ ракетоносія Simorgh в Тегерані (зображення: Getty Images)

Враховуючи всі ці фактори, Трамп знову почав тиснути на Тегеран, закликаючи його відмовитися від намірів щодо створення ядерної зброї. Це включає введення санкцій та спроби вплинути на Іран через посередництво інших держав.

У цьому контексті виникає український аспект. Як повідомляють джерела РБК-Україна в українських владних колах, нещодавно Трамп почав асоціювати питання України з іранською ситуацією під час своїх переговорів з Росією. Ідея полягає в можливих компромісах з боку США щодо України в обмін на те, що Росія, у свою чергу, вплине на Іран стосовно його ядерної програми. У Кремлі вже висловили готовність до такого розвитку подій.

"Росія готова надати свої корисні послуги Вашингтону, Тегерану та всім, хто виявляє інтерес", - зазначив у бесіді з виданням "Международная жизнь" 1 квітня заступник міністра закордонних справ РФ Сергій Рябков.

Та якими б не були обіцянки, на практиці Кремль мало що може. "Здається, Росія на даний момент не має великих важелів впливу на Іран. Вона не є основним економічним партнером для Ірану і навряд чи стане таким, оскільки економіки двох країн не є взаємодоповнюючими з точки зору торгівлі: обидві покладаються на експорт енергоносіїв",- зазначив РБК-Україна Джон Кейвс.

Він зазначив, що Москва могла б розглянути можливість збільшення постачань звичайних озброєнь до Ірану в обмін на відмову Тегерана від ядерної зброї, але залишається невідомим, чи прийме Іран таку пропозицію.

Разом з тим, використання Росії як посередника між США та Іраном несе для Америки цілу низку ризиків. "Сполученим Штатам слід остерігатися того, що Росія виступає посередником у непрямих переговорах, оскільки будь-які повідомлення, що надходять через Москву, ймовірно, будуть фільтруватися, щоб служити російським інтересам, можливо, за рахунок інтересів Ірану, чи Америки, або обох", - підкреслив Кейвс в коментарі виданню.

У той же час, практика демонструє, що Трамп може ігнорувати як оцінки аналітиків, так і інформацію від своїх розвідок, тривалий час залишаючись у стані ілюзій стосовно Путіна. Наприклад, щодо закінчення війни Росії в Україні, президент США почав усвідомлювати справжні наміри Путіна лише нещодавно, після того як російські удари по Україні продовжилися, незважаючи на оголошене енергетичне перемир'я.

З кінця березня відносини між Сполученими Штатами та Іраном стали особливо напруженими. Президент Трамп вдався до жорсткої риторики, навіть натякаючи на можливість військового удару по іранських ядерних об'єктах. У той же час, на авіабазу "Дієго-Гарсія" в Індійському океані були перекинуті бомбардувальники B-2, які мають стелс-технології та здатні нести найпотужніші бомби США. Іран сприйняв ці дії як серйозну загрозу, тому активізував свої збройні сили, перевівши їх у стан бойової готовності.

Британське видання Daily Mail, посилаючись на джерела в Тель-Авіві, інформує про можливу участь Ізраїлю в майбутньому нападі на Іран. Проте, така ситуація може призвести до появи нових джерел нестабільності на Близькому Сході, що, в свою чергу, відверне увагу Сполучених Штатів, зокрема, від ситуації в Україні.

Ситуація в Європі та на Близькому Сході демонструє, що ядерна зброя може мати як позитивні, так і негативні наслідки. В умовах загрози з боку агресора вона може слугувати засобом стримування, що надає певну впевненість у тому, що Росія не наважиться атакувати європейські країни, які стали надійним тилом для України. Проте питання розширення "ядерної парасольки" на територію України залишається відкритим. Як і з питанням вступу України до НАТО, Європа наразі не готова до активного використання військової сили проти агресора.

Однак у цій галузі існує потенціал для співпраці з європейськими партнерами НАТО. Україна вже де-факто інтегрована в східний фланг альянсу. Це також може стосуватися окремих елементів ядерного стримування, що, звичайно, можливе лише після завершення військових дій.

Йдеться про спільні зусилля у галузі далекобійних ударних систем, на які потенційно можуть бути встановлені ядерні боєголовки. В Європі вже виявлено інтерес до цієї теми. Окрім того, важливою залишається співпраця в сфері обміну розвідувальною інформацією.

Це за умови, що режим непоширення ядерної зброї збережеться і ядерні амбіції Ірану вдасться стримати. Якщо Трамп зазнає невдачі, це ще раз покаже, що агресори можуть бути безкарними.

У ситуації, коли режим непоширення ядерної зброї зазнає краху, Україні та іншим державам відкриваються нові можливості розвитку подій. Президент України Володимир Зеленський не раз підкреслював, що ядерна зброя може стати альтернативою гарантіям безпеки, які надає вступ до НАТО. Варто зазначити, що останнім часом аналогічні висловлювання почали з'являтися і з боку Польщі.

"Ми володіємо необхідними матеріалами та технологіями, а поляки мають підтримку НАТО, зацікавленість, американські літаки та розвинену військову інфраструктуру", - підкреслила Поліна Сіновець у своєму інтерв'ю.

На даний момент ми ще не наблизилися до такого сценарію, однак з кожним кроком Трампа це стає дедалі більш ймовірним. Цей аспект, безперечно, варто врахувати.