Україна підписала зі Сполученими Штатами Мінеральну угоду, яка стосується українських копалин. Цей документ, укладений рік тому, викликав чимало дискусій щодо його наслідків для держави та бізнесу. Зокрема, лунали думки про "віддачу" всіх надр Сполученим Штатам, тоді як насправді угода є частиною ширшого фонду для відновлення України, який не обмежується лише мінералами. Паралельно з цим, набуває чинності закон про мито на декоративний камінь, зокрема лабрадорит, що може кардинально змінити підходи до експорту та обробки українських мінеральних ресурсів.
Ксенія Оринчак, яка є засновницею Національної асоціації добувної промисловості України, підкреслює, що угода з США та новий закон є не лише геополітичною перемогою, але й важливим кроком у розвитку галузі. Вона акцентує увагу на необхідності переходу від сировинної економіки до виробництва товарів з доданою вартістю, а також на залученні інвестицій та сучасних технологій, яких Україні не вистачає, за оцінками, приблизно 20 років. Однак ці зміни супроводжуються певними викликами та дискусіями, зокрема щодо впливу на малий бізнес і можливих ризиків монополізації ринку.
Ознайомтеся також з: Прогноз валютних курсів: Євро і долар можуть змінюватися через загострення ситуації на Близькому Сході та конфлікт в Україні.
Оновлення уявлень про значення українських корисних копалин.
Законодавство щодо мита на декоративні камені, включаючи лабрадорит, розглядається як досягнення не лише для асоціації, але й для країни в цілому. Цей крок має на меті змінити ситуацію, коли українська сировина експортувалася за зниженими цінами, а додана вартість створювалася за межами країни. Новий закон повинен сприяти розвитку внутрішньої переробки, створенню нових робочих місць, підвищенню податкових надходжень і валютних фінансів. Подібна стратегія, що передбачає захист унікальності національних ресурсів, вже активно використовується багатьма країнами, такими як Норвегія та Канада.
Ксенія Оринчак підкреслює, що Україна відстає від інших країн у впровадженні новітніх технологій у видобувній індустрії, що робить залучення інвестицій та сучасних підходів вкрай важливими. "Чи прагнемо ми економічного зростання, чи лише граємося в політичні ігри?" – риторично запитує вона, акцентуючи на потребі об'єднаних зусиль для прогресу країни.
Незважаючи на капіталомісткий характер видобувної промисловості, вона не відрізняється високим рівнем ризику. Відсутність стабільної промислової політики з 1991 року, яка не залежала б від змін у владі, спричинила нинішню ситуацію. Як зазначає Оринчак, навіть радянські геологічні дані мають велику цінність, а нинішня стратегія розвитку до 2056 року, на жаль, виглядає більше як піар-інструмент, а не як реальний план дій.
Обговорення стосовно законодавства щодо мит на камінь
Однією з ключових аргументацій супротивників закону є можливість втрати тисяч робочих місць. Водночас асоціація стверджує, що це питання стосується переважно експорту сировини. Нові регуляції мають на меті сприяти розвитку переробної промисловості, що в свою чергу призведе до створення нових робочих місць у суміжних секторах. Звинувачення у монополізації ринку не мають під собою підстав, оскільки асоціація є неприбутковою організацією, що представляє інтереси своїх членів, які є лідерами галузі й розуміють необхідність спільних зусиль для впливу на законодавчі ініціативи.
Існує думка, що малий бізнес не зможе адаптуватися до нових умов. Проте в галузі видобутку потрібні великі інвестиції, що пояснює домінування великих гравців з достатніми фінансовими ресурсами. Держава намагається підтримати переробну промисловість, щоб українські мінерали, такі як лабрадорит, продавалися у вигляді готового продукту з доданою вартістю, а не лише як сировина, яку потім переробляють за кордоном, отримуючи європейську плитку.
