Росія сама підриває свою економіку, витрачаючи величезні кошти на ведення війни. Водночас, українські Сили оборони знайшли ефективні способи завдати значної економічної шкоди Російській Федерації. Це ставить під сумнів хибне уявлення Кремля про те, що час працює на його користь, а також щодо ролі Європейського Союзу в урегулюванні конфлікту. Про ці питання поділився своїми думками європейський політик, колишній генеральний директор Світової організації торгівлі та колишній комісар з торгівлі в Єврокомісії Паскаль Ламі в інтерв'ю ведучому програми "Студія Захід" Антону Борковському на каналах Еспресо та Slawa.TV.
Основна тема, яка наразі викликає наш найбільший інтерес в Україні, це можливість впровадження нового пакету санкцій проти Російської Федерації. Ми усвідомлюємо, що завдяки цілеспрямованим ударам по російській нафтопереробній промисловості, Кремль стикається з серйозними труднощами у сфері постачання пального. Однак, існують також питання, пов'язані з російським тіньовим флотом, а також концепція цінового обмеження та інші фактори. Я хотів би дізнатися, чи є можливості для того, щоб російська економіка усвідомила безпрецедентність та неправомірність своєї війни, і чи може це призвести до значних витрат, які унеможливлять підтримку їхнього агресивного військового потенціалу? Що наразі робиться в цьому напрямку, які кроки вже вжито або плануються? Як ви оцінюєте стабільність російського бюджету в даних умовах?
На мою думку, мета є досить очевидною. З самого початку, коли Російська Федерація розпочала агресію проти України, ми прагнули, з одного боку, забезпечити стримування російських військ. Як мені відомо, на сьогодні це реалізується досить ефективно силами Збройних сил України, за підтримки Європейського Союзу та, в певній мірі, Сполучених Штатів Америки.
Інша мета полягає в тому, щоб спробувати ослабити другу лінію фронту, а саме економіку Росії. Для досягнення цієї цілі ми тривалий час орієнтувалися на пакети санкцій, які стосувалися російської промисловості, можливостей експорту, газових поставок, банківської системи та ключових олігархів. З 2022 року наші санкції стали більш жорсткими і комплексними. Ви абсолютно праві.
Деякі з цих санкцій досі показують нам, що ми можемо тиснути далі
Вони негативно впливають на економіку, і, на мою думку, у майбутньому їхні дії можуть призвести до ще більшого ослаблення. На даний момент Європейський Союз та, в певній мірі, Сполучені Штати Америки — це не єдині гравці, які прагнуть знизити економічну міць Росії.
Росіяни самостійно знижують рівень своєї економіки, витрачаючи все більше ресурсів на військові потреби.
Це знижує купівельну спроможність населення та має вплив на валютні курси й рівень інфляції. На сьогоднішній день, як відомо, Україна ефективно завдає ударів по частинам енергетичної інфраструктури Росії, що є новим етапом у конфлікті. Такі дії раніше не спостерігалися, і я переконаний, що ці кроки мають велике значення для подальшого ослаблення Російської Федерації та її економіки.
Цілком поділяю вашу думку, шановний пане Лемі. Збройні сили України реалізують ефективні санкційні заходи, які націлені на знищення ключових нафтопереробних підприємств Російської Федерації. Але головне питання полягає в загальному функціонуванні російської економіки. Ми усвідомлюємо, що в бюджеті Росії існує значний дефіцит, і хоча вони намагаються його замаскувати, ми давно не чули детальних коментарів від пані Набіуліної, яка є центральною фігурою в управлінні російською економікою. Тож, чи вважаєте ви, що є ймовірність різкого падіння російської економіки? Чи можемо ми спостерігати ситуацію, подібну до тієї, що мала місце наприкінці восьмидесятих, коли Радянський Союз не міг більше функціонувати? І чи можливо, що такі процеси можуть повторитися сьогодні?
Це дійсно цікаве питання. На мою думку, обставини істотно змінилися. Здатність України завдавати удари по нафтопереробним заводам у Росії вже постраждала на 20%, і, безумовно, це позначається на житті населення Російської Федерації.
Це явище перевищує рамки військової сфери та виходить за межі російської пропаганди, адже звичайні росіяни починають усвідомлювати, що відбувається щось несприятливе для них.
І, особисто, я вважаю, що чим більше цього буде, тим буде це зрозуміліше, тому що це один з векторів, один з рівнів зменшення спроможності Російської Федерації та її економіки, і я вважаю, що росіяни самі це роблять, і я вважаю, що це є основною складовою в балансі сил. Ні для кого не секрет те, що якщо послухати європейських колег, або якщо поспілкуватися з американськими колегами, то змінився дух загалом.
