Автор цих слів - один із тих, хто зберіг у пам'яті, що в 2005 році офіс газети "Дело" вже мав прозорі стіни, тоді як українська економіка залишалася наполовину в тіні.
Два десятки років тому наше радісне пробудження не супроводжувалося перевіркою Телеграму чи Фейсбуку, оскільки вони просто не існували. В той час панував лише дедлайн, а також була традиційна газета. Справжня, жива, на паперовій основі, з оформленням, шрифтами, заголовками та текстами, які читали в офісах, автомобілях, кафе, аеропортах і готелях. Її цитували по радіо та телебаченню.
Газета "Дело" з'явилася у 2005 році - після Помаранчевої революції. Тоді здавалося, що ми от-от створимо Європу у себе дома... Це був рідкісний момент в українській історії, коли слово "реформи" ще не викликало зневіри, а українські (Ігор Ляшенко) й іноземні інвестори - зокрема німецькі (концерн Handelsblatt) - щиро вірили в журналістику. Не тому, що це був модний ESG-тренд, а тому, що вони вірили в бізнес та ринок.
Ми, як журналісти, також мали віру. У те, що економіка - це не просто набір сухих цифр, а справжня нервова система нації. Що бізнес - це не лише фінанси, а й люди, правила гри, відкритість, соціальна відповідальність і справедливість. Ми вважали, що щоденна газета, яка аналізує не лише кумедні історії чи скандали, а й питання податків, рейдерських атак, паливних схем, IPO та інвестиційного середовища, може бути цікавою для читачів.
Вона виявилася надзвичайно захоплюючою.
Ми розпочали свою діяльність у період, коли політичні та економічні інтереси перепліталися, іноді навіть приводячи до союзу. Вже у першому випуску ми викликали міжнародний резонанс. Енергетична аналітикиня Лілія Клочко виявила корупційні схеми, пов’язані з газовим бізнесом родини російського посла Черномирдіна і українськими чиновниками. У той момент стало очевидно, що ми здобули певний вплив.
Ми писали про те, як Тимошенко анулювала газові угоди з Москвою, а також про підписання тих же угод у таємниці в Кремлі. Ми пояснювали поняття "реприватизація" на прикладі "Криворіжсталі", яку в жовтні 2005 року вдруге продали на відкритому аукціоні за $4,8 мільярда. Це стало справжньою сенсацією і символом нового напрямку. Щоб на власні очі побачити, як цей новий інвестор "Криворіжсталі" веде свої справи в іншій частині світу, ми вирушили до Південної Африки.
Потім настала 2007 година: парламент ухвалив рішення про саморозпуск, інвестори відчували занепокоєння, але ринок ще демонстрував ознаки життя. Однак вже наступного року, у 2008-му, ситуація різко погіршилася. Світова фінансова криза завдала серйозного удару Україні: банки почали заморожувати депозити, облікова ставка Національного банку України стрибала, а гривня втратила майже половину своєї вартості. Валовий внутрішній продукт скоротився на 15%. Ми намагалися висвітлити, що відбувається, і, що найважливіше, чому це сталося. Важливим було також питання: які кроки слід робити далі?
Ми писали про бум нерухомості та перші будівельні піраміди (журналістка Анна Денисенко, нині потужний піарник у Нью-Йорку), про іпотеку "на все життя" (Олександр Рубан - топменеджер в IT-rкомпанії), про недооцінений потенціал українського банкінгу (Борис Давиденко - головред "Форбс. Україна"), пробиралися на закриті вечірки після інавгурації Януковича (Ольга Василевська - тепер народний депутат).
Ми вели хроніку падіння "Надра Банку", пояснювали, що таке рекапіталізація, рахували, скільки обійдеться країні новий транш МВФ і як бюджет-2010 тримався на чесному слові й золотовалютних резервах. Паралельно слідкували, як ІТ-сектор розправляє плечі в офісах на Подолі, Ferrexpo виходить на IPO у Лондоні, як "Миронівський хлібопродукт" стає міжнародною компанією, а "Київхліб" переходить у приватні руки. Ми першими (журналістка Анна Ковальчук - нині культова колумністка) назвали справжнє ім'я нового власника ЦУМу (він вперто заперечував, тепер вже ні).
Ми бачили, як одні заробляють мільйони, а інші втрачають бізнес через одне нічне рішення суду. Як ПДВ-пільги ставали інструментом політики, а європейські кредити - приводом для нових кулуарних торгів (Володимир Вербяний, оглядач Bloomberg).
Це був період, коли країна щоденно знаходилася на межі між ринковою економікою та адміністративним контролем. "Дело" виявилося одним із небагатьох засобів масової інформації, яке не лише документувало ці зміни, а й детально аналізувало, що приховано за цими процесами.
Ми не мали страху задавати запитання, не прагнули угодити чи викликати роздратування. Щодня в газеті публікувалося велике інтерв'ю (на дві центральні шпальти), присвячене бізнесу та життю тих, хто ним керує.
У редакції "Дела" не було "просто журналістів". Була команда: перші шість років на чолі з Галиною Панченко. Була атмосфера трохи схожа на маленький мурашник, братство. Хтось бігав за коментарем до НКЦПФР, хтось перекладав німецький звіт про ринки Східної Європи, хтось сварився з дизайнером через невдалу інфографіку (мій профіль). А хтось з кавою на планірці філософськи казав: "Це ще не обвал -- це корекція".
Ми пам'ятаємо, як гривня летіла вниз восени 2008-го, а ми сиділи в редакції допізна, рахуючи, як ця девальвація вплине на середній чек у супермаркеті. Ми пам'ятаємо, як у 2007-му з'являвся новий клас підприємців, а потім він зникав через надмірну довіру до кредитів. Ми фіксували реальність.
У тому, що ми все це пережили і зафіксували, криється частина історії. Це не просто велика і пафосна оповідь з підручника — це справжнє життя. Історія з реальними людьми, де журналістська відповідальність вимагала перевіряти кожен факт — знову і знову.
Писати в "Дело" тоді означало не просто мати журналістське посвідчення, а розумітися на податковій системі, структурі власності й тональностях коментарів пресслужби НБУ.
Це було не просто місце роботи -- це була школа. Вища школа.
Як і в будь-якому поважному університеті, випускники "Дела" розподілилися по всьому світу: сьогодні вони обіймають посади головних редакторів у "ТСН", "Українській правді", "Форбс", "Діловій столиці" та інших медіа, працюють міжнародними журналістами, піар-фахівцями, медіаменеджерами, стратегіями, відомими колумністами та народними депутатами. Багато з них продовжують аналізувати економіку, тоді як інші вже активно беруть участь у її формуванні.
#Facebook #Ferrexpo #кредит #Лондон #Національний банк України #Українська гривня #Європа #Росія #Економіка #Україна #Інвестор #Бізнес #Москва #Німеччина #Кремль (фортифікаційна споруда) #Віктор Янукович #Журналіст #Газета. #Українська мова #Bloomberg L.P. #Парламент #Нью-Йорк #Занепокоєння (бізнес) #АрселорМіттал Кривий Ріг #Історія України #Помаранчева революція #Forbes (журнал) #Південна Африка #Фінансова криза 2007-2008 років #Кав'ярня #Handelsblatt #Поділ #Шрифт #Офіс #Віктор Черномирдін #Новий курс #Ділова Столиця #Банк "Надра