Щодо заяви про брак переробних потужностей, експерт підкреслює, що це не відповідає реаліям. В Україні вже функціонують підприємства, які активно зводять заводи та займаються переробкою. Закон, який вступить в силу через 45 днів, має надати бізнесу можливість для оптимізації своїх процесів. Важливо зазначити, що йдеться не лише про заборони, а й про потенційні стимули для розвитку переробки та фінансування сектора, що потребує підтримки з боку законодавства.
Твердження, що Китай може замінити український камінь польським або португальським, не витримує критики через присутність унікальних мінералів, таких як лабрадорит. Державний гемологічний центр підтверджує його високу цінність і рідкість, що робить цей камінь незамінним. Отже, закон має на меті захист національних ресурсів та підтримку економічного розвитку.
Мінеральна угода з США та можливості для літію.
Мінеральна угода зі США, так само як і меморандум з ЄС, передбачає створення потужностей для переробки на території України, що дозволить експортувати продукцію з підвищеною доданою вартістю. Це є важливим елементом у реалізації політики розвитку сектору, яка повинна супроводжуватися підтримкою для підприємств.
Перші інвестиції від українсько-американського фонду відновлення розглядаються для компаній, які вже мають переробні потужності, або для грінфілд-проєктів. Пріоритет надається тим, хто здатен нарощувати виробництво з доданою вартістю. Це дасть поштовх розвитку економіки та забезпечить додаткові можливості для захисту країни в умовах війни.
Ідея надання паспорта українця за частку від видобутку родовищ, яка була висунута раніше, може бути корисною для залучення інвестицій та новітніх технологій. Це могло б принести сотні мільйонів доларів, що вкрай важливо для України, яка відстає у технологічному розвитку. Залучення інвесторів, таких як Рональд Лаудер, є сигналом для міжнародного ринку про безпечність та привабливість інвестування в українські надра.
Видобуток літію та інших критичних мінералів є стратегічно важливим. Україна, маючи значні запаси, повинна активно розвивати цю галузь, залучаючи найкращі фінансові умови та технології. Це сприятиме створенню нових робочих місць та подоланню стагнації у галузі, де середній вік геолога сягає 75 років. Проєкт "Родовище добра" з інвестиціями від сина Рональда Лаудера є прикладом такого руху вперед.
Незважаючи на критику, пов'язану з "використанням" природних ресурсів, важливо усвідомлювати, що інвестори приходять з метою отримання прибутку, однак країна також виграє від цього: через податкові надходження, створення робочих місць і технологічний прогрес. Без інвестицій неможливий і видобуток. Тому важливо виробити спільне бачення, що інвестор є не ворогом, а партнером у розвитку економіки.
Прогнози та перспективи на майбутнє.
Прогнозується, що до 2032 року український камінь, зокрема лабрадорит, буде експортуватися до Голлівуду та Європи, а також використовуватися місцевими дизайнерами. Це стане новою айдентикою України за кордоном, свідченням її унікальності та промислового потенціалу. Компанії, що інвестують у будівництво заводів та запроваджують новітні технології, отримають перевагу.
Ведеться активна робота щодо залучення фінансових ресурсів та відкриття кредитних ліній для компаній у видобувній сфері. Ліцензії на надра вже сприймаються як цінний актив. Враховуючи важливість дотримання екологічних стандартів, майбутнє галузі видобутку безпосередньо залежить від виконання норм і стратегічного планування. Страхування військових ризиків разом із банківським фінансуванням дозволять досягти нового етапу розвитку.
#Канада #Європа #Економіка #Україна #Інвестор #Інвестиції #Бізнес #Китай (регіон) #Експорт #Законодавство #Стратегія #Близький Схід #Португалія #Документ #Норвегія #Камінь #Літій #Сировина #Геологія #Надра #Мінерал #Лобіювання #Родовище (мінеральне родовище) #Голлівуд #Податок (економіка) #«Монополія» #Європейський Союз #Обмінний курс #Лабрадорит
