"Питання" до міністра економіки: яким чином можна врятувати Карпати?

Війна виявила безліч прихованих суперечностей. Ми існуємо в розділеній реальності, де різні потоки співіснують паралельно, не перетинаючись: на папері все виглядає ідеально, але в реальному житті відбуваються помилки, що завдають серйозної шкоди, і їх уже не можна виправити.

І, можливо, в інших галузях щось таки можна буде відкоригувати, але не в охороні природи. Ніхто не відновить природних популяцій знищених рослин чи місць, де мешкає червонокнижний карпатський тритон.

Саме так і виглядає ситуація на полонині Руною. Якщо ознайомитися з офіційною версією подій, то зведення вітрових електростанцій обіцяє виключно позитивні результати: нові робочі місця, забезпечення половини потреб Закарпатської області в електроенергії та підвищення нашої енергетичної незалежності в умовах війни. У цій наративі абсолютно відсутній негативний вплив на екосистему, або ж його легко можна мінімізувати. Наприклад, для тритонів планується створення нових водних об'єктів, а птахів та кажанів можна відлякувати за допомогою спеціальних систем.

На жаль, ситуація в реальному житті є значно більш тривожною: гори вирубують, червонокнижні рослини знищують, а дані про подібні знахідки під час будівництва залишаються поза увагою. Моя петиція на захист Карпат за кілька тижнів зібрала понад 25 тисяч підписів, але, як виявилось, це не має жодного впливу. Червонокнижний білоцвіт весняний вже встигли знищити біля однієї з платформ для вітрових електростанцій.

Ми зафіксували його разом із Владиславом Пловайком, який є представником Турʼє-Реметівської сільської ради, у травневий період. Міністерство економіки, охорони довкілля та сільського господарства було обізнане про цю рослину. Тепер, в місці її зростання, вже підготували дерев'яні котушки для укладання лінії електропередач.

Ми виїжджаємо на Руну регулярно. Під час останніх відвідин бачили кран для монтажу перших вітрових установок. Стійку популяцію лісової лілії - 11 особин - знайшли на ділянці, де запланували залити фундамент. Ці рослини різного віку - є торішні, є ті, що квітнуть тепер, і молоді особини, що квітнутимуть, імовірно, наступного року.

Що це може свідчити? Якщо нам вдалося знайти стільки рослин у цій місцевості, це означає, що ці території, ймовірно, не проходили належного дослідження. Лісові лілії є досить помітними - досвідчені ботаніки можуть їх без труднощів ідентифікувати. Вони ростуть в зоні, яка позначена для знищення. Це викликає безліч запитань про достовірність звіту щодо оцінки впливу на навколишнє середовище.

Щойно ми виявляємо червонокнижні види, одразу звертаємося до Закарпатської обласної державної адміністрації та інформуємо інші відповідальні організації. Але далі процес практично зупиняється: у відповідь чуємо, що цих рослин насправді немає. Кажуть, що необхідна інша комісія і спеціалісти, щоб все підтвердити. Усе це затягує процес, і ми опиняємося в бюрократичному хаосі, в той час як рослини знищуються важкою технікою.

Це дійсно без прикрас реальність, а не та, яку описують на папері бюрократи та представники бізнесу, зацікавлені у вигодах. Будівельні роботи на полонині Руні тривають. Роботи над черговим фундаментом розпочалися на початку місяця. Як можна побачити з супутникових зображень від 5 липня, підготовка ділянки для фундаменту вже на завершальному етапі.

У лютому міністр економіки, екології та аграрної політики Олексій Соболев зазначив важливість "дотримання всіх екологічних стандартів і відкритого моніторингу після реалізації проєкту". Це стало одним з ключових аспектів, завдяки яким міністерство ухвалило позитивне рішення щодо цього проєкту.

Весна вже залишилася позаду, і майже половина літа пройшла, але ми не спостерігаємо жодних дій чи комунікацій, що стосуються виконання екологічних норм. На жаль, реальність, яка ілюструється привабливими образами, наразі не справджується.

У нас немає питань до міністра. Ми вимагаємо, щоб він забезпечив дотримання законодавства всіма учасниками процесу. Необхідні прозорі процедури та рівні умови для всіх. На жаль, складається враження, що забудовники можуть лише формально дотримуватись законів, а насправді безкарно знищують червонокнижні види. Міністерство діє в контексті майбутніх ініціатив: обіцяє "сприяння", але фактично нічого не робить. Від них ми чуємо або повне мовчання, або чергові відписки про погодження клопотань на створення заказників загальнодержавного значення. Але коли ж вони нарешті з'являться? І скільки ще видів буде знищено до цього часу?

Реальність показує: усе, що пише міністерство щодо будівництва на полонині Руні - це просто слова, які не мають під собою жодного фундаменту (окрім того, який уже залили для вітряків).

У своїй петиції я зазначив термінові дії, які необхідно вжити для збереження Карпат. Наполегливо вимагаю від пана Соболева визначених заходів, що можуть вирішити наявну проблему.

Виглядає так, ніби лише суспільство відкрито визнає ризики, які ми можемо втратити. Це ще одне нагадування для міністерства, що у його назві поряд з економікою та сільським господарством є і третій важливий аспект — охорона навколишнього середовища. Чомусь про нього часто забувають.

Андрій Тупіков — ветеран та біолог, який працює в Українській природоохоронній групі.