Харків - Ігор Терехов займає посаду мера міста з 21 листопада 2021 року, але фактично виконує обов'язки очільника Харкова ще з 17 грудня 2020 року. Протягом останніх п'яти років, з яких чотири припадають на час повномасштабного вторгнення Росії, він активно керує містом. Проєкт "Донбас Реалії" (частина Радіо Свобода) зустрівся з мером на фоні чуток, що народний депутат Ярослав Железняк вважає Ігоря Терехова одним із можливих кандидатів на посаду прем'єра після відставки уряду. 14 липня Верховна Рада проголосувала за відставку прем'єр-міністерки Юлії Свириденко та всього її кабінету, підтримавши це рішення 258 голосами. Два дні до цього президент України Володимир Зеленський оголосив про кадрові зміни в уряді, а 16 липня Верховна Рада затвердила Сергія Корецького на посту прем'єр-міністра.
Спілкуємося з мером в його простому кабінеті, де панує стримана атмосфера — на столі кілька стільців, а також прапори Харкова та України. Ігор Терехов виглядає зовсім невимушено в темно-синьому поло, прикрашеному кількома браслетами на зап'ясті. Під час бесіди він з усмішкою зізнається, що вже не пам'ятає, як зав'язувати краватку.
Якою є ступінь руйнувань Харкова, які кошти виділяються на відновлення пошкоджених будівель, чому в місті діє безкоштовний транспорт, і як це прифронтове місто змогло вистояти під постійними атаками з боку Росії? Про ці питання йдеться в інтерв'ю Ігоря Терехова для Донбас Реалії.
Спілкування відбулося в контексті підготовки програми "Донбас Реалії". Це стислий варіант інтерв'ю.
Шановний пане Терехов, ситуація з "шахедами", FPV-дронами та ударними безпілотниками в Харкові стала значно активнішою. Чи можете ви поділитися інформацією про те, наскільки зросла кількість обстрілів у місті? Чи стало життя тут складнішим, чи, можливо, ситуація покращилася?
- КАБи також, балістика також. Дійсно, починаючи з першого дня війни, Харків перебуває практично під постійними обстрілами. І, на жаль, всі види зброї, які є [у Росії], були у Харкові. За винятком "Орєшніка", як ми розуміємо.
На жаль, Харків перебуває під постійними обстрілами. Якщо взяти динаміку, то за минулий місяць ми мали 146 "прильотів", як ми зараз кажемо.
Буває по-різному насправді. Буває більше, буває менше, але практично кожен день ми перебуваємо під обстрілами.
В останній час активно обговорюється питання необхідності додаткового захисту для Харкова, зокрема систем протиповітряної оборони та інших засобів безпеки. Чи вдалося уникнути розголошення важливих деталей і, тим не менш, знайти способи стабілізувати ситуацію та створити певний рівень захисту навколо міста?
По-перше, це надзвичайно важке завдання, і знайти універсальний рецепт одразу для всього просто неможливо. Наш супротивник постійно вдосконалює свою техніку, і зараз ми маємо справу з зовсім іншими засобами, ніж ті, що були на початку конфлікту.
Раніше, як я згадував, використовувалися КАБи та "іскандери", але сьогодні основна частина озброєння складається з "шахедів", зокрема, реактивних "шахедів", FPV-дронів і дронів на оптоволоконних системах зв'язку, які здатні долати відстані до 40 кілометрів.
Тобто вони удосконалюють свою зброю. І потрібно удосконалювати захист теж. Сьогодні так, ми потребуємо зовсім інших рішень: і технологічних рішень, і інженерних рішень. І для нас дуже важливо, щоби наші люди, які цим займаються, це і військові, і інженери, не стояли на місці, а весь час удосконалювали протиповітряну оборону.
Патriot також має велике значення для нас, але ворог намагається його знищити, і ми це добре усвідомлюємо, адже відстань до лінії фронту та кордону з Росією є досить короткою. Необхідне комплексне вирішення цієї проблеми.
Отже, ми виявляємо деякі рішення, і ви можете помітити, що без них Харків виглядав би зовсім інакше, а життя в місті розвивалося б в абсолютно іншому руслі.
Ми вживаємо значних заходів для захисту: наша система протиповітряної оборони знищує безліч цілей, ми постійно ведемо моніторинг ситуації і впроваджуємо нові рішення. На жаль, не можу поділитися всіма деталями.
Проте щодня ми докладаємо зусиль у цьому напрямку. Моя команда спільно з військовими та інженерами прагне забезпечити, щоб Харків продовжував існувати, функціонувати та іноді відпочивати, тобто аби життя в умовах війни було більш-менш комфортним.