Я вважаю, що Україна зараз успішно розробила методи і стратегії, які дозволяють їй посилити негативний вплив на російську економіку.
У підсумку, це стане надзвичайно важливим елементом для забезпечення стратегічного балансу сил, що дозволить Україні здобути перемогу над Російською Федерацією на фронті.
Хотів би уточнити, коли приблизно можна очікувати на швидкі зміни в російській економіці? Ми розуміємо, що в них існують серйозні труднощі з наповненням бюджету. Проте, є також потужна китайська економіка та інші партнери Росії, які її підтримують. В Україні ми особливо чекаємо конкретних наслідків. Це стосується зниження курсу російського рубля та його супутніх ефектів. Як ви вважаєте, чи може це статися впродовж цього або наступного року?
На мою думку, Центральний банк Російської Федерації під керівництвом пані Нібуліної реагував по-російськи. Наприклад, вони зменшують курс рубля, і це те, що сповільнює російську економіку. Тож, на мою думку, подібні речі будуть продовжуватися. Якщо подивитися на цифри, подивитися на бюджет Російської Федерації, подивитися на те, що лишилося у них в резервах. Якщо загалом подивитися на те, що відбувається з експортом в СОТ, ми можемо побачити, що цифри спадають.
Єдине, що в них зростає, це військовий бюджет
Отже, я в цілому вважаю, що це згубний тренд для економіки Росії. Іншими словами, щоб висловити свою думку більш зрозуміло, я вважаю, що російська влада, можливо, на певному етапі вважала, що час працює на їхню користь. Але я не переконаний, що це так. Зараз, на мою думку, ситуація зовсім інша.
В одній з українських енергетичних компаній, ДТЕК, я помічаю, як російські дрони та ракети завдають серйозної шкоди країні. Проте, в той же час, я вражений здатністю України до відновлення. Вона не лише підтримує рівень виробництва електроенергії, а й має потенціал для його збільшення.
Отже, я переконаний, що цей загальний тренд, який спостерігається в Україні, з посиленням її позицій та послабленням Російської Федерації, залишиться стабільним. Це не лише мої сподівання, а й те, що підтверджується статистичними даними.
Шановний пане Ламі, нещодавно відбулася надзвичайно важлива зустріч між президентом Трампом і Сі Цзіньпіном. І ми розуміємо, що вони говорили не лише про політику, вони намагались осмислити реалії теперішнього місця Китайської Народної Республіки у світовій загалом системі. І ми розуміємо, що був певний тренд, коли намагалися створити і зміцнити світову організацію торгівлі як демократичну і відкриту структуру, яка би могла регулювати певні процеси.
Зараз, наскільки я розумію, Дональд Трамп і Сі Цзінпін хочуть перебудувати загалом світ, і Китай хоче отримати своє, а США хочуть не втратити своє місце. І тут є відчуття, що створюється певна біполярна система. Я не знаю, чи її вдасться створити, але в будь-якому разі ми відчували впродовж останніх місяців надзвичайно високий рівень ворожості з боку американської адміністрації, конкретно до Європейського Союзу. Ну і ось, хотів розпитати, яке ваше відчуття того, що відбувалося у Китаї під час зустрічі Сі Цзіньпіна і Дональда Трампа, і які наслідки це може мати і для Європейського Союзу, і загалом до того, що ми звикли називати глобальним світом?
На мою думку, позиція Європейського Союзу полягає в тому, що нам не до вподоби поточна ситуація, а також союз між Сполученими Штатами та Російською Федерацією. Ми прагнемо уникнути формування біполярного світу, де домінуватимуть США та Китай. Це наш погляд на речі.
З іншого боку, ми усвідомлюємо, що можливий союз між Росією та Китаєм може виявитися більш загрозливим, ніж те, що ми спостерігаємо в даний момент. Це, насамперед, пов'язано з тим, що Китай використовує терор як інструмент для досягнення своїх політичних цілей.
Тож, я думаю, що Європейський Союз та багато інших країн по всьому світу не хочуть опинитися в угоді між США та Китаєм, ані в перепалці між Китаєм та США, коли напруження буде зростати. Я думаю, що позиція наша ось така.
Тож, хочу повторити, я не вважаю, що ми є єдиними. Я думаю, що дуже багато країн по всьому світі хочуть бачити багатополярність. І те, що я побачив на останній зустрічі Трампа та Сі Цзінпіна, це те, що позиція в Китаї не змінюється. Вони не хочуть, щоб Російська операція програла. І для цього вони надають певну економічну допомогу Російській Федерації. Тож, точно, це дебати щодо того, чи вони це роблять чи ні. І частина цієї економічної допомоги - це також товари, електронні системи, які можуть використовуватися і для цивільних потреб, і для військових потреб.
