Від подій "Євромайдану" у 2013 році до явища "мобілізації" у 2023 році - ось як виглядає перелік ключових термінів, що стали символами останніх десяти років в Україні.
Слово року-2024 поки не визначено, але "виснаження" може претендувати щонайменше на те, щоб потрапити до шорт-листа.
Це слово сьогодні охоплює всі сфери життя - від стану психіки кожного і кожної до статусу економіки.
Окрім всього вищезазначеного, існує також конкретно військовий вимір цього терміна. Тактика виснаження супротивника стала основною стратегією Росії після того, як задум "завоювати Київ за три дні" перетворився на ілюзію в документах російського Генерального штабу. Це ж прагне реалізувати Захід через свою політику "контрольованої ескалації" щодо самої Росії.
На сьогоднішній момент російські війська не мають наміру здійснювати масштабні наступальні дії для розширення своїх позицій, оскільки це вимагатиме значних ресурсів, яких у них уже катастрофічно не вистачає.
"Саме реалізація комплексних заходів, спрямованих на 'ізмор', і є причиною того, що ми спостерігаємо на полі бою, а також впливає на процес мобілізації та ставлення громадян до цієї війни", - підкреслив у своєму інтерв'ю для УП колишній головнокомандувач Збройних Сил України Валерій Залужний.
Читайте також: Валерій Залужний: Ласкаво просимо - Третя світова почалася
Як впливають на хід війни різнокольорові "лебеді" та "сірі носороги"? Чи виграють війни в обороні? Через що "великі" країни програють в "малих" війнах на виснаження? Чи справді з появою солдатів із Північної Кореї на Курщині ми увірвалися в Третю світову?
Цю тему ми обговорили з Василем Павловим, військовим істориком і керівником Центру військової історії.
- В інтерв'ю УП Валерій Залужний сім разів повторив слово "ізмор", коли йшлося про стратегію Росії у війні з Україною. Давайте спочатку визначимося з цим "ізмором", що це означає в перекладі з мови підручників з військової справи на загальнолюдську?
Валерій Залужний, ймовірно, натякав на стратегію виснаження. Основна ідея цієї тактики полягає в тому, щоб зберегти власні ресурси, при цьому завдаючи шкоди якомога більшій кількості ресурсів ворога.
Це розпочинається на полі битви, де потрібно знищити більше ворогів, їхню техніку та логістичні системи, аніж зазнати власних втрат. І чим далі від фронту, тим ясніше проявляється стратегія виснаження, яка повинна впливати на економічну ситуацію та свідомість населення.
Так само і на рівні держави. Грошей витрачають більше, ніж приходить. Зброю не виробляють або виробляють недостатньо, а лише відновлюють. Власні військові контингенти підміняють контингентами союзників. Власне, те, що ми зараз бачимо в Росії.
Той, хто ініціює війну на виснаження, зазвичай впевнений, що зможе виснажити супротивника, залишаючись при своїх ресурсах. Однак подібні ситуації в історії військових конфліктів є поодинокими. Наприклад, під час Другої світової війни стратегія виснаження, що була спрямована проти Німеччини, також завдала значної шкоди тим, хто її реалізовував, за винятком Сполучених Штатів, які знаходилися на відстані з іншого континенту.
Стратегія вичерпання майже завжди торкається кожного.
Щодо терміна "ізмор", то...
Це радше тактичний аспект.
Те, що прийнято називати "ізмором", найчастіше використовується під час облоги міст. Класичний приклад - німці намагалися взяти Ленінград під час Другої світової війни. Місто оточене, воно повністю блокується.
На відміну від окремих міст або територій блокувати державу дуже важко. Знову ж таки, якщо згадати Другу світову, то в кінцевій її фазі Німеччина фактично була ізольована, затиснута в лещата з усіх боків. Із заходу і півдня - західні союзники, зі сходу - Радянський Союз.
Нині перед нами стоїть загроза з боку наших східних та північно-східних кордонів, а також з півночі, де розташована Білорусь – союзник Росії. Проте наш західний та південно-західний кордони, а також акваторія Чорного моря залишаються практично незахищеними.
