Втягуємо Сирію в конфлікт: хто є Башар Асад і чому його влада опинилася під загрозою?

Чому Асад ризикує втратити владу над Сирією

Башар аль-Асад з'явився на світ 11 вересня 1965 року в столиці Сирії, Дамаску. Він є молодшим сином у сім'ї, де батьком був відомий військовий та політичний лідер Хафез аль-Асад.

Коли Башару виповнилося 5 років, його батько здійснив державний переворот і зайняв пост президента Сирії. Хафез аль-Асад проводив жорстку політику проти опозиції та формував культ особистості. Його правління тривало майже три десятиліття і відзначалося репресіями та численними порушеннями прав людини.

Башар Асад провів своє дитинство в Дамаску. Він здобув освіту в відомому арабо-французькому ліцеї, а пізніше отримав вищу освіту в Дамаському університеті, спеціалізуючись на медицині. У 1988 році він став дипломованим лікарем-офтальмологом та деякий час працював за фахом у військовому госпіталі, розташованому в околицях столиці.

Протягом чотирьох років Башар Асад перебував у Великій Британії на стажуванні. Він здобував досвід в офтальмологічному центрі Western Eye Hospital, розташованому в Лондоні.

У 1995 році в автомобільній аварії загинув старший брат Башара - Басель, якого батько готував стати своїм наступником на посаді лідера Сирії.

Фото: Асад змінив батька на посаді президента Сирії (GettyImages)

Відтак Башар Асад незаплановано став першим у черзі на президентське крісло, тому був вимушений повернутися в Сирію.

Не маючи відповідного досвіду, він вступив до військової академії та врешті отримав звання полковника Республіканської гвардії. Також займався громадською діяльністю, очолював кампанію по боротьбі з корупцією, яка переважно була показовою. Завдяки роботі в Сирійському комп'ютерному товаристві, яке запровадило Інтернет у Сирії, Асад здобув імідж модернізатора.

У червні 2000 року президент Сирії Хафез аль-Асад помер від серцевого нападу, і вже за місяць його син Башар аль-Асад став наступним лідером країни, отримавши понад 97% підтримки громадян.

Для його обрання парламенту довелося внести зміни до конституції, знизивши мінімальний вік для кандидатів у президенти з 40 до 34 років, оскільки саме стільки років було Башару Асаду на той час.

З 10 липня 2000 року Башар Асад займає пост 19-го президента Сирії, маючи три переобрання на цю посаду. Крім того, він виконує обов'язки головнокомандувача збройних сил країни та генерального секретаря правлячої арабської соціалістичної партії Баас.

Передача керівництва від батька до сина викликала неоднозначні реакції як у Сирії, так і за межами країни. Проте спочатку багато хто сподівався, що молодий лідер, який здобував освіту та жив на Заході, зможе ініціювати позитивні зміни в державі.

На початку його правління дійсно відбулися певні послаблення урядових обмежень щодо свободи слова та преси, а також було звільнено декілька сотень політичних в’язнів. Башар Асад запевнив, що прагне боротися з корупцією, оновити економіку та впровадити демократичні реформи, але за "власною концепцією", а не за західною моделлю.

У цей час розпочався процес, відомий як "Дамаська весна". Виникли відкриті платформи для політичних дебатів, а також почали виходити незалежні видання, в яких дедалі частіше звучали вимоги щодо проведення політичних реформ.

На фоні зростання демократичних тенденцій режим Башара Асада змінив свою стратегію і знову перейшов до авторитарних практик. Для того, щоб загасити активність прихильників реформ, сирійська влада знову вдалася до погроз та затримань.

До того ж економічні реформи Асада посилили нерівність і централізували владу лояльної дамаської еліти. Це відштовхнуло сільське населення, робітників, бізнесменів, промисловців, які раніше були ядром прихильників правлячої партії Баас.

Фото: Башар Асад стикнувся з протестами, які переросли у війну (GettyImages)

Головною загрозою для режиму Асада стали виступи проти уряду, які розпочалися в 2011 році, спровоковані хвилею демократичних революцій на Близькому Сході, відомих як "Арабська весна".

Сирійці вимагали політичних реформ, відновлення громадянських прав і припинення надзвичайного стану, який діяв у країні з 1963 року, обмежував свободу слова та надавав уряду широкі повноваження затримувати людей за ймовірну загрозу національній безпеці.