На мою думку, ключовим моментом стало те, що відбулося в завершальній частині зустрічі G7, де Сполучені Штати підписали спільну декларацію, яка підтримує Україну. З огляду на весь цей розвиток подій і висловлювання президента Трампа щодо російської агресії, я вважаю, що це є дуже позитивним кроком. Проте, я не стверджую, що така позиція залишиться незмінною, адже ми знаємо, що президент Трамп часто змінює свої погляди.
Проте, в умовах, що склалися, підтримка України з боку G7, безумовно, має значно більшу вагу, ніж те, що ми бачили після недавньої зустрічі між президентом Трампом і президентом Сі Цзіньпіном.
Навіть якщо врахувати, що в офіційних дипломатичних документах Китай і Російська Федерація стверджують про вічний союз, це є лише дипломатичним висловлюванням. На мою думку, економічні та реальні обставини можуть суттєво відрізнятися від того, що повідомляється на дипломатичному рівні.
Ви підкреслили кілька надзвичайно важливих моментів. Хотів би уточнити: чому, на вашу думку, Дональд Трамп так негативно ставиться до Європейського Союзу? У американців завжди були певні претензії. Ми спостерігали за серйозними митними конфліктами та протистояннями. Варто зазначити, що мита – це інструмент, який може мати двосторонній ефект, впливаючи, зокрема, і на американську економіку. Проте у Трампа неприязнь до ЄС не була особистісною. Чи змінилося його ставлення до Європи? На вашу думку, чи може він ще знайти способи взаємодії з нами?
На мою думку, ви абсолютно праві.
Президент Трамп має негативне ставлення до Європейського Союзу, і якщо проаналізувати його позицію щодо нас, можна помітити, що для нього Європейський Союз є навіть менш прийнятним, ніж Китай.
На мою думку, в даний момент відбувається важлива подія. Трансатлантичний зв'язок, який має глибокі історичні корені, залишається потужним. Сполучені Штати та Європейський Союз відчувають дистанціювання в темпі, який не спостерігався з часів Першої світової війни. Це істотна зміна в історичному контексті.
Це пов'язано з тим, що Сполучені Штати Америки поступово втрачають статус надійного захисника безпеки для Європейського Союзу.
Таким чином, історія продовжує свій розвиток. Постає питання: чи зможе Європейський Союз адаптуватися до цієї нової реальності, чи ж залишиться вірним трансатлантичним зв'язкам? Наприклад, якщо розглядати економічний аспект, то їхні масштаби є надзвичайно значними в порівнянні з іншими регіонами світу, а також, якщо звернути увагу на взаємини США з іншими частинами планети.
Питання полягає в тому, чи зможе Європейський Союз розвивати власні оборонні можливості, зменшуючи залежність від Сполучених Штатів Америки та частіше покладаючись на свої власні ресурси для забезпечення безпеки.
Наступним на порядку денному є важливе питання. Європейська економіка володіє значною потужністю, що дозволяє їй інвестувати в різні сектори одночасно, такі як оборона, боротьба зі змінами клімату, розвиток штучного інтелекту та багато інших напрямків. Тому, зрештою, ваше запитання, яке, безумовно, хвилює українців, стосується можливостей Європи нарощувати свою економічну спроможність, аби забезпечити безпеку європейських держав, серед яких у майбутньому буде і Україна. Це питання є центральним у дискусіях, які нині ведуть європейські країни, і на яке вони повинні звертати увагу.
На мою думку, це дійсно відбудеться.
Європейському Союзу необхідно буде дедалі більше спиратися на власні ресурси, особливо в сфері оборони. Це вже не питання "якщо", а лише "коли" це станеться.
Чи відбудеться це достатньо оперативно, щоб ефективно реагувати на зовнішні виклики, зокрема ті, що надходять з Вашингтона?
Отже, не можу не запитати, коли Україні варто очікувати конкретних рішень від Європейського Союзу. Ми ведемо мову про кластерні перемовини з Україною. З іншого боку, спостерігаємо досить емоційні та гучні обговорення історичних питань. Чули різкі та занепокоєні заяви від президента Польщі, який підкреслює, що українська історична політика повинна відповідати його уявленням про те, якою має бути наша національна історія. Це складні питання, але ми помічаємо активізацію правоконсервативних і правопопулістських сил не лише в Польщі.
Це стосується багатьох держав. Можливо, наступною буде Німеччина. Можливо, наступним буде Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії, хоча Британія не є членом Європейського Союзу. Питання, наскільки Європа, європейський Союз не просто хоче, а готовий в прискореному режимі інтегрувати Україну до своїх, зокрема, і економічних структур.
