Кремль використовує страхи Європейського Союзу: як міграційні потоки та бот-мережі можуть завдати шкоди Україні.

Росія дедалі частіше експлуатує чутливі питання, такі як нелегальна міграція та історичні суперечки між сусідніми країнами, щоб вплинути на європейські суспільства. Це призводить до зміни політичного ландшафту в Європейському Союзі та зменшення підтримки України в її протистоянні війні.

Міграційний фронт

Поки російські збройні сили намагаються втомити Україну на фронті, Кремль веде ще одну, не менш важливу війну — інформаційну. Основна мета цієї кампанії полягає не лише в підриві репутації Києва, а й у створенні розколу в європейських суспільствах через найбільш чутливі та емоційні питання.

Однією з них уже багато років залишається нелегальна міграція.

Європейська служба зовнішніх дій (EEAS), Єврокомісія та уряди держав-членів ЄС не раз підкреслювали, що Росія регулярно застосовує інформаційні кампанії з метою розколу громадської думки, посилення недовіри до демократичних інституцій та загострення суперечностей між країнами Європейського Союзу.

Один з найзначніших прикладів нещодавніх подій — це ситуація, що склалася навколо іспанського анклаву Сеута, розташованого на півночі Африки. Різке збільшення числа марокканців, які незаконно перетнули кордон, швидко стало основною темою в європейських новинах. В той же час соціальні мережі заполонили різноманітні відео, фотографії та повідомлення про нібито "катастрофічний крах" європейської політики щодо мігрантів.

Представники Європи також підкреслювали, що такі кризи стають мішенню для інформаційних маніпуляцій дуже швидко, незалежно від того, хто їх ініціює.

Правда, наразі відсутні офіційні докази того, що саме Росія організувала прорив у Сеуті. Натомість є достатньо підстав говорити про активне використання Кремлем події для посилення антимігрантських настроїв через мережі проросійських медіа та акаунтів у соціальних мережах.

Водночас така стратегія не є новою, і з неї постійно виглядають російські "вуха". Варто згадати, що раніше Росія активно сприяла інформаційній кампанії під час міграційної кризи на кордоні Білорусі з Польщею та країнами Балтії, де нелегальна міграція фактично перетворилася на засіб гібридного тиску на Європейський Союз.

Унікальною рисою цих кампаній є те, що вони нечасто викликають кризу "з нуля". Замість цього, вони активно використовують вже наявні проблеми, посилюючи страхи серед населення.

"Я думаю...,на цьому фоні буде побудована не одна передвиборча кампанія. Так, Санчес (прем'єр Іспанії Педро Санчес - ред.) - він лівий, він соціаліст, це зрозуміло. Але він у цьомусенсі, ну, як би виходить,ізгой в Європі. А ось загалом правий поворот очевидний", - підсумовує тривожний вектор українська журналістка Лариса Волошина в інтерв'ю Ігорю Яковенку.

Фактор України

Іншою сферою інформаційного впливу Росії є Польща, яка стала однією з ключових союзниць України після початку широкомасштабної війни.

Польські спецслужби та Міністерство закордонних справ неодноразово інформували про російські інформаційні кампанії, які мають на меті зіпсувати відносини між Польщею та Україною. Однією з основних цілей цих акцій є формування уявлення про те, що українські біженці є загрозою для економіки Польщі, ринку праці та соціальної системи.

Окремі дослідження соціальних мереж також свідчать про активне використання бот-мереж для масового поширення антиукраїнських повідомлень, штучного збільшення їхнього охоплення та формування ілюзії широкої суспільної підтримки радикальних позицій.

Кремлівська пропаганда зазвичай використовує історичні травми, що існують між цими двома народами, прагнучи зобразити Польщу та Україну як природних ворогів.

Саме з цієї причини польські урядові органи не раз підкреслювали, що Росія прагне не лише дискредитувати Україну, але й послабити довіру польських громадян до політики їхнього власного уряду щодо підтримки Києва.

Однак такі інформаційні кампанії виявляються надзвичайно дієвими навіть у межах Європейського Союзу, особливо в контексті економічних викликів, інфляції, кризи у сфері житла та підвищення вартості життя. У цій ситуації навіть невелике інформаційне впливання може суттєво радикалізувати певні групи виборців.

Це відкриває можливості для політичних сил, які базують свої кампанії на закликах до боротьби з міграцією, зменшення соціальної допомоги для іноземців або перегляді підтримки України.

Загальною характеристикою подібних інформаційних кампаній є бажання Кремля перекладати провину за всі значні події на Україну.

Саме в такому контексті у російському інформаційному просторі поширювалися твердження після повідомлень про можливий замах на російського генерала Олександра Чайко у московському ресторані італійської кухні Balzi Rossi.

Нагадуємо, що загадкова жінка-кур'єр принесла командувачу російських ВКС "сюрприз" на честь ювілею. Вибухнувши, він забрав життя близько п'яти людей і завдав поранення більше ніж десяти особам.

2 серпня посольство Росії в Італії випустило безглуздий коментар стосовно вибуху в ресторані. Вони заявили, що цей інцидент нібито був спровокований українськими властями з метою залякати італійців, які працюють у Росії, мовляв, "щоб продемонструвати їм, що вони також можуть опинитися під загрозою".

Однак міністр закордонних справ Італії Антоніо Таяні миттєво спростував цю російську заяву, як повідомило видання ANSA у понеділок, 3 серпня.

Таяні назвав твердження російського МЗС "колосальною брехнею".

"Чому українці повинні лякати італійців, коли наша держава виступає на підтримку Києва?" — висловив він свою думку.

Алещо ж станеться, якщо російські інтриги будуть вдалими? І після приходу до влади в Європі проросійських правих Україна не зможе встоятипроти російської агресії, бо не отримає належної підтримки від ЄС?

"Початок цього шляху всі бачать - на Донеччині. А де кінець? Він теж страшенно очевидний: українські війська в авангарді спільної з бурятами армії, які роз'яснюють полякам, наскільки ті були неправі", - пише з цього приводу координатор групи "Інформаційний спротив" Олексій Копитько у соцмережі.

Проте не слід беззастережно вважати всі праві партії Європи прихильниками проросійської політики: чимало консервативних сил активно підтримують Україну та виступають за стримування агресії з боку Росії.

Проте, варто визнати, що деякі радикальні політичні рухи в Європі дійсно застосовують наративи, які відповідають інтересам Кремля, зокрема у питаннях санкцій, міграції чи зменшення військової підтримки для Києва.

Отже, у довгостроковій перспективі основна стратегія Москви не стільки полягає у зміні режиму в окремих країнах, скільки у поступовому підриванні політичної єдності Європейського Союзу. Для України, яка веде тривалу війну на виснаження, навіть незначне зменшення фінансової або військової допомоги може стати серйозною загрозою.