З огляду на всі обставини, можна стверджувати, що США не заперечують проти реалізації бажань Путіна. Інтерв'ю з Огризком.

Держсекретар США Марко Рубіо і спеціальний представник президента Стів Віткофф прибули до Парижа, де провели зустріч із президентом Франції Емманюелем Макроном. Також у французькій столиці перебувала українська делегація на чолі з Андрієм Єрмаком, керівником офісу президента.

За інформацією європейських ЗМІ, зустріч була організована на прохання адміністрації США, яка хоче досягти повного припинення вогню в Україні протягом кількох тижнів, і намагається зрозуміти позиції усіх стороні з цього питання. Власне російська позиція на сьогодні зрозуміла, її після своєї зустрічі з російським диктатором Путіним озвучив Віткофф заявивши, що "США просуваються у укладанні угоди з РФ щодо України, яка передбачатиме врегулювання питання "пʼяти територій".

Європейці та українці, у свою чергу, сподівались на те, що американська сторона представить підтвердження серйозності намірів Путіна щодо ведення переговорів про безумовне припинення вогню, а також пояснить, які кроки планує вжити адміністрація Трампа, якщо Росія не продемонструє прогрес у цьому питанні.

Після зустрічі в Парижі та бесіди з міністром закордонних справ Росії Сергієм Лавровим, який знову повторював про "усунення корінних причин", Марко Рубіо висловив думку, що "Сполучені Штати можуть вийти з переговорів щодо миру між Росією та Україною, якщо не буде помітного прогресу в найближчі дні". Судячи з коментарів держсекретаря, адміністрація Трампа опинилася перед викликом балансу між інтересами України, Європи та позицією Москви, що, власне, не є несподіванкою. Остаточну відповідь на цю ситуацію, ймовірно, отримаємо вже наступного тижня в Лондоні, де переговорники знову зберуться для продовження діалогу, розпочатого у Парижі.

Своїми думками щодо цих та інших питань в ексклюзивному інтерв'ю для OBOZ.UA поділився ексміністр закордонних справ України Володимир Огризко.

- Маємо перемовини в Парижі. Головний акцент - адміністрація Трампа все ще прагне швидкого припинення вогню за будь-яких умов і хоче дізнатися на що готові Україна та Європа заради цього. Українці та європейці на зустрічі хотіли переконати Вашингтон у необхідності посилення позиції щодо Росії та хотіли б знати, які дії розглядає адміністрація, якщо не досягне прогресу від Путіна. Зважаючи на різку заяву Марко Рубіо вже після зустрічі у Парижі, про яку ми поговоримо окремо, ситуація не досить оптимістична.

Враховуючи всі останні події, на мій погляд, ситуація є досить складною. Ми неодноразово обговорювали важливість того, щоб Україна, Європа та США були представлені за одним столом під час переговорів. На даний момент це, здавалося б, сталося, проте США не займають тієї ж позиції, що й Україна та Європа. Це викликає гіркоту. Один з основних прихильників демократії у світі — США — наразі перебуває в досить незвичній ситуації. Нещодавно американська делегація знову утрималася від голосування в Генеральній Асамблеї ООН за резолюцією, яка засуджує Росію за її дії в Україні. Таким чином, вони опинилися на одній стороні з такими державами, як Росія, Північна Корея та Куба. Навіть Китай вирішив утриматися, тоді як США проголосували проти. Це ганьба для американської дипломатії та зовнішньої політики, адже таке не повинно відбуватися, але, на жаль, це реальність. Отже, позицію США щодо України та Європи важко назвати конструктивною.

Головною причиною такого повороту подій є прагнення Трампа за будь-яку ціну зупинити війну. Через це він готовий йти на компроміси, які, в принципі, не повинні бути прийнятними — він потурає Росії в усіх можливих аспектах. Як результат, Москва продовжує свої військові дії і не має наміру зупинятися, поки не отримає належну відповідь, чого, на жаль, Трамп не бажає робити.

У Парижі ми спостерігаємо цікаві речі. Американці стверджують, що прагнуть зупинити війну, але для цього Україна повинна погодитися на територіальні поступки, про які вже не раз говорив Віткофф у бесідах з Путіним. Судячи з усього, США не заперечують проти реалізації ідеї "вирішення питання п'яти українських територій", проте це є очевидними червоними лініями, які ми не готові перетнути. Європейські партнери стали свідками цієї ситуації і, вважаю, зроблять висновки, що можуть бути лише одні – об'єднатися з українцями, адже від Сполучених Штатів на сьогодні не варто очікувати жодних позитивних сигналів.

