За галасом навколо так званих мирних переговорів ховаються, як зазвичай, інтереси різних учасників. Причому, цих учасників не менше п'яти.
З високою ймовірністю три країни — Китай, Сполучені Штати та Росія — можуть зібратися разом на саміті АТЕС у Шеньчжені, Китай.
Стисле дослідження мет і завдань.
1. Російська Федерація виступає агресором. Вона розпочала збройний конфлікт з метою заволодіти українськими ресурсами, зокрема військово-промисловим потенціалом та людським капіталом, щоб використовувати їх для тиску чи навіть атаки на Європейський Союз.
Мета полягає в тому, щоб відновити епоху Варшавського договору, коли значна частина Європи знаходилася під контролем Кремля, а інша частина жила в постійному страху. Основна задача – відновити домінуючі позиції на енергетичному ринку Європейського Союзу.
Особисте прагнення Путіна полягає в тому, щоб залишити свій слід в історії як відновлювача російської імперії та повернути Росії статус третьої супердержави. Це не має бути результатом скромних 2,2% у світовому ВВП, а скоріше наслідком великого страху перед російським фашизмом.
Також зверніть увагу: Путін – це Трамп, якому пощастило.
Китай не є першою, але й не другою за потужністю країною у світі. Під час конфлікту між Росією та Україною він фактично взяв під контроль ресурси РФ, які набуває за ціною, близькою до собівартості. Це, в свою чергу, сприяє стабільності російської економіки та підтримує її військову інфраструктуру.
Задача -- закріпити свій статус супердержави, без якої не може бути стабільності у світі. Мета -- зняти будь-які барʼєри у торгівлі на 550 мільйонному ринку ЄС.
Особисте прагнення Сі полягає в тому, щоб увійти в історію завдяки реставрації Тайваню.
3. Сполучені Штати Америки — глобальний лідер, який втрачає свою панівну позицію та дедалі більше схиляється до політики ізоляціонізму.
Задача: послабити Китай через відрив від нього РФ, як сировинної бази. Задача по суті правильна, але обраний спосіб -- невірний. Замість розгрому Путіна на полі бою, Трамп спокушає РФ широкомасштабними економічними проєктами.
Подібно до стратегії США щодо Китаю, мета полягає в тому, щоб відокремити цю країну від впливу Радянського Союзу.
Особиста амбіція Трампа полягає в тому, щоб через своїх союзників забезпечити контроль над посередницькою роллю в енергетичній торгівлі між Росією та Європейським Союзом. Він прагне реалізувати цю стратегію, наслідуючи модель, що використовувалася у випадку з Венесуелою, і в його планах також є Іран.
4. ЄС -- це товста, породиста, але беззахисна корова, яку хочуть доїти Китай, США і РФ. Єдиним її бронежилетом є Україна.
Мета полягає в тому, щоб залишитися єдиним політичним суб'єктом і дочекатися відновлення ролі США в якості захисника та партнера.
Особисті амбіції європейських лідерів зосереджені на вирішенні внутрішніх викликів. Єдиного лідера Європи, подібного до Де Голля, Тетчер чи Меркель, нині не існує.
Читайте також: Які страхи переслідують Європу?
5. Україна стала жертвою агресії Російської Федерації та міжнародних ігор, спрямованих на формування нової системи безпеки, що замінює ту, яку зруйнував Путін.
Основна мета полягає в забезпеченні виживання країни, приєднанні до Європейського Союзу та отриманні статусу члена колективної системи оборони.
Ситуація ускладнюється через відсутність чіткої стратегії для досягнення поставлених цілей. Її намагалися замінити різними мирними форумами, документами з гарантіями безпеки, планами перемоги та стійкості. В результаті дійшли до формули: "президент Зеленський звернувся до президента Трампа з проханням, щоб той попросив голову Сі Цзіньпіня вплинути на Путіна з метою завершення війни".
Особисте прагнення Зеленського полягає в тому, щоб утримати владу і уникнути розслідувань щодо корупції та зрадництва серед еліти під час війни.
Чи може Путін знайти спосіб зупинити бойові дії?
Не впевнений. Проте, на мій погляд, можна виділити два можливих способи дій кремлівського лідера.
Продовження конфлікту до моменту виборів антиукраїнських партій у Франції, Німеччині та Італії стає стратегічною метою. Він сподівається, що це призведе до суттєвого зменшення фінансової підтримки для України. Водночас Путін усвідомлює, що в разі перемоги демократів у обох палатах Конгресу, фінансування України буде відновлено, що може зменшити вплив Франції під керівництвом Ле Пен.
Отже, Путін може вирішити укласти торговий союз з Трампом, висунувши для України неприйнятні вимоги, такі як нейтралітет та обмеження для Збройних Сил України. І, що важливо, у нього залишилося небагато часу на формування такого союзу — до січня 2027 року, коли зберуться Конгрес і Сенат Сполучених Штатів.
Чи відбудеться зустріч трьох у Шеньчжені 18-19 листопада, чи її перенесуть на пізніший термін, але нам необхідно терміново сформулювати і оголосити наші цілі. Без цього ми опинимося не за столом, а на столі переговорів, подібно до меню.
А там, де монархи розподіляють нафту, газ і рідкісні метали, голоси простих людей залишаються непочутими.
Тому наші мінімальні позиції мають включати:
* Відсутні обмеження на далекобійну зброю для Збройних Сил України. Лише зброя відплати здатна запобігти новим військовим конфліктам.
* Для України не повинно бути жодних обмежень у військових альянсах. Ми потребуємо союзників у боротьбі.
Скасування обмежень на торгівлю з Європейським Союзом до моменту вступу в його склад. Необхідне фінансове джерело для підтримки армії та відновлення економічної ситуації.
* Роль України в енергетичному співробітництві між США та Росією як спосіб компенсації за агресивну війну.
Ми не можемо дозволити, щоб Стамбульська капітуляція сталася знову.
Джерело можна перефразувати як "виток" або "походження". Якщо потрібно, можу запропонувати більше варіантів або конкретизувати, в якому контексті ви хочете використовувати це слово.
Про автора. Юрій Луценко, український політик, державний діяч, військовослужбовець, екс-генераний прокурор, двічі міністр внутрішніх справ
#