Отже, стверджувати, що ми в "блоці" - зовсім не так.
Дві основні війскові стратегії — знищення противника або його виснаження — були детально розглянуті німецьким істориком Гансом Дельбрюком у його праці "Історія військового мистецтва" на початку XX століття, а також радянським комдивом Олександром Свєчиним у "Стратегії", виданій у 1927 році. Ця книга знаходилася в кабінеті головнокомандувача Залужного серед інших джерел. Наскільки це джерело є актуальним для аналізу воєн XXI століття?
- Є класичні кулінарні рецепти від найдавніших часів, які існують зараз. Змінюються лише технології приготування. Так само у військовій справі.
Сьогодні багато людей люблять посилатися на "Мистецтво війни" Сунь-цзи, проте варто пам'ятати, що цим принципам близько трьох тисяч років.
Не можна сказати, що принципи воєнного мистецтва є вічними чи незмінними, але вони є доволі-таки сталими. Те, що колись було передовим, стає класикою, але від цього не втрачає ні своїх якостей, ні свого функціоналу.
На робочому столі кожного військового керівника можуть розташовуватися найрізноманітніші книги: від творів Сунь Цзи до написів Наполеона, Макіавеллі, Ліддела Гарта та Манштейна. Існує безліч таких авторів в історії військової справи. Головне питання полягає в тому, які з цих джерел обирати та з якою метою.
Ідеї Свєчина не були оригінальними на момент написання його "Стратегії". Він ґрунтовно вивчив уроки, отримані з досвіду попередніх світових конфліктів, і поєднав їх зі своїм власним досвідом участі у війнах. Свєчин пройшов через Першу світову війну, яка для Росії стала справжньою війною на виснаження, що проявлялося у снарядному голоді, труднощах в тилу, розпаді державності та початку громадянської війни.
Свєчина привертає увагу багатьох російських військових керівників, і варто відзначити, що вони не є необізнаними. Глибоке розуміння Свєчина дозволяє з певним ступенем аналізу передбачити їхні подальші дії. Я не вважаю, що це викликає якісь труднощі.
Чи вірно стверджувати, що війна опинилася в безвихідній ситуації і фронт застиг, коли щотижня надходять новини про те, що російські війська захоплюють нові території на сході України?
- Фронт рухається, але ситуація все одно в глухому куті, з якого наразі немає виходів.
Російським військам бракує можливостей для суттєвих змін у ситуації. Вони наразі намагаються домогтися результату за рахунок чисельності. Це єдиний шлях для них – безперервно просуватися вперед, оскільки в іншому випадку їм буде важко зберегти контролю над раніше захопленими територіями.
Щойно вони зупиняються, українські сили оборони здійснюють контратаки та відсувають їх назад.
Є така фраза: щоби залишатися на місці, потрібно дуже сильно бігти. Це та сама ситуація.
За кожен кілометр росіяни сплачують величезними жертвами і в якийсь момент просто зупиняться, бо будь-який наступ потребує надресурсів. Вони не мають ні запасу сил, ні запасу міцності. Він не настільки малий, наскільки хотіли би ми, але не настільки великий, наскільки хотіли би вони. Ми це вже проходили 2022-го року.
Ще один яскравий приклад можна знайти в історії нацистської Німеччини. Можна дискутувати, який напрямок розвитку вона повинна була обрати: зосередитися на виробництві підводних човнів чи танків? Кожен з цих варіантів міг суттєво вплинути на хід війни — на морі, аби ізолювати Британію та перервати конвої, або ж завдати нищівного удару по Радянському Союзу за допомогою нових танкових формувань. Проте реальність полягала в тому, що Німеччина не мала можливості реалізувати обидві стратегії одночасно.
Не можна стверджувати, що Росія вже повністю вичерпана або на межі виснаження, але вона дійсно знаходиться на цій стадії. Їй не вистачає можливостей для безперешкодного використання як людських, так і технічних ресурсів. Це означає, що вона все ще має змогу вести бойові дії в Донецькій області, але не здатна здійснювати їх одночасно в Запорізькій та Херсонській областях.