В загальному, сьогоднішні висновки, на мою думку, очевидні для всіх учасників. Американці переконані, що європейці не підуть на поступки російським вимогам щодо України, тоді як європейці і українці усвідомлюють необхідність спільно працювати над стратегіями, які допоможуть стримувати Росію і змусити її відмовитися від агресивних дій. Те, що ми продовжимо цю дискусію через тиждень у Лондоні, здається позитивним знаком, оскільки свідчить про можливість знайти спільну платформу для спільної позиції. Однак немає жодних сумнівів, що Росія продовжить використовувати позицію США у своїх інтересах.

- Марко Рубіо вже після Парижу заявив, що "США припинять робити посередницькі зусилля щодо мирної угоди між Росією та Україною, якщо протягом кількох днів не з'являться явні ознаки того, що домовленості із цього приводу можуть бути досягнуті". Мовляв, якщо "обидві сторони серйозно ставляться до миру, ми хочемо допомогти, інакше підемо геть, адже Америка має багато інших пріоритетів у світі, і Трамп готовий рухатися далі, якщо не буде ознак прогресу. США три роки підтримували Україну, але тепер вони досягли точки, коли потрібно сфокусуватись на іншому ", - заначив держсекретар США.

- Це така собі тактика останнього відходу, коли з одного боку Трамп вимагає від Росії до кінця цього тижня, тобто до Великодня, дати якусь відповідь щодо припинення вогню. І він на цю відповідь очікує. Але після таких заяв Рубіо, очевидно, що вони для себе вже готують позицію відступу, коли скажуть про те, що ми намагалися, хотіли, але ці країни не хочуть миру, а хочуть воювати.У нас є інший об'єкт нашої тривоги - Китай. От ми і будемо всі свої сили спрямовувати саме на цю країну, а ви там собі розбирайтеся самі.

Звичайно, це погано для нас, тому що означає, що нинішня адміністрація не хоче покарати Росію ні за які злочини. Вона не бажає бачити реалії і не хоче розуміти, хто є першопричиною цієї війни, підігруючи вустами Віткоффа тому, що сьогодні робить Кремль. Звичайно, Путін від цього безумовно зрадіє. Але думаю, що це буде передчасна радість, адже така політика Штатів ще більше об'єднає Європу і Україну, і не тільки їх, до речі. Подивіться, Канада зараз, каже абсолютно щиро, на тлі таких "чудових" російсько-американських відносин, ми будемо працювати з Європою і робити так, щоб наші і економічні, і політичні, і військові зв'язки ставалися сильнішими. Подивіться на Тихоокеанський регіон, на ту ж Австралію, Нову Зеландію, Японію і так далі. Вони так само розуміють, що США вийшли за межі здорового глузду. Тому, звичайно, це буде неприємним розвитком подій, але не безнадійним.

Проте в Європі існує чимало власних викликів. Вона не є однорідною всередині. Ми можемо згадати про Угорщину та Словаччину, а також про проросійські політичні рухи в інших країнах, які стануть на заваді Україні. Чи здатна Європа сьогодні вжити рішучих заходів проти Росії і зробити це оперативно?

Ви абсолютно праві, Європа має різноманітний характер, і нам не потрібна ця так звана псевдоєдність, яка є лише слабкістю. Сьогоднішня ситуація в Європейському Союзі, зокрема через позиції прем'єрів Угорщини та Словаччини — Орбана і Фіцо, показує, що він не може ухвалювати важливі рішення, які вважає за необхідні. Це вказує на те, що потрібно зробити певні висновки, які, на мою думку, будуть зроблені дуже скоро. Вже зараз шукають способи обійти вето з боку цих двох країн, зокрема Угорщини, шляхом створення нових коаліцій, які функціонують не під егідою ЄС, а на основі індивідуальних угод. Наприклад, "коаліція охочих". Це не є спільною позицією всіх членів ЄС, але підтримується більшістю. Тому немає нічого, що заважало б нам ставити питання так, як ми бажаємо об'єднати країни, які мають спільну мету зупинити Росію. І зовсім не обов'язково, щоб Угорщина була частиною цієї ініціативи, адже з огляду на поточну владу, її участь малоймовірна.

В Європі є країни, які хочуть і можуть допомагати. Тому давайте не будемо в цьому плані песимістичними, а навпаки посилимо роботу з тими, хто хоче та може. І це не тільки Франція чи Британія, і навіть Німеччина. В цьому ряду і Північна Європа і країни і Балтії. Так, невеликі за розмірами, за кількістю населенням, але наскільки вони, так би мовити, заточені на те, щоб допомагати Україні. Я переконався у цьому завдяки недавній розмові з норвежцями. Подивіться, Норвегія передала Україні 4,5 мільярди доларів допомоги. Якщо так будуть діяти інші, то повірте, у нас знайдуться можливості для того, щоб шукати необхідну зброю. Якщо американці будуть проти, то це буде складніше, але є в Європі зброя, є у світу загалом. Отже, тут не треба опускати руки, хоча ситуація змінилася, але ми повинні так само змінити свої підходи до того, що нам потрібно.