На початку Башар Асад висловлював намір до компромісів. Однак, в той же час, підтримувані владою сили безжально придушували акції протесту. Заворушення поширювалися на нові міста, і як відповідь уряд почав мобілізувати війська та бронетехніку.

До осені 2011 року опозиційні сили почали активно збройно діяти, що призвело до перетворення конфлікту в Сирії на справжню громадянську війну.

З часом повстанці змогли захопити значні території на півночі та сході Сирії. Їхню боротьбу підтримували різні іноземні держави, зокрема сусідня Туреччина, Саудівська Аравія, Об'єднані Арабські Емірати та Сполучені Штати.

У підтримку сирійського уряду виступили Іран, Росія та ліванська військова організація "Хезболла".

Більше десятка років конфлікту в Сирії спричинили величезні руйнування та викликали серйозну гуманітарну катастрофу.

Уряд, очолюваний Асадом, був звинувачений в серйозних порушеннях прав людини, зокрема в багаторазовому застосуванні хімічної зброї проти цивільного населення.

Зображення: зруйновані будівлі в Алеппо, Сирія (GettyImages)

За різними даними, внаслідок конфлікту загинуло до 500 тисяч людей, а близько 7 мільйонів осіб були змушені залишити свої домівки і переїхати в інші регіони країни. Крім того, приблизно 6 мільйонів сирійських біженців знайшли прихисток у сусідніх Туреччині, Йорданії та Лівані.

У 2015 році, коли повстанці мали під своїм контролем великі області Сирії, а режим Асада опинився під серйозною загрозою, Росія вирішила втрутитися у конфлікт. Військово-повітряні сили Російської Федерації розпочали авіаудари по Алеппо та іншим містам, а також були направлені наземні підрозділи.

Кремлівський лідер Володимир Путін пояснював, що метою операції в Сирії нібито є "стабілізація законної влади та створення умов для політичного компромісу".

Військове втручання Росії посилило позиції Асада. До 2017 року був відновлений контроль уряду над більшістю великих міст, а решта повстанців обмежилися окремими частинами території.

У 2020 році Росія та Туреччина уклали угоду про встановлення режиму припинення вогню в останній сирійській провінції Ідліб, яка контролювалася опозицією, домовившись про створення безпечного коридору з організацією спільних патрулів.

Фото: лідер РФ Путін підтримує режим Асада (GettyImages)

Башар Асад постійно виступав на підтримку російської агресії в Україні. Під час анексії Криму російськими військами Сирія проголосувала на Генеральній асамблеї ООН за легітимізацію так званого "референдуму" в Криму.

Через день після початку повномасштабної війни в Україні Башар аль-Асад у телефонній розмові з Володимиром Путіним назвав вторгнення "виправленням історії та відновленням балансу в глобальному порядку після падіння Радянського Союзу".

Крім того, у червні 2022 року Сирія стала першою державою після Росії, яка офіційно підтвердила "незалежність і суверенітет" самопроголошених ЛДНР.

У 2023 році Асад висловив думку, що "спеціальна військова операція" Росії націлена на боротьбу з "неонацистами" в Україні, а також охарактеризував Донецьку, Луганську, Запорізьку та Херсонську області як "історичні російські території".

У кінці листопада 2024 року конфлікт у Сирії знову загострився. Виникли масштабні бойові дії між повстанцями ісламістської групи "Хайят Тахрір аш-Шам" (ХТШ), підрозділами Сирійської національної армії та військами Башара Асада.

Протягом тижня повстанцям вдалося захопити Ідліб, Алеппо та Хаму, а також наблизитися до важливого міста Хомс в центральній Сирії, що може стати ключем до столиці Дамаску.

Захоплення Хомса також відріже Дамаск від узбережжя, де російські союзники Асада мають військово-морську та авіабазу.

Керівник групи ХТШ Абу Мохаммад аль-Джолані підкреслив, що ключовим завданням повстанців є скидання режиму Асада та створення "нової Сирії".

Зображення: наступ ісламістських сил в Сирії (GettyImages)

За інформацією CNN, повстанські сили, ймовірно, намагаються скористатися слабкістю сирійського уряду, чия основна підтримка наразі задіяна в інших військових конфліктах.

Росія, яка виступає ключовим союзником режиму Асада в повітрі, направила свої основні ресурси на війну в Україні, в той час як Іран став об'єктом низки атак з боку Ізраїлю.

Більше про причини загострення війни у Сирії йдеться в матеріалі "Схід у вогні. Чому в Сирії знову почалася війна і чи впаде режим Асада".