- Після контрнаступу 2023-го Україна перебуває в обороні. Чи існують в історії війни, які вигравали в обороні?
Не можна досягти перемоги виключно в обороні. Правильніше буде сказати, що війна може бути виграна лише в тому випадку, якщо ворожа держава зазнає серйозних змін і перестане існувати. Історія пам’ятає випадки, коли несподівані події, як от появи різнокольорових «лебедів», кардинально змінювали хід подій.
Німеччина зазнала поразки в Першій світовій війні, зберігши при цьому всі свої території — на той час її військові сили були розташовані в Бельгії, Франції та радянській Росії.
Проте несподівані "лебеді" не є тим, на що слід покладатися чи на що варто сподіватися. Нам потрібно бути підготовленими до їхнього виникнення, але при цьому не варто забувати про "сірих носорогів".
Схоже, у нашому зоопарку з'явилися нові мешканці. Хто ж ці таємничі "носороги"?
Це реальні загрози, які існують насправді. Всі про них усвідомлюють, але часто ігнорують їх, оскільки застрягли у своїх уявленнях про противника.
Плануючи атаку на СРСР, Гітлер мусив врахувати, принаймні, два ключові фактори: величезні простори Радянського Союзу та його кліматичні умови.
Той самий план "Барбаросса" можна умовно прирівняти до "Києва за три дні". Німці планували все завершити до початку холодів, але і холоди в 1941-му почалися раніше, і зима була надзвичайно холодною, до чого німецька армія виявилася неготовою.
Німці також усвідомлювали військово-промисловий потенціал Сполучених Штатів, проте недооцінювали можливість того, що американці приєднаються до конфлікту, використавши свої ресурси проти них.
Або, скажімо, в польсько-українській війні 1918-1919-го фактором "сірого носорогу" стала наявність у Львові залізничного вокзалу. Поляки його захопили і змогли швидко перекинути залізницею величезну кількість війська, що змінило хід війни. Хоча цієї загрози можна було уникнути, якби українці приділили належну увагу контролю над залізницею.
В історії військових конфліктів можна виявити безліч "носорогів".
У сучасному конфлікті ми часто сплутуємо свої бажання з дійсністю. Хоча ми усвідомлюємо чисельність населення в Росії та її можливості для мобілізації, довгий час вважали, що всі солдати не мають належної підготовки, а генерали є некомпетентними. Проте реальність виявляється зовсім іншою.
Ми сподівалися, що російський військово-промисловий комплекс не витримає тиску санкцій, але він все ж таки продовжує функціонувати. Хоча обсяги виробництва значно знизилися в порівнянні з потенціалом, він все ж таки виробляє озброєння. Наприклад, у листопаді 2024 року міністр оборони Німеччини зазначив, що за три місяці Росія виробляє таку ж кількість зброї та боєприпасів, як весь Європейський Союз за цілий рік.
- У 1975 році в журналі "World Politics" вийшла стаття Ендрю Макка "Чому великі нації програють малі війни". Зрозуміло, чому саме тоді - це були спроби відрефлексувати В'єтнамську війну. Хоча насправді війн на виснаження з неочікуваними результатами багато в історії ХХ століття. Нагадайте найбільш показові.
Досить часто сучасну війну співвідносять із радянською інтервенцією в Афганістані, а також з наступними десятьма роками конфлікту.
Якщо брати тільки поле бою, то Радянський Союз з його мобілізаційним ресурсом, абсолютною перевагою в бронетанковій техніці, авіації, артилерії міг собі дозволити воювати безкінечну кількість часу в Афганістані. Але не витримала економіка Радянського Союзу, яка потрапила під санкції саме через вторгнення в Афганістан. Плюс давайте не будемо забувати, що під час війни на виснаження суспільство змінюється, і радянське суспільство середини 1980-х - абсолютно інше, ніж на початку радянського вторгнення в кінці 1970-х.
Іншим яскравим прикладом є американське втручання у В'єтнамі. Це була війна на виснаження, в якій В'єтнам, з економічної точки зору, мав усі шанси програти. Проте результати виявилися зовсім іншими. Сполучені Штати, вступаючи у конфлікт, мали потужну армію, і, незважаючи на те, що вони вийшли з війни з такою ж силою, їм не вдалося досягти своїх цілей.
Читайте також: "Вбомбити їх у кам'яний вік". Як путінська Росія потрапила в Україні в пастку В'єтнамської війни
Коли ми згадуємо про стратегію виснаження, важливо усвідомити, що вона поширюється на всі аспекти життя, які виходять за межі лише військових дій. Це стосується також економічної ситуації, політичних процесів, ідеологічних течій, національної стійкості, психологічних аспектів та інформаційного простору.
В'єтнам, Афганістан та єгипетсько-ізраїльський конфлікт 1967-1970 років, відомий як "війна на виснаження", є яскравими прикладами затяжних збройних конфліктів. У цих війнах нації, які здавалося б, не мали шансів на успіх, змогли уникнути поразки. Чи може це свідчити про те, що стратегія виснаження є більш ефективною для країн з обмеженими військовими ресурсами?
Мені не подобаються такі загальні висновки. З одного боку, в історії людства можна знайти безліч прикладів, що підтверджують вашу точку зору про те, що війни на виснаження дають можливість тим, хто має менше ресурсів. Проте з іншого боку, існує не менше доказів, які спростовують цю думку.
Ми можемо сказати, що Ізраїль станом на даний момент виграв усі відкриті війни, які вів проти армій арабського світу. Але з іншого боку, Ізраїль досі не може подолати терористичні організації, які діють у нього під боком.
Сполучені Штати Америки, які мали значну авіаційну перевагу у В'єтнамі, контролювали морські шляхи та забезпечували всі необхідні ресурси. Проте внутрішні чинники, такі як нафтова криза, а також військово-технічна підтримка Північного В'єтнаму з боку Радянського Союзу і Китаю, стали причинами невдачі американців у цій війні.
Сказати, що країна з обмеженим потенціалом неминуче програє у війні на виснаження, або, навпаки, що вона безумовно здобуде перемогу в довгостроковій перспективі, якщо їй вдасться виграти час, було б невірно. Адже на хід і результати конкретного військового конфлікту впливають численні чинники: економічний стан держав-супротивників, рівень виснаження, підтримка ззовні, морально-психологічний настрій населення та підготовленість армії.
У конфліктах, де обидві сторони зазнають виснаження і не можуть здійснити суттєві прориви, важливу роль починають відігравати асиметричні дії, про які також згадував Залужний. Яким чином це реалізовувалося в інших війнах?
Це можна охарактеризувати термінами Ліддела Гарта як "стратегію непрямих дій". Такі дії мають потенціал змінити обстановку на всьому фронті або на значній його частині.
Ми можемо побачити в цій війні, що російський Чорноморський флот фактично знищений державою без флоту, якщо порівнювати військово-морські сили України і Росії. Але за допомогою ракетного озброєння, морських безпілотників ми змогли кардинально змінити ситуацію на морі.
Якщо звернутися до історичних подій, можна побачити, що Радянський Союз усвідомлював потенційну небезпеку "лінії Маннергейма". Проте ніхто не міг передбачити, що звичайна пляшка, наповнена запальною сумішшю — коктейль Молотова — стане ефективним засобом протидії радянській техніці.
Так само добре екіпіровані американські солдати в джунглях В'єтнаму виявилися абсолютно не готові до звичайних пасток, які використовували в'єтнамські мисливці. З ям стирчали бамбукові кілки, обмазані лайном, яке просто викликало зараження.
Під час Другої світової війни німецькі війська на певному етапі почали застосовувати тактику "пожежних команд". Це були мобільні підрозділи, здатні миттєво пересуватися і несподівано з'являтися на різних ділянках фронту, що дозволяло їм кардинально змінювати ситуацію в бою.
Кажуть, що легкий порив крил метелика поряд з тобою може викликати буревій на далекому кінці планети. Це, по суті, і є метод непрямих впливів.
- Один із факторів, що суттєво впливають на події у війнах на виснаження - людський. Здатність суспільства тривалий час залишатися в стані мобілізації, причому не лише в буквальному сенсі. На вашу думку, де ми в цьому наразі?
