Археологи, що займаються розкопками в Джизакській області Узбекистану, натрапили на нові пам'ятки палеолітичної та неолітичної епох. Вони також знайшли вражаючу колекцію стародавніх петрогліфів, що зображують мисливців, тварин і загадковий сонячний символ.
Відкриття були зроблені під час археологічних польових робіт, проведених у вересні в Заамінському та Шараф-Рашидовському районах фахівцями Агентства культурної спадщини Узбекистану та Самаркандського археологічного інституту імені Я. Гулямова, пише Heritage Daily.
Дослідники виявили кілька нових пам'яток кам'яної доби навколо поселень у Заамінському районі, що є додатковим доказом того, що громади неодноразово населяли Заамінську оазу та навколишній Туркестанський хребет протягом тисячоліть.
Попередні дослідження виявили палеолітичну стоянку у східній частині села Аччі, тоді як інша стоянка, поблизу села Пешагор, була віднесена до періоду неоліту. Наявність як палеолітичних, так і неолітичних пам'яток в межах однієї відносно невеликої географічної області є особливо важливою для дослідників. Це свідчить про те, що ця частина Заамінського оазису та Туркестанського хребта забезпечувала сприятливі умови для проживання людини протягом широко розділених періодів.
Ці знахідки можуть сприяти археологам у відтворенні картин того, як громади кам'яної доби пересувалися територією, вибираючи місця для своїх поселень і таборів, а також як вони експлуатували природні ресурси гірської місцевості.
Окреме дослідження призвело до важливого відкриття поблизу села Равоц у Шараф-Рашидовському районі. Під час вивчення лівого берега річки Равоцой археологи натрапили на раніше не задокументований комплекс наскельного живопису, вирізьбленого у шарі сланцю. На семи скелях виявлено близько 30 петрогліфів. Ці зображення включають різноманітні сцени з людськими та тваринними фігурами, зокрема мисливця, гірську козу, велику рогату худобу та собаку. Особливо вражає фігура мисливця, який стріляє з лука.
Науковці також зафіксували те, що, ймовірно, є символом сонця, поповнюючи колекцію ще одним елементом, який може пролити світло на вірування та символічні звичаї тих, хто виготовив ці різьблення.
Первісний аналіз свідчить про те, що петрогліфи виникали впродовж тривалого часу, ймовірно, з епохи бронзи до раннього Середньовіччя. Необхідні додаткові дослідження, щоб уточнити хронологію створення окремих зображень і з'ясувати, чи різні громади не користувалися скельними поверхнями кілька разів.
Комбінація пам'яток кам'яної епохи та нещодавно зафіксованих наскельних малюнків має потенціал значно поглибити наше розуміння людської активності в Заамінській оазі та на Туркестанському хребті.
Ці знахідки надають археологам нові можливості для вивчення давніх моделей поселень, способів життя та економічних практик, а також культурних трансформацій, що впливали на спільноти, які існували в цьому регіоні протягом багатьох тисячоліть.
Початкові польові дослідження виявили артефакти, що охоплюють період від палеоліту до середньовіччя, і ці знахідки свідчать про те, що гори та долини Джизакської області мають значно більш тривалу та складну історію людської діяльності, ніж це можна було б уявити, спираючись лише на окремі пам'ятки.
Раніше NV Техно повідомляв, що міжнародна команда археологів виявила в південному Узбекистані залишки грецького військового табору, датованого більше ніж 2000 років тому. Чесько-узбецький колектив під керівництвом Ладислава Станко з Карлового університету досліджує цей об'єкт, відомий як Іскандар-Тепа, що розташований поруч з долиною Лойлаган. Цей пагорб відкриває прекрасний вид на маленький оазисний ландшафт, який знаходиться на межі між стародавніми регіонами Бактрії та Согдіани.
Початкові археологічні дослідження підтвердили активність в елліністичний період, проте внутрішнє планування території залишалося незрозумілим. На перший погляд, не було явних ознак військової бази. Однак ситуація змінилася, коли вчені застосували магнітометрію та георадар. Ці інструменти виявили велику овальну структуру, що облямовує верхівку пагорба: периметричний рів завдовжки близько 400 метрів, що охоплює площу приблизно 1,2 гектара. Цей об'єкт не мав чітких контурів, які можна було б помітити з поверхні або на супутникових знімках. Лише завдяки геофізичним дослідженням вдалося встановити його форму.
#