Які масштабні знищення зазнало місто протягом років активних бойових дій? Чи вдалося щось відновити, і чи має це взагалі сенс, якщо місто постійно піддається обстрілам?
Розглянемо спочатку завершення вашого запитання — чи має це значення. Безумовно, має. Це абсолютно необхідно. Не можна просто сидіти склавши руки, адже люди все це спостерігають. Коли вони бачать, як ми відновлюємо та відбудовуємо, це створює відчуття життя, емоційність нашого міста, нашої нації, нашої України. Це надзвичайно важливо, особливо для тих, хто був змушений залишити свої домівки через втрату житла.
Щодо руйнувань, нажаль, приблизно 14 тисяч споруд зазнали ушкоджень або були знищені, з них близько 10 тисяч – це житлові будинки. Серед них як багатоповерхові, так і приватні, що означає суттєві втрати в житловому секторі.
Понад 160 тисяч жителів Харкова опинилися без своїх осель, позбавлені даху над головою.
Чи вдалося [щось відновити]? Так, з 2022 року ми активно займалися відновленням. За цей період нам вдалося відновити близько 4 тисяч житлових будинків. Деякі з них мали лише незначні ушкодження і тому швидше повернулися до нормального стану. Інші все ще перебувають у процесі відновлення.
Існують обмежуючі чинники. Перший з них – фінансові ресурси. Сьогодні ми не лише покладаємося на власні кошти, але й на державні. На жаль, наразі не отримали жодної гривні. І все, що ми робимо, фінансуємо виключно за рахунок власних ресурсів.
Наш бюджет має гармонійний баланс, і ми постійно прагнемо його зберігати, оскільки він орієнтований на соціальну підтримку. Проте, ми також виділили кошти на відновлення та підтримку військових. Це наш обов'язок, і ми вважаємо за потрібне надавати їм допомогу, незважаючи на всі виклики.
Ще одне важливе питання стосується кадрів та людських ресурсів. Адже, як ви знаєте, нині чимало людей стають на захист нашої землі, охороняючи нас. Лише в наших комунальних службах більше тисячі працівників, які сьогодні зі зброєю в руках служать у Збройних Силах України, захищаючи як наше місто, так і всю країну.
Саме хотів дізнатися про чисельність населення — чи існує якась інформація про те, скільки людей покинули Харків, а скільки з них повернулися згодом. Я чув, що є й такі випадки. Чи правда, що населення Харкова значно зменшилось?
По-перше, слід зазначити, що насправді кількість була значно більшою, адже ми враховували лише 200 тисяч студентів, які не потрапили в цю статистику. Дехто включався в облік, а дехто – ні, проте в цілому ситуація залишалася невизначеною.
Крім цього, ми мали приблизно 100-150 тисяч мешканців Харківської області, які приїжджали на робочий тиждень у Харків, тут перебували, жили в квартирах чи гуртожитках, а на вихідні виїжджали, і вони ж теж не обліковувались.
Тобто, якщо взяти повністю, то . Це ми бачили з перевезень метрополітену і за іншими показниками, які дають об'єктивну картину.
Відзначаючи старт конфлікту в березні 2022 року, 350 тисяч осіб змушені були залишити свої домівки.
Я досі пам'ятаю ті безмежні черги, коли ми допомагали евакуювати людей. Потяги, в яких люди, з вологими очима, говорили: "Ми повернемося, ми тримаємося, ми разом". Я глибоко усвідомлюю цю ситуацію — вони рятували свої життя, життя своїх родин і дітей, і я з великою повагою ставлюся до їхніх вчинків.
Але потім, коли був контрнаступ, вдалий контрнаступ [Сил оборони], і У вересні 2022 року Сили оборони внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини. 11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона. від кордону з містом Харковом, практично до кордону з Україною, почалось чотири хвилі повернення.
Повертаються і з інших областей, і з Європи повертаються. І це чудово. Це чудовий, добрий знак, я вітаю всіх, хто повертається.
Проте сьогодні ми маємо ще один важливий фактор. Мені не до вподоби слово "фактор", але кількість вимушених переселенців... Ці люди опинилися у складній ситуації, залишившись без домівки, особистих речей, а часто й без документів. Проте вони свідомо обрали Україну своєю новою батьківщиною і вирішили оселитися в нашому місті.
Це лише стосується Харківської області, чи йдеться про всю територію?
Ні, зовсім не так. Це стосується як Донецької, так і Луганської, Запорізької, Херсонської областей, а також районів активних бойових дій і деокупованих територій, де не залишилося нічого. Мова йде також про Куп'янщину, Мовчанщину та Золочів — і це лише щодо Харківської [області].
Я б хотів обговорити з вами економічну ситуацію в прифронтовому Харкові. Яким чином місто функціонує в таких складних умовах? Які джерела наповнюють міський бюджет? На жаль, багато магазинів закриваються, але при цьому міський транспорт продовжує працювати — харківське метро безкоштовне; вулиці прибирають, і місто залишається чистим. Як вдається зберігати цей баланс?
Ми підтримуємо баланс завдяки міському бюджету. Щодо підприємців, я щасливий, що ми не зупиняємось на досягнутому, а навпаки, у нас з'являються нові фізичні особи-підприємці. Це має велике значення.
- Харків, я знаю, що має цілу програму, як перемістити важливі об'єкти під землю. Це і школи, і дитячі садочки. Як ці питання зараз вирішуються? Які плани і які перспективи?
Безперечно, ми стали піонерами, коли запустили проект, відомий як "метрошкола", як його назвали журналісти. Це було обумовлено необхідністю. І справді, ми не мали іншого виходу, адже усвідомлювали, що дітям потрібно отримувати освіту. Проте навчати їх у традиційних школах ми не могли, оскільки
І тоді зародилася така ідея, щоб зробити в метро, переобладнати станцію метрополітену під школу. Дуже багато людей з недовірою до цього ставилися. Я пам'ятаю, що я об'їжджав всіх батьків, всі батьківські комітети, були збори. Я їм презентував це, казав, буде так, так, так, але така недовіра була. Казали, давайте спочатку ви зробіть, хтось піде, а потім ми побачимо. А потім, коли побачили - жодного вільного місця вже немає.
Проте проектно-кошторисну документацію так і не було створено. Я добре пам'ятаю свій візит до віцепрем'єр-міністра, відповідального за відновлення України. Я звернувся до нього з проханням: «Давайте навчимо дітей, необхідно розробити відповідні програми».
Він каже: «Розробляйте, а ми згодом оцінемо та затвердимо». Я ж відповідаю, що часу обмаль і пропоную діяти. Слід зазначити, що він активно підтримав цю ініціативу. Ми приступили до розробки, і вони швидко сертифікували всі необхідні документи. В результаті, ми стартували будівництво і згодом збудували першу підземну школу в Україні.
Пізніше до нас завітали представники з Запоріжжя, і ми презентували їм наші проєкти. Завдяки цим розробкам у Запоріжжі розпочали будівництво, а також інші міста долучилися до цієї ініціативи. На сьогоднішній день ми вже збудували дев'ять підземних навчальних закладів, кожен з яких має свої унікальні особливості. Наразі ми працюємо над реалізацією десятої, великої підземної школи, що є для нас надзвичайно важливим кроком.
Розпочали зведення першого в Харкові [підземного] дитячого садка, справжнього закладу для дітей. Це абсолютно новий підхід. Насправді, це зовсім інший проект. Окрім цього, у нас є кілька інших цікавих ініціатив та рішень, які...
Росія часто завдає ударів по об'єктах культурної спадщини. Нещодавнім прикладом цього є атака на художній музей у Харкові. Як ви вважаєте, чому вони обирають такі важливі місця для своїх атак?
- Від початку війни вони ж б'ють не тільки по людях, не тільки по об'єктах критичної інфраструктури, але ж вони б'ють і по храмах, б'ють і по музеях, і по бібліотеках. Вони хочуть зламати нас. Вони хочуть зруйнувати нашу ідентичність. Вони хочуть, щоб ми не були нацією, щоб у нас не було спадщини, щоб у нас не було культури, щоб у нас не було історії. Це дуже важливий виклик.
Ми повинні захистити, прежде всього, свою спадщину, культуру, ідентичність і відстоювати інтереси нашої нації.
Російська влада не раз висловлювала наміри організувати так звані буферні зони в прикордонних регіонах України. Як ви вважаєте, які наслідки це може мати для Харкова, і які дії слід вжити, щоб цьому запобігти?
- Я вже неодноразово відповідав на це питання чи схоже. Не важливо, чого хоче наш противник, важливо, як нам протидіяти цьому. І завдяки нашим військовим, завдяки нашим партнерам сьогодні я впевнений, що ми витримаємо, і я впевнений, що ми досягнемо миру.
Є одне надзвичайно важливе питання — харківські автозаправні станції, які в даний час піддаються знищенню з боку Росії.
Не лише харківські.
- Ми розглядаємо ситуацію не лише в Харкові, але зосереджуємося саме на цьому місті. Які, на вашу думку, цілі супротивника? Чого він прагне досягти і які можуть бути наслідки його дій? Які можливі способи протидії цьому?
Щодо протидії, існує деяке рішення, яке наразі тестується. Я впевнений, що у нього є потенціал для успіху. Детальніше не можу повідомити. Що стосується цілей, ви можете помітити, що по всій Україні [Росія] свідомо атакує автозаправні станції.