Ви зазначили, що в багатьох країнах існує можливість придбати зброю, але президент України Володимир Зеленський висловив готовність, з підтримкою європейських партнерів, придбати в США десять комплексів ППО Patriot. Проте, Трамп насправді відмовив Україні в цій пропозиції. Аналітики підкреслюють, що наразі він більше зацікавлений у переговорах із Путіним, ніж у фінансових вигодах від постачання зброї для України.

Необхідно вести переговори не лише з Трампом, а й з виробниками озброєння та систем протиповітряної оборони. Якщо ми знайдемо можливості, а я впевнений, що такі канали існують, варто звернутися до них з пропозицією: ви хочете заробити ще кілька десятків мільярдів доларів? Тоді поговоріть з Трампом і поясніть йому, що це вигідно як для американської економіки, так і для народу в кінцевому підсумку. Важливо розуміти, які саме двері варто відчиняти і про що спілкуватися з тими, хто має доступ до цих дверей. Якщо військово-промисловий комплекс США, який має значний вплив у країні, почне тиснути на Трампа, він не зможе уникнути цього тиску. У нього виникнуть серйозні внутрішні проблеми, на яких його опоненти зможуть вигідно зіграти. Тому питання правильного підходу в нашій діяльності є критично важливим. Сподіваюся, що українська влада це добре усвідомлює.

Що стосується важливих рішень про відкриття нових можливостей, то варто звернути увагу на нещодавні події в Україні та США. Країни підписали меморандум про співпрацю в галузі корисних копалин. Як повідомив Дональд Трамп, основна угода між США та Україною запланована на 24 квітня. Проте, остання версія договору, опублікована в ЗМІ, викликає занепокоєння: американська сторона не пропонує жодних гарантій безпеки та продовжує сприймати угоду як частину боргових зобов'язань України. Хоча оцінка витрат на допомогу Україні була знижена до приблизно 100 мільярдів доларів із попередніх 300 мільярдів, ситуація залишається тривожною. В умовах, коли США демонструють байдужість до України, її безпеки та перспектив, чи варто нам далі прагнути до цієї угоди?

Хоча підписання меморандуму є правильним кроком, важко коментувати саму угоду, оскільки ми поки не знаємо її суті. Наразі це лише наші припущення. Я не вважаю, що розмови про 100 мільярдів є реалістичними, адже це справді є червоною лінією, яку ми не можемо перетнути. На мою думку, навіть один долар нашого боргу не може бути прийнятним, оскільки це створить прецедент, яким можуть скористатися інші країни.

Ідея укладення угоди, на мою думку, є цілком обґрунтованою. Якщо ми маємо намір займатися розробкою наших природних ресурсів, що дійсно є важливим завданням, і шукаємо інвестора, то, власне, такий інвестор вже є на горизонті. Тепер варто розглянути умови співпраці з цим інвестором, що вже стане темою для переговорів. Але, якщо умови будуть щонайменше 50 на 50, я не вбачаю в цьому нічого негативного. Особливо зважаючи на те, що за нинішніх умов, давайте будемо чесними, ми самі не зможемо реалізувати розробку таких ресурсів. Це є складним, витратним і тривалим процесом.

Основним питанням залишається, які саме умови співпраці з США будуть визначені. Поки ми не ознайомимося з текстом угоди, обговорювати її зміст було б передчасно. Відомо, що Верховна Рада повинна ратифікувати цю угоду, проте не згадується, що аналогічна процедура має відбутися і в Конгресі США. Тому давайте дочекаємося, коли з'явиться хоча б попередня версія цього документа. Сумніваюся, що його підписання відбудеться без попереднього обговорення.

- Але ж перша причина для появи цієї угоди була все-таки геополітична, а не економічна, тобто гарантії безпеки від США, яких не буде. З цього починалася уся ця історія.

Так, ви абсолютно праві, це дійсно було складовою частиною загальної ідеї. Американці зуміли максимально використати цю концепцію на свою користь і почали активно її просувати. На сьогоднішній день це зовсім не відповідає нашим уявленням і планам. Тому важливо бути обачними і враховувати ці питання в контексті інших аспектів. Якщо це не вдасться, ми будемо змушені шукати альтернативні рішення для питання безпеки.