Відбувся новий телефонний зв'язок між президентом США Дональдом Трампом та російським лідером Володимиром Путіним. Цього разу їхня розмова стосувалася онуків, Меланії та фінансових зв'язків Трампа з російськими олігархами. Як повідомили асистенти обох президентів, бесіда пройшла "в дружній та невимушеній атмосфері", а Трамп навіть охарактеризував її як "чудову", зазначивши, що обидва "не хотіли завершувати розмову". Здається, ці двоє знайшли спільну мову, насолоджуються спілкуванням та планують спільні ініціативи, що, на жаль, не стосується України, для якої результати цієї розмови можуть стати серйозним викликом.
Володимир Путін, безсумнівно, може відчувати задоволення — чому б і ні? Він отримує те, чого бажає, і часто Трамп виконує частину роботи за нього. Під час телефонної розмови диктатор знову підняв тему "необхідності знайти найбільш ефективні способи досягнення миру", при цьому російська сторона нібито готова приступити до розробки певного меморандуму. Цей документ може включати питання тимчасового припинення вогню та основні принципи врегулювання, але є одне "але" — "за умови досягнення відповідних угод" і усунення "первинних причин кризи". Ці "відповідні угоди" та "первинні причини" були чітко окреслені як Путіним, так і його делегацією під час зустрічі в Стамбулі.
Якщо залишити осторонь формальні заяви на кшталт "максимального скорочення ЗСУ", "ні НАТО" або "звільніть наші чотири області", то основною причиною української кризи для Путіна є саме сам факт існування України як незалежної держави та українців як окремої нації. Цього він хотів, хоче і буде прагнути вічно. Наразі Трамп фактично дає йому можливість "вирішити" це питання на свій розсуд. В даний момент Путін отримав від Трампа те, що йому потрібно — імітацію мирних переговорів, паралельно з веденням війни без наслідків для Росії, розкол в рядах Заходу та тиск на Україну з боку США.
Ситуація з Трампом стала остаточно зрозумілою. Напередодні його бесіди з диктатором, спецпосланник президента США Стів Віткофф заявив, що той володіє "унікальною силою особистості". Він підкреслив, що "Трамп повинен провести телефонну розмову з Путіним, що могло б допомогти вирішити певні проблеми і наблизити нас до бажаного результату". В результаті Трамп, здається, навіть не намагався натиснути на Путіна. Як наслідок, той продовжує висувати надмірні вимоги, вести бойові дії та вимагати "мир" на своїх умовах. Після телефонної розмови він висловив готовність підтримати пропозицію Путіна щодо формату переговорів з Україною, в якому мирні та перемирні переговори проходять одночасно. Він заявив, що Росія та Україна "негайно розпочнуть діалоги про припинення вогню і, що найважливіше, про завершення війни".
Трамп фантазує про масштабну торгівлю між Росією та США, запитуючи: "Коли ж закінчиться ця жахлива, кривава ситуація?" Він також говорить про "багатства Росії та її безмежний потенціал", в який постійно намагається його переконати Путін. Тому не дивно, що американський президент стверджує, що "Росія прагне до миру і не затягує переговори". Він вважає, що "Росія та Україна повинні вести діалог безпосередньо одна з одною, оскільки вони краще розуміють ситуацію".
Європа шокована та розгублена - трохи більш як тиждень тому Трамп разом з іншими західними лідерами погрожував запровадити нові санкції проти Росії, якщо вона негайно не припинить вогонь та атаки на цивільні об'єкти в Україні. Макрон, Мерц, Стармер - усі вони в один голос казали: "Трамп ось-ось зрозуміє, хто такий Путін, та почне діяти як треба". Але вже у розмові з європейськими лідерами та президентом України Володимиром Зеленським після бесіди з диктатором РФ американський лідер нічого не сказав щодо вирішення питання припинення вогню, а дав зрозуміти, що не має наміру чинити додатковий тиск на Москву та запроваджувати санкції, "поки тривають двосторонні переговори між Росією та Україною", додавши, що "конфлікт в Україні мав залишатися проблемою Європи, США не варто було втручатися, і якщо суттєвого прогресу по Україні не буде, то США поступляться Європі своєю роллю у врегулюванні", - усе це, як пишуть європейські ЗМІ, просто шокувало присутніх під час розмови.
Щодо України, то тут усе просто - воювати й сподіватися на власний народ. Так, президент України Володимир Зеленський провів дві телефонні розмови з Трампом: до й після його бесіди з Путіним, наголосивши, що просив Трампа "не ухвалювати рішення про Україну без її участі й наполягав на посиленні санкцій проти Росії у разі відмови від мирного врегулювання". Та здається, що співрозмовник на іншому боці знімав слухавку не для того, аби почути українського лідера та його прохання. Заяви після розмови з Путіним красномовно про це свідчать.
Своїми думками щодо цих та інших питань в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA поділився надзвичайний і повноважний посол України в США та Франції Олег Шамшур.
- Маємо чергову телефонну розмову між Трампом і Путіним. За її результатами російський диктатор знову заявив, що "необхідно визначити найбільш ефективні шляхи руху до миру" і що він готовий працювати над меморандумом Росії та України, до якого можуть увійти питання припинення вогню та принципи врегулювання. При цьому знову маємо від нього АЛЕ. Мовляв, такі кроки можливі у разі досягнення "відповідних домовленостей" та усунення "першопричин кризи". Ваше бачення загалом результату дзвінка для Москви?
- Якщо говорити відверто, цей дзвінок нічого позитивного для України не приніс. Об'єктивна оцінка цієї розмови - Путін виграв, Трамп йому підіграв. Це дуже тривожна й дуже небезпечна ситуація для України, але вона є такою, якою вона є. Немає жодних ознак просування до припинення вогню. Єдина людина, яка, ймовірно, залишилася задоволеною, - Путін. Він продовжує вигравати дипломатичну гру так, як сам цього хоче. І, як на мене, диктатор досяг щонайменше двох цілей: по-перше, він не змінює своїх принципів і стоїть на абсолютно неприйнятних для України капітуляційних умовах. По-друге, розпочавши переговори, які очевидно не завершаться нічим добрим для України, він створює ілюзію прагнення до миру. І Трамп у цьому впевнений. Чи щиро? Важко сказати. Але гірше, якщо він дійсно вірить у щирість Путіна. Це типова радянська стратегія - ініціювати безрезультатні переговори для політичної вигоди та пропаганди, продовжуючи військові дії. Це дозволяє Путіну уникати нових санкцій. Трамп, як бачимо, піддався цій грі, навіть із задоволенням.
На жаль, Путін, завдяки підтримці Трампа, зміг успішно підірвати єдину узгоджену позицію Заходу. Ви, напевно, пам'ятаєте, що після зустрічі європейських лідерів у Києві вони оголосили про координацію дій зі США: якщо протягом найближчих днів не буде досягнуто припинення вогню, то введуть надзвичайно жорсткі санкції. Проте Путін відреагував, заявивши, що це його не турбує, і що такі вимоги є нереалістичними, після чого одразу ж призначив зустріч у Стамбулі. Трамп негайно відреагував, закликавши використати цю можливість. Так і закінчилася спроба створення єдиного скоординованого підходу Заходу. Путін, як завжди, зміг ефективно посилити розбіжності в рядах західних держав.
Що стосується вказаного меморандуму, то особисто я вважаю його абсолютно безперспективним. Не рекомендував би сприймати його всерйоз. Путін прагне до припинення вогню лише для того, щоб реорганізувати свої війська та відновити ресурси. У той же час він постійно акцентує увагу на "першопричинах". Для нього важливо, щоб у ході переговорів обговорювали загальні принципи врегулювання, але тільки в його інтерпретації. Це означає територіальні поступки з боку України, і навіть більше, ніж те, що він вже захопив. До речі, я завжди нагадую: якщо уважно проаналізувати так звані 22 пункти Келлога і пропозиції Путіна, можна виявити багато спільного. Обидва документи по суті являють собою плани територіального поділу України.
Які ж висновки можна зробити з цієї бесіди в цілому? Ставлення Трампа до Путіна виявляється дуже позитивним. Вони навіть торкнулися теми Меланії, онуків, і не поспішали закінчувати діалог. Крім того, варто зазначити, що питання санкцій не було піднято під час їхньої розмови. Замість цього Трамп запропонував Росії якісь уявні торговельні та економічні ініціативи.
На жаль, Трамп знову став на сторону Путіна, висловивши необхідність початку двосторонніх переговорів між Україною та Росією. Це фактично означає, що він знову діє в інтересах Путіна, який прагне усунути Європу і Захід із цього процесу. Щодо санкцій, то після зустрічі з європейськими лідерами та бесіди з російським диктатором, Трамп дав зрозуміти, що не планує посилювати тиск на Москву через нові санкції, поки тривають переговори між Росією та Україною. За його словами, ситуація позитивна, Росія готова працювати над миром, і Путін не затягує процес переговорів.
Ця бесіда ще раз засвідчила, що Путін вміє ефективно спілкуватися з Трампом, маніпулюючи ним на свою користь. Ознайомившись із результатами розмови, можна зробити два ключові висновки з численних заяв Трампа про те, що "безпосередні переговори є оптимальним рішенням".
Перший - Сполучені Штати показують свою готовність зменшити активну участь у мирному процесі. І, як ви вірно підкреслили, мова йде про "мир" в лапках, оскільки умови, які пропонуються для досягнення цього миру, є абсолютно неприйнятними.
По-друге, Трамп фактично надає Путіну широкі можливості для маневру. Він вважає, що Путін щиро прагне миру, що в свою чергу посилює російський наратив та його пропагандистські тези. Більше того, Трамп відкрито заявив про свою unwillingness до запровадження санкцій, в контексті заяв європейських лідерів, які нещодавно відвідали Київ. Він знову зазначив, що санкції "можуть бути можливими в майбутньому", але навіть американські аналітики зауважують, що це виглядає як спроба зняти з себе тягар відповідальності. Вони кажуть: "Я не підтримую Путіна, просто спостерігаю за результатами". Однак ці слова не підкріплені конкретними діями. Це ще раз підтверджує, що Путін насправді отримав від Трампа своєрідний "дозвіл" на впровадження свого дипломатичного курсу, який є частиною його військової стратегії щодо України на даний момент.
- Згідно з його заявою за підсумками розмови, Трамп також дав зрозуміти, що Штати скоро відмовляться від ролі посередника у зусиллях припинення війни, залишаючи Москву та Київ вирішувати питання самостійно. "Конфлікт в Україні мав залишатися проблемою Європи, США не варто було втручатися, і якщо суттєвого прогресу по Україні не буде, США поступляться Європі своєю роллю у врегулюванні", - заявив Трамп. Він уже навіть запропонував того, хто міг би замінити Штати як посередника, - папу Лева XIV.
- Дійсно, він запускає такі пробні сигнали щодо можливого виходу з ситуації. Щодо Європи - нічого нового. Він, як і раніше, стверджує, що це європейська війна. Політично варто розуміти: Трамп виходить із того, що захист України не є життєво важливим для стратегічних інтересів Сполучених Штатів. І загалом він вважає, що це проблема Європи. Європейці, на його думку, мають нести основний тягар допомоги Україні. Це позиція, яку він уже озвучував.
З'явилася нова концепція від Ватикану, яку висунув новий Папа Римський. Цілком ймовірно, що Трамп скористається цим у своїх аргументах, стверджуючи, що він навіть не пропонує Туреччину чи інші держави Близького Сходу. Ватикан, у цьому контексті, можна вважати більш близьким до Бога, нейтральною територією. Не виключаю, що це дійсно щира ініціатива Папи. Він виглядає як вагомий гравець — не лише релігійний лідер, а й політик. І справді, Ватикан може стати доречним місцем для переговорів. На мою думку, це більш прийнятний варіант, ніж зустрічі в Саудівській Аравії чи Стамбулі. Проте в цілому, це не змінює суті справи.
- Щодо України. Дональд Трамп вважає, що вона готова припинити вогонь. Але наразі він не може оцінити, чи є зусилля Києва достатніми для досягнення такої мети, і йому потрібен час, щоб зробити висновки. "Я міг би краще відповісти на це запитання через два чи чотири тижні. Сподіваюся, що відповідь буде такою, що Зеленський хоче вирішити цю проблему", - сказав Трамп. На вашу думку, чи означає це, що варто очікувати пресингу з боку Штатів із вимогою погодитися на "мирні" пропозиції Путіна?
Кожного разу, коли ми намагаємося зрозуміти, що має на увазі Трамп, потрібно поєднувати аналітичний підхід із психотерапевтичним. Дводенне обговорення не пройшло даремно. Путін знову виговорив йому безліч інформації. І навіть якщо Трамп заходив до кабінету з наміром висловити щось різке, Путін має здатність його розслабити, згадуючи про родину, онуків та Меланію. Можливо, Путін також торкнувся теми України та її керівництва, зокрема Зеленського. Україна чітко заявила про готовність до переговорів щодо припинення вогню і підтримала ідею 30-денного перемир'я, яку запропонував Трамп. Таким чином, немає реальних причин для того, щоб перевіряти інформацію у Трампа. Але чомусь він знову відчуває потребу порівнювати: як діє Зеленський і що сказав Путін. Це може бути небезпечним. Адже основним джерелом інформації про Україну для Трампа, незважаючи на наявність численних офіційних звітів, здається, залишається саме Путін. Не забуваймо, що на посаді директора національної розвідки США у Трампа є Тулсі Габбард. На мою думку, це свідчить про те, що він отримує значний обсяг негативних відомостей про Україну — її наміри, дії та причини війни. Багато з того, що ми чуємо від Трампа, перегукується з кремлівською пропагандою.
Щодо спілкування Трампа з європейськими лідерами та Володимиром Зеленським, з яким він зустрічався двічі — до і після розмови з Путіним. Як ви вважаєте, чи справді він прагнув отримати інформацію? Чи, можливо, це було лише для того, щоб продемонструвати, що він вислухав обидві сторони?