Це певне залякування людей. І ми чудово розуміємо, що його мета (противника - ред.) сьогодні - зробити так, щоб люди тремтіли, щоб люди казали, ой-ой-ой, ай-ай-ай, жах-жах-жах. Насправді такого немає. Ви ж бачите, що в Харкові немає ніякої паніки, ніякого дефіциту палива.
Навпаки, об'єднана сконцентрованість і бойовий дух. І це дуже важливо для харків'ян, для Харкова, взагалі для України.
Інша мета полягає в тому, щоб усунути наявність пального. Якщо пального не буде, ви можете зрозуміти, що це призведе до розриву ланцюга постачання, необхідного для функціонування суспільства: служби екстреної допомоги, пожежні автомобілі, комунальні організації та громадський транспорт.
Сьогодні надзвичайно важливо залишатися разом. Незважаючи на всі дії нашого супротивника та його спроби завдати шкоди нашим заправним станціям, ми повинні якомога швидше відновлювати та відбудовувати все, що було зруйновано.
До речі, ви казали про безкоштовний проїзд в місті Харкові - так, ми сьогодні зберігаємо безкоштовний проїзд і в метрополітені, і в автобусах, і в тролейбусах, і в трамваях. Важко? Так, важко, але це необхідно. Бо людина, яка отримує 3,5 тисячі гривень пенсії і крапка, вона ж не може сьогодні дозволити собі дуже багато речей. І взагалі, наш метрополітен - це основне укриття, як можна брати кошти за це.
Незалежно від думок інших чи критичних зауважень, варто запитати самих людей, чи є це необхідним. Я переконаний у цьому, і моє глибоке переконання залишиться незмінним.
Після закінчення війни ми будемо шукати способи забезпечити безкоштовний проїзд для харків'ян, які зазнали жахів конфлікту. Ми будемо прикладати всі зусилля для цього. Я помічаю, що сьогодні, і це правда, вартість енергоносіїв і транспортних послуг зростає.
Скажіть мені, будь ласка, як людина, яка отримує 3,5 тисячі гривень на місяць, може дозволити собі У Києві з 15 липня 2026 року набули чинності нові тарифи на разову поїздку в комунальному транспорті. Проїзд у метро, автобусі, трамваї, тролейбусі та фунікулері тепер коштує 30 гривень.? Скільки ж вона наїздить? Чи потрібно, щоб вона пішки ходила? Ну ми що, нелюди?
Яким чином війна трансформувала Харків протягом чотирьох років повномасштабного конфлікту?
Знаєте, я дійсно змінилася. Дуже змінилася. Це мій біль, величезний біль, коли бачиш знищені будівлі, закриті школи, лікарні, дитячі садки, і весь північний район Салтівки. Це справжня трагедія, коли ти їдеш туди і спілкуєшся з людьми, які втратили свої домівки, залишившись абсолютно без нічого... Це надзвичайно важко, справді дуже важко.
Як змінилися люди? Ми стали чутливіше ставитись один до одного. Ми стали допомагати, ми стали єдиною родиною, без всякого єдиною родиною. І що б не сталося, я дуже хочу, щоб ми зберегли такі стосунки, щоб ми були єдині, щоб ми бачили наше місто як найкраще в світі, і Україну теж як найкращу в світі.
Яким чином війна вплинула на ваше життя?
Не пам'ятаю, як правильно зав'язати краватку.
Чи ви зараз більше схильні до кежуал стилю?
А як же інакше? Іноді, коли відбувається якийсь важливий захід, я одягаюся відповідно. Але, на жаль, забув про це.
Що сприяє стійкості Харкова?
- Віра. Віра в нашу країну, віра в людей, віра в Збройні сили. І стійкість. Стійкість харків'ян, адже не випадково Харків вважається столицею незламності України. Якщо Харків зникне, то й Україна втратить свою силу. Це я можу стверджувати з упевненістю.
Ми будемо триматися, адже наші дії спостерігають інші. Ми досягаємо неймовірного! Наші військові здійснюють подвиги, комунальні служби виконують важливу роботу, пожежники, медики, бригади швидкої допомоги та волонтери – всі вони вносять свій внесок. Ми єдині, і коли ми разом, ми стаємо нездоланними.
- Пане Терехов, враховуючи ваші 12 липня президент України Володимир Зеленський зустрівся з мером Харкова Ігорем Тереховим. не можу вам не поставити це питання, бо воно, я думаю, дуже турбує багатьох харків'ян, але спитаю коректно. Станом на зараз, Ігор Терехов залишається мером Харкова?
Ігор Терехов є міським головою Харкова.
(Цей матеріал підготувала Світлана Кузьменко перед його публікацією)
#