Суспільство має потенціал для тривалого існування. Однак важливо, щоб держава знаходила способи підтримувати та відновлювати наявні ресурси, щоб уникнути їх повного виснаження.
Давайте будемо говорити відверто: від 1991-го за будь-якого уряду, за будь-якого президента у нас із суспільством системно ніхто не працював.
Кількість добровольців у лютому 2022 року не є наслідком державної політики. Насправді, результатом такої політики є те, що зараз добровольців стало значно менше.
Це лише одна сторона справи. З іншого боку, я був вражений висловлюванням одного з представників ТЦК, який зазначив, що для тих, хто має бажання служити, існує можливість підписати контракт, а для тих, хто не прагне до служби, є мобілізація. Це цілком нормальна ситуація під час затяжних конфліктів. Коли війна триває довгий час, спиратися виключно на добровольців та контрактників стає надзвичайно складно.
Якщо звернутися до історичних фактів, британці почали свою участь у Першій світовій війні з професійною армією, проте вже через шість місяців від неї не залишилося й сліду. Це змусило їх спочатку шукати добровольців, а згодом ввести мобілізацію.
Крім того, на місце подій вступили німецькі війська. Тут були добровільні формування, фрайкори, а завершилося це все народним опором.
Щоб уникнути сценарію фольксштурму, державі необхідно підготувати до війни ті верстви населення, які наразі не залучені. Фінляндія, наприклад, активно реалізує цю стратегію, спираючись на уроки радянсько-фінської війни 1939-1940 років, але адаптує їх до сучасних умов. Таким чином, до класичної підготовки в стрільбі, тактиці та фортифікації додалися нові компоненти, такі як кіберзахист, інформаційна протидія та тактична медицина.
Читайте також: Російські втрати виявилися величезними. Маршал Маннергейм про стратегії перемоги над Росією.
- Повернемося до інтерв'ю Залужного. Чи згодні ви з його думкою про те, що 2024-го почалася Третя світова війна?
Щоб конфлікт здобув статус глобальної війни, в ньому повинні бути залучені більшість країн світу, а бойові дії повинні проходити в різних регіонах планети. На даний момент ми спостерігаємо, що військові дії обмежуються лише територією України та Росії. Отже, згідно з усіма військовими критеріями, на сьогоднішній день ми маємо справу з локальним конфліктом.
Хто залучений до цієї війни – це окрема тема для обговорення. Враховуючи всі аспекти, справді можна стверджувати, що наш конфлікт має риси глобального. Ми отримуємо підтримку з усіх куточків світу різними шляхами. І, звичайно, росіяни також отримують допомогу від інших держав. До речі, відмова від підтримки нас – це теж свідчення підтримки Росії.
Але все залежить від того, що вважати театрами дій Третьої світової. Якщо брати інформаційний простір, то Третя світова, або Перша інформаційна вже давно йде. В нафтогазовій сфері вона давно йде. Якщо говорити про міграційний тиск на ту чи іншу державу, вона давно йде.
Усе це ілюструє стратегію непрямих дій. Витрачати ресурси ворожої держави можна не тільки на фронті.
#Росія #Українська правда #Економіка #Україна #Київ #Мобілізація #Китай (регіон) #Сполучене Королівство #Німеччина #Росіяни #Радянський Союз #Стратегія #Ізраїль #Ворожий комбатант #Суспільство #Північна Корея #Нацистська Німеччина #Сполучені Штати #Білорусь #Німці #Головнокомандувач #Франція #Танк #Бойові дії #Санкт-Петербург #Адольф Гітлер #Військові справи #Генеральний персонал #Залізниця #Бельгія #Курська губернія #В'єтнам #Афганістан #Контрнаступ #Польський народ #Воєначальник #Військове мистецтво (військова наука) #Лебідь. #Носоріг #Конвой суден #Війна на виснаження #Комдив. #Еріх фон Манштейн #Російська Радянська Федеративна Соціалістична Республіка #Наполеон! #В'ячеслав Молотов #Карл Густав Еміль Маннергейм