Мені, щонайменше, не зовсім зрозуміло, про що саме він спілкувався з європейцями і який результат з цього випливає. Якщо його метою було узгодження позицій перед зустріччю з Путіним, то, очевидно, він мав би більше часу поговорити з Зеленським, ніж просто кілька хвилин. Це виглядає більше як формальність: мовляв, він поспілкувався з обома лідерами, щоб виглядати краще. Щодо європейців - якщо вірити новинам, то вони були приголомшені, дізнавшись, що Трамп передав їм деякі слова Путіна. Проте, відверто кажучи, мене більше вразила не позиція Трампа, а реакція європейських лідерів. Наприклад, Урсула фон дер Ляєн, президентка Єврокомісії, подякувала Трампу за його "миротворчі зусилля". Можливо, це дипломатичний жест, але виглядає доволі наївно. Ясно, що європейські керівники повинні усвідомлювати: від Трампа вони не отримають реальної політичної підтримки. І ми, в свою чергу, також. Це видно навіть за поведінкою американської делегації в ООН. Тому настав час не лише обговорювати ініціативи, а починати діяти - швидко та результативно. На мою думку, втягуватися у дискусії про якісь абстрактні меморандуми з Путіним - це безглуздо. Ситуація є критичною як на фронті, так і в дипломатії. Потрібно активно співпрацювати з європейськими партнерами. Не лише фотографуватися за столами переговорів, а домагатися конкретних результатів. Зокрема, слід зосередити зусилля на закупівлі озброєння в США. Адже зрозуміло, що Трамп буде орієнтуватися на продаж, і без оплати ми навряд чи зможемо отримати щось вагоме.
Схоже, що щотижня Європа та Україна живуть з надією: ось-ось Трамп вийде з себе і почне чинити тиск на Путіна. Проте ситуація лише повторюється – Трамп фактично заявляє: "Путін не винен, він за мир, але щодо України та Європи є певні питання". Незважаючи на це, Європа та Україна продовжують чекати і надіятися на зміни.
- Мені це теж незрозуміло. Якщо продовжити вашу аналогію, то справа не просто у "рожевих окулярах". У мене таке враження, що європейцям давно пора сходити до окуліста - й підібрати правильні лінзи. Бо зараз вони дивляться на події ніби через окуляри для далекого зору: їм здається, що загроза ще далеко. А треба вдягнути окуляри для читання, щоб побачити, що небезпека вже під носом.
Можливо, це всього лише ознака вразливості? Європейці усвідомлюють, що не зможуть впоратися без підтримки.
Звісно. Вони це прекрасно розуміють. Вони усвідомлюють, що не зможуть покрити можливий дефіцит, якщо США зупинять постачання озброєння. Проте, їм потрібно вжити всіх заходів. Замість того, щоб говорити про неіснуючі "коаліції рішучих", слід переходити до конкретних дій: конфіскувати заморожені російські активи, залучити фінансування та закупити зброю. Це цілком здійсненно.
Ось приклад: французькі журналісти запитали Макрона, чому Росія отримує від Північної Кореї більше боєприпасів, ніж Україна – від усіх країн Європейського Союзу? Це особливо дивно, враховуючи, що ВВП Північної Кореї є меншим, ніж економіка одного з департаментів Франції. Ситуація виглядає парадоксально. Так, реакція Європи виявилася запізнілою, але часу на роздуми вже не залишилося. Екстраординарні обставини вимагають рішучих дій. Ми не просто "стоїмо на краю прірви" – ми вже потрапили в неї. Важливо відзначити: глобальне протистояння, про яке згадував Трамп, вже розпочалося. Можливо, воно не прийняло форму третьої світової війни, але триває. І те, чи зможе Путін втілити бодай частину свого плану щодо України, визначить не лише подальший розвиток подій тут, а й у всьому світі.
#НАТО #Дональд Трамп #Європейський Союз #Європа #Росія #Україна #Президент (державна посада) #Київ #Українці #Володимир Зеленський #Президент України #Москва #Європейська комісія #Міжнародні санкції щодо Росії (2014—дотепер) #Кремль (фортифікаційна споруда) #Збройні сили України #Радянський Союз #Володимир Путін #Організація Об'єднаних Націй #Західна Європа #Туреччина #Близький Схід #Озброєння #Північна Корея #Реклама #Документ #Сполучені Штати #Телефон #Оцінка розвідданих #Франція #Папа! #Ватикан #Нація #Стамбул #Диктатор. #Торгівля #Саудівська Аравія #Прогрес (історія) #Урсула фон дер Ляєн #Меморандум #Припинення вогню #Баня (сауна) #Військова стратегія
