Київ через три місяці відповів на "нафтові" санкції Москви і запровадив спеціальні мита на дизельне пальне та скраплений газ з Росії. ЕП дізналась, кого найбільше зачепить це рішення, і як можуть відреагувати АЗС.
Кабінет міністрів через три місяці після запровадження Росією обмежень на експорт нафтопродуктів вирішив відповісти агресору.
У четвер стало відомо про введення з 1 серпня спеціального мита на постачання дизельного пального та скрапленого газу. При цьому обмеження на "дизель" стосуються лише постачань трубопровідним транспортом.
Запровадження санкцій за транспортним принципом в уряді пояснюють необхідністю знизити маржу трейдера-імпортера, яка перевищує ринковий рівень. Неофіційно у Кабміні кажуть, що рішення повинно вдарити по прибутковості компаній, які преса пов'язує з оточенням майбутнього нардепа Віктора Медведчука.
На думку експертів, Росія не забариться з відповіддю і не виключений варіант з повною зупинкою постачань в Україну. Розуміють це і в уряді. Там прогнозують, що відповідь "прилетить" до 25 липня.
Останні російські обмеження суттєво не вплинули на ресурсне наповнення ринку, але дозволили мережам АЗС підвищити ціни на бензин та дизельне пальне в середньому на 1,5-2 грн за літр і заробити надприбутки. Знижувати ціни трейдери почали тільки через два з половиною місяці.
Крім принциповості, за цим рішенням можуть стояти і бізнес-інтереси. Зокрема, Ігор Коломойський не раз добивався запровадження мит на імпорт пального, однак не зміг це зробити ні за часів Януковича, ні за часів Порошенка.
Кулуарна боротьба за санкції
Уперше про намір запровадити спеціальні мита на російські товари стало відомо 15 травня. Про це повідомило Мінекономіки, яке й розробляло документ. У початковій версії постанови, яку має ЕП, мова йшла про мито на імпорт дизельного пального з Росії в розмірі 2% від його митної вартості.
Мито планували застосовувати на обсяг річного імпорту — 2,5 млн тонн. При перевищенні цього обсягу розмір мита хотіли збільшити до 25%. За поточного рівня постачань 25-відсотковим митом обкладалося б десь 200 тис тонн ресурсу.
Проект затвердили і відправили на триденне доопрацювання: урядовцям не вистачило двох місяців, щоб узгодити усі спірні моменти.
3 квітня, на 50-й день після ухвалення рішення, ЕП звернулася до Кабміну та Мінекономіки з проханням прокоментувати затримку з публікацією постанови. Редакція отримала таку відповідь: не всі сторони надали свої зауваження, тому фінального тексту рішення нема і постанова ще не набула чинності. Як виявилося пізніше, увесь цей час в кулуарах йшла затяжна боротьба лобістів "за правки".
Фінальне рішення ухвалили лише через 65 днів і воно суттєво відрізняється від початкового. Документ досі не опублікований — деталі постанови розкрив представник президента в уряді Андрій Герус.
За його словами, з початкового проекту зникла квота 2,5 млн тонн на рік щодо дизельного пального. Зате урядовці вирішили підвищити ставку мита удвічі. З 1 серпня пропонується запровадити мито на рівні 3,7%, з 1 жовтня — 4%. На скраплений газ мито з серпня становитиме 1,75%, з 1 жовтня — 3%.
"Дизельне" мито вводиться тільки на трубопровідний транспорт, а залізничні та морські постачання вирішили не чіпати. "Не пригадую практики введення мита за транспортною ознакою", — каже експерт консалтингової групи "А-95" Сергій Куюн.
Герус пояснює, що таке мито повинне зняти неринкову маржу трейдера-імпортера, яка виникала через логістичні та інші причини. "Типова ринкова маржа у крупному гурті становить 10-12 дол за тонну, а на поставках трубопровідним транспортом — 35-40 дол", — каже представник президента.
Про яких саме трейдерів, які заробляють надприбутки, тут йдеться?
Хто "сидить на трубі"
Основним каналом постачання дизельного пального в Україну є нафтопровід "Самара — Західний напрямок". Недавно компанія "Прикарпатзахідтранс", яка експлуатує українську ділянку труби, отримала нового мажоритарного власника. 51% фірми викупив непублічний білоруський бізнесмен Микола Воробей.
До цього компанією через швейцарську International Trading Partners AG володів громадянин Німеччини Анатолій Шеффер, якого преса пов'язує з оточенням Медведчука. Контрактує пальне в Росії компанія Proton Energy ізраїльського бізнесмена Нісана Мойсеєва, який має дружні стосунки з Медведчуком.
Розливає пальне в Україні фірма Wexler Group Петра Белза. Її преса теж пов'язує з Мойсеєвим та Медведчуком. Белз заявляв, що має дружні та ділові стосунки з Мойсеєвим, бо купує у нього пальне, а зв'язок з Медведчуком назвав вигадкою.
Саме Wexler є найбільшим імпортером за цим напрямком, однак послугами нафтопроводу користуються й інші визнані на ринку пального гравці — ОККО та WOG. Так, за чотири місяці 2019 року через цю трубу в Україну надійшло 645,7 тис тонн дизельного пального. Лідером є Wexler з об'ємом 269 тис тонн.
ОККО Віталія Антонова отримала 171 тис тонн, WOG Степана Івахіва та Сергія Лагура — 67 тис тонн. Загалом послугами труби користуються майже 30 компаній.
ЕП звернулася до трійки найбільших імпортерів з проханням прокоментувати, чи підтримують вони запровадження мит і як ініціатива позначиться на цінах на АЗС. "Ми утримаємося від будь-яких коментарів, поки не побачимо повного тексту офіційного документа", — відповіли у прес-службах ОККО та WOG.
У Wexler Group повідомили, що поважають і виконують рішення українського уряду. Водночас, заявили у компанії, розрахунки, на яких базувалося рішення, некоректні або такі, що робилися на неправдивих даних.
"На ринку нема "надринкової" маржі на дизельне пальне, що постачається трубопровідним транспортом", — кажуть у Wexler.
У фірмі додали, що група завжди тримала мінімальні ціни на ринку і мала мінімальну маржу. "Мусимо визнати, що в разі введення мита 3,75% Wexler не зможе втримати ціни на попередньому рівні", — зауважили в компанії.
Податок на кишені споживачів
З питанням про наслідки від запроваджених мит ЕП звернулася і до експертів.
"Жодних економічних розрахунків під цим рішенням нема. Чи рахував хтось економічний ефект від російських санкцій і відповіді на них України? Цим не займалося ні Міненерго, ні Мінекономіки. Хто отримає від цього преференції і чи отримає взагалі, сказати важко", — каже експерт Геннадій Рябцев.
На думку Геруса, запровадження мит повинно привести завищену маржу трейдера до ринкових рівнів. "Усі трейдери будуть в рівних умовах. Підвищувати ціни окремий імпортер не зможе, бо відразу піде заміщення ресурсу з альтернативних джерел: Білорусь, ЄС, поставки морем", — стверджує представник президента.
За його словами, державний бюджет України додатково отримає близько 2 млрд грн на рік, а на роздрібні ціни на заправних станціях це не вплине.
Рябцев з ним не погоджується: "Від цього рішення програють споживачі. Різниця буде закладена в роздрібну ціну. Ніхто з російських постачальників не постраждає", — каже він.
На думку Куюна, зростання цін до відповіді Росії очікувати не варто.
"У грошах 4-відсоткове мито — це близько 25 дол на тонні або 60 коп на літрі. Таке підвищення ціни роздрібні мережі здатні "проковтнути" непомітно. Частину мита може взяти на себе і постачальник, щоб зберегти обсяги поставок", — заявив він.
Аналітик вважає, що найбільший ризик — зупинка Росією усіх постачань.
"Тут питання принципу. Партія війни в російській верхівці, зокрема ФСБ, давно виступає за припинення поставок енергоносіїв в Україну, але поки що сильніша поміркована позиція. Мета — мати важіль впливу на Україну", — додає Куюн.
Як впровадження мита може вплинути на розстановку сил на ринку? Експерт припускає, що російський продукт, обсяг якого на ринку становить 40%, може зникнути у віддалених південних регіонах, де продажі стануть неприбутковими.
"Морські постачання здатні відвоювати 5% ринку. Трейдери можуть спробувати диверсифікувати ризики і збільшити закупівлі білоруського продукту. Однак менше 30% ринку за росіянами не залишиться у будь-якому випадку", — прогнозує Куюн.
Фізкульт-Приват
На узгодження деталей та внесення змін до "санкційної" постанови уряду знадобилося понад два місяці. З чим пов'язана така затримка? Напередодні на справжні причини пролив світло керівник Митної служби Максим Нефьодов. Він заявив, що протягом цього часу йшла затяжна боротьба в кулуарах.
"Є лобісти з різних сторін, які розтягують цей текст на шматки і намагаються щось у нього вписати або викреслити", — підкреслив чиновник в четвер, за кілька годин до оголошення рішення про санкції.
Підтверджує його слова Куюн: "Йшла боротьба між прихильниками і противниками антиросійських мит", — каже він. За його даними, у червні в процес вклинилася сторона новообраного президента, яка була за обмежувальні заходи.
Якщо згадати, що група "Приват" Коломойського не раз намагалася ввести квоти на безмитний імпорт бензину і дизелю з РФ та Білорусі, то все стає на свої місця.
Серед аргументів — "підтримка вітчизняного виробника", "диверсифікація джерел постачання", "турбота про споживачів", "захист національних інтересів" і "зниження залежності від пального з країни-агресора".
Тільки у 2018 році таких спроб було дві. Перша була безуспішною, щодо другої остаточне рішення ще не ухвалене.
Добивалася запровадження мит група "Приват" і за часів Януковича. У 2011-2012 роках "Укртатнафта" та компанія ТНК-ВР ініціювали розслідування проти імпорту нафтопродуктів з Білорусі з метою введення мит у розмірі 132 євро за тонну. Ця спроба теж не увінчалася успіхом: комісія Мінекономіки відмовила виробникам.
Мита справді здатні вирішити частину проблем групи "Приват". Розуміють це і конкуренти "Привату". "За цим рішенням уряду простежується зрозумілий інтерес однієї бізнес-групи з дніпропетровським корінням", — неофіційно каже представник однієї з компаній-імпортерів.
"Труба жорстко конкурувала з морськими і залізничними поставками, але тут важливіші саме морські поставки, бо до 80% перевалок контролює та сама бізнес-група. Про це свідчить і те, що мито можуть запровадити винятково на трубопровідні поставки російського дизельного пального", — додав співрозмовник.
Дивним формулювання щодо дискримінації трубопровідних поставок здається й Куюну. "Це відкриває простір для юридичних фантазій. Однак документ поки не опублікований, і мої джерела вважають, що можливі сюрпризи", — підсумував він.
#Нефть и газ #санкции #Россия #дизельное топливо