На мою думку, відповідь ствердна. Процес євроінтеграції вже розпочався. Як і всі процеси інтеграції, він буде складним, він буде викликати політичні, технічні, законодавчі питання, але напрямок зрозумілий. Не можна позбутися ані географії, ані історії. І ми знаємо, що в минулому були певні сутички між Україною та Польщею. Моя думка полягає в тому, що одна з переваг об'єднання Європи полягає в тому, що ми закрили чимало з таких чутливих, болючих спогадів про конфлікти в минулому.
Наприклад, подивімося на те, що відбувається між Францією та Німеччиною, або подивімося на те, що відбувалося 100 років тому. Я розумію, що є певні чутливі питання. Я не певен, чи польський президент дійсно вірить у те, що він сказав, як ми знаємо. Є певна дистанція в політиці польській між урядом та президентом, і є на те причини, але це те, що ми також маємо зрозуміти, що досвід Європейського Союзу показує, що об'єднання Європи - це можливість подолати ці болючі спогади і мати мир між тими країнами, які належать до Європейського Союзу.
Ось чому Європейський Союз і процес євроінтеграції слугують запорукою миру не лише для економік і військових сил, але й для суспільства в цілому.
Я повністю поділяю вашу думку, шановний пане Ламі, і висловлюю вдячність усім прогресивним політичним силам Європи, які змогли створити те, що ми називаємо Європейським Союзом — об'єднання, до якого прагне Україна. Ви абсолютно правильно підкреслили, що Європа пройшла через величезний травматичний досвід, зокрема, через складні взаємини між Францією та Німеччиною. Це війна наприкінці XIX століття, численні суперечки та образи щодо Ельзасу та Лотарінгії, а також жахливі наслідки Першої та Другої світових війн, які забрали мільйони життів. Ми усвідомлюємо, що лише мудра, продумана і відповідальна політика стала основою для мирного співіснування Франції та Німеччини, що в свою чергу сприяло створенню об'єднаної Європи.
Але водночас ми розуміємо, що, я не хочу критикувати Дональда Трампа, але вони оприлюднили у своїй оновленій стратегії національної безпеки дуже цікаві моменти. Їм не подобається стара Європа і вони готові підтримувати так звані нові проєкти. Ми бачили візити американських емісарів, які підтримували Віктора Орбана і не лише його. Тобто йдеться про сили, які працюють на дезінтеграцію Європейського Союзу як певної політико-економічної спільноти. Наскільки ці загрози є реальними зараз в теперішній час? І чи, на вашу думку, вдасться нормалізувати за допомогою, можливо, європейських посередників, відносини між Києвом та Варшавою?
Якщо проаналізувати всю ситуацію в цілому та звернути увагу на історичні тенденції, можна зробити висновок, що вступ України до Європейського Союзу стане справжнім «поштовхом» для всіх 27 країн ЄС. Особисто я б також включив до цього контексту Великобританію, навіть якщо ми розглядаємо це питання в певному контексті, адже вона залишилася активною в багатьох інституціях.
Європейський Союз, незважаючи на виклики, не залишив нас у цивілізаційному контексті. Це видно у заявах, які робить Сполучене Королівство у співпраці з ЄС. Отже, в перспективі ми маємо можливість для миру, навіть якщо іноді певні історичні чи локальні конфлікти будуть давати про себе знати.
Якщо розглядати ситуацію в довгостроковій перспективі, подібні відносини спостерігаються також між Європейським Союзом і Сполученими Штатами Америки. Ми були здивовані, коли президент Трамп висловив бажання щодо розширення територій США, але, на щастя, це не отримало подальшого розвитку. Тому, в контексті довгострокових перспектив, я вважаю, що як Трансатлантичний Союз, так і процеси євроінтеграції можуть стати важливими факторами для стримування конфліктів та війн у різних куточках світу.
У довгостроковій перспективі, я вважаю, так складуться обставини, і я вважаю, що Україна має право побачити майбутнє мирне, навіть якщо на цей час весь той біль, який був спричинений Російською Федерацією, навіть якщо все це зараз таке болюче.
#бюджет #Дональд Трамп #Китай #Електрична енергія #Європа #Росія #Економіка #Україна #Київ #Дефіцит #Китай (регіон) #Європейська комісія #Російський рубль #Міжнародні санкції щодо Росії (2014—дотепер) #Московський Кремль #Банк #Експорт #Німеччина #Збройні сили України #Росіяни #Вашингтон, округ Колумбія #Російська мова #Стратегія #Друга Польська Республіка #Варшава #Пропаганда в Російській Федерації #Франція #Сі Цзіньпін #Історія #Віктор Орбан #Російська імперія #Світова організація торгівлі #Олігархія #Нафтопереробний завод #Велика Британія #Америка #Ракета #Генеральний директор #Espreso TV #Європейський Союз #Група семи #Передня лінія #Президент (урядова посада) #Сполучені Штати Америки